Господарський суд Запорізької області

07 лютого 2024, 12:24

До відома комунального некомерційного підприємства “Якимівський центр первинної медико-санітарної допомоги” Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, 72503, Запорізька область, смт Якимівка, вул. Центральна, буд. 30 (с. Корсун В.Л., справа №908/3476/23)

номер провадження справи 17/201/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2024 справа № 908/3476/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3476/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

до відповідача: комунального некомерційного підприємства “Якимівський центр первинної медико-санітарної допомоги” Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, 72503, Запорізька область, смт Якимівка, вул. Центральна, буд. 30

про стягнення коштів

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

21.11.23 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 21.11.23 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (далі ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”) до комунального некомерційного підприємства “Якимівський центр первинної медико-санітарної допомоги” Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (надалі КНП “Якимівський ЦПМСД”) в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про закупівлю електричної енергії № 595 від 20.12.21 у розмірі 292 041,36 грн та зобов’язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання на суму основного боргу у розмірі 288 625,31 грн починаючи з 01.11.23 до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ – сума непогашеної заборгованості, КДП – кількість днів прострочення, КДР – кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

21.11.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 24.11.23 судом позовну заяву ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” за вих. від 21.11.23 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви – 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій зазначити вірний код ЄДРПОУ відповідача.

27.11.23 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 27.11.23 про усунення недоліків, в якій усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 24.11.23.

Ухвалою від 04.12.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3476/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.02.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що в порушення укладеного сторонами договору про закупівлю електричної енергії № 595 від 20.12.21 (до якого споживач приєднався на умовах комерційної пропозиції - Додаток 2 до Договору) в частині оплати вартості електричної енергії та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію, обсяг якої підтверджується листом ПАТ “Запоріжжяобленерго” від 31.05.22 № 007-66/3085, в якому зазначена інформація щодо споживання електричної енергії КНП "ЯКИМІВСЬКИЙ ЦПМСД" у розмірі 75 376 кВт*год з 01.01.22 по 03.10.22. При цьому, борг у Відповідача виник за спожиту електричну енергію у розмірі 50 386 кВт*год за період 01.02.22 по 03.10.23 та складає 288 625,31 грн. За прострочення відповідачем оплати спожитої електричної енергії позивачем нараховано 3% річних за період з 10.06.23 по 31.10.23.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, смт Якимівка, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення всіх ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду від 04.12.23 про відкриття провадження у справі, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на електронну адресу відповідача (apmp@ukr.net), зазначену в позовній заяві та в заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Про доставку ухвали до електронної скриньки відповідача свідчить відповідна довідка.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Наявні матеріали справи за № 908/3476/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 02.02.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.21 між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (постачальник) та КНП «Якимівський ЦПМСД» (споживач) було укладено Договір № 595 про постачання електричної енергії (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник зобов’язується поставити споживачу у 2022 році за ДК 021:2015-09310000-5 – Електричну енергію (Електрична енергія враховуючи вартість послуг розподілу) (як різновид товарної продукції – надалі товар) для забезпечення потреб електроустановок, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Пунктом 3.3 договору визначено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у Комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

За умовами п. 5.2 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії (з урахуванням послуги з передачі електричної енергії) згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою від 14.03.18 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, із змінами та доповненнями (далі - ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у т.ч. щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

За приписами п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 2 Комерційної пропозиції, оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

В п. 3 Комерційної пропозиції визначено, що рахунок на оплату за фактичну за розрахунковий період електричну енергію має бути оплачений Споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

В позовній заяві позивач вказує, що у відповідача виник борг за спожиту електричну енергію у розмірі 50 386 кВт*год за період з 01.02.22 по 03.10.23 та складає 288625,31 грн.

Спожитий обсяг електричної енергії відповідачем за період 01.01.22 по 03.10.22 підтверджується повідомленням/листом за від 31.05.22 № 007-66/3085 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку, відповідно до якого за вказаний період КНП "ЯКИМІВСЬКИЙ ЦПМСД" спожито електричну енергію у розмірі 75 376 кВт*год з.

Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.

Не сплата відповідачем заборгованості за отриману в період з 01.02.22 по 03.10.23 електричної енергії на суму 288625,31 грн стала підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).

Частиною 7 ст. 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Факт приєднання відповідача до договору про постачання електричної енергії підтверджується Додатком до договору № 595 (Заява-приєднання до договору про закупівлю електричної енергії).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження споживанням відповідачем електричної енергії у період з 01.01.22 по 03.10.22 позивачем до матеріалів позовної заяви надано інформацію (лист від 31.05.23 № 007-66/3085), видану позивачу у цій справі ТОВ “Запоріжжяобленерго” про обсяги споживання електричної енергії відповідачем та відповідні акти прийняття-передавання товарної продукції та рахунки на оплату спожитої електричної енергії, виставлений позивачем відповідачу за спірний період.

При цьому, позивач вказує, що відповідні рахунки та акти прийняття-передавання товарної продукції надсилалися відповідачеві на електронну адресу, зазначену в заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу №595 від 20.12.21.

На підтвердження направлення вказаних скан-копій письмових заявок позивач надав роздруківки з електронної пошти. На думку позивача, такі роздруківки електронних листів та додатків до них є паперовою копією електронного доказу.

На підтвердження належності поданих доказів позивач посилається на наступне.

Відповідно до постанови КГС ВС від 10.06.19 у справі № 903/581/18, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

В постанові КГС ВС від 13.10.21 у справі № 923/1379/20 вказано, що відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

В постанові КГС ВС від 03.08.22 у справі № 910/5408/21 зазначено, що при вирішенні спору про стягнення заборгованості за договором перед Верховним Судом постали питання щодо належності, допустимості та достовірності електронних доказів: 1) листування представників позивача і представників відповідача стосовно надання послуг у месенджері Telegram; 2) листування представників позивача і відповідача електронною поштою; 3) відомостей про надані послуги у системі управління проектами Jira; 4) відомостей з середовища обміну результатами роботи GitLab.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (постанови ВС від 27.11.18 у справі №914/2505/17, від 13.10.21 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.22 у справі №914/1003/21).

Верховний Суд у постановах від 13.07.20 у справі №753/10840/19, від 18.02.21 у справі №442/3516/20 зауважив, що надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка (постанова КГС ВС від 03.08.22 у справі №910/5408/21).

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.20 у справі №905/2319/17, від 25.03.20 у справі №570/1369/17, від 13.07.20 у справі №753/10840/19, від 27.11.19 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

У Керівництві «Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі», ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.19, зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп’ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп’ютера або пристрою, схожого на комп’ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Як вже зазначалося в тексті цього рішення, місцезнаходженням відповідача є смт Якимівка Запорізької області, що є окупованою територією, на якій не функціонує відділення АТ «Укрпошта», що унеможливлює надсилання позивачем відповідачеві актів приймання-передачі та рахунків на оплату за спожиту електричну енергію саме в паперовій формі.

За викладених обставин, судом приймаються до уваги надані позивачем докази надсилання відповідачеві актів приймання-передачі та рахунків на електронну адресу відповідача.

Щодо суми нарахувань вартості спожитої відповідачем електричної енергії позивач посилається на наступне.

Відповідно до п. 9 наказу Міністерства енергетики України від 13.04.22 № 148 “Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану”, обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:

1) обсяги споживання електричної енергії на об’єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року № 716) (далі – Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об’єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;

2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:

з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за

допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);

приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об’єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;

приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;

у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.

Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;

3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.

Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).

Позивач вказує, що враховуючи вимоги абз. 4 п. 2 вказаного наказу відповідачу ПАТ “Запоріжжяобленерго” було нараховано обсяги споживання електричної енергії як в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. При цьому зауважив, що постачальник не отримав від споживача іншого відкоригованого оператором системи розподілу обсягу споживання електричної енергії за відповідний період.

Відповідачем не висловлено у спосіб, визначений чинним ГПК України, свою незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; наявність заборгованості за електричну енергію, отриману від ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”, за спірний період у сумі 288 625,31 грн не спростовано; заперечень з приводу вірності розрахунків позивача до суду не надано.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем доведено порушення відповідачем умов договору щодо строків здійснення розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію, а відповідачем не спростовано наявність вказаної суми заборгованості належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ “Запоріжжяелектропостачання” про стягнення з відповідача 288 625,31 грн боргу за спожиту електричну енергію за вказаний період є обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 416,05 грн 3% річних за період з 10.06.23 по 31.10.23 суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.

14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду часу та сум за допомогою ІПС “Законодавство”, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 3 416,05 грн 3 % річних та розрахунок здійснено вірно, а тому, судом задовольняється вимога про стягнення з відповідача у цій справі 3 416,05 грн 3 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства “Якимівський центр первинної медико-санітарної допомоги” Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (72503, Запорізька область, смт Якимівка, вул. Центральна, буд. 30, код ЄДРПОУ 38559154) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) – 288 625 (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п’ять) грн 31 коп. заборгованості за спожиту в період з 01.02.22 по 03.10.22 електричну енергію, 3 416 (три тисячі чотириста шістнадцять) грн 05 коп. 3 % річних та 4 380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн 62 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, проводити нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму основного боргу у розмірі 288 625 (двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п’ять) грн 31 коп., починаючи з 01.11.2023 до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ – сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 06.02.24.

Суддя В.Л. Корсун