Господарський суд Запорізької області

26 січня 2024, 12:15

До відома ПАТ “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ”, код ЄДРПОУ 31914947 по справі №908/3238/23 (суддя Боєва О.С.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024 Справа № 908/3238/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЕР ГРУП”, код ЄДРПОУ 43653491 (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23; поштова адреса: 03124, м. Київ, провулок Радищева, буд. 6)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ”, код ЄДРПОУ 31914947 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.175)

про стягнення суми 231 207,89 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЕР ГРУП” про стягнення з відповідача: Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” суми 179 626,99 грн основної заборгованості, суми 36 663,59 грн пені, суми 2199,81 грн 3% річних та суми 12 717,50 грн інфляційних втрат, всього – загальної суми 231207,89 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції в рамках договору поставки №10/11/21 від 10.11.2021, внаслідок чого заборгованість за поставлену продукцію з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, становить 179 626,99 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував та заявив до стягнення з відповідача також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 23.10.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3238/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2023 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.11.2023 до господарського суду від позивача на виконання ухвали суду від 30.10.2023 надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі “Електронний суд” 06.11.2023) з додатками.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3238/23, присвоєний номер провадження 9/250/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.12.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, просив в позові відмовити. У відзиві посилався на те, що позивач не обґрунтував та не довів наявність у відповідача заборгованості за договором у розмірі 179 626,99 грн, зокрема позивач не надав платіжні доручення на які посилається у позовній заяві, а також виписки з клієнтського рахунку відповідача у банку. Також зазначив, що у зв’язку із знаходженням підприємства відповідача в м. Мелітополь, яке перебуває в тимчасовій окупації, у відповідача немає можливості підтвердити або спростувати наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

У зв`язку з воєнним станом в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, справу розглянуто 25.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ФАЕР ГРУП” (постачальник, позивач у справі) та Приватне акціонерне товариство “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ” (покупець, відповідач у справі) 10.11.2021 уклали договір поставки №10/11/21 (надалі – договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити ветеринарну та іншу продукцію (далі – продукція) в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є невід’ємною частиною.

Під “додатками” до цього договору, розуміються підписані сторонами специфікації та видаткові накладні (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість, асортимент та комплектність продукції, що підлягає поставці, будуть вказані в додатках до цього договору.

Асортимент та кількість продукції в кожній партії, покупець вказує в Заявці на поставку відповідної партії продукції, яка повинна бути підписана уповноваженою особою (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 5.1, 5.5 договору покупець зобов’язаний здійснити оплату поставленої продукції у наступному порядку: 100% попередня оплата. Постачальник має право будь-які грошові кошти (незалежно від призначення платежу), отримані від покупця в період дії цього договору, зарахувати в рахунок погашення заборгованості покупця в хронологічному порядку її виникнення.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року.

Позивач у позові зазначив, що Специфікації на кожну партію товару сторонами не підписувались, замовлення товару при якому обумовлювались найменування, асортимент, вартість за одиницю, кількість, якість, умови поставки відбувались в телефонному режимі без їх складання в паперовому вигляді. Відповідач у відзиві проти даних обставини не заперечив і не спростував.

Як зазначено в позовній заяві, на виконання умов договору позивач у період 2021-2022 роки поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 011 501,05 грн, про що свідчать копії видаткових накладних, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, які містяться в матеріалах справи. Претензій щодо кількості або якості поставленої продукції від відповідача не надходило. Відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманої продукції, а саме - на суму 831 874,06 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 179 626,99 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної та повної оплати отриманої продукції стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивачем протягом 2021-2022 років було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 011 501,05 грн, про що свідчать видаткові накладні (копії яких містяться в матеріалах справи), а саме:

- № 122 від 20.05.2021 на суму 20200,80 грн, №142 від 30.06.2021 на суму 6551,42 грн, №150 від 06.07.2021 на суму 7300,80 грн, №149 від 06.07.2021 на суму 18252,00 грн, №155 від 08.07.2021 на суму 7300,01 грн, №157 від 13.07.2021 на суму 18252,00 грн, №172 від 16.07.2021 на суму 7300,01 грн, №184 від 27.07.2021 на суму 11520,00 грн, 181 від 23.07.2021 на суму 7200,00 грн, № 174 від 20.07.2021 на суму 36500,04 грн, № 180 від 22.07.2021 на суму 17000,40 грн. №188 від 28.07.2021 на суму 14200,08 грн, № 192 від 03.08.2021 на суму 10650,06 грн, №222 від 18.08.2021 на суму 13102,85 грн, №199 від 10.08.2021 на суму 14200,08 грн, №206 від 10.08.2021 на суму 2759,90 грн, №207 від 09.08.2021 на суму 11100,78 грн, № 209 від 12.08.2021 на суму 28020,00 грн, №208 від 17.08.2021 на суму 11360,06 грн, №221 від 25.08.2021 на суму 5550,64 грн, №220 від 25.08.2021 на суму 2759,90 грн, №245 від 10.09.2021 на суму 13102,85 грн, №232 від 01.09.2021 на суму 5556,00 грн, № 230 від 02.09.2021 на суму 4500,00 грн, №231 від 02.09.2021 на суму 2630,00 грн, №241 від 10.09.2021 на суму 4055,40 грн, №235 від 06.09.2021 на суму 5520,38 грн, № 243 від 10.09.2021 на суму 5550,01 грн, №249 від 13.09.2021 на суму 2760,19 грн, №№253 від 16.09.2021 на суму 3000,00 грн, № 259 від 17.09.2021 на суму 2395,20 грн, №266 від 23.09.2021 на суму 2240,16 грн, № 262 від 21.09.2021 на суму 1150,08 грн, № 261 від 21.09.2021 на суму 5940,00 грн, № 272 від 30.09.2021 на суму 5000,16 грн, №306 від 28.10.2021 на суму 2030,70 грн, №292 від 19.10.2021 на суму 5745,00 грн, № 295 від 20.10.2021 на суму 2300,04 грн, №321 від 08.11.2021 на суму 3120,12 грн;

- № 340 від 23.11.2021 на суму 8520,05 грн, № 374 від 10.12.2021 на суму 4055,40 грн, № 357 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 385 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 386 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 387 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, №362 від 02.12.2021 на суму 8241,12 грн, № 363 від 03.12.2021 на суму 2496,10 грн, № 369 від 09.12.2021 на суму 4125,00 грн, № 372 від 13.12.2021 на суму 2496,10 грн, № 391 від 30.12.2021 на суму 5500,80 грн, № 371 від 13.12.2021 на суму 6083,10 грн, № 390 від 28.12.2021 на суму 5000,16 грн, № 2 від 06.01.2022 на суму 2496,10 грн, № 10 від 19.01.2022 на суму 5400,00 грн, № 5 від 11.01.2022 на суму 11250,00 грн, № 6 від 11.01.2022 на суму 168000,00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 7960,20 грн, № 17 від 20.01.2022 на суму 8110,80 грн, № 34 від 02.02.2022 на суму 4055,40 грн, № 40 від 16.02.2022 на суму 2496,10 грн, № 43 від 21.02.2022 на суму 2027,70 грн, №110 від 30.06.2022 на суму 160506,00 грн, № 163 від 05.08.2022 на суму 77002,80 грн.

Усі видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару на загальну суму 831 874,06 грн (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Позивач у позові зазначив, що поставка товару була здійснена в рамках договору поставки №10/11/21 від 10.11.2021.

При оцінці наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов до висновку про безпідставність посилання позивача на те, що поставка товару за видатковими накладними у період з 20.05.2021 по 08.11.2021 включно на загальну суму 347 678,12 грн була здійснена в рамках договору №10/11/21 від 10.11.2021, оскільки вказаний договір №10/11/21 був укладений між сторонами лише 10 листопада 2021 року, тобто після поставки позивачем на корить відповідача товару за вказаний вище період (з 20.05.2021 по 08.11.2021 включно).

Таким чином відсутні підстави для застосування умов договору поставки №10/11/21 від 10.11.2021 до порядку здійснення розрахунків за товар, отриманий відповідачем за видатковими накладними у період з 20.05.2021 по 08.11.2021 на загальну суму 347 678,12 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що за видатковими накладними у період з 20.05.2021 по 08.11.2021 між позивачем та відповідачем на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобов’язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки на постачання визначеного у них товару. Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою – частиною 1 ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений вказаною спеціальною нормою, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії чи позову.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні за період з 20.05.2021 по 08.11.2021 включно, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар, тому обов’язок з проведення розрахунків за отриманий товар, повинно було бути виконано відповідачем одразу після прийняття останнім товару за видатковими накладними: № 122 від 20.05.2021 на суму 20200,80 грн, №142 від 30.06.2021 на суму 6551,42 грн, №150 від 06.07.2021 на суму 7300,80 грн, №149 від 06.07.2021 на суму 18252,00 грн, №155 від 08.07.2021 на суму 7300,01 грн, №157 від 13.07.2021 на суму 18252,00 грн, №172 від 16.07.2021 на суму 7300,01 грн, №184 від 27.07.2021 на суму 11520,00 грн, 181 від 23.07.2021 на суму 7200,00 грн, № 174 від 20.07.2021 на суму 36500,04 грн, № 180 від 22.07.2021 на суму 17000,40 грн. №188 від 28.07.2021 на суму 14200,08 грн, № 192 від 03.08.2021 на суму 10650,06 грн, №222 від 18.08.2021 на суму 13102,85 грн, №199 від 10.08.2021 на суму 14200,08 грн, №206 від 10.08.2021 на суму 2759,90 грн, №207 від 09.08.2021 на суму 11100,78 грн, № 209 від 12.08.2021 на суму 28020,00 грн, №208 від 17.08.2021 на суму 11360,06 грн, №221 від 25.08.2021 на суму 5550,64 грн, №220 від 25.08.2021 на суму 2759,90 грн, №245 від 10.09.2021 на суму 13102,85 грн, №232 від 01.09.2021 на суму 5556,00 грн, № 230 від 02.09.2021 на суму 4500,00 грн, №231 від 02.09.2021 на суму 2630,00 грн, №241 від 10.09.2021 на суму 4055,40 грн, №235 від 06.09.2021 на суму 5520,38 грн, № 243 від 10.09.2021 на суму 5550,01 грн, №249 від 13.09.2021 на суму 2760,19 грн, №№253 від 16.09.2021 на суму 3000,00 грн, № 259 від 17.09.2021 на суму 2395,20 грн, №266 від 23.09.2021 на суму 2240,16 грн, № 262 від 21.09.2021 на суму 1150,08 грн, № 261 від 21.09.2021 на суму 5940,00 грн, № 272 від 30.09.2021 на суму 5000,16 грн, №306 від 28.10.2021 на суму 2030,70 грн, №292 від 19.10.2021 на суму 5745,00 грн, № 295 від 20.10.2021 на суму 2300,04 грн, №321 від 08.11.2021 на суму 3120,12 грн.

Враховуючи визначений у п.5.1 договору поставки № 10/11/21 від 10.11.2021 порядок оплати (100% попередня оплата), відсутність відповідних доказів на виконання покупцем зобов’язань щодо внесення попередньої оплати, оплату за поставлений товар в рамках вказаного договору поставки № 10/11/21 від 10.11.2021, на загальну суму 663822,93 грн, згідно видаткових накладних: № 340 від 23.11.2021 на суму 8520,05 грн, № 374 від 10.12.2021 на суму 4055,40 грн, № 357 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 385 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 386 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, № 387 від 01.12.2021 на суму 42000,00 грн, №362 від 02.12.2021 на суму 8241,12 грн, № 363 від 03.12.2021 на суму 2496,10 грн, № 369 від 09.12.2021 на суму 4125,00 грн, № 372 від 13.12.2021 на суму 2496,10 грн, № 391 від 30.12.2021 на суму 5500,80 грн, № 371 від 13.12.2021 на суму 6083,10 грн, № 390 від 28.12.2021 на суму 5000,16 грн, № 2 від 06.01.2022 на суму 2496,10 грн, № 10 від 19.01.2022 на суму 5400,00 грн, № 5 від 11.01.2022 на суму 11250,00 грн, № 6 від 11.01.2022 на суму 168000,00 грн, №19 від 21.01.2022 на суму 7960,20 грн, № 17 від 20.01.2022 на суму 8110,80 грн, № 34 від 02.02.2022 на суму 4055,40 грн, № 40 від 16.02.2022 на суму 2496,10 грн, № 43 від 21.02.2022 на суму 2027,70 грн, №110 від 30.06.2022 на суму 160506,00 грн, № 163 від 05.08.2022 на суму 77002,80 грн, відповідач повинен був здійснити у день отримання товару.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст.77 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається факт поставки протягом 2021-2022 років позивачем відповідачу товару за наведеними вище видатковими накладними, всього – на загальну суму 1 011 501,05 грн. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару на суму 831 874,06 грн. Відповідач щодо отриманого товару жодних претензій не висловив, від поставленого товару не відмовився. Тобто товар був поставлений постачальником та прийнятий покупцем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та без застережень щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Доказів виконання зобов’язання щодо оплати заявленої до стягнення суми 179 626,99 грн основного боргу за поставлений товар відповідач суду не надав.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 179 626,99 грн заборгованості за поставлений товар є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо наявних у деяких видаткових накладних та платіжних дорученнях за період з 20.05.2021 по 08.11.2021 посилання на договір поставки № 10/11/21 від 10.11.2021, то зазначене не спростовує наведених вище висновків суду щодо поставки товару в цей період саме в рамках договору укладеного сторонами у спрощений спосіб, а не за договором № 10/11/21.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 12717,50 грн інфляційних втрат, суми 2199,81 грн – 3% річних та суми 36663,59 грн пені.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з наданими позивачем розрахунком, 3% річних нараховано на суму простроченого грошового зобов’язання за кожною з видаткових накладних за загальний період з 05.08.2022 по 31.12.2022 включно, втрати від інфляції – за серпень-грудень 2022.

Враховуючи встановлені вище обставини, факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати товару за всіма видатковими накладними підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у межах заявлених періодів та у заявлених позивачем розмірах.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з наданими позивачем розрахунком, пеня також нарахована позивачем на суму вартості поставленого товару за загальний період з 05.08.2022 по 31.12.2022.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня), від несплаченої суми за кожний день прострочки за весь період прострочення.

Із змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та у ч. 2 ст. 343 ГК України законодавцем встановлено лише загальнообов’язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період – не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов’язаної сторони виду правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Отже сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок, розмір та умови її сплати визначено договором або певним законодавчим актом.

Як було встановлено судом вище поставка товару була здійснена на загальну суму 1 011 501,05 грн, зокрема, в рамках договору № 10/11/21 від 10.11.2021 на суму 663822,93 грн. Відповідач частково виконав зобов’язання щодо оплати отриманого товару (в т.ч., за товар отриманий за умовами вказаного письмового договору та за товар отриманий за видатковими накладними за договором укладеним у спрощений спосіб) в сумі 831 874,06 грн, внаслідок чого сума боргу склала 179 626,99 грн.

В розділі 5 договору сторонами узгоджений порядок та строки оплати продукції – 100% попередня оплата. В п. 5.5 договору сторони погодили право постачальника зараховувати отримані від покупця грошові кошти в рахунок погашення заборгованості в хронологічному порядку. У зв’язку з тим, що поставка продукції здійснювалась протягом 2021-2022 років, а оплата вносилась в хаотичному порядку, позивач отримані грошові кошти зараховував в рахунок попередніх поставок.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією позивача, що сума боргу, яка є предметом спору, виникла саме внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором №10/11/21 від 10.11.2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ”, код ЄДРПОУ 31914947 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд.175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЕР ГРУП”, код ЄДРПОУ 43653491 (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23; поштова адреса: 03124, м. Київ, провулок Радищева, буд. 6) суму 179 626 (сто сімдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять шість) грн 99 коп. основного боргу, суму 36 663 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят три) грн 59 коп. пені, суму 12 717 (дванадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 50 коп. інфляційних втрат та суму 2 199 (дві тисячі сто дев’яносто дев’ять) грн 81 коп. 3% річних.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 25.01.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва

До відома ПАТ “АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ”, код ЄДРПОУ 31914947 по справі №908/3238/23 (суддя Боєва О.С.)