До відома фізичної особи-підприємця Чернера Абрама Мартховича, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сидоренка, буд. 20 (суддя Корсун В.Л., справа №908/2323/23)

До відома фізичної особи-підприємця Чернера Абрама Мартховича, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сидоренка, буд. 20

(суддя Корсун В.Л., справа №908/2323/23)

Номер провадження справи 17/151/23                                                                                       

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2023                                                                                              Справа № 908/2323/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/2323/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, електронна пошта: info@gas.ua

до відповідача: фізичної особи-підприємця Чернера Абрама Мартховича, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сидоренка, буд. 20, електронна пошта: zvit@veteran-ml.com

про стягнення 41 049,82 грн

У судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ  СПОРУ:

17.07.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 06.07.23 № 119/4.2.1-24107-2023 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі ТОВ “ГК “Нафтогаз України”) до фізичної особи-підприємця Чернера Абрама Мартховича (надалі ФОП Чернер А.М.) про стягнення заборгованості згідно договору постачання природного газу від 25.03.21 № 101/ПГ-2119-К у розмірі 41 049,82 грн, з яких: 25 610,03 грн основного боргу, 10 914,98 грн пені, 1 012,73 грн 3 % річних та 3 512,08 грн інфляційних втрат.

17.07.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2323/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.07.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2323/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Ухвалою від 28.07.23 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України позовну заяву за вих. від 06.07.23 № 119/4.2.1-24107-2023 у справі № 908/2323/23 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої надати докази виконання вимог ст. 172 ГПК України (належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім’я та повну (правильну) юридичну адресу відповідача чи на діючу реальну електронну адресу останнього).

Ухвалою від 04.08.23 продовжено розгляд справи № 908/2323/23 та призначено розгляд справи на 13.09.23 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 05.09.23 судом залишено без задоволення заяву представника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” – Світлани Піун за вих. від 05.09.23 про участь у судовому засіданні 13.09.23 о 10 год. 00 хв. та у всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2323/23 з підстав викладених у тексті ухвали.

Ухвалою від 13.09.23 суд постановив перейти до розгляду справи №908/2323/23 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 04.10.23 о/об 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 15.09.23 судом залишено без задоволення заяву представника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” – Світлани Піун за вих. від 14.09.23 про участь у судовому засіданні 04.10.23 о 10 год. 00 хв. та у всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2323/23.

Ухвалою від 04.10.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 13.12.23 включно та відкладено підготовче засідання у справі на 31.10.23 о 12 год. 40 хв.

12.10.23 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 12.10.23 про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 31.10.23 представники сторін не з’явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою від 31.10.23 судом відкладено підготовче засідання у справі на 21.11.23 о 12 год. 30 хв.

07.11.23 до суду в системі “Електронний суд” надійшло клопотання за вих. від 07.11.23, в якому представник позивача просить суд провести розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріалами в порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України.

Ухвалою від 21.11.23 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.23 об 11 год. 30 хв.

В судове засідання 20.12.23 представники сторін не з’явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. 

04.12.23 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

У засіданні 20.12.23, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом винесено рішення по суті спору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем зобов’язань по договору постачання природного газу №101/ПГ-2119-К від 25.03.21 щодо повноти та своєчасності оплати отриманого у період квітень 2021 року – липень 2022 року природного газу у сумі 455 902,27 грн. За порушення строків внесення оплати позивачем нараховано відповідачеві пеню у сумі 10 914,98 грн, 3% річних – 1 012,73 грн, інфляційні втрати – 3 512,08 грн.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 72311, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Сидоренка, буд. 20, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду у справі на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на  електронну адресу відповідача (zvit@veteran-ml.com), зазначену в позовній заяві та в договорі постачання природного газу №101/ПГ-2119-К від 25.03.21.

До електронної скриньки відповідача ухвали доставлені не були з повідомленням про помилку, про що свідчать відповідні довідки.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України   «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»   якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

 Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи за № 908/2323/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи,  суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.21 між ТОВ «Газпостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та фізичною особою Чернером А.М. (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 101/ПГ-2119-К (далі договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Умовами п. 2.6. договору визначено, що приймання-передача газу,  поставленого   постачальником споживачеві у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду Постачальник використовує дані з інформаційної платформи Оператора ГТС, не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору, постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

В п. 2.9. договору сторони обумовили, що споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути  постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 2.10. договору, у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмово обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту  приймання-передачі  природного  газу до  15  (п'ятнадцятого)  числа  місяця,  наступного  за  розрахунковим періодом, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов'язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

Як свідчать матеріали справи, за період квітень 2021 року – липень 2022 року позивачем поставлено відповідачеві природний газ на суму 455 902,27 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період. Акти надсилалися позивачем на електронну адресу відповідача zvit@veteran-ml.com, яка зазначена в договорі в розділі 11 договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін».

Пунктом 3.7. договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки: 100% суми платежу за газ до 30-го числа газового місяця, що передує розрахунковому періоду (газовому місяцю).

Відповідно до п. 3.9. договору, остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу. У випадку, якщо протягом розрахункового періоду обсяг постачання газу перевищило 10 тис. куб. м, остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється з урахуванням п. 3.1.1. Договору.

Позивач в позовній заяві вказує, що за період квітень 2021 року – липень 2022 року відповідачем отримано природний газ оплачений частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 25 610,03 грн.

Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору, сторонами у справі не надано.

При цьому, судом враховано наступне.

Як вбачається з договору постачання природного газу №101/ПГ-2119-К від 25.03.21, договір укладено між позивачем та відповідачем Чернером А.М. як фізичною особою.

В той же час, в п. 1.9. договору викладено перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача, відповідно до якого точками комерційного обліку є магазини «Ветеран» та склади, розташовані на території Мелітопольського району.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чернер Абрам Мартхович зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.09.12.

До видів діяльності вказаного ФОП віднесено роздрібну та оптову торгівлю продуктами харчування, товарами господарського призначення тощо.

Крім того, акти приймання-передачі природного газу виставлялися позивачем відповідачеві саме як фізичній особі-підприємцю.

З викладеного вбачається, що договір постачання природного газу №101/ПГ-2119-К від 25.03.21 укладався сторонами саме для забезпечення господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця.

Умовами п. 3.9. договору визначено, що остаточний розрахунок по оплаті вартості фактично поставленого газу здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме: поставив відповідачеві у період з квітня 2021 р. по липень 2022 р. природний газ на загальну суму 455 902,27 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі-природного газу.

Як вже зазначалось в тексті рішення, акти надсилались позивачем на електронну адресу відповідача zvit@veteran-ml.com, яка зазначена в договорі в розділі 11 договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін». Вказані акти приймання-передачі не підписані з боку споживача /відповідача у справі/, заперечень щодо відомостей, вказаних у актах відповідачем не надано. Відтак, в розумінні п. 2.10 договору, акти вважаються погодженими споживачем.

В позовній заяві позивач вказує, що оплата за природний газ відповідачем здійснена частково, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 25 610,03 грн.

Відповідач проти наявності заборгованості у сумі 25 610,03 грн не заперечив, доказів оплати такої заборгованості суду не надав як і не надав доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення 25 610,03 грн суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого газу позивачем нараховано пеню у сумі 10 914,98 грн, 3 % річних у сумі 1 012,73 грн та інфляційні втрати в сумі 3 512,08 грн.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі   ст. 610 ЦК України,   порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1   ст. 612 ЦК України   боржник вважається таким, що прострочив, якщо   він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу матеріалами справи доведено.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язань, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2. договору сторони визначили, що в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеню, за кожний день прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 10 914,98 грн, 3 % річних у сумі 1 012,73 грн та інфляційні втрати в сумі 3 512,08 грн.

У зв’язку із викладеним, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

 ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Чернера Абрама Мартховича (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сидоренка, буд. 20, РНОКПП 1694605653) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) - 25 610 (двадцять п’ять тисяч шістсот десять)  грн 03 коп. основного боргу, 10 914 (десять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн 98 коп. пені, 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн 73 коп. 3 % річних, 3 512 (три тисячі п’ятсот дванадцять)  грн 08 коп.  інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.12.2023.

Суддя                                                                В.Л. Корсун