07 березня 2024, 15:30

До уваги учасників справи № 908/2212/23 (908/3143/23) про стягнення 1 388 039, 03 грн., що розглядалася в межах справи № 908/2212/23 про банкрутство ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД”.

номер провадження справи 21/24/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 Справа № 908/2212/23 (908/3143/23)

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2212/23 (908/3143/23)

За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗИНГ КВІК БУД” (вул. Покровська, буд. 23а, м. Запоріжжя, 69027, код ЄДРПОУ 39777817, ліквідатор - Сєдова Наталя Іванівна, адреса: вул. Гагаріна, 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005)

до відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (вул. Грушевського, буд. 1Д, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, е-mail: sud@privatbank.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про стягнення 1 388 039, 03 грн.

в межах справи № 908/2212/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗИНГ КВІК БУД” (вул. Покровська, буд. 23а, м. Запоріжжя, 69027, код ЄДРПОУ 39777817, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Ліквідатор - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005)

За участю представників сторін:

Позивач ліквідатор - Сєдова Н.І., особисто

СУТЬ СПОРУ:

10.10.2023 до суду від ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” надійшла позовна заява вих. № 29/10 від 02.10.2023 (вх. № 3437/08-07/23 від 10.10.2023) в якій заявник просить суд:

Прийняти позовну заяву до розгляду.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗИНГ КВІК БУД” сплачені лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 р. в розмірі 1 388 039, 03 грн.
Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2023 розгляд позовної заяви ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” вих. № 29/10 від 02.10.2023 (вх. № 3437/08-07/23 від 10.10.2023) передано судді Черкаському В.І.

Ухвалою суду від 17.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗИНГ КВІК БУД” до Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про стягнення сплачених лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 р. у розмірі 1 388 039, 03 грн. прийнято та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 16.11.2023, 10 - 30.

Ухвалою суду від 16.11.2023 клопотання позивача (вх. № 23645/08-08/23 від 06.11.2023) задоволено. Ухвалено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання відкладене на 30.11.2023, 09 - 45.

Ухвалою суду від 30.11.2023 закрите підготовче провадження та призначено справу № 908/2212/23 (908/3143/23) до судового розгляду по суті на 18.12.2023, 11 - 00.

Ухвалою суду від 18.12.2023 судове засідання по суті відкладене на 16.01.2024, 12 - 00.

Ухвалою суду від 16.01.2024 судове засідання по суті відкладене на 07.02.2024, 10 - 20.

07.02.2024 до суду від позивача надійшли наступні документи:

- додаткові пояснення до позовної заяви (вх. № 2945/08-08/24 від 07.02.2024) з додатками до них;

- клопотання вих. № 01-21/56 від 07.02.2024 (вх. № 2952/08-08/24 від 07.02.2024) про перенесення засідання на іншу дату.

Вищезазначені документи приєднано до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.02.2024 без винесення ухвали оголошувалась перерва до 27.02.2024, 10 - 20.

У судовому засіданні 27.02.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10-ти днів.

Відповідач у судове засідання 27.02.2024 не з’явився, представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, до відеоконференції не приєднався.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву. Просить застосувати строки позовної давності до позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом - “Закон про банкрутство”).

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/2212/23 про банкрутство ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД”.

Наразі процедура ліквідації ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” триває, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Сєдова Наталя Іванівна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

16.09.2016 р. (в межах діючої на той час редакції Закону України “Про фінансовий лізинг”) між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Банк), новим найменуванням якого є Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лізинг Квік Буд” (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ (надалі - Договір лізингу).

Згідно умов цього договору, Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

Відповідно до умов Договору лізингу, Лізингоодержувач зобов’язується сплатити за цим договором Банку: лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна): відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов’язані з цим договором.

Згідно Акту № 1 прийому-передачі майна від 02.07.2016 р., АТ КБ “Приватбанк” передало, а ТОВ “Лізинг Квік Буд” прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в Додатку № 1 до Договору лізингу.

Банк 31.05.2017 р. листом № Є.Upr 1/3-67071 повідомив про розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку з 15.06.2017 р. та вимагав повернути майно за Актом прийому - передачі. 12.06.2017 р. Банк листом № Е. 16.0.0.0/4-70305 повідомив про передачу об’єкта лізингу під охорону. 15.06.2017 р. ТОВ “Лізинг Квік Буд” повернуло майно за Актом прийому-передачі.

За час дії Договору лізингу ТОВ “Лізинг Квік Буд”, як Лізингоодержувач за договором, перерахував АТ КБ “Приватбанк”, як лізингодавцю за договором, лізингові платежі, як сплату частини вартості об’єктів лізингу, на загальну суму 1 388 039, 03 грн. - платіжним дорученням № 29 від 17.10.2016 р. (платіжне доручення наявне у АТ КБ “Приватбанк”).

Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з приписами ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу, Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За суттю договору лізингу, на підставі Закону України “Про фінансовий лізинг” та самих умов цього договору, лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.

Лізингові платежі на суму 1 388 039, 03 грн., сплачені ТОВ “Лізинг Квік Буд” як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором лізингу, за своєю суттю є оплатою предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов’язувався передати лізингоодержувачу у власність.

У свою чергу розірвання Договору лізингу та повернення об’єкту лізингу припиняє обов’язок ТОВ “Лізинг Квік Буд” на сплату цих лізингових платежів, та припиняє право Банку на їх отримання (гримання).

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняється.

Враховуючи те, що Договір лізингу є змішаним договором, то у разі розірвання договору лізингу одночасно відбувається і розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу. Зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) - з поставки об’єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) - з оплати її вартості, тобто з внесенням попередньої оплати вартості об’єкту лізингу.

У свою чергу, розірвання договору лізингу, а отже і розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, засвідчує той факт, що з боку лізингодавця (продавця) об’єкт лізингу (товар) вже своєчасно (а у нашому випадку - вже ніколи у майбутньому) поставлений лізингоодержувачу (покупцю) не буде. Тому, на підставі ч. 2 ст.693 ЦК України, у ТОВ “Лізинг Квік Буд” виникає право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок сплати вартості об’єкту лізингу, як попередньої оплати на суму 1 388 039, 03 грн.

Умовами цього договору також не передбачається трансформація цих видів лізингових платежів у інші види платежів за договором при настанні якихось подій (у тому числі таких, як розірвання договору), або перетворення їх у вид відповідальності за порушення лізингоодержувачем умов договору, що надавало б лізингодавцю додаткове право за договором лізингу на отримання (тримання) цих лізингових платежів при настанні таких подій (подібні правові позиції викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі № 904/5726/19, Постанові Верховного Суду від 15.01.2021р. у справі № 904/2357/20).

Таким чином, за фактом розірвання Договору лізингу і повернення об’єкту лізингу у АТ КБ “Приватбанк” виникає заборгованість за договором лізингу по сплаченим ТОВ “Лізинг Квік Буд” лізингових платежів в рахунок сплати вартості об’єкту лізингу на суму 1 388 039, 03 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з тим, що Договір фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 р. не містить у собі строків повернення лізингових платежів (у разі розірвання Договору лізингу і повернення об’єкту лізингу), тому керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України ТОВ “Лізинг Квік Буд” 05.05.2023 р. направив АТ КБ “Приватбанк” Вимогу за вих. № 05/05 від 04.05.2023, в якій просив в семиденний строк з моменту отримання даного листа (Вимоги) повернути, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ “Лізинг Квік Буд”, сплачені ТОВ “Лізинг Квік Буд” лізингові платежі (як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об’єкту лізингу) в сумі 1 388 039, 03 грн.

Згідно трекінгу відправлень Укрпошти, Вимога отримана 08.05.2023 р., перебіг 7-денного строку її виконання збіг 15.05.2023 р.

Згідно п. 7.9. Договору фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 р., строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагороди, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п’ятнадцять) років.

За цим пунктом Договору лізингу сторони договору не встановлювали обмежень щодо сторін договору, за вимогами яких можуть застосовуватися ці подовжені строки позовної давності. Таким чином, 15-ти річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення лізингових платежів застосовується як до вимог лізингодавця про стягнення таких лізингових платежів, так і до вимог лізингоодержувача про стягнення цих лізингових платежів. А вищенаведена практика Верховного суду доводить, що таке право на стягнення (повернення) лізингових платежів також виникає і у лізингоодержувача, у випадку розірвання такого договору лізингу і повернення ним об’єктів лізингу.

Таким чином, за Договором лізингу строк позовної давності на стягнення (повернення) сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю є подовженим та становить 15 років. Цей строк на цей час ще не сплив.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, наголошував на тому, що у ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” не виникло право на повернення сплачених ним лізингових платежів за Договором лізингу у сумі 1 388 039, 03 грн., а тому і підстави для задоволення позову про стягнення цих платежів у сумі 1 388 039, 03 грн. відсутні. Просить застосувати строки позовної давності до позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 17 чинного на сьогодні Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об’єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв’язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Норми Цивільного кодексу України та Закону України “Про фінансовий лізинг”, що були чинними на дату укладення та розірвання сторонами Договору фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 не передбачали припинення зобов’язань лізингоодержувача зі сплати лізингових платежів, нарахованих до дати розірвання Договору лізингу, - при розірванні цього Договору.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції станом на дату укладення Договору фінансового лізингу) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг“ лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції станом на дату укладення Договору фінансового лізингу) лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

При цьому Законом України “Про фінансовий лізинг” не передбачено право лізінгоодержувача вимагати повернення лізингових платежів в випадку розірвання договору лізінгу за ініціативою лізінгодавця.

По даній справі не було здійснено відмови лізингоодержувача від договору, що виключає обов’язок лізингодавця з повернення платежів за договором.

Відповідно до п. 8.2.3. Договору фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за Договором.

Договір фінансового лізингу був розірваний саме за ініціативи лізингодавця через порушення лізингоодержувачем зобов’язань за Договором.

Відповідно до п. 8.2, 8.2.3 Договору цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 (три) дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів. Порушення строків сплати винагород за Договором.

Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку розірвання цього договору, майно повинне бути повернути лізингоодержувачем у термін розірвання, по акту прийому-передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до п. 8.4 Договору у повідомленні про розірвання сторони зазначають причину дострокового розірвання цього договору. При цьому для розірвання цього договору, договорів про внесення змін сторони не укладають.

Відповідно до п. 6.2.4 Договору лізингоодержувач зобов’язується повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізингоодержувач зобов’язаний усунути погіршення майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення майна банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

31.05.2017 у зв’язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору щодо сплати відсоткової винагороди позивачем ПАТ КБ “Приват Банк” направлено на адресу лізингоодержувача ТзОВ “Лізинг-Квік Буд” повідомлення № Э.Upr 1/3-67071 від 31.05.2017 року про розірвання договору лізингу з 15.06.2017 року.

Згідно Акту прийому-передачі майна від 15.06.2017 року лізингоодержувач ТзОВ “Лізинг-Квік Буд” повернув банку ПАТ КБ “Приват Банк” нерухоме майно.

Станом на 15.06.2017 року (дата розірвання договору) заборгованість лізингоодержувача ТзОВ “Лізинг-Квік Буд” перед банком ПАТ КБ “Приват Банк” становила 6 306 013, 07 грн. (заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном та пеня), у зв’язку із чим позивач звернувся до відповідача із листом-претензією про сплату заборгованості № Э.Upr 1/3-180789 від 29.01.2018 року.

Відповідно до п.п. 6.2.4 Договору Лізінгоодержувач зобов’язався повернути майно Банку у випадку розірвання Договору у стані, у якому воно було отримане з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувати заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізінгоодержувач зобов’язаний усунути погіршення Майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення Майна Банк має право вимагати завданих йому збитків.

Отже, в Договорі фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 сторонами було погоджено обов’язок лізінгоодержувача зі сплати лізингових платежів до дати розірвання договору, що виключає можливість існування зустрічного обов’язку лізингоодавця з повернення сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів протягом строку дії Договору.

Відповідач зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, він посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 653 ЦК України, оскільки особа, яка порушила умови договору і саме внаслідок її дій договір було розірвано, повинна розуміти неможливість повернення того, що було виконано.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” як лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ “ПриватБанк”, як лізингодавцю за договором лізингові платежі, як сплату частини вартості об’єкту лізингу, на загальну суму 1 388 039, 03 грн. за платіжним дорученням № 29 від 17.10.2016 р.

Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з приписами статті 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний) До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізинодавця обов’язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об’єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі 911/3483/16).

Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингоодержувачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень частин першої-другої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов’язувався передати лізингоодержувачу у власність.

У зв’язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов’язок у останнього відсутній.

Тому позивач правомірно посилається на положення частини другої статті 693 ЦК України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об’єкта лізингу, і відшкодування вартості об’єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів (п. 6.28).

За умовами укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об’єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.

Крім того, чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема і тієї їх частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України “Про фінансовий лізинг” внесені до статті 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 № 1953IX. Цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач, зважаючи на зміст статті 693 ЦК України, має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку повної попередньої оплати товару, а не часткової, як відбулось у даному випадку та посилання на необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 653 ЦК України про те, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язаннями до моменту зміни або розірвання договору з огляду на таке.

За суттю договору лізингу, на підставі Закону України “Про фінансовий лізинг” та умов договору лізингу, лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.

Згідно з частиною другою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Таким чином, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу. Внаслідок цього зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об’єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) з оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об’єкту лізингу.

Господарський суд вважає, що положення частини другої статті 693 ЦК України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у його власність товару.

Договір лізингу, укладений між сторонами, не містить положень, які б надавали право лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу саме ті кошти, які сплачені у якості відшкодування вартості об’єкту лізингу.

У договорі лізингу сторони узгодили строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагороди, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п’ятнадцять) років (п. 7.9. Договору фінансового лізингу № 4Л16085ЛИ від 16.09.2016 р.). За цим пунктом Договору лізингу сторони договору не встановлювали обмежень щодо сторін договору, за вимогами яких можуть застосовуватися ці подовжені строки позовної давності. Ключовим у цьому пункті Договору лізингу є визначення видів вимог, за якими встановлювався подовжений строк позовної давності.

Таким чином, 15-ти річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення лізингових платежів застосовується як до вимог лізингодавця про стягнення таких лізингових платежів, так і до вимог лізингоодержувача про стягнення цих лізингових платежів.

Право на стягнення (повернення) лізингових платежів також виникає і у лізингоодержувача, у випадку розірвання такого договору лізингу і повернення ним об’єктів лізингу. Крім того, таке право виникає у лізингоодержувача і у відповідності до ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Передбачений Договором лізингу подовжений строк позовної давності (15-ть років) щодо стягнення лізингових платежів не має за цим Договором обмежень за стороною договору, на яку він розповсюджується, а вирішальним є лише вид вимоги, до яких цей подовжений строк застосовується.

За позовними вимогами ТОВ “ЛІЗИНГ КВІК БУД” до АТ КБ “ПРИВАТБАНК” про стягнення (повернення) сплачених ним лізингових платежів строк позовної давності становить 15-ть років і цей строк на цей час не сплив.

За таких обставин, судом не приймаються доводи позивача щодо застосування строків позовної давності до позовної заяви.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на відповідача.

Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, Київ, 01001, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПРОУ 14360570, e - mail: sud@privatbank.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІЗИНГ КВІК БУД” (вул. Покровська, буд. 23а, м. Запоріжжя, 69027, код ЄДРПОУ 39777817, ліквідатор - Сєдова Наталя Іванівна, адреса: вул. Гагаріна, 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005) 1 388 039 (один мільйон триста вісімдесят вісім тисяч тридцять дев’ять) грн. 03 коп. - сплаченої вартості об’єкту лізингу, 20 820 (двадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам (до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2024.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ