Господарський суд Запорізької області

16 лютого 2024, 12:08

До уваги Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни у справі № 908/2958/23 (суддя Дроздова С.С.)!

номер провадження справи 27/280/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2024 Справа № 908/2958/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)

до відповідача: Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни (вул. Р.Люксембург, буд. 47, кв. 3, м. Бердянськ, Запорізької області, РНОКПП 2582704526)

про стягнення 135 760 грн 33 коп.

представники сторін

від позивача: Омельченко Є.В., адвокат, ордер серія АЕ № 1206758 від 16.06.2023, в режимі відеоконференцзв'язку

від відповідача: Сергієнко Т.Г., адвокат, ордер серія ВІ № 1165969 від 09.10.2023, в режимі відеоконференцзв'язку

УСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни заборгованості за кредитним договором № 20.81.0000000506 від 01.07.2021 у розмірі 135 760 грн 33 коп. станом на 27.08.2023, яка складається з наступного: 81 894 грн 00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22 457 грн 98 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 20 408 грн 05 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1 000 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова); 10 000 грн 00 коп. - штраф (змінна складова).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023, справу № 908/2958/23 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2958/23, присвоєно справі номер провадження 27/280/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

17.10.2023 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог та просив суд розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Також, у зазначеному відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення про стягнення з Грайворонської Інни Євгеніївни на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” простроченої заборгованості до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року.

08.11.2023 позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив та пояснення щодо статусу відповідача по справі.

14.11.2023 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, просив суд відмовити у задоволенні позову та відстрочити виконання судового рішення до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року.

Ухвалою суду від 16.11.2023 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 11.12.2023.

Ухвалою суду від 24.11.2023 задоволена заява Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” про проведення судового засідання 11.12.2023 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/2958/23 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

27.11.2023 через підсистему “Електронний суд” до суду від представника Грайворонської Інни Євгеніївни адвоката Сергієнко Т.Г. надійшла заява про призначення розгляду справи № 908/2958/23 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 11.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Грайворонської Інни Євгеніївни про закриття провадження у справі, підготовче провадження закрито, призначено до розгляду по суті 22.01.2024.

26.12.2023 через підсистему “Електронний суд” до суду від представника Грайворонської Інни Євгеніївни адвоката Сергієнко Т.Г. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказі на підтвердження повноважень представника.

22.01.2024 через підсистему “Електронний суд” та електронну пошту Акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК” подані до суду клопотання та заява про надання оригіналів кредитного договору № 20.81.0000000506 від 01.07.2021 та меморіальний ордер TR.18307466.241636.64999 від 01.07.2021, та виписки по рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 22.01.2024 відкладено розгляд справи по суті, у зв’язку з неявкою представника відповідача, засідання суду призначено на 05.02.2024.

25.01.2024 на адресу суду від Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” надійшла заява про надання оригіналів кредитного договору № 20.81.0000000506 від 01.07.2021 та меморіальний ордер TR.18307466.241636.64999 від 01.07.2021, та виписки по рахунку відповідача.

05.02.2024 судове засідання здійснювалося в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, Суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

05.02.2024 в порядку статті 208 ГПК України, суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

Представник Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни заборгованості за кредитним договором № 20.81.0000000506 від 01.07.2021 у розмірі 135 760 грн 33 коп. станом на 27.08.2023, яка складається з наступного: 81 894 грн 00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22 457 грн 98 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 20 408 грн 05 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 0 грн 00 коп. – пені, 1 000 грн 00 коп. - штраф (фіксована складова); 10 000 грн 00 коп. - штраф (змінна складова).

Представник Грайворонської Інни Євгеніївни заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. Вважає, що вимоги позивача щодо дострокового стягнення суми кредиту є безпідставними та такими, що не відповідають умовам договору та закону, обставинам справи, позивачем не дотримано процедуру дострокового стягнення кредиту, що визначена договором та законом. Зазначає, що у правленій на адресу електронної пошти вимозі, позивачем не було дотримано алгоритму дій щодо дострокового стягнення боргу, зокрема, направлення відповідно повідомлення з 91 дня порушення обов’язку щодо погашення кредиту. Вказує, що вимога та позовна заява не містять даних про початок прострочення заборгованості за кредитом. Вважає, що банком не визначено дату, з якої зобов’язання має бути віднесено на рахунок простроченої заборгованості, адже, відповідно до умов кредитного договору, банк спочатку визначає таку дату позичальника, а лише потім (у випаду невиконання вимоги) відносить всю поточну заборгованість на рахунок простроченої. Зазначає, що у вимозі ж від 02.08.2023, банком не було визначено дати встановлення терміну настання виконання зобов’язань за платежами, термін яких не настав, натомість вже вказуючи на необхідність сплати всієї суми боргу, тобто поточної та простроченої, даючи при цьому відповідачу 6 днів для повного виконання зобов’язання. Зазначає, що банком замовчується той факт, що прострочена заборгованість виникла у відповідачки з моменту початку введення в України воєнного стану, та окупації міста Бердянськ, де проживає відповідачка, яка навіть при всьому бажанні позбавлена можливості сплатити фізично борг в окупації, де не діють банки України та інші платіжні інструменти. Також, представник відповідача посилається на форс-мажорні обставини у зв’язку з війною в Україні та п. 6¹ розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”. Зазначає, що у виписці по рахунку Грайворонської І.Є. станом на 27.08.2023, за період з січня 2023 року по липень 2023 року містить графу, яка передбачає списання боргу на погашення заборгованості за комісією, а також “автоматичне списання коштів на погашення простроченої заборгованості за договором № 18307466, тобто іншого договору. Вказує, що банк направлено зараховував платежі від позичальника, що вплинуло на безпідставне нарахування процентів на більшу суму кредиту. Зазначає, що відповідач не заперечує щодо погашення тілу кредиту та відсотків за умовами належного підтвердження такого боргу та на умовах розстрочки після закінчення воєнного стану і припинення окупації на території м. Бердянськ. Просить суд відповідно до приписів ст. 331 ГПК України відстрочити виконання судового рішення простроченої заборгованості до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2023 заперечував проти відстрочення виконання судового рішення простроченої заборгованості до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив оригінали документальних доказів, які надав представник позивача в обґрунтування позовних вимог.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

01.07.2021 між Акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК” (позивач, Банк за договором) та Фізична особа-підприємець Грайворонською Інною Євгеніївною (відповідач, Позичальник за договором) укладено кредитний договір (далі – Кредитний договір), № 20.81.0000000506.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі – “кредит”) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.

Згідно із п. п. 1.2, 1.3 Кредитного договору, що термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. п. А.12, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору. Усі істотні умови Кредитування наведені у Розділі А цього Договору – “Істотні умови кредитування”.

Умовами Розділі А Кредитного договору – “Істотні умови кредитування” визначено, що вид кредиту – строковий кредит (п. А1).

Ліміт цього Договору: у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч гривень нуль копійок) на фінансування поточної діяльності (п. А2).

Термін повернення кредиту 27 червня 2024 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його коритування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1); Сума Щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом*річна Процентна ставка/кількість днів поточного року)* Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; Сума щомісячного платежу за основним боргом=Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов’язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши іншій термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомлені, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначений у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов’язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 27.06.2024 р. (п. А.3).

За користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% (двадцять цілих дев’яносто сотих) % річних (п. А6).

У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов’язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.3 цього Договору. Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для рахування процентів “факт/360”). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну абу згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів (п. А8).

Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев’ять сотих) від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту (п. А10).

Відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору, банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів Позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.2.12 цього Договору.

Приписами п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.6 Кредитного договору Позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору. Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору. Позичальник поручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов’язань з погашенням кредиту, а також процентів за його використання.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні події, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомлені дату, У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим Договором.

Також, згідно п. п. 2.3.4 та 2.3.5, 2.3.8 Кредитного договору, Банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків Позичальника згідно п. 2.2.6 цього Договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим Договором, у межах сум, що належать до сплати Банку. У випадку порушення Позичальником термінів виконання будь-яких з грошових зобов’язань, встановлених цим Договором (за відсутності коштів у необхідних сумах на рахунках Позичальника для здійснення повноважень Банку відповідно до п. 2.2.6 цього Договору), а також для сплати передбачених цим пунктом комісійних винагород Позичальник доручає Банку Здійснювати списання коштів з усіх поточних і депозитних рахунків Позичальника у Банку у порядку, передбаченому законодавством та цим Договором. Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов’язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, зокрема. передбачених п. 2.3.2 цього Договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.5, 4.10, 4.11 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору. Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі зазначеному у п. А.7 цього Договору (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов цього Договору, встановленого п.А.3 цього Договору). Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту. Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А10 цього Договору. Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Приписами п. 5.8 Кредитного договору сторони узгодили, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов’язань передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинили звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000, 00 гривень + 5%від суми встановленого у п. А.2. цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами.

Згідно п. 7.5 Кредитного договору, усі спори та суперечки, що виникають або можуть виникнути між Сторонами, у тому числі пов’язані з укладенням, виконанням, зміною або припиненням цього Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків, або визнання його недійсним, підлягають передачі, за вибором позивача, до відповідного утвореного державою суду згідно із встановленою законодавством України підвідомчістю, територіальністю, спеціалізацією та інстанційністю, чи до будь-якого постійно діючого третейського суду, утвореного відповідно до законодавства України у відповідності до його Регламенту.

Також, 01.07.2021 позивачем та відповідачем складено та підписано додаток № 1 до договору № N20.81.0000000506 від 01.07.2021 “Графік погашення”, у якому зазначено терміні повернення частини кредиту, та сплати процентів за відповідний розрахунковий період, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату, сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату, сума комісійних винагород, кредит та проценти та комісія разом.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, що підтверджується матеріальним ордером № TR.18TR.1807466.241636.64999 від 01.07.2021.

Відповідно до відомостей що, містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.05.2022 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Грайворонської Інни Євгеніївни за її рішенням.

Відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що основне зобов`язання за договором, укладеним з відповідачем, не припинилося, тому немає підстав для припинення (закриття) провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 у справі № 915/1056/16.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, господарські суди на даний час мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач порушив свої зобов’язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

04.08.2023 на електронну адресу відповідача – inna170970@ukr.net (зазначену у Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ “А-БАНК”) позивачем направлена вимога від 02.08.2023, у якій Банк посилаючись на умови кредитного договору № N20.81.0000000506 від 01.07.2021 (п. п. А2, А3, А6, А7, А10, А11, п. 2.2.2, 2.3.2) просить Грайворонську Інну Євгеніївну погасити Банку всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 123124,44 грн до 09.08.2023. Вказана сума заборгованості розрахована позивачем станом на 02.08.2023.

Засобами поштового зв’язку вказана вимоги Банком не надсилалась, у зв’язку з відсутністю можливості у відділень АТ “Укрпошти” доставки пошти до міста Бердянська Запорізької області (місцезнаходження відповідача), оскільки Бердянська територіальна громада Запорізької області входить до переліку територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість відповідача станом на 27.08.2023, яка складається з: 81 894 грн 00 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 22 457 грн 98 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 20 408 грн 05 коп. - загальний залишок заборгованості за винагородою.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, далі ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не сплата відповідачем заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2021р. стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач не заперечує щодо факту укладення між сторонами кредитного договору.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір є укладеним, чинним, дійсним та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось, умовами п. А3 Кредитного договору згідно зі ст. ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов’язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши іншій термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомлені, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначений у повідомлені, вважається простроченою.

Також п. 2.3.2 Кредитного договору сторони визначили, що при настанні події, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомлені дату, У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим Договором.

Відповідно до виписки наданої позивачем за період з 01.07.2021 по 27.08.2023 по рахунку UA 593077700000029091712374465, останній платіж в погашення кредиту за договором № N20.81.0000000506 від 01.07.2021 Грайворонською Інною Євгеніївною був внесений 28.01.2022.

Тоді як додатком 1 до Кредитного договору “Графік погашення” наступні платежі відповідачем повинні були здійснені до 01.03.2022, 01.04.2022, 01.05.2022, 01.06.2022, 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022, 01.10.2022, 01.11.2022, 01.12.2022, 01.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2023, 01.04.2023, 01.05.2023, 01.06.2023, 01.07.2023, 01.08.2023.

Позивач звернувся з вимогою до відповідача про погашення Банку всієї поточної заборгованості за наявним кредитом у розмірі 123124,44 грн до 09.08.2023. Вказана сума заборгованості розрахована позивачем станом на 02.08.2023.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором від 01.07.2021 в повному обсязі суду не надав.

Таким чином, позивач правомірно пред`явив до відповідача вимоги про залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) на свою користь в сумі 81 894 грн 30 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Відповідно до п. п. А6 та А8 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% (двадцять цілих дев’яносто сотих) % річних. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для рахування процентів “факт/360”). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну абу згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день. Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з Графіком платежів.

Пунктами 4.1, 4.3 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Позивачем відповідачу нарахований залишок заборгованості за процентами в сумі 22 457 грн 98 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 22 457 грн 98 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Згідно п. А10 Кредитного договору позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев’ять сотих) від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту (п. А10).

Пунктом 4.5 Кредитного договору сторони узгодили, що позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А10 цього Договору.

Позивачем відповідачу нарахований залишок заборгованості за винагородою в сумі 20 408 грн 05 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування винагороди позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за винагородою в сумі 20 408 грн 05 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем відповідачу нараховані штраф (фіксована складова) в сумі 1 000 грн 00 коп. та штраф (змінна складова) в сумі 10 000 грн 00 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування штрафів здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу (фіксована складова) в сумі 1 000 грн 00 коп. та штрафу (змінна складова) в сумі 10 000 грн 00 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи позивач довів суду документально порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем за кредитним договором № N20.81.0000000506 від 01.07.2021, проте просить суд відмовити в задоволенні стягнення платежів за якими строк сплати відповідно до графіку погашення ще не настав.

Відповідач у запереченнях посилається на дію форс-мажорних обставин, пов’язаних з широкомасштабною російською агресією проти держави Україна, яка станом на дату винесення рішення триває, що призвели до зупинення підприємницької діяльності відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно до статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.

В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідач не підтвердив настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання господарського зобов’язання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Посилання відповідача на приписи розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” є не доречними, оскільки вказаний закон регулює відносини пов’язані із наданням споживчих кредитів, що видаються на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачем умов договору та погашення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та винагороди за кредитним договором № N20.81.0000000506 від 01.07.2021.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 81 894 грн 00 грн., загального залишку заборгованості за процентами в сумі 22 457 грн 98 коп., загального залишку заборгованості за винагородою в сумі 20 408 грн 05 коп., штрафу (фіксована складова) в сумі 1 000 грн 00 коп., штрафу (змінна складова) в сумі 10 000 грн 00 коп. є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення простроченої заборгованості до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року.

В обґрунтування відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Статуту ТПП України, безпосередній вплив військової агресії Російської Федерації проти України на можливість виконання відповідачем зобов’язань з повернення кредиту, а саме: 1) місце провадження підприємницької діяльності відповідача знаходиться на території, тимчасово окупованій Російською Федерацією, що виключає можливість здійснення такої діяльності після 04.03.2022; 2) в результаті військових дій і окупації майно відповідача, як особисте, так і те, що використовувалось для підприємницької діяльності, втрачено, що виключає можливість релокації бізнесу і продовження господарської діяльності на іншій території; 3) кредитні кошти були витрачені для придбання товарів, які пізніше були захоплені російськими військами. Зазначає, що під впливом зазначених чинників відповідач втратив єдине джерело доходів, а саме доходів від господарської діяльності, що і стало причиною для невиконання зобов’язань з повернення кредиту. Вказує, що жодного фактору, який би свідчив про наявність вини відповідача у такому невиконанні, немає в наявності.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою даної статті визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання судового рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тобто, вирішуючи питання відстрочення виконання судового рішення суд має оцінити надані заявником докази на предмет того, що запропонований ним строк відстрочення/розстрочення дійсно сприятиме виконанню судового рішення, буде ефективним та не призведе до безпідставного затягування виконання рішення суду.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів.

Згідно ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження винятковості обставин неможливості виконання рішення суду.

Суд відмовляє в заяві і порядку статті 331 ГПК України щодо відстрочення виконання судового рішення, з урахуванням думки представника позивача у справі, який заперечив проти відстрочення виконання судового рішення.

За вказаних обставин, позов задовольняється судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” до Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи Грайворонської Інни Євгеніївни, 17.09.1970 року народження (вул. Р. Люксембург, буд. 47, кв. 3, м. Бердянськ, Запорізької області, РНОКПП 2582704526) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованості за кредитним договором № 20.81.0000000506 від 01.07.2021 в сумі 135 760 грн 33 коп. станом на 27.08.2023, яка складається з наступного: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 81 894 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев’яносто чотири) грн 00 грн., загального залишку заборгованості за процентами в сумі 22 457 (двадцять дві тисячі чотириста п’ятдесят дев’ять) грн 98 коп., загального залишку заборгованості за винагородою в сумі 20 408 (двадцять тисяч чотириста вісім) грн 05 коп., штрафу (фіксована складова) в сумі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп., штрафу (змінна складова) в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп., та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У відстроченні виконання судового рішення простроченої заборгованості до закінчення в Україні воєнного стану на умовах розстрочення до 1 року відмовити.

Повний текст рішення оформлено та підписано 15.02.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.