Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області про прийняття рішення у справі №908/2078/23 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2024 справа № 908/2078/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2078/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС” (пр. Героїв Харкова, буд. 64-А, м. Харків, 61001)
до відповідача Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області (вул. Михайла Грушевського, буд. 11, м. Мелітополь, Запорізька область, 72312)
про стягнення 92334,73 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС” шляхом застосування підсистеми “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 26.06.2023 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області 92334,73 грн. основного боргу за договором на постачання електричної енергії споживачу № 36/22-ЗП/55-21 від 22.12.2021.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором щодо оплати вартості отриманої електричної енергії за період з лютого по липень 2022 року. За твердженням позивача, в порушення умов договору відповідач вартість поставленої у спірний період електроенергії та послуг з розподілу електроенергії не сплатив, що призвело до утворення у нього заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 92334,73 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 6, 11, 525, 526, 530, 610, 627, 629, 688, 690, 692, 712, 714 ЦК України, ст. ст. 179, 265, 275, 276 ГК України, ст.ст. 4, 56, 57, 58 Закону України “Про ринок електричної енергії”, позивач просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 справу № 908/2078/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 30.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2078/23, присвоєно справі номер провадження 18/109/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2078/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 27.07.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням відповідача Мелітопольського управління Державної казначейської служби України Запорізької області є м. Мелітополь Запорізької області, що відноситься до Мелітопольської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 30.06.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 30.06.2023 на електронну пошту відповідача office.melrn@zp.treasury.gov.ua, повідомленою позивачем.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді – ухвалу суду від 30.06.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача 01.07.2023.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2078/23 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 30.06.2023 у справі № 908/2078/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2078/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом червня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 29.01.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС” (Постачальник, позивач у справі) та Мелітопольським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області (Споживач, відповідач у справі) 22.12.2021 укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №36/22-ЗП/55-21 (надалі – Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір про постачання електричної енергії Споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія) у терміни, на умовах, в обсягах та порядку, передбачених та визначених цим договором, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 3/2-22 від 31.01.2022) очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з моменту акцептування заяви на зміну Постачальника відповідним оператором системи розподілу до 31.12.2022 становить 34670 кВт*год.
Згідно із п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 2/1-22 від 28.01.2022) ціна за одиницю товару – за 1 кВт.*год. електричної енергії розраховується відповідно до Додатку № 1 до договору та складає 5,2720524 грн. з ПДВ.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.12 Договору).
Пунктом 5.13 Договору визначено, що оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання. Оплата проводиться за КПКВК 3504010 “Керівництво та управління у сфері казначейського обслуговування” та КЕКВ 2273 “Оплата електроенергії”. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів згідно платіжних документів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно із п. 5.14 Договору Постачальник до 11 (одинадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, виставляє Споживачу рахунок за спожиту електричну енергію та Акт приймання-передачі товарної продукції за спожиту електричну енергію. Оплата вартості спожитої електричної енергії за договором має бути здійснена Споживачем післяоплатою на підставі Акту та рахунку Постачальника протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання документів Споживачем.
Відповідно до п. 14.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1/61-21 від 31.12.2021) цей договір набирає чинності і вважається укладеним з дати його підписання сторонами і вступає в дію з 01.01.2022, а в частині постачання – з моменту акцептування заяви про зміну Постачальника відповідним оператором системи розподілу, та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором.
Додатком № 2 до Договору є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка підписана відповідачем 22.12.2021.
На виконання умов Договору позивачем у період з лютого по липень 2022 року поставлено відповідачу (Споживачу) електричну енергію на суму 92334,73 грн., про що свідчать Акти прийому-передачі електричної енергії за цей період. На оплату відповідачу виставлені відповідні рахунки. Зазначені акти та рахунки направлялись відповідачу на його електронну адресу.
Споживання відповідачем електричної енергії у спірний період підтверджується листом від 12.05.2023 вих. № 007-66/2750 ПАТ “Запоріжжяобленерго” (адміністратора комерційного обліку), адресованим ТОВ “ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС”, в якому міститься інформація, що відповідно до п. 5.2 договору розподілу фактичні обсяги електричної енергії по споживачу Мелітопольському управлінню Державної казначейської служби України Запорізької області за розрахунковий період: лютий 2022 року – 11054 кВт*год., березень 2022 року – 0 кВт*год., квітень 2022 року – 2709 кВт*год., травень 2022 року 2709 кВт*год., червень 2022 року – 0 кВт*год., липень 2022 року – 1042 кВт*год., всього за період з 01.02.2022 по 17.07.2022 – 17514 кВт*год.
Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість по оплаті за спожиту у спірний період електроенергію та за надані послуги з розподілу електроенергії в сумі 92334,73 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором постачання електричної енергії споживачу №36/22-ЗП/55-21 від 22.12.2021.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати вартості отриманої електричної енергії визначено у п. 5.14 Договору – протягом 7 робочих днів з моменту отримання Актів та рахунків Споживачем.
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманої від Постачальника за період з лютого по липень 2022 року електричної енергії у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 92334,73 грн.
Позивачем до позовної заяви надано, зокрема лист від 12.05.2023 вих. № 007-66/2750 ПАТ “Запоріжжяобленерго” (адміністратора комерційного обліку) який містить інформацію щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії у спірний період.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ, які є обов’язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку, визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до пп. 15 п. 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, дані комерційного обліку електричної енергії (дані комерційного обліку) - дані, отримані на основі вимірювання або розрахунковим шляхом під час здійснення комерційного обліку електричної енергії, а також дані про стан засобів комерційного обліку, що використовуються для здійснення розрахунків та проведення аналізу на ринку електричної енергії.
Згідно пп. 8.6.1, 8.6.7, 8.6.15, 9.14.1, 9.14.3 даного Кодексу зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку. Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
Отже, надана адміністратором комерційного обліку інформація щодо обсягів переданої відповідачу електричної енергії є підтвердження факту її споживання.
Суд звертає увагу, що відповідачем акти прийому-передачі електричної енергії не підписані. Відповідач знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, що перешкоджає спілкуванню з ним. Позивач відзначив, що, оскільки відповідного переліку окупованих територій та відповідних офіційно підтверджених даних щодо окупації у спірний період не було, постачання споживачеві продовжувало здійснюватися. Тим більше, що на той момент були відсутні відповідні правові підстави для розірвання договору, а також постачальник розумів важливість продовження постачання електричної енергії, хоча і на окуповану, але на територію належну Україні. Примірники актів приймання передачі та рахунки на оплату направлялись на електронну адресу відповідача.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Оскільки електрична енергія споживається в момент її отримання, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суму 92334,73 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Оскільки жодних повідомлень стосовно кількості товару від відповідача не надходило, наявні підстави стверджувати, що товар (електроенергія) був йому поставлений та ним прийнятий.
Тим більше, виходячи з усталеної судової практики, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими. Доказів надання відповідачем позивачу мотивів відмови від підписання актів прийому-передачі електричної енергії суду не надано. Відповідно до норм чинного законодавства на постачальника не покладається обов’язок вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача (покупця) до підписання акту приймання-передачі за договором поставки, а тому достатньо лише констатувати факт відмови від підписання акту прийому-передачі У свою чергу, обов`язок прийняти товар за договором поставки покладається на споживача (покупця), а у випадку виявлення недоліків чи зауважень до обсягів постачання (кількості товару) та суми до сплати поставленого товару як покупцеві такого товару - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту прийому-передачі електричної енергії) законом покладений саме на споживача (покупця). Відмова споживача від підписання акту прийому-передачі електричної енергії за договором поставки за відсутності своєчасно наданих зауважень до актів не звільняє відповідача від покладених на нього обов`язків прийняти та оплатити поставлений товар за ціною погодженою ним у договорі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №911/662/17 та у справі №910/23734/17).
Вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі за спірний період від відповідача позивачу не надходило.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 92334,73 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання умов договору щодо оплати вартості спожитої електроенергії або про наявність підстав для звільнення його від такого обов’язку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ “Збут-Енерго Плюс” сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (платіжна інструкція № 1560 від 02.06.2023).
Частиною 1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” №2710-IX від 03.11.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлений на рівні 2684,00 грн.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 2147,20 грн. (2684,00 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 536,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ТОВ “ЗБУТ-ЕНЕРГО ПЛЮС” судового збору в розмірі 536,80 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.02.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
