Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації по справі №908/3232/23 (суддя Боєва О.С.)
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2024 Справа № 908/3232/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРВЕЛЛ” (вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпро, 49083)
до відповідача: Держава Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації (вул. Велика Дмитровка, буд. 15А, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 125993)
про відшкодування майнової шкоди
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Самойленко О.П.
За участю представників:
від позивача: Сільванович Г.Б.;
від відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРВЕЛЛ” про стягнення з держави Російська Федерація майнової шкоди, завданої у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації, що складається з реальних збитків у розмірі 1 093 822,00 дол. США, що є еквівалентом 39 999 649,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а також упущеної вигоди в розмірі 239 735,00 дол. США, що є еквівалентом 8 766 773,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, всього – 1 333 557,00 дол. США, що є еквівалентом 48 766 422,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.10.2023, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3232/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 26.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3232/23, присвоєний номер провадження 9/243/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.11.2023. Ухвалою суду від 23.11.2023 підготовче засідання відкладено на 14.12.2023. Ухвалою суду від 14.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження у справі № 908/3232/23 та призначено справу до судового розгляду по суті. У судовому засіданні 18.01.2024 оголошено перерву до 14.02.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.
14.02.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. ТОВ “МАРВЕЛЛ” має у власності, зокрема 38 залізничних вантажних напіввагонів, які були здані ним в оренду на підставі: - Договору оренди залізничного рухомого складу №36А/18 від 15.06.2018, укладеного між позивачем та ТОВ “МЕТАЛУРГТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 560 вагонів (в тому числі вагони №640057573, №64056633, №64021835, №63554612, №64021884, №64020845, №64057771, №63716427, №63716377, №63715981, №63554737, №63820849, №64055833, №63867766); - Договору оренди залізничного рухомого складу №104А/21 від 19.10.2021, укладеного між позивачем та ТОВ “МЕТАЛУРГТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 446 вагонів (в тому числі вагони № 56674088, №56674112, №53598637, №53545182, №53516647, №53598108, №53598314, №56674286, №56673825, №56944044, №56943970, №56943863, №53516613, №53516274, №53544854, №53544706, №53544813, №53588810, №53516514, №53544359, №53544649, №53598678, №56943848); Договору оренди залізничного рухомого складу №1 від 11.10.2017, укладеного між позивачем та ТОВ “ЛЕМТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 42 вагони (в тому числі вагон №53544268). Відповідно інформації, наданої АТ “Укрзалізниця”, вказані вагони позивача розташовано (дислоковано) на станціях Федорівка, Дніпрорудне, Комиш-Зоря, Таврійськ, Мелітополь. На сьогодні, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, території вказаних населених пунктів тимчасово окуповані Російською Федерацією. Отже наведені вище вагони, які належать позивачу на праві власності, використовуються окупантами у власних цілях або перевезені на територію Російської Федерації, тобто викрадені, або знищені. Станом на сьогодні позивач не має можливості вільно володіти та розпоряджатися залізничними вагонами. Вторгнення та окупація Російською Федерацією частини території України також позбавляють позивача можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності відносно вагонів. У зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації відповідачу було завдано майнову шкоду, що складається з реальних збитків у розмірі 1 093 822,00 дол. США, що є еквівалентом 39 999 649,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки, а також упущеної вигоди в розмірі 239 735,00 дол. США, що є еквівалентом 8 766 773,00 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки. Просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з’являвся, про причини неявки суду не повідомляв; своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992.
У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану”, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
АТ “Укрпошта” з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.
У зв`язку з вищевикладеним, суд не здійснював повідомлення відповідача про розгляд даної справи засобами поштового зв`язку та не звертався до суду держави відповідача з судовим дорученням про вручення документів.
За наведених обставин, відповідача про відкриття провадження у даній справі, а також дату, час і місце судових засідань було повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю “МАРВЕЛЛ” (позивач у справі) зареєстроване як юридична особа за адресою: 49083, місто Дніпро, вул. Собінова, буд. 1.
Основним видом діяльності ТОВ “МАРВЕЛЛ” згідно інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є:
- 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у.
Іншими видами діяльності ТОВ “МАРВЕЛЛ” є:
- 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи н.в.і.у.
- 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення
- 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальними приладами
- 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення
- 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування
- 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у.
- 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах
- 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах
- 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах
- 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням
- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “МАРВЕЛЛ” має у власності залізничні вантажні напіввагони, які здає в оренду, зокрема на підставі:
- Договору оренди залізничного рухомого складу №36А/18 від 15.06.2018, укладеного між позивачем та ТОВ “МЕТАЛУРГТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 560 вагонів (в тому числі вагони № 640057573, №64056633, №64021835, №63554612, №64021884, №64020845, №64057771, №63716427, №63716377, №63715981, №63554737, №63820849, №64055833, №63867766);
- Договору оренди залізничного рухомого складу №104А/21 від 19.10.2021, укладеного між позивачем та ТОВ “МЕТАЛУРГТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 446 вагонів (в тому числі вагони № 56674088, №56674112, №53598637, №53545182, №53516647, №53598108, №53598314, №56674286, №56673825, №56944044, №56943970, №56943863, №53516613, №53516274, №53544854, №53544706, №53544813, №53588810, №53516514, №53544359, №53544649, №53598678, №56943848);
- Договору оренди залізничного рухомого складу №1 від 11.10.2017, укладеного між позивачем та ТОВ “ЛЕМТРАНС”, за умовами якого останній орендує у позивача 42 вагони (в тому числі вагон №53544268).
Право власності позивача на наведені вище вагони підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими накладними та актами приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи.
Окрім того, право власності позивача на вагони вбачається з даних Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (копії листів АТ “Українська залізниця” № 50/1566 від 19.10.2022 та № 50/1563 від 19.10.2022).
Як зазначив позивач, вагони використовувались орендарями відповідно до умов договорів оренди та згідно з положеннями чинного законодавства України, для перевезення вантажів залізничним сполученням.
Згідно з даними інформаційних систем філії “Головний інформаційно-обчислювальний центр” АТ “Укрзалізниця” вказані вагони позивача станом на 08.09.2022 перебувають (дислокуються):
|
П/п |
№ вагона |
Залізниця операції |
Станція операції |
Вантаж |
Дата операції |
|
1 |
64057573 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
2 |
53544268 |
45-Придніпровська |
47630-ФЕДОР1ВКА |
32411-ПРОК ЧЕРМЕТ ПР |
03,03.2022 12:00:00 |
|
3 |
56674088 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
4 |
56674112 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
5 |
53598637 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА- |
01.03.2022 22:55:00 |
|
6 |
53545182 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
7 |
53516647 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
8 |
53598108 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
9 |
53598314 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
10 |
56674286 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
11 |
56673825 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
12 |
56944044 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
13 |
56943970 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
14 |
56943863 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
15 |
53516613 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
16 |
53516274 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
17 |
53544854 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
18 |
53544706 |
45-Придпіпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
19 |
53544813 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
20 |
64056633 |
45-Придніпровська |
47660-ДІНПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
01.03.2022 22:55:00 |
|
21 |
64021835 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
22 |
63554612 |
45-Прндніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
23 |
64021884 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
24 |
64020845 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
25 |
64057771 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
26 |
63716427 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
27 |
63716377 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
28 |
63715981 |
45-Придніпровська |
47660-ДНІПРОРУДНЕ |
14113-АГЛОРУДА |
25.02.2022 7:28:00 |
|
29 |
53588810 |
45-Приднінровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
30 |
53516514 |
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
31 |
53544359 |
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
32 |
53544649 |
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
33 |
53598678 |
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІЖДСВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
34 |
63554737 |
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
35 |
63820849
|
45-Придніпровська |
46240-КОМИШ-ЗОРЯ |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
25.02.2022 9:42:00 |
|
36
|
56943848 |
45-Придніпровська |
46190-ТАВРІЙСЬК |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
28.02.2022 9:04:00 |
|
37 |
64055833 |
45-Придніпровська |
46190-ТАВРІЙСЬК |
42103-ВАГОНЬІ ЖД СВ |
28.02.2022 9:04:00 |
|
38 |
63867766 |
45-Придніпровська |
47600-МЕЛІТОПОЛЬ |
29103-ИЗВЕСТНЯК Д/ФЛ |
25.02.2022 9:56:00 |
43.99 Інші 43. 73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і Указом Президента України від 05 лютого 2024 року № 49/2024 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією” установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
До переліку включається тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, визначена відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.
У переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими Російською Федерацією.
Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначаються Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (стаття 2 Закону).
Частиною 1 статті 1-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” передбачено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
З положень ч. 1 ст. 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” слідує, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік).
Відповідно до вказаного Переліку:
- вся територія Новобогданівської сільської територіальної громади Мелітопольського району зазначена як територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією з 26.02.2022;
- вся територія Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району зазначена як територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією з 26.02.2022;
- вся територія Комиш-Зорянської селищної територіальної громади Пологівського району зазначена як територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією з 03.03.2022;
- вся територія Мелітопольської міської територіальної громади зазначена як територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією з 25.02.2022;
- вся територія Василівської міської територіальної громади (за винятком с. Кам’янське) Василівського району зазначена як територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією з 26.02.2022.
Акціонерне товариство “Українська залізниця” у листі від 29.09.2022 №ЦЦМ-7/136 (т.1, а.с. 210) зазначило, що вагони позивача розташовані на тимчасово окупованих територіях України. АТ “Укрзалізниця” не співпрацює з окупаційною владою. Відповідно інформація щодо можливої передислокації вагонів, їх збереження та/або повернення на територію підконтрольну українській владі у АТ “Укрзалізниця” відсутня.
З інформації наданої АТ “Укрзалізниця” слідує, що вагони позивача розташовано (дислоковано) наступним чином:
- на станції Федорівка (с. Новобогданівка, Новобогданівська сільська громада, Мелітопольський район, Запорізька область) 1 вагон: № 53544268;
- на станції Дніпрорудне (обслуговує Запорізький залізнорудний комбінат; розташована біля с. Мала Білозерка, Малобілозерська сільська територіальна громада, Василівський район, Запорізька область) 27 вагонів: №56674088, №56674112, №53598637, №53545182, №53516647, №53598108, №53598314, №56674286, №56673825, №56944044, №56943970, №56943863, №53516613, №53516274, №53544854, №53544706, №53544813, №64057573, №64056633, №64021835, №63554612, №64021884, №64020845, №64057771, №63716427, №63716377, №63715981;
- на станції Комиш-Зоря (смт. Комиш-Зоря, Пологівський район, Комиш-Зорянська селищна територіальна громада, Запорізька область) 7 вагонів: №53588810, №53516514, №53544359, №53544649, №53598678, №63554737, №63820849;
- на станції Таврійськ (місто Василівка, Василівський район, Василівська міська територіальна громада, Запорізька область) 2 вагони: №56943848, №64055833;
- на станції Мелітополь (місто Мелітополь, Мелітопольський район, Мелітопольська міська територіальна громада, Запорізька область) 1 вагон: №63867766.
Таким чином, як зазначив позивач, наведені вище вагони, які належать позивачу на праві власності використовуються окупантами у власних цілях або перевезені на територію Російської Федерації, тобто викрадені, або знищені.
За фактом вказаної події Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022050000000613 від 09.11.2022 року за фактом того, що в результаті бойових дій, розпочатих з 24.02.2022, ТОВ “МАРВЕЛЛ” не має можливості вільно володіти та розпоряджатися залізничними вагонами у кількості 175 штук (в т.ч., як зазначив позивач, 38 вагонами, що вказані в позовній заяві). Вказане майно можливо захоплено, викрадено або знищено в результаті бойових дій. Наведений злочин попередньо кваліфіковано за частиною 1 статті 438 КК України - порушення законів та звичаїв війни.
Позивача було визнано потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні № 42022050000000613 від 09.11.2022.
Відповідно до листа Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 03.01.2023 № 59/14/48нт, матеріали про вчинення військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації на території Запорізької області кримінального правопорушення щодо порушення законів та звичаїв війни, а саме - протиправного захоплення невстановленими особами з числа військовослужбовців збройних сил Російської Федерації, в порушення законів та звичаїв війни, на тимчасово окупованих територіях Запорізької області залізничних вагонів, які належать ТОВ “МАРВЕЛЛ”, будуть досліджені в рамках кримінального провадження № 12022082140000344 від 02.03.2022, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України.
Отже, з наведеного слідує, що позивач не має можливості вільно володіти та розпоряджатися залізничними вагонами. Вказані вище події (збройна агресія, вторгнення та окупація Російською Федерацією частини території України) також позбавляють позивача можливості отримувати дохід від здійснення підприємницької діяльності відносно цих вагонів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог (їх розміру), позивачем доданий до позову Висновок про незалежну оцінку розміру реальних збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а саме - рухоме майно (втрата можливості володіти та розпоряджатися 38-ми одиницями залізничних напіввагонів), яке знаходиться у власності ТОВ “МАРВЕЛЛ”, який виготовлений на замовлення ТОВ “МАРВЕЛЛ” суб’єктом оціночної діяльності - Баранником І.В. від 19.09.2023 ІН № МF-04-09-19-2023, відповідно до якого станом на дату оцінки (01.09.2023) розмір реальних збитків склав 39 999 649 грн без урахування ПДВ, або 1 093 822 дол. США.
Також позивачем наданий Висновок про розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ “МАРВЕЛЛ” (втрата можливості володіти та розпоряджатися 38-ми одиницями напіввагонів), який виготовлений суб’єктом оціночної діяльності - Баранником І.В. від 19.09.2023 ІН № ІРС-03-09-19-2023, відповідно до якого розмір упущеної вигоди станом на 01.09.2023 становить 239 735 дол. США без урахування ПДВ, або 8 766 773,00 грн без урахування ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України “Про міжнародне приватне право” права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Конвенції про правову допомогу зобов`язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
З положень ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Отже з наведеного слідує, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому, цивільне законодавство виходить з презумпції вини порушника (боржника), який, у свою чергу, має довести відсутність своєї вини у спричиненні збитків.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року, договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Отже, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України та вказаної Конвенції, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Оскільки держава може виступати у правовідносини лише через свої компетентні органи, необхідним є чітко визначити який саме державний орган цієї країни уповноважений виконувати представницьку функцію в іноземних судах.
Позивач визначив відповідачем Державу Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, посилаючись на положення п. 3.1 ст. 1, ч. 5 ст. 39.1 Федерального Закону “Про прокуратуру Російської Федерації”.
У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй “Визначення агресії” від 14 грудня 1974 року, як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 визнано акт агресії Російської Федерації проти України порушенням статуту ООН та звернено до Російської Федерації вимогу припинити збройну агресію проти України; негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року “Про Заяву Верховної Ради України “Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні” визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України, є загальновідомим фактом.
Відповідно до ст. 17 Загальної декларації прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217A(III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В статті 41 Конституції України, зокрема, закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).
За таких умов, знищення та пошкодження належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку з цим набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.
Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками.
Здійснивши аналіз наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов до висновку, що належне позивачу майно було втрачено/знищено тощо саме внаслідок протиправних дій військових формувань Російської Федерації та в результаті військової агресії останньої.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди, завданої у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Розмір завданих збитків (реальних та упущеної вигоди) підтверджується відповідними Висновками суб’єкта оціночної діяльності - Баранникова І.В. від 19.09.2023 ІН № МF-04-09-19-2023 та ІН № ІРС-03-09-19-2023, про які зазначено судом вище.
При цьому, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок).
У п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 зазначено, що Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
За змістом вказаного пп. 18 п. 2 Порядку, серед основних показників, які оцінюються, визначені зокрема наступні:
- вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності;
- вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності;
- упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку), оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи… Незалежна оцінка збитків проводиться суб'єктами оціночної діяльності - суб’єктами господарювання, визнаними такими Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” (далі - суб'єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
16.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 № 3904/1223, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.2022 № 1522/38858 “Про затвердження Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності” (далі – Методика).
Згідно з пунктом 1 Розділу 1 вказаної вище Методики, ця методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб’єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб’єктів господарювання.
В п. 9 Методики визначено, що для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
Відповідно до Висновку про незалежну оцінку розміру реальних збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, а саме - рухоме майно (втрата можливості володіти та розпоряджатися 38-ми одиницями залізничних напіввагонів), яке знаходиться у власності ТОВ “МАРВЕЛЛ”, виготовленого на замовлення ТОВ “МАРВЕЛЛ” суб’єктом оціночної діяльності - Баранником І.В. від 19.09.2023 ІН № МF-04-09-19-2023, розмір реальних збитків станом на дату оцінки (01.09.2023) становить 39 999 649 грн, або 1 093 822 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки).
Щодо упущеної вигоди слід зазначити, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки на момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливістю (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчать, що упущена вигода будучи складовою поняття збитків на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов’язана тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов’язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин урегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення його права.
До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.
Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
Відповідно до Висновку про розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності ТОВ “МАРВЕЛЛ” (втрата можливості володіти та розпоряджатися 38-ми одиницями напіввагонів), виготовленого суб’єктом оціночної діяльності - Баранником І.В. від 19.09.2023 ІН № ІРС-03-09-19-2023, розмір упущеної вигоди становить 239 735 дол. США, або 8 766 773,00 грн.
Таким чином, військовою агресією відповідача та окупацією території Новобогданівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, Комиш-Зорянської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області, Василівської міської територіальної громади Запорізької області та Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області, ТОВ “МАРВЕЛЛ” заподіяно збитки внаслідок знищення та пошкодження майна (втрата можливості володіти та розпоряджатися 38-ми одиницями залізничних напіввагонів), а також збитки у вигляді упущеної вигоди.
Відповідач своїми діями порушив право власності ТОВ “МАРВЕЛЛ” на майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території наведених вище міських та селищних територіальних громад, оскільки у власника - ТОВ “МАРВЕЛЛ” немає доступу до свого майна, що позбавляє його можливості володіння та користування цим майном.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач спричинив позивачу майнову шкоду, яка складається з реальних збитків та упущеної вигоди, в загальному розмірі 1 333 557,00 дол. США, що є еквівалентом 48 766 422,00 грн, розмір яких документально підтверджено.
Таким чином, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений.
Згідно з ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, оскільки позивач від сплати судового збору за розгляд даного спору звільнений, тому судовий збір у розмірі 939 400,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом день звернення з позовом до суду) підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, ОДРН 1037739514196, ІПН 7710146102 (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, буд. 15А, будівля 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МАРВЕЛЛ”, код ЄДРПОУ 38678671 (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1) майнову шкоду, завдану у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації, що складається з реальних збитків в розмірі 1 093 822 (один мільйон дев’яносто три тисячі вісімсот двадцять два) долари США 00 центів, що є еквівалентом 39 999 649 (тридцять дев’ять мільйонів дев’ятсот дев’яносто дев’ять тисяч шістсот сорок дев’ять) грн 00 коп. за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки та упущеної вигоди у розмірі 239 735 (двісті тридцять дев’ять тисяч сімсот тридцять п’ять) доларів США 00 центів, що є еквівалентом 8 766 773 (вісім мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят три) грн 00 коп. за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки.
Стягнути з Держави Російська Федерація в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, ОДРН 1037739514196, ІПН 7710146102 (125993, Російська Федерація, м. Москва, вул. Велика Дмитровка, буд. 15А, будівля 1) в дохід Державного бюджету України суму 939 400 (дев’ятсот тридцять дев’ять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2024.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва
_03_03.png)
