До відома Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, 72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Таврійська, буд.

 

До відома Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, 72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Таврійська, буд. 7

(суддя Корсун В.Л., справа №908/3091/23)

 

 

Номер провадження справи 17/191/23                                                                                      

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

25.12.2023                                                                                              Справа № 908/3091/23

м. Запоріжжя

 

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3091/23

 

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача: Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, 72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Таврійська, буд. 7

про стягнення 9 767,73 грн

 

СУТЬ  СПОРУ:

 

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. 21.08.23 № 119/4.2.2-32174-2023 товариства з обме’женою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі ТОВ “ГК “Нафтогаз України”) до Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі Терпіннівський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів “Джерело”) про стягнення заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” у розмірі 9 767,73 грн, а саме: 6 579,38 грн основного боргу, 796,73 грн пені, 312,03 грн 3 % річних та 2 079,59 грн інфляційних втрат.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3091/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 10.10.23 судом позовну заяву за вих. від 21.08.23 № 119/4.2.2-32174-2023 з вимогами ТОВ “ГК “Нафтогаз України” залишено без руху, Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 7 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої додати належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім’я та повну (правильну) юридичну (фактичну) адресу відповідача або на офіційну електронну адресу останнього.

19.10.23 на електронну адресу суду надійшла заява за вих. від 19.10.23 про усунення недоліків, в якій усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 10.10.23.

 Ухвалою від 24.10.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3091/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 25.12.23 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов’язань за договором постачання природного газу  для потреб не побутових споживачів №41АР697-500-20 від 18.12.20 щодо оплати спожитого природного газу за період січень - липень 2022 року, внаслідок чого станом на 01.08.22 утворилась заборгованість у розмірі 11 319,56 грн (поставлено газу на суму 13 832,68 грн – 2 531,07 грн оплати + 17,95 грн боргу станом на 01.01.22).

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Таврійська, буд. 7, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта».

У зв’язку із вказаним, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом:

- розміщення ухвали суду від 24.10.23 про відкриття провадження у справі на сайті Господарського суду Запорізької області та

- надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на  електронну адресу відповідача (dzherelo.ua@gmail.com), зазначену в позовній заяві.

Про доставку ухвал до електронної скриньки відповідача свідчить відповідна довідка.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України   «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10  днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Слід зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

 Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України стосовно обов’язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Наявні матеріали справи за № 908/3091/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір  у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.12.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» /постачальник, постачальник «останньої надії»/ відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.17 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.20 №917-р ТОВ «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Внесення до Реєстру постачальника «останньої надії» здійснюється автоматично у випадках передбачених Правилами постачання природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.15 №2496 та з підстав, визначених Кодексом газотранспортної системи затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.15 №2493.

Терпіннівський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів “Джерело” було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», що підтверджується наступним: відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS0000QАD2Q00Е; форма 10 від оператора ОГРМ «Запоріжгаз», у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач - ЕІС-кодом - 56ХS0000QАD2Q00Е та повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», підписана КЕП; листом оператора ГТС від  15.03.23 № ТОВВИХ-23-3331 з інформацією щодо остаточної   алокації   відборів   споживача   в   Реєстрі   споживачів   постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом - 56ХS0000QАD2Q00Е.

Як вказує позивач в позовній заяві, із форми 10 від оператора ГТС «Запоріжгаз», у зоні ліцензійної діяльності якого є відповідач з ЕІС-кодом - 56ХS0000QАD2Q00Е, вбачається, що під ЕІС-кодом 56ХS0000QАD2Q00Е значиться Терпіннівський ОЗЗСО І-ІІІ ступенів “Джерело”, Україна, 72333, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Терпіння, вул. Таврійська, буд. 7, код ЄДРПОУ 26373098. Із листа оператора ГТС від 15.03.2023 № ТОВВИХ-23-3331 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з ЕІС-кодом 56ХS0000QАD2Q00Е вбачається, що відповідач спожив із ресурсу постачальника «останньої надії» природний газ за період з 01.11.21 по 06.11.21 у обсязі 391,63 м. куб.

За визначенням, наведеним у п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу (затв. постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.15 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.15 № 2501.

Акцепт відбувся через встановлення факту споживання  природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі  оператора газотранспортної системи.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У відповідності до п. 3.3 договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Так, відповідно до пп. 4.2. об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).

Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 4.5. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він (договір) набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.

Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку, якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30.09.15 №809 в редакції постанови КМУ № 1102.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового Договору, що постачався позивачем як постачальником «останньої надії» для споживачів, що є бюджетними установами у період з 1 по 30 листопада 2021 р., становить 16,8 грн за 1 куб. метр з ПДВ.

У період з 01 листопада 2021 р. по 31 січня 2022 р. і надалі ціна розраховувалась відповідно до формули п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.15 №809, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.21 №1102.

Відповідно до пункту 4.3. публічного типового договору, постачальник зобов’язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Як свідчать матеріали цієї справи, на виконання умов договору позивач з 01.11.21 по 06.11.21 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 391,63 куб.м на загальну суму 6 579,38 грн.

Позивачем направлялись на адресу відповідача акт №22383 приймання передачі природного газу на суму 6 579,38 грн, рахунок на оплату поставленого природного газу №35122, коригуючий акт №28094 до акту приймання-передачі природного газу, однак рахунок не був оплачений.

Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковими для виконання сторонами.

У відповідності із ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору, сторонами у справі суду не надано.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме: поставив відповідачеві у період з 01.11.21 по 06.11.21 природний газ на загальну суму 6 579,38 грн.

Як встановлено судом, рахунок на оплату отриманого природного газу було направлено на адресу відповідача, однак у встановлений договором строк не оплачений.

Доказів погашення суми боргу відповідач не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 579,38 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого газу позивачем нараховано 796,73 грн пені, 312,03 грн 3 % річних та 2 079,59 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо   він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу матеріалами справи доведено.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язань, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.   

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 796,73 грн пені, 312,03 грн 3 % річних та 2 079,59 грн інфляційних втрат. Відповідно, позовні вимоги в цій частині задовольняються в повному обсязі.

На підставі викладеного, позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” до Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області задоволено в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

 ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути з Терпіннівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Джерело” Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (72333, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Терпіння, вул. Таврійська, буд. 7, код ЄДРПОУ 26373098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) - 6 579 (шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) грн 38 коп. основного боргу, 796 (сімсот дев’яносто шість) грн 73 коп. пені, 312 (триста дванадцять) грн 03 коп. 3 % річних, 2 079 (дві тисячі сімдесят дев’ять) грн 59 коп. інфляційних втрат та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн  00 коп. судового збоу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

 

Повний текст рішення складено 28.12.2023.

 

Суддя                                                                В.Л. Корсун