Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” по справі № 908/2868/23 (910/9737/23). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/32/23
а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.01.2024 Справа № 908/2868/23 (910/9737/23)
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2868/23 (910/9737/23)
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про стягнення 2 578 381, 70 грн.
в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Розпорядник майна - Шестопалов О.В. (поштова адреса: пр. Соборний, б. 151А, кв. 52, м. Запоріжжя, 69035, Е-mail: arbitr@2003@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін:
позивач - адвокат Богославський В.А., ордер АР № 1138448 від 29.08.2023;
відповідач - Балацький Я.А., витяг з ЄДР
СУТЬ СПОРУ:
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс”.
У справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Шестопалов Олег Володимирович.
27.11.2023 до суду за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/9737/23.
Судом установлено, що ухвалою від 31.10.2023 матеріали справи № 910/9737/23 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС”.
За результатами автоматизованого розподілу, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.11.2023 матеріали справи № 910/9737/23 за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І. в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС”.
Ухвалою від 05.12.2023 суд прийняв справу № 910/9737/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” до відповідача - Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 2 578 381, 70 грн. до розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс”. Ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначив на 10.01.2024, 11 - 00.
Ухвалою від 10.01.2024 відкладено розгляд справи по суті на 25.01.2024, 11 - 30.
24.01.2024 до системи “Електронний суд” від позивача надійшла заява від 24.01.2024 (вх. № 1810/08-08/24 від 24.01.2024) щодо замінити відповідача його правонаступником - Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661).
25.01.2024 до системи “Електронний суд” надійшли наступні документи:
- від позивача - заява від 24.01.2024 (вх. № 1828/08-08/24 від 25.01.2024) про долучення до матеріалів справи документів.
- від відповідача - заява від 25.01.2024 (вх. № 1920/08-08/24 від 25.01.2024) про долучення до матеріалів справи документів.
У судовому засіданні 25.01.2024 на підставі ст. 216 ГПК України без винесення ухвали оголошено перерву до 29.01.2024, 14 - 00.
У судовому засіданні 29.01.2024 на підставі ст. 216 ГПК України без винесення ухвали оголошено перерву до 30.01.2024, 09 - 30.
У засіданні заява позивача від 24.01.2024 (вх. № 1810/08-08/24 від 24.01.2024) прийнята до розгляду.
У судовому засіданні 30.01.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10-ти днів.
Позивач позовні вимоги підтримав, відповідач визнав позовні вимоги частково.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
УСТАНОВИВ:
Згідно ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1420:
За таких обставин, заяву позивача від 24.01.2024 (вх. № 1810/08-08/24 від 24.01.2024) слід задовольнити та замінити відповідача - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) його правонаступником - Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661).
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою від 09.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Наразі процедура розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Шестопалов Олег Володимирович.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що 29 вересня 2021 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (надалі за текстом - “Відповідач”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (надалі за текстом - “Позивач”) було укладено Договір № 23021-УКБ/20-121-01-21-10801 від 22.10.2021 р. на виконання робіт: “ДСТУ Б Д.1.1-1:2013. Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 33. Енергоблок № 4. Турбінне відділення. Заміна комплектних трансформаторних підстанцій типу КТПВП.СНЕ ТВ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. (Код ДК021-2015: 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт” (надалі за текстом - “Договір”),
Згідно з п. п. 1.1 і 2.1 Договору Позивач (підрядник) зобов’язався за дорученням Відповідача (замовника) виконати на свій ризик власними силами роботи за вказаною вище темою, а Відповідач, згідно з п. п. 2.8 Договору - оплатити виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки Відповідачем.
Позивач, зі свого боку, виконав на користь Відповідача обумовлені Договором роботи на загальну суму 29 465 576, 94 грн., що підтверджується підписаними Відповідачем довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3): 1) № 639 від 15.12.2021 р. за грудень 2021 року на суму 28 180 802, 45 грн.; 2) № 53 від 30.05.2022 р. за травень 2022 року на суму 1 214 071, 14 грн.; 3) № 64 от 30.06.2022 р. за червень 2022 року на суму 70 703, 35 грн.
Належне виконання Позивачем передбачених Договором робіт та відсутність у Відповідача зауважень щодо їх обсягів та якості підтверджується також актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), а саме: № акта - період виконання - загальна вартість робіт за актом, грн.: 02-12СМ - грудень 2021 року - 8 993 248, 27; 03-12СМ - грудень 2021 року - 481 099, 37; 04-12СМ - грудень 2021 року - 380 261, 48; 04-11-11 - грудень 2021 року - 1 651 738, 07; 05-12DW - грудень 2021 року - 77 741, 41; 07-12DW - грудень 2021 року - 1 371 478, 80; 08-12DW - грудень 2021 року - 25 021, 48; 09-12СВ - грудень 2021 року - 407 765, 03; 10-12СВ - грудень 2021 року - 9 137 954, 47; 1-1 - грудень 2021 року - 2 114 006, 23; 11-12СВ - грудень 2021 року - 296 34, 83; 1-12СМ - грудень 2021 року - 712 037, 04; 12-12СВ - грудень 2021 року - 296 553, 86; 2-1 - грудень 2021 року - 339 768, 16; 3-1 - грудень 2021 року - 339 768, 16; 4-1 - грудень 2021 року - 209 736, 60; 5-1 - грудень 2021 року - 58 666, 33; 5-2 - грудень 2021 року - 1 209 751, 55; 6-1 - грудень 2021 року - 78 222, 31; 6-2 - травень 2022 року - 1 214 071, 14; 1-1 - червень 2022 року - 39 753, 31; 1.2 - червень 2022 року - 30 950, 04, всього - 29 465 576, 94 грн.
Відповідач мав оплатити Позивачеві вартість виконаних ним робіт в такі строки (60 календарних днів з дати підписання Відповідачем довідки за формою КБЗ): 28 180 802, 45 грн. (роботи, виконані в грудні 2021 р. та прийняті 15.12.2021 р.) не пізніше 14 лютого 2022 року (перший робочий день після останнього дня строку, який припадає на вихідний день); 1 214 071, 14 грн. (роботи, виконані в травні 2022 року та прийняті 30.05.2022 р.) не пізніше 29 липня 2022 року; 70 703, 35 грн. (роботи, виконані в червні 2022 року та прийняті 30.06.2022 р.) не пізніше 29 серпня 2022 року.
Між тим, взяті на себе зобов’язання Відповідач виконав не в повному обсязі та з порушенням встановлених Договором строків.
Відповідачем сплачено (дата платежу - номер платіжного документа - сума оплати, грн.): 12.11.2021 - 19860 - 5 000 000, 00; 19.11.2021 - 20205 - 4 000 000, 00; 23.11.2021 - 20307 - 3 000 000, 00; 01.03.2022 - 5159 - 1 840 716, 02; 17.03.2022 - 5530 - 3 000 000, 00; 29.03.2022 - 5827 - 2 000 000, 00; 04.04.2022 - 6843 - 1 000 000, 00; 11.04.2022 - 7027 - 1 800 000, 00; 19.04.2022 - 7360 - 2 000 000, 00; 28.04.2022 - 7681 - 3 000 000, 00; 31.10.2022 - 10099 - 1 540 086, 43, всього - 28 180 802, 45 грн.
Неоплаченими на цей час залишається сума 1 284 774, 49 грн., що, як вбачається із наведених вище даних, є загальною вартістю робіт, виконаних Позивачем в травні та червні 2022 року.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 854 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати роботи, виконаної за договором підряду, встановлює обов’язок замовника сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково. Оплата робіт за договором будівельного підряду провадиться після прийняття замовником виконаних робіт, якщо інший порядок не встановлений за погодженням сторін (частина 4 статті 879 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Стаття 222 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення їм претензії чи звернення до суду. Аналогічна норма міститься в частині 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - “ГПК України”). Разом із цим, частиною 1 зазначеної статті встановлено, що заходи для досудового врегулювання спору сторони вживають за взаємною домовленістю або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.
Пунктом 11.2 Договору визначено обов’язковість дотримання досудового порядку врегулювання спорів між сторонами.
На виконання цієї умови Позивач 06 грудня 2022 року звернувся до Відповідача із претензією (вих. № 04/12) щодо оплати заборгованості за виконані за Договором роботи, однак Відповідач, зі свого боку, залишив претензію без розгляду та задоволення.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням строків фактичного здійснення Відповідачем часткової оплати виконаних за Договором робіт розмір процентів станом на 12 червня 2023 року складає (база нарахування (сума боргу, грн.) - початок періоду нарахування - закінчення періоду нарахування - кількість днів в період - розмір процентів, грн.): 16 180 802, 45 - 15.02.2022 - 28.02.2022 - 14 - 18 619, 01; 14 340 086, 43 - 01.03.2022 - 16.03.2022 - 16 - 18 858, 20; 11 340 086, 43 - 17.03.2022 - 28.03.2022 - 12 - 11 184, 74; 9 340 086, 43 - 29.03.2022 - 03.04.2022 - 6 - 4 606, 07; 8 340 086, 43 - 04.04.2022 - 10.04.2022 - 7 - 4 798, 41; 6 540 086, 43 - 11.04.2022 - 18.04.2022 - 8 - 4 300, 33; 4 540 086, 32 - 19.04.2022 - 27.04.2022 - 9 - 3 358, 42; 1 540 086, 32 - 28.04.2022 - 29.07.2022 - 93 - 11 772, 17; 2 754 157, 57 - 30.07.2022 - 29.08.2022 - 31 - 7 017, 44; 2 824 860, 92 - 30.08.2022 - 30.10.2022 - 62 - 14 395, 18; 1 284 774, 49 - 31.10.2022 - 12.06.2023 - 163 - 23 759, 23, всього - 122 669, 20 грн.
Інфляційні втрати Позивача у зв’язку з порушенням Відповідачем обумовлених Договором строків оплати складають 1 170 938, 01 грн.
Отже, загальна сума вимог Позивача до Відповідача складає:
- 1 284 774, 49 грн. - сума основного боргу (оплата виконаних за Договором робіт);
- 122 669, 20 грн. - 3 % річних за весь період прострочення розрахунку;
- 1 170 938, 01 грн. - інфляційні втрати Позивача за період невиконання Відповідачем грошового зобов’язання.
Отже, фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання відповідача щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором на виконання робіт № 23021-УКБ/20-121-01-21-10801 від 22.10.2021 р. у розмірі 1 284 774, 49 грн. основного боргу залишилось невиконаним.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором на виконання робіт № 23021-УКБ/20-121-01-21-10801 від 22.10.2021 р., який за змістом закріплених у ньому прав та обов’язків сторін є договором підряду.
Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” основного боргу у розмірі 1 284 774, 49 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 122 669, 20 грн. - 3 % річних за весь період прострочення розрахунку, 1 170 938, 01 грн. - інфляційних витрат.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У зв’язку із простроченням Відповідачем терміну оплати за надані послуги Позивачем, згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано інфляційні втрати за період березень 2022 - травень 2023 у розмірі 1 170 938 грн. 01 коп. та три відсотка річних у період з 15.02.2022 по 31.10.2023 у розмірі 122 669 грн. 20 коп.
Сума втрат від інфляції, згідно розрахунку позивача становить 1 170 938 грн. 01 коп., який розрахований за період березень 2022 - травень 2023.
Наданий розрахунок інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.
Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 1 170 938 грн. 01 коп.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов’язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов’язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов’язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов’язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов’язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов’язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов’язання.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір 3 % річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 90 %, а саме, до суми 12 269 грн. 92 коп., оскільки, з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України.
В частині стягнення 110 399, 28 грн. - 3 % річних слід відмовити.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язання із повної та своєчасної оплати заборгованості, доводи позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000, 00 грн., оскільки вважає їх завищеними та необґрунтованими.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В підтвердження витрат на послуги адвоката у розмірі 25 000, 00 грн., позивачем додано до матеріалів справи, в т.ч.: копію Договору про надання правової допомоги № 57/2023 від 09 червня 2023 р. з Додатковою угодою № 1 від 10.06.2023 р., копію Актів приймання - передачі послуг № 1 від 17.07.2023 р, № 2 від 11.09.2023 та № 3 від 05.01.2024, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги.
Між Позивачем та адвокатом Богославським В.А. було складено та підписано Акти приймання-передачі послуг № 1 від 17.07.2023, № 2 від 11.09.2023 та № 3 від 05.01.2024, які підтверджують факт надання Позивачу адвокатом Богославським В.А. професійної правничої допомоги у розмірі 25 000, 00 грн.
Акти приймання-передачі послуг виконаних правових послуг за договором про надання правової допомоги від № 1 від 17.07.2023, № 2 від 11.09.2023 та № 3 від 05.01.2024 є детальним описом робіт (наданих послуг) в розумінні ГПК України, так як містить перелік наданих послуг.
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі “East/WestAllianceLimited проти України” від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов’язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Об’єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Господарський суд враховує, що заявлена позивачем загальна сума витрат на професійну правничу допомогу не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість та добросовісність; принципів співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, складності справи № 908/2868/23 (910/9737/23), витраченого адвокатом часу на надання послуг у даній справі.
Розмір судових витрат у даній справі, який складається з суми 25 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 74 ГПК України доведений та документально підтверджений. Понесення таких витрат стало наслідком необхідності захисту позивачем своїх законних прав та охоронюваних майнових інтересів, внаслідок їх порушення з боку відповідача та, відповідно, звернення з позовом до суду.
Заперечення відповідача судом відхилені з підстав, що наведені вище.
На підставі усього вищевикладеного, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву позивача від 24.01.2024 (вх. № 1810/08-08/24 від 24.01.2024) задовольнити.
Замінити відповідача - Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) його правонаступником - Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661).
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com) 1 284 774 (один мільйон двісті вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 49 коп. основного боргу, 12 269 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев’ять) грн. 92 коп. 3 % річних, 1 170 938 (один мільйон сто сімдесят тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. 01 коп. втрат від інфляції, 38 675 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 75 коп. судового збору, 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна (електронною поштою/до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 06.02.2024.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” по справі № 908/2868/23 (910/9737/23).
_03_03.png)
