Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” про прийняття рішення у справі №908/2102/23 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2024 справа № 908/2102/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2102/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО” (вул. Возз’єднання України, буд. 22, м. Запоріжжя, 69001)
до відповідача приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” (вул. Горького, буд. 7, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112)
про стягнення 540321,08 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” 540321,08 грн. які складаються з: 480562,75 грн. основного боргу по оплаті за поставлену електроенергію на підставі договору № 102 від 09.08.2019 про постачання електричної енергії споживачу, 12244,48 грн. 3% річних та 47513,85 грн. інфляційних втрат. Позивач просив відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПКУ зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, нарахування 3% річних на суму основного боргу 480562,75 грн., починаючи з 22.06.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду за формулою: сума 3 річних + сума залишку боргу х 3% х кількість днів прострочення : 365 : 100. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач відніс також 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 102 від 09.08.2019. За твердженням позивача, в порушення умов договору відповідач вартість поставленої у період з березня по липень 2022 року електроенергії не сплатив, що призвело до утворення у нього заборгованості за поставлену електричну енергію в розмірі 480562,75 грн. У зв’язку з порушенням відповідачем грошового зобов’язання позивач, враховуючи умови договору та положення ст. 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Посилаючись на ст.ст. 509, 610, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 275, 276 ГК України та Закон України “Про ринок електричної енергії”, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач відніс також 40000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2023 справу № 908/2102/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2102/23, присвоєно справі номер провадження 18/128/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2102/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що в строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 08.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Від позивача 28.08.2023 на електронну адресу суду надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача 26000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви позивачем долучені копії: договору про надання правової допомоги від 20.03.2023 № 20/03, додаткової угоди від 13.06.2023, акту № 2 від 23.08.2023 приймання-передачі наданих послуг, рахунку № 2 від 23.08.2023.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвалу від 13.07.2023 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено в електронні кабінети позивача та його представника 13.07.2023.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням відповідача приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” є: м. Бердянськ Запорізької області, що відноситься до Бердянської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 14.07.2023 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 30.06.2023 на електронну пошту відповідача bzpto_pr@ukr.net, energetikbzpto@gmail.com, які повідомлені позивачем.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді – ухвалу суду від 13.07.2023 доставлено до електронної скриньки відповідача 14.07.2023.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2102/23 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 13.07.2023 у справі № 908/2102/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2102/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом червня 2023 року - січня 2024 року, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, рішення прийнято без його проголошення 05.02.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО” (Постачальник, позивач у справі) та приватним акціонерним товариством “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” (Споживач, відповідач у справі) 09.08.2019 укладений договір № 102 про постачання електричної енергії споживачу (надалі – Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір про постачання електричної енергії Споживачу (далі – Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.
Згідно із п. 2.1 Договору за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Предметом договору є продаж активної електричної енергії, що передається (постачається) Постачальником в точці розподілу електричної енергії, розташованій на межі балансової належності електроустановок оператора системи та споживача. Реактивна електрична енергія не є предметом постачання.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією (Додаток №2).
Відповідно до п. 5.1 Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
За умовами п 5.2. Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (додаток №2 до даного Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору).
Пунктом 5.8 Договору встановлено, що Споживач здійснює оплату за цим договором шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в рахунку на оплату. Оплата вважається здійсненою після того, як на відповідний рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Відповідний рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
За визначенням п. 5.9 Договору, оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку.
Додатком № 1 до договору є Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої початком постачання електричної енергії є 01 вересня 2019 року
Відповідно до Комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) сторони узгодили, зокрема: ціну (тариф) електричної енергії, яка визначається за формулою Ц = Цфакт + Т альтерн.; територію, на якій постачальник пропонує відповідну комерційну пропозицію; спосіб оплати; термін надання рахунку та строки їх оплати; спосіб оплати послуг з розподілу; спосіб та порядок оплати послуг з передачі електричної енергії тощо.
Пунктом 5 Комерційна пропозиція (Додаток № 2 до договору) встановлено, що до 10.00 третього числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач має надати Постачальнику електронною поштою (contact@alternativenergo.com) Звіт про спожиту електричну енергію за розрахунковий період (місяць). До сьомого числа місця, наступного за розрахунковим, на підставі даних, наданих Споживачем, Постачальник надсилає Споживачу поштою (або вручає особисто) Акт купівлі-продажу електричної енергії, у якому зазначаються фактичні обсяг і ціна електричної енергії, купленої Споживачем у розрахунковому періоді (згідно Додатку №3 до Договору), підписаний зі свого боку, в двох примірниках. На підставі Акту купівлі-продажу електричної енергії до сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим, Постачальник виставляє остаточний рахунок.
За період березень-липень 2022 року позивачем поставлено на відповідачу електричну енергію на загальну суму 480562,75 грн. відповідно до Актів купівлі-продажу електричної енергії:
- № 10222031 від 31.03.2022 на суму 72580,02 грн., у т.ч. ПДВ (електрична енергія за березень 2022 року та відшкодування витрат за послуги з передачі електричної енергії за березень 2022 року);
- № 10222041 від 30.04.2022 на суму 138119,42 грн., у т.ч. ПДВ (електрична енергія за квітень 2022 року та відшкодування витрат за послуги з передачі електричної енергії за квітень 2022 року);
- № 10222051 від 31.05.2022 на суму 104082,59 грн., у т.ч. ПДВ (електрична енергія за травень 2022 року та відшкодування витрат за послуги з передачі електричної енергії за травень 2022 року);
- № 10222061 від 30.06.2022 на суму 79098,66 грн., у т.ч. ПДВ (електрична енергія за червень 2022 року та відшкодування витрат за послуги з передачі електричної енергії за червень 2022 року);
- № 10222071 від 31.07.2022 на суму 86682,06 грн., у т.ч. ПДВ (електрична енергія за липень 2022 року та відшкодування витрат за послуги з передачі електричної енергії за липень 2022 року).
На виконання п. 5.8. Договору позивачем на адресу відповідача направлялись рахунки на оплату: 19.04.2022 - рахунок на оплату № 102220319 за березень 2022 року на суму 72580,02 грн., у т.ч. ПДВ; 17.05.2022 - рахунок на оплату № 102220419 за квітень 2022 року на суму 138119,42 грн., у т.ч. ПДВ; 13.06.2022 - рахунок на оплату № 102220519 за травень 2022 року на суму 104082,59 грн., у т.ч. ПДВ; 11.07.2022 - рахунок на оплату № 102220619 за червень 2022 року на суму 79098,66 грн., у т.ч. ПДВ; 08.07.2022 - рахунок на оплату № 102220719 за липень 2022 року на суму 86682,06 грн., у т.ч. ПДВ.
Акти та рахунки на оплату направлялись відповідачу електронною поштою на адресу, вказану у заяві-приєднанні (додаток №1 до Договору) - energetikbzpto@gmail.com. У направлених на адресу відповідача рахунках визначений строк оплати - 5 банківських днів.
За твердженням позивача, заборгованість відповідача утворювалась наростаючим підсумком, з березня 2022 року по 18 липня 2022 року, загальний розмір заборгованості складає 480562,75 грн. Строк оплати останнього направленого відповідачу рахунку сплив 15.08.2022.
З 19 липня 2022 року відповідач переведений на постачальника універсальної послуги ТОВ “Запоріжжяелектропостачання”.
На адресу відповідача направлялись письмові повідомлення про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань за Договором - листи від 30.04.2022 № 827/22, від 20.06.2022 № 919/22, від 27.06.2022 № 926/22, а також проект додаткової угоди до Договору про призупинення його дії з 01.05.2022 на період дії воєнного стану. Відповіді на звернення позивач від відповідача не отримав.
Неналежне виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії за період з березня по липень 2022 року у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором про постачання електричної енергії споживачу № 102 від 09.08.2019.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строк оплати вартості отриманої електричної енергії згідно із п. 5.9 Договору – у строк, визначений у рахунку.
Відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманої від Постачальника за період з березня по липень 2022 року електричної енергії у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором в розмірі 480562,75 грн.
Позивачем до позовної заяви надано, зокрема листи ПАТ “Запоріжжяобленерго” (адміністратора комерційного обліку) від 03.08.2022 вих. № 007-66/3758 та від 31.08.2022 вих. № 007-66/4255 які містять інформацію щодо обсягів споживання відповідачем електричної енергії у період з 01.036.2022 по 30.06.2022 та з 01.07.20022 по 18.07.2022.
Пунктом 4.12 ПРРЕЕ, які є обов’язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку, визначено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Відповідно до пп. 15 п. 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, дані комерційного обліку електричної енергії (дані комерційного обліку) - дані, отримані на основі вимірювання або розрахунковим шляхом під час здійснення комерційного обліку електричної енергії, а також дані про стан засобів комерційного обліку, що використовуються для здійснення розрахунків та проведення аналізу на ринку електричної енергії.
Згідно пп. 8.6.1, 8.6.7, 8.6.15, 9.14.1, 9.14.3 даного Кодексу зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку. Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО. АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам. Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО.
Отже, надана адміністратором комерційного обліку інформація щодо обсягів переданої відповідачу електричної енергії є підтвердження факту її споживання.
Суд звертає увагу, що відповідачем акти прийому-передачі електричної енергії не підписані. Відповідач знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, що перешкоджає спілкуванню з ним. Примірники актів приймання передачі та рахунки на оплату направлялись на електронну адресу відповідача.
Відповідно до п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.
Оскільки електрична енергія споживається в момент її отримання, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суму 480562,75 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Оскільки жодних повідомлень стосовно кількості товару від відповідача не надходило, наявні підстави стверджувати, що товар був йому поставлений та ним прийнятий.
Тим більше, виходячи з усталеної судової практики, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту визнані судом обґрунтованими. Доказів надання відповідачем позивачу мотивів відмови від підписання актів прийому-передачі електричної енергії суду не надано. Відповідно до норм чинного законодавства на постачальника не покладається обов’язок вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача (покупця) до підписання акту приймання-передачі за договором поставки, а тому достатньо лише констатувати факт відмови від підписання акту прийому-передачі У свою чергу, обов`язок прийняти товар за договором поставки покладається на споживача (покупця), а у випадку виявлення недоліків чи зауважень до обсягів постачання (кількості товару) та суми до сплати поставленого товару як покупцеві такого товару - негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту прийому-передачі електричної енергії) законом покладений саме на споживача (покупця). Відмова споживача від підписання акту прийому-передачі електричної енергії за договором поставки за відсутності своєчасно наданих зауважень до актів не звільняє відповідача від покладених на нього обов`язків прийняти та оплатити поставлений товар за ціною погодженою ним у договорі (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №911/662/17 та у справі №910/23734/17).
Вмотивованої відмови від підписання актів приймання-передачі за спірний період від відповідача позивачу не надходило.
Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 480562,75 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
За прострочення грошового зобов’язання позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 12244,48 грн. 3% річних та 47513,85 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 01.09.2022 по 31.05.2023, суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 12244,48 грн.
У прохальній частині позовної заяви позивач просив, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, зазначити в резолютивній частині рішення про здійснення органом (особою), що буде виконувати рішення, нарахування 3% річних на суму основного боргу 480562,75 грн., починаючи з 22.06.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України. Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду – 85093,30 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз’яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період з вересня 2022 року по травень 2023 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 47513,85 грн., як і визначено позивачем. Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про дотримання умов договору щодо оплати вартості спожитої електроенергії або про наявність підстав для звільнення його від такого обов’язку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.
В позовній заяві позивачем до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 40000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В заяві про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу позивач просив стягнути з відповідача 26000,00 грн. на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об’єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
До позовної заяви додано копію договору № 20/03 про надання правової допомоги від 20.03.2023, який укладений адвокатом Саланською Ілоною Любомирівною (Адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО” (Клієнт). Відповідно до змісту цього договору Клієнт доручає, а Адвокатське об’єднання зобов’язується надавати правову допомогу відповідно до чинного законодавства та в обсягах, визначених договором.
Відповідно до п. 3.1 цього договору розмір гонорару, який Клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною цього договору.
Додатковою угодою № 1 від 13.06.2023 до договору визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО” до приватного акціонерного товариства “Бердянський завод підйомно-транспортного обладнання” про стягнення заборгованості за договором № 102 про постачання електричної енергії споживачу від 09.08.2019. Вартість послуг визначено у фіксованій сумі: за підготовку позовної заяви – 6000,00 грн. та гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта – 20000,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 23.08.2023 Адвокатом відповідно до договору № 20/03 про надання правової допомоги від 20.03.2023 надані послуги на суму 26000,00 грн.
Позовна заява у даній справі підписана адвокатом Саланською Ілоною Любомирівною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001418 від 02.10.2017, Ордер серія АР № 1129505 від 21.06.2023).
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.
Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Саланської Ілони Любомирівни, відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “АЛЬТЕРНАТИВЕНЕРГО” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач заперечень щодо розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не надав.
Суд враховує, що за умовами договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, а також в акті прийому-передачі наданих послуг сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі – 26000,00 грн. (6000,00 грн. за підготовку позовної заяви та 20000,00 грн. гонорар за прийняття рішення на користь Клієнта).
За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.
Відносно відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 26000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/2102/23.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 130, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 08.02.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
