ДО ВІДОМА!!! ПП “Мелітопольський консервний завод”, 35124687, РІШЕННЯ від 21.02.2024 по справі № 908/3145/23

ДО ВІДОМА!!! ПП  “Мелітопольський консервний завод”, 35124687, РІШЕННЯ від 21.02.2024 по справі № 908/3145/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2024                                                                                                Справа № 908/3145/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Концур Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/3145/23

за позовом: Шаповал Олени Володимирівни, 18.03.1972 р.н., РНОКПП 2637507588 (вул. Ялтинська, буд. 61, м. Мелітополь, Запорізька область, 72311)

до відповідача: Приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод”, ідентифікаційний код юридичної особи 35124687 (вул. Шмідта, 65, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319)

про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими.

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Гречаник О.В., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 307 від 25.12.2009; ордер СА № 1066197 від 06.10.2023 (в режимі відеоконфереції);

від відповідача: не з’явився

  СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась Шаповал Олена Володимирівна з позовною заявою до Приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод” про визнання припиненими з 24 лютого 2022 року трудових відносин, а також відносини представництва Шаповал Олени Володимирівни, РНОКПП 2637507588 з Приватним підприємством “Мелітопольський консервний завод”, ЄДРПОУ 35124687, за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України; зобов'язання уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про приватне підприємство “Мелітопольський консервний завод” ЄДРПОУ 35124687, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як керівника приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод” ЄДРПОУ 35124687, додавши слова “трудові відносини припинено за рішенням суду”, та як особи, яка може вчиняти дії від імені приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод”, ЄДРПОУ 35124687, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Стягнути з Приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод” ЄДРПОУ: 35124687 - 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу та суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 жовтня 2018 року Шаповал Олену Володимирівну було призначено на посаду керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод». Засновником та власником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», є кінцевий бенефіціарний власник - Желєв Сергій Семенович, 18.07.1963, Україна, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Берегова, буд.144 відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 100, тип бенефіціарного володіння - пряме. З «24» лютого 2022 року, позивачем, будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється. У зв'язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 від перебування на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», позивачем неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість засновник та власник приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», - Желєв Сергій Семенович на заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня. Як наслідок, позивач не має будь-якої зацікавленості у перебуванні на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод». Позивач не бажає рахуватись керівником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод». Крім того, належного зв'язку із засновником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» немає, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні позивача з посади керівника за власним бажанням відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та є підставою звернення до суду. Це право позивача, як найманого працівника закріплене кодексом законів про працю. Відповідно до ст. 38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладення на невизначений рядок, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за дві тижні.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2023 справу № 908/3145/23 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 13.10.2023 позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою суд роз’яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

18.10.2023 позивачем до суду направлені документи на усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Суд визнав достатніми надані позивачем документи для прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі № 908/3145/23 суд призначив підготовче судове засідання на 22.11.2023 о 12 год. 00 хв.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

В судовому засіданні 22.11.2023 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/3145/23. Суд оголосив склад суду.

Суд з’ясував про відводи. Відводів не заявлено.

Відповідач в судове засідання не з’явився, документів від відповідача на адресу суду не надходило. Сторона належним чином повідомлена про дату, місце та час проведення судового засідання.

22.11.2023 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

09.11.2023 на пошту суду від представника позивача на виконання ухвали суду надійшов лист, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що відзиву від відповідача на адресу позивача не надходило.

Ухвалою суду від 22.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 04.01.2024.

В судовому засіданні 04.01.2024 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/3145/23. Суд оголосив склад суду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, документів від відповідача на адресу суду не надходило.

Позивач зазначив, що інші адреси окрім зазначених у позові йому не відомі.

Ухвалою суду від 04.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 24.01.2024.

В судовому засіданні 24.01.2024 здійснювалась відеоконференція.

Суд відкрив судове засідання, оголосив склад суду.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомив, сторона належним чином повідомлена про дату, місце та час проведення судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що жодних пояснень від відповідача на адресу позивача не надходило.

За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку  про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.02.2024 о 11  год. 20  хв.

В судовому засіданні 21.02.2024 здійснювалась відеоконференція.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився,правом на участь в судовому процесі не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі.

В судовому засіданні 21.02.2024 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2018 року Шаповал Олену Володимирівну було призначено на посаду керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод» відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2023.

Засновником та власником приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», є кінцевий бенефіціарний власник - Желєв Сергій Семенович, 18.07.1963, Україна, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Берегова, буд.144 відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 100, тип бенефіціарного володіння - пряме.

За посиланням позивача з «24» лютого 2022 року, позивачем, будь-яка діяльність на підприємстві не здійснюється. У зв'язку з відсутністю доходів (заробітної плати) за період з 30.10.2018 по 23.02.2022 від перебування на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», за доводами позивача нею неодноразово подавались заяви про звільнення, натомість засновник та власник приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод», - Желєв Сергій Семенович на заяви позивача 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення не реагує, комунікація позивача з останнім відсутня. Як наслідок, позивач не має будь-якої зацікавленості у перебуванні на посаді керівника приватного підприємства «Мелітопольський консервний завод».

У зв’язку з наведеним позивач звернувся до суду з вимогами про визнання припиненими з 24 лютого 2022 року трудових відносин, а також відносин представництва Шаповал Олени Володимирівниз Приватним підприємством “Мелітопольський консервний завод”, за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України; про зобов'язання уповноваженого державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про приватне підприємство “Мелітопольський консервний завод”, які містяться в ЄДР: виключити з ЄДР відомості про позивача як керівника приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод”, додавши слова “трудові відносини припинено за рішенням суду”, та як особи, яка може вчиняти дії від імені приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод”, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.23 у справі № 448/362/22 зазначено такі висновки:

«73. За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду».

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя трудом, який він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 вказав, що право на працю (стаття 43 Конституції України) є природною потребою людини своїми фізичними та розумовими здібностями забезпечувати власне життя та передбачає можливість як самостійно займатися трудовою діяльністю, так і працювати за трудовим договором (контрактом).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні.

У постанові Верховного Суду від 19.01.22 у справі № 911/719/21 зазначено такі висновки:

«5.15.Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення…

…5.18.Однак, дослідивши обставини справи та проаналізувавши докази, надані позивачем, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що останній дотримався порядку встановленого статтею 38 КЗпП України щодо повідомлення учасників товариства про свій намір бути звільненим та про дотримання порядку скликання загальних зборів для вирішення питання про його звільнення.

5.19.Водночас, передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

5.20.Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що у матеріалах справи наявна заява позивача про звільнення його з займаної посади директора, яка отримана ним самим, та повідомлення про скликання загальних зборів, яке згідно опису вкладення від 16.10.2019 надіслано безпосередньо на адресу позивача. Будь-які інші докази, які б підтверджували факт направлення, отримання або вручення як товариству, так і іншому учаснику товариства, заяви про намір звільнитися та повідомлення про скликання загальних зборів, у матеріалах справи відсутні, що не спростовано позивачем у суді касаційної інстанції посиланням на неповноту встановлення обставин справи, а саме на конкретні матеріали справи, які не досліджені та не оцінені судами попередніх інстанцій».

Згідно ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України (далі - ГК України) приватне підприємство діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Відповідно до статті 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Враховуючи, що у цій справі відповідачем виступає приватне підприємство позивач мав звернутися до власника цього підприємства, попередивши про звільнення письмово за два тижні.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Позивач посилається на заяви 2020 року, 2021 року, 2022 року та 2023 року про звільнення, одночасно зазначаючи про неможливість їх подання суду разом з позовом через те, що вони знаходяться у відповідача.

Матеріали справи не містять жодного доказу направлення будь-якої із заяв про звільнення власнику

Таким чином, позивачем не доведено виконання приписів частини першої статті 38 КЗпП України в контексті письмового повідомлення (направлення, вручення) власника Приватного підприємства “Мелітопольський консервний завод” про своє звільнення за два тижні.

Дійсно, окупація міста Мелітополь унеможливила направлення кореспонденції засобами поштового зв’язку, але в 2020, 2021 році можливість такого направлення була, позивач не позбавлений права скористатись засобами електронної пошти, месенджерами, тощо для виконання обов’язкових вимог частини першої статті 38 КЗпП України.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає через недоведеність позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд – 

                                                                ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 29.02.2024.

                                Суддя                                                                           А.О. Науменко