Господарський суд Запорізької області

28 лютого 2024, 15:36

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” по справі № 908/2868/23 (910/14309/23). Суддя Черкаський В.І.

номер провадження справи 21/32/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 Справа № 908/2868/23 (910/14309/23)

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2868/23 (910/14309/23)

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua)

про стягнення 2 578 381, 70 грн.

в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Розпорядник майна - Шестопалов О.В. (поштова адреса: пр. Соборний, б. 151А, кв. 52, м. Запоріжжя, 69035, Е-mail: arbitr@2003@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

За участю представників сторін:

Представник позивача - адвокат Богуславський В.А., ордер АР № 1157566 від 12.01.2024 (зал 123);

Представник відповідача - Погосян С.Г., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

25.12.2023 до суду за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/14309/23.

Судом установлено, що ухвалою від 05.12.2023 матеріали справи № 910/14309/23 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС”.

За результатами автоматизованого розподілу, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.12.2023 матеріали справи № 910/14309/23 за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І. в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС”.

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс”.

У справі триває процедура розпорядження майна, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Шестопалов Олег Володимирович.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У відповідності до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство.

Ухвалою від 27.12.2023 суд прийняв справу № 910/14309/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” до відповідача - Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення 40 306 092, 38 грн. до розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс”. Ухвалив розглядати справу загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначив на 24.01.2024, 11 - 00.

Ухвалою від 24.01.2024 зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2868/23 (910/14309/23) до судового розгляду по суті на 20.02.2024, 10 - 00.

Судове засідання 20.02.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 20.02.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 5-ти днів.

Позивач позовні вимоги підтримав, відповідач визнав позовні вимоги частково.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвалою від 09.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Наразі процедура розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” триває, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Шестопалов Олег Володимирович.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем в позовній заяві зазначено, що 09.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СОЮЗ ПІДРЯДНИКІВ АТОМНИХ СТАНЦІЙ “АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС” (скорочена назва ТОВ “СПАС “АТІС”, надалі також - Позивач/Підрядник) та Державним підприємством “НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОЕЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЕНЕРГОАТОМ” (скорочена назва ДП “НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ”, надалі також - Відповідач/Замовник) в особі відокремленого підрозділу “ЗАПОРІЗЬКА АТОМНА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ” ДП “НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ” було укладено Договір на виконання робіт: “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Модернізація системи управління резервних дизель - генераторів. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи.” № 0908/2021 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується виконати на свій ризик власними силами в межах ціни робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об’єкті ВП ЗАЕС по темі: “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Модернізація системи управління резервних дизель-генераторів. Будівельно - монтажні та пусконалагоджувальні роботи», і передати виконані роботи Замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам (невід’ємний додаток № 3 до Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна робіт за Договором зазначається в “Протоколі погодження договірної ціни” (невід’ємний додаток № 1 до Договору) і визначена на підставі “Договірної ціни” (невід’ємний додаток № 2 до Договору), є твердою і складає 46 125 216, 00 грн., крім того ПДВ 20 % - 9 225 043, 20 грн. разом: 55 350 259, 20 грн.

Строк виконання робіт: серпень 2021 р. - 15.12.2021 р. Закінчення робіт фіксується технічним актом виконання робіт в обсязі проектно-кошторисної документації та Технічним вимогам (невід’ємний додаток № 3 до цього Договору) (п. 3.1. Договору).

Згідно з п. 2.8 Договору оплата виконаних робіт Замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки Замовником.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

10.12.2021 між Відповідачем та Позивачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, якою продовжено строк дії Договору до 31.03.2023.

Позивачем було виконано роботи на загальну суму 54 082 375, 08 грн., закінчення робіт зафіксовано технічним Актом № 04.ЕЦ.GХ.АК.709/21 від 02.12.2021, за результатом виконання робіт Відповідачем 15.12.2021 було підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).

У відповідності до п. 2.8 Договору та з урахуванням наданого авансування, Відповідач у строк до 13.02.2022 мав здійснити оплату за виконані роботи у розмірі 37 477 303, 08 грн.

Однак у вищевказаний строк, оплати здійснено не було. У подальшому, із простроченням строку оплати, 01.03.2022, 12.09.2022, 31.10.2022, Відповідачем було частково погашено заборгованість по оплаті за виконанні роботи, однак, залишок на суму 29 785 273, 63 грн. з ПДВ оплачено так і не було.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Укладений між Позивачем та Відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вказаних відносин застосовуються положення Глави 61 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

На виконання п. 2.5 Договору, Відповідачем було перераховано Позивачу авансові платежі: платіжне доручення № 15145 від 09.09.2021 на суму 10 000 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 1 666 666, 67 грн.; платіжне доручення № 15203 від 14.09.2021 на суму 6 605 072, 00 грн., у тому числі ПДВ - 1 100 845, 33 грн.

Загальна сума авансування складала 16 605 072, 00 грн. у тому числі ПДВ - 2 767 512, 00 грн., що не перевищує встановлений п. 2.5 Договору ліміт на авансування.

Позивач застосовує касовий метод податкового обліку.

Відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника додатків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Після отримання суми авансу Позивачем було оформлено податкові накладні та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому ПК України порядку, які були направлені Відповідачу через програмне забезпечення М.Е.Doc: податкова накладна від 09.09.2021 № 3 на суму ПДВ 1 666 666, 666 грн. зареєстрована в ЄРПН за № 9281006354, податкова накладна від 14.09.2021 № 4 на суму ПДВ 1 100 845, 334 грн. зареєстрована в ЄРПН за № 9281005917.

У відповідності до п. 2.7 Договору, Позивачем було використано аванс на придбання та постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів, що підтверджується: платіжним дорученням № 117 від 10.09.2021 на суму 4 840 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 806 666, 67 грн.; платіжним дорученням № 118 від 10.09.2021 на суму 5 160 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 860 000, 00 грн.; платіжним дорученням № 123 від 15.09.2021 на суму 3 130 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 521 666, 67 грн.; платіжним дорученням № 124 від 15.09.2021 на суму 2 970 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 495 000, 00 грн.; платіжним дорученням № 130 від 17.09.2021 на суму 500 000, 00 грн. у тому числі ПДВ - 83 333, 33 грн.

У подальшому, у строк, визначений п. 3.1 Договору (до 15.12.2021), Позивачем було належним чином виконано наступні роботи в обсязі проектної документації 19.20.011.010-ПЗ “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, Енергоблок № 4. Модернізація системи управління резервних дизель-генераторів» на загальну суму 54 082 375, 08 грн. з ПДВ: 1) електромонтажні роботи з відключення та демонтажу обладнання; 2) електромонтажні роботи з відключення та демонтажу кабелів; 3) електромонтажні роботи з монтажу обладнання; 4) електромонтажні роботи з монтажу кабелів; 5) електромонтажні роботи з монтажу кабельних муфт.

Закінчення вищезазначених робіт зафіксовано технічним Актом № 04.ЕЦ.GХ.АК.709/21 від 02.12.2021, складеним за формою, наведеною у Додатку 3 до Договору.

Разом з Актом № 04.ЕЦ.GХ.АК.709/21 від 02.12.2021 по завершенню (демонтажних) монтажних робіт при модернізації системи управління резервних дизель-генераторів Комісії Відповідача була передана вся передбачена звітна документація. Комісією Відповідача підписано вказаний Акт без зауважень та зроблено наступний висновок: “модернізація системи управління резервних дизель-генераторів 4РДЕСЗ у частині демонтажу, монтажу обладнання, електромонтажних робіт з монтажу та підключення кабелів, виконана у повному обсязі згідно проектної документації 19.20.011.010-ПЗ”.

Рішення Комісії Відповідача: “обладнання готове до введення в експлуатацію”, стан устаткування: “обладнання введено в експлуатацію”.

Виконані роботи на загальну суму 54 082 375, 08 грн. з ПДВ були прийняті Відповідачем належним чином та без зауважень, що підтверджується Актами № № 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 17, 18, 19, 20, 21, 24 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року.

Обсяги виконаних робіт та обґрунтування цін також належним чином оформлено Підсумковими відомостями ресурсів. Об’єкт: Енергоблок № 4. 4РДЕСЗ.

Позивачем належним чином виконано роботи на об’єкті ВП ЗАЕС по темі: “Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 4. Модернізація системи управління резервних дизель-генераторів. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи”, в обсязі на загальну суму 54 082 375, 08 грн. з ПДВ, передано виконані роботи Відповідачеві у встановлені строки та у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам.

В свою чергу, Відповідачем прийнято виконані роботи без будь-яких зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.8 Договору сторони встановили, що Відповідач має оплатити виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої в установленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки Відповідачем.

15.12.2021 Відповідачем було підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3).

З урахуванням наданого та використаного Позивачем авансування, Відповідач у строк до 13.01.2022 мав здійснити оплату за виконані роботи на суму 37 477 303, 08 грн. з ПДВ.

Однак, в установлений строк Відповідачем не було здійснено оплату за виконані роботи на суму 37 477 303, 08 грн. з ПДВ.

У подальшому, із простроченням строку, Відповідачем було частково погашено заборгованість по оплаті за виконанні роботи, а саме: 01.03.2022 сплачено 3 732 115, 88 грн., у тому числі ПДВ - 622 019, 31 грн. (платіжне доручення № 5161 від 01.03.2022); 12.09.2022 сплачено 2 500 000, 00 грн., у тому числі ПДВ - 416 666, 67 грн. (платіжна інструкція № 8487 від 12.09.2022); 31.10.2022 сплачено 1 459 913, 57 грн., у тому числі ПДВ - 243 318, 93 грн. (платіжна інструкція № 10100 від 31.10.2022)

Залишок заборгованості по оплаті за виконанні роботи на суму 29 785 273, 63 грн. з ПДВ Відповідачем не оплачено.

Наявність заборгованості у вищезазначеному розмірі підтверджується у тому числі Актом звірки взаємних розрахунків № 6 станом на 09.05.2023, наданим Відповідачем разом із супровідним листом від 12.05.2023 за вих. № 21-2779/08-вих.

Станом на дату звернення до суду з даною позовною заявою, Відповідач не виконав свої зобов’язання за Договором та є таким, що заборгував Позивачу грошову суму коштів за виконані роботи у розмірі 29 785 273, 63 грн. з ПДВ.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов’язку щодо своєчасної оплати за виконані згідно Договору роботи, Позивачем було нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати Позивача у зв’язку з порушенням Відповідачем обумовлених Договором строків оплати за період лютий 2022 - липень 2023 складають 9 048 384 грн. 88 коп.

Загальна сума вимог Позивача до Відповідача складає 40 306 092, 38 грн. (з яких: 29 785 273, 63 грн. - сума боргу, 9 048 384, 88 грн. - інфляційне збільшення, 1 472 433, 87грн. - 3 % річних).

Отже, фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання відповідача щодо оплати виконаних позивачем робіт за Договором на виконання робіт № 0908/2021/20-121-01-21-10596 від 09.08.2021 р. у розмірі 29 785 273 грн. 63 коп. основного боргу залишилось невиконаним.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Спірні правовідносини є господарськими та врегульовані договором на виконання робіт № 0908/2021/20-121-01-21-10596 від 09.08.2021 р., який за змістом закріплених у ньому прав та обов’язків сторін є договором підряду.

Відповідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За вказаних обставин, приймаючи до уваги доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” про стягнення з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” основного боргу у розмірі 29 785 273 грн. 63 коп.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 9 048 384, 88 грн. - інфляційних витрат, 1 472 433, 87 грн. - 3 % річних.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У зв’язку із простроченням Відповідачем терміну оплати за надані послуги Позивачем, згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано інфляційні втрати за період лютий 2022 - липень 2023 у розмірі 9 048 384 грн. 88 коп. та три відсотка річних за період з 14.02.2022 до 05.09.2023 у розмірі 1 472 433 грн. 87 коп.

Сума втрат від інфляції, згідно розрахунку позивача становить 9 048 384 грн. 88 коп., який розрахований за період лютий 2022 - липень 2023.

Наданий розрахунок інфляційних втрат судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

Таким чином, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 9 048 384 грн. 88 коп.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов’язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов’язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов’язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов’язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов’язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов’язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зменшити розмір 3 % річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України на 90 %, а саме, до суми 147 243 грн. 39 коп., оскільки, з моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України.

В частині стягнення 1 325 190, 48 грн. - 3 % річних слід відмовити.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язання із повної та своєчасної оплати заборгованості, доводи позивача не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи, наведені в позовній заяві, доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а, відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз підрядників атомних станцій “Атомтехінтерсервіс” (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, yaroslavbulat13@gmail.com) 29 785 273 (двадцять дев’ять мільйонів сімсот вісімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 63 коп. основного боргу, 147 243 (сто сорок сім тисяч двісті сорок три) грн. 39 коп. 3 % річних, 9 048 384 (дев’ять мільйонів сорок вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 88 коп. втрат від інфляції, 604 591 (шістсот чотири тисячі п’ятсот дев’яносто одна) грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна (до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 27.02.2024.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ