До відома ФОП Куліш Алли Степанівни (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 5) про винесення рішення № справі № 908/3806/23

До відома ФОП Куліш Алли Степанівни (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 5) про винесення рішення № справі № 908/3806/23

номер провадження справи  17/215/22

р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

28.02.2024                                                                                   справа № 908/3806/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3806/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Біола”, 49021, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 135

представник: Устинова А.В., м. Дніпро, пр. Героїв, 4/617

до відповідача: фізичної особи-підприємця Куліш Алли Степанівни, 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 5

про стягнення 321 469,62 грн

СУТЬ СПОРУ:

25.12.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 18.12.23 № 218 товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Біола” (далі ТОВ “ТД “Біола”) до фізичної особи-підприємця Куліш Алли Степанівни (надалі ФОП Куліш А.С.) про стягнення заборгованості у розмірі 321 469,62 грн згідно договору дистрибуції від 20.09.17 № 536/17.

25.12.23 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3806/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 29.12.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3806/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 28.02.24  включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору дистрибуції №536/17 від 20.04.19 утворилася заборгованість у сумі 272 739,62 грн за поставлений товар, а також у зв’язку з неповерненням відповідачем тари (піддонів) у кількості 443 шт. утворилася заборгованість за неповернуту тару у сумі 48 730,00 грн.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Енергодар, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області.

Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України   «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

 Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3806/23.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники  справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/3806/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –  28.02.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.09.17 між ТОВ «Торговий дім «Біола» /компанія/ та ФОП Куліш А.С. /дистрибутор/ укладено договір дистрибуції №536/17 (надалі – договір), за умовами п. 2.1. якого компанія зобов’язується передавати у власність дистрибутора товар, а дистрибутор зобов’язується приймати цей товар та оплачувати, а також здійснювати транспортування та реалізацію (продаж) третім особам в порядку і на умовах, передбачених цим договором та додатками. Асортимент та ціна товару погоджуються сторонами у специфікації (додаток №2 до договору).

В п. 6.1. договору сторони погодили, що дистрибутор зобов’язується сплатити вартість товару у формі передоплати. Оплата здійснюється дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок компанії за ціною, яка передбачена у чинній специфікації (додаток №2 до договору).

Крім того, в п. 3.2. договору обумовлено, що товар поставляється в пляшках ПЕТ, що упаковуються поліетиленовою термоусадкою плівкою  на підложці з гофрокартону. Маркування розміщується на пляшці, кришці або на етикетці пляшки. У транспортному засобі товар розміщується на дерев’яних піддонах (крім випадків, коли дистрибутором замовлено кількість товару, що є меншою піддонної норми). Додаткові умови щодо тари вказані в додатку №4 до цього договору.        

Відповідно до п. 1 додатку №4 «Тара» до договору, разом з передачею Товару Дистрибутору Компанія передає Дистрибутору тару - піддони багаторазового використання (800 * 1200 мм), які відповідають ДСТу, а Дистрибутор зобов'язується їх приймати, га повернути за вимогою Компанії протягом п’яти робочих днів з моменту відправлення Компінією письмової вимоги. Повернення піддонів здійснюється в першу чергу зворотними рейсами автотранспорту, що здійснює поставку Товару і заявлений на вивіз тари. У разі, якщо Дистрибутор не повернув тару зворотним рейсом, він повертає її Компанії за свій рахунок і власними силами Дистрибутор зобов'язаний повернути піддони, які за типом, видом, розміром, формою, станом, кольором відповідають ДСТУ і використовуються при виробництві Товару.

Пунктом 2 вказаного додатку №4 визначено, що у разі невиконання Дистрибутором обов'язку за п. 1 цього Додатку Дистрибутор зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 100% заставної вартості тари (піддонів), що вказана у п. 3 цього Додатку, при цьому Компанія має право направити Дистрибутору письмову вимогу про сплату штрафу, а Дистрибутор зобов'язаний її оплатити (сплатити штраф) протягом п'яти робочих днів з моменту відправлення. Компанія також має право здійснити односторонній залік взаємних вимог (ст. 601 Цивільного кодексу України), про що заявою повідомити Дистрибутора.

Пунктом 3 додатку №4  обумовлено, що заставна вартість  тари (піддонів) складає (в тому числі ПДВ): дерев'яний без маркування «Біола» - 85 грн; дерев'яний з маркуванням «Біола» - 120 грн; дерев'яний з клеймом ЕВРО без маркування «Біола» - 120 грн;  дерев'яний з клеймом ЕВРО з маркуванням «Біола» - 135 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідно до акту звірки (підписаний сторонами) станом на 31.01.22 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 183 011,16 грн за поставлений  товар (поставка товару підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 441 672,19 грн).

Крім того, за видатковими накладними №ТД-002462 від 09.02.22 на суму 67 188,98 грн, «ТД-002461 від 09.02.22 на суму 62 366,16 грн, №ТД-003397 від 19.02.22 на суму 65 156,68 грн, №ТД-003398 від 20.02.22 на суму 108 016,74 грн відповідачеві поставлено товар на загальну суму 302 728,56 грн.

  Платіжними інструкціями №205 від 07.02.22 на суму 100 000,00 грн, №208 від 09.02.22 на суму 48 000,00 грн, №212 від 17.02.22 на суму 56 000,00 грн, №215 від 21.02.22 на суму 9 000,00 грн відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 213 000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 272 739,62 грн.   

Крім того, відповідно до акту звірки оборотної тари, підписаного сторонами, заборгованість з оборотної тари станом на 31.01.22 становить 443 шт.  

З посиланням на умови додатку №4 позивачем здійснено розрахунок заборгованості за неповернуту тару: вартість тари (дерев’яних піддонів) без маркування «Біола» - 110,00 грн х 443 шт = 48 730,00 грн.

Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар та неповернуту тару стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Суд звертає увагу на те, що ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не дають визначення вистриб’юторського договору та не визначають його істотних умов.

Як передбачено ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

За своєю правовою природою, договір дистрибуції близький до договору купівлі-продажу та договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок покупця оплати товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту п. 6.1. вказаного договору, сторонами обумовлено, що формою оплати є передоплата, при цьому не визначено строку оплати отриманого товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (1) Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (2)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимога про сплату заборгованості за поставлений товар на адресу відповідача (поштову чи електронну) не надсилалась.

Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 28.11.11 у справі № 3-127гс11 зроблено висновок, що "оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту".

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідачка жодних дій щодо повернення грошових коштів з моменту їх отримання до моменту звернення позивача з цим позовом до суду не вчиняла.

Схожий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 20.03.19 у справі № 755/21936/15-ц (провадження № 61-26336св18), 17.02.21у справі № 750/13632/18 (провадження № 61-14761св19), 08.12.21 у справі № 522/24415/17 (провадження № 61-14057св21), 16.02.22 у справі № 520/19325/18 (провадження № 61-9353св21) та інших.

Крім того, судом враховано також, що відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” від 17.12.13 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Біола» в частині стягнення з ФОП Куліш А.С. заборгованості за поставлений товар у сумі 272 739,62 грн обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення вартості неповернутої тари суд зазначає наступне.

Пунктом 2 додатку №4 до договору сторони обумовили, що у разі невиконання дистрибутором обов’язку за п. 1 додатку №4, він зобов’язаний сплатити штраф за неповернуту тару – протягом 5 робочих днів з моменту направлення вимоги про сплату такого штрафу. Тобто, сторонами визначено обов’язковість пред’явлення вимоги про сплату штрафу.

Пунктом 1 вказаного додатку №4 сторони передбачили, що дитрибутор зобов’язаний повернути тару за вимогою компанії протягом 5 днів з моменту відправлення компанією письмової вимоги. Тобто, сторонами визначено обов’язковість пред’явлення вимоги про повернення тари.

З аналізу викладених пунктів додатку №4 вбачається, що зворотна тара стає оплатною лише у випадку ухилення дистрибутора від повернення цієї тари.

Матеріали справи  не містять доказів того, що в діях відповідача мало місце таке ухилення від повернення тари. Тобто, позивачем не наведено належними та допустимими доказами пред’явлення вимоги відповідачеві про повернення тари, невиконання відповідачем обов’язку з повернення тари та, відповідно, не надано доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату штрафу за неповернення тари.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в розрахунку позивача вартість 1 шт. піддону дерев’яного без маркування «Біола» вказано 110 грн. А відповідно до п. 3 додатку, вартість такого піддону вказано 85,00 грн. Доказів внесення змін до договору в частині вартості тари позивачем не надано. 

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення вартості неповернутої тари задоволенню не підлягають.

За викладених обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути  з фізичної особи-підприємця Куліш Алли Степанівни (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 5, ІПН 2403910349) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» (49021, м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 135, код ЄДРПОУ 41220451) - заборгованість за поставлений товар у сумі 272 739 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот тридцять дев’ять) грн 62 коп., судовий збір у розмірі 4 091 (чотири тисячі дев’яносто одна) грн 10 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 07.03.24.

Суддя                                                         В.Л. Корсун

ргодар, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд. 10, кв. 5) про винесення рішення № справі № 908/3806/23