Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги учасників справи № 924/113/23 (908/2907/23) про стягнення 1 400 000, 00 грн., що розглядається в межах справи № 924/113/23 про банкрутство ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”
номер провадження справи 21/3/23
а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.02.2024 Справа № 924/113/23 (908/2907/23)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 924/113/23 (908/2907/23)
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 39802130, kantrade@ukr.net, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ліквідатор - Слостін Андрій Геннадійович (адреса для листування: а/с 154, Київ, 03049, Andrey.Slostin@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, Київ, 01001, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПРОУ 14360570, e- mail: sud@privatbank.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
про стягнення 1 400 000, 00 грн.
в межах справи № 924/113/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 39802130)
Ліквідатор - Слостін Андрій Геннадійович (адреса для листування: а/с 154, Київ, 03049, Andrey.Slostin@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Уповноважена особа учасників боржника - Маміч Яна Сергіївна (вул. Грушевського, б. 17, кв. 13, м. Полтава, 36021, РНОКПП 3123813889, yanamamich@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
За участю представників сторін:
Представник третьої особи Куклінського В.Е. - Маміч Я.С., адвокат (зал 123);
Арбітражний керуючий - Слостін Андрій Геннадійович, ліквідатор позивача (в режимі відеоконференції)
СУТЬ СПОРУ:
19.09.2023 до суду від Товариства з обмеженою від повільністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” надійшла позовна заява (вх. № 3161/08-08/23 від 19.09.2023) в якій заявник просить суд:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.09.2023 розгляд позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (вх. № 3161/08-07/23 від 19.09.2023) передано судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 26.09.2023 суд прийняв позовну заяву “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (вх. № 3161/08-08/23 від 19.09.2023) до розгляду в межах провадження у справі № 924/113/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” та відкрив провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалив розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначив на 25.10.2023, 12 - 00.
Ухвалою від 25.10.2023 суд підготовче засідання відклав на 23.11.2023, 10 - 00.
Ухвалою від 23.11.2023 суд підготовче засідання відклав на 30.11.2023, 14 - 00.
Ухвалою від 30.11.2023 клопотання Приватного підприємства “ТК-САНТАНА” (вих. від 02.11.2023) про залучення Товариства до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача задовольнив. Залучив Приватне підприємство “ТК-САНТАНА” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Клопотання відповідача (вих. від 30.11.2023) задовольнив. Продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відклав на 13.12.2023, 12 - 30.
Ухвалою від 13.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 924/113/23 (908/2907/23) до судового розгляду по суті на 15.01.2024, 12 - 30.
Ухвалою від 15.01.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 25.01.2024, 14 - 00.
Ухвалою суду від 25.01.2024 відкладено розгляд справи по суті на 07.02.2024, 11 - 00.
06.02.2024 до системи “Електронний суд” від представника третьої особи адвоката Маміч Я.С. надійшли додаткові пояснення від 06.02.2024 (вх. № 2919/08-08/24 від 06.02.2024) з додатками до них.
Вищезазначений документ приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.02.2024 без винесення ухвали оголошувалась перерва до 27.02.2024, 11 - 00.
22.02.2024 до системи “Електронний суд” від представника третьої особи адвоката Маміч Я.С. надійшли наступні документи:
- додаткові пояснення від 22.02.2024 (вх. № 4285/08-08/24 від 23.02.2024) до позовної заяви з додатками до них.
- додаткові пояснення від 22.02.2024 (вх. № 4292/08-08/24 від 23.02.2024) до позовної заяви з додатками до них.
Вищезазначені документи приєднано до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.02.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10-ти днів.
Відповідач у судове засідання 27.02.2024 не з’явився, представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, до відеоконференції не приєднався.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечив з підстав поданого відзиву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши позивача, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом - “Закон про банкрутство”).
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 924/113/23 про банкрутство ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”.
Наразі процедура ліквідації ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” триває, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Слостін Андрій Геннадійович.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
01.07.2016 р. (в межах діючої на той час редакції Закону України “Про фінансовий лізинг”) між Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (Банк), новим найменуванням якого є Акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (надалі - АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (Лізингоодержувач) (надалі - ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”) укладено Договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ (надалі - Договір лізингу).
Згідно умов цього договору Банк передає Лізингоодержувачу майно, а Лізингоодержувач приймає майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Відповідно до умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов’язується сплатити за цим договором Банку: лізинговий платіж (суму, що відшкодовую при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банку, безпосередньо пов’язані з цим договором.
Згідно акту № 1 прийому-передачі майна від 01.07.2016 р., ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” передав, а ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” прийняло в платне володіння та користування нерухоме майно, яке зазначено в додатку № 1 до Договору лізингу.
26.10.2020 р. АТ КБ “ПРИВАТБАНК” в односторонньому порядку (за повідомлення № Э.Upr 1/3-201007/2093 від 07.10.2020 р.) розірвав Договір лізингу, а 16-17.11.2020 р. за 3-а актами приймання-передачі ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” повернуло АТ КБ “ПРИВАТБАНК” об’єкт лізингу.
За Договором лізингу ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” здійснював оплату лізингових платежів, як сплату частини вартості об’єкті лізингу, та відсоткової винагороди за користування майном.
За час дії Договору лізингу ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”, як лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, як лізингодавцю за договором, лізингові платежі, як сплату частини вартості об’єкті лізингу, на загальну суму 16 084 885, 82 грн., а саме платіжними дорученнями: від 25.07.2016 р. № 40 - в сумі 391 506, 38 грн., 23.08.2016 р. № 19 - в сумі 3 918 655, 56 грн., 25.07.2017 р. № 133 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 23.08.2017 р. № 142 - в сумі 4 310 161, 94 грн., 28.09.2017 р. № 145 - в сумі 310 000, 00 грн., 31.10.2017 р. № 149 - в сумі 291 700, 00 грн., 30.11.2017 р. № 152 - в сумі 295 000, 00 грн., 31.01.2018 р. № 177 - в сумі 115 000, 00 грн., 16.01.2018 р. № 166 - в сумі 202 500, 00 грн., 28.02.2018 р. № 182 - в сумі 250 000, 00 грн., 30.03.2018 р. № 191 - в сумі 275 000, 00 грн., 27.04.2018 р. № 198 - в сумі 300 000, 00 грн., 31.05.2018 р. № 211 - в сумі 260 000, 00 грн., 04.07.2018 р. № 219 - в сумі 106 000, 00 грн., 31.07.2018 р. № 226 - в сумі 103 200, 00 грн., 31.08.2018 р. № 237 - в сумі 108 000, 00 грн., 28.09.2018 р. № 243 - в сумі 132 000, 00 грн.
Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Згідно з приписами ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до положень частин першої-другої статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За суттю договору лізингу, на підставі Закону України “Про фінансовий лізинг” та самих умов цього договору, лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.
Лізингові платежі на суму 16 084 885, 82 грн., сплачені TOB “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” як частина відшкодування вартості об’єкту лізингу за Договором лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов’язувався передати лізингоодержувачу у власність.
Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняється.
Враховуючи те, що Договір лізингу є змішаним договором, то у разі розірвання договору лізингу одночасно відбувається і розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини цього договору лізингу. Зобов’язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме; у лізингодавця (продавця) - з поставки об’єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) - з оплати її вартості, тобто з внесенням попередньої оплати вартості об’єкту лізингу.
У свою чергу, розірвання договору лізингу, а отже і розірвання договору купівлі-продажу, як складовою частини договору лізингу, засвідчує той факт, що з боку лізингодавця (продавця) об’єкт лізингу (товар) вже своєчасно (a у нашому випадку - вже ніколи у майбутньому) лізингоодержувачу (покупцю) поставлений не буде. Тому, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, у ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” виникає право на повернення сплачених ним лізингових платежів у рахунок сплати вартості об’єкту лізингу, як попередньої оплати, на суму 16 084 885, 82 грн.
Умовами цього договору також не передбачається трансформація них видів лізингових платежів у інші види платежів за договором при настанні якихось подій (у тому числі таких, як розірвання договору), або перетворення їх у вид відповідальності за порушення лізингоодержувачем умов договору, що надавало б лізингодавцю додаткове право за договором лізингу на отримання (тримання) цих лізингових платежів при настанні таких подій, (подібні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20).
За фактом розірвання договору лізингу і повернення об’єктів лізингу у АТ КБ “ПРИВАТБАНК” виникає заборгованість за договором лізингу на повернення TOB “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” сплачених останнім лізингових платежів у рахунок сплати вартості об'єкту лізингу на суму 16 084 885, 82 грн.
Згідно частини 2 стаття 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв’язку з тим, що Договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 р. не містить у собі строків повернення лізингових платежів (у разі розірвання Договору лізингу і повернення об’єкті лізингу), тому керуючись частиною 2 статті 693 ЦК України ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” направив АТ КБ “ПРИВАТБАНК” Вимогу № 1 від 04.02.2023 р., в якій просив в семиденний строк з моменту отримання даного листа (Вимоги) повернути, шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”: UA073157840000026004300833067 в АТ “Державний ощадний банк України”, МФО 315784, сплачені ТОВ “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” лізингові платежі (як попередню оплату за не отримане ним у майбутньому майно (об’єкту лізингу) на суму 16 084 885, 82 грн.).
Вимога 04.02.2023 керуючись п. 2 угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 20.10.2015 р., між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та TOB “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ”, була надіслана TOB “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” на адресу ТОВ “ПРИВАТБАНК” телекомунікаційними засобами на електронну пошту заявника: help@pb.ua. Аналогічний примірник був надісланий АТ КБ “ПРИВАТБАНК” Укрпоштою за його юридичною адресою.
Засоби комунікації, використані для надіслання вказаної вимоги на електронну пошту, забезпечують майже миттєву доставку вимоги до отримувача, перебіг 7 - денного строку її виконання збіг 12.02.2023 р.
Згідно п. 7.9. Договір фінансового лізингу № 4К16040ЛИ від 01.07.2016 р. строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагороди, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п’ятнадцяти) років.
За цим пунктом Договору лізингу сторони договору не встановлювали обмежень щодо сторін договору, за вимогами яких можуть застосовуватися ці подовженні строки позовної давності. Таким чином, 15-ти річних строк позовної давності щодо вимог про стягнення лізингових платежів застосовується як до вимог лізингодавця про стягнення таких лізингових платежів, так і до вимог лізингоотримувача про стягнення цих лізингових платежів. А вищенаведена практика Верховного суду доводить, що таке право на стягнення (повернення) лізингових платежів також виникає і у лізингоотримувача, у випадку розірвання такого договору лізингу і повернення ним об'єктів лізингу.
Таким чином, за Договором лізингу строк позовної давності на стягнення (повернення) сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю є подовженим та становить 15-ть років. Цей строк на цей час ще не сплив.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини п’ятої статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналогічні положення закріплені також частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов’язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов’язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов’язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов’язання. У такому випадку зобов’язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги (постанова Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).
Вимоги, про зарахування яких заявлено у односторонньому правочині, вчиненому Відповідачем у формі заяви, не відповідають умовам, дотримання яких згідно із законом вимагається при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог, з наступних підстав.
Заявлені до зарахування вимоги не є зустрічними. Зобов’язання Банку, яке полягає у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об’єкту лізингу за період до моменту розірвання договору фінансового лізингу - не існує. Тому Банк не є і не може бути боржником перед ТОВ “Кан трейд інновація” за заявленим до зарахування зобов’язанням на суму 16 084 885, 82 грн.
Наявність такого зобов’язання заявником обґрунтовується надсиланням на адресу Банку листа з вимогою повернути на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України сплачені ним лізингові платежі на суму 16 084 885, 82 грн., як попередню оплату за неотримане ним у майбутньому майно (об’єкту лізингу) за Договором фінансового лізингу № 4А16040ЛИ від 01.07.2016 року.
Така вимога заявника є необґрунтованою та безпідставною, а відтак необґрунтованим є і наявність зобов’язання Банку, яке нібито виникло з цієї вимоги, заявленої на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” (в редакції станом на дату укладення Договору фінансового лізингу № 4А16040ЛИ від 01.07.2016) встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з частинами першою-другою статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з приписами статті 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частиною 2 статті 8 Закону України “Про фінансовий лізинг” в редакції, що діяла на момент укладення договору між Банком і ТОВ “Кан трейд інновація”, передбачено: якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до Лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
На підставі частини 1 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше ЗО днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
При цьому Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Згідно з частиною 2 статті 7 цього ж Закону, Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які можуть або мають бути застосованими до відносин за договором фінансового лізингу, передбачено наступне.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначені правила продажу товару на умовах його попередньої оплати та наслідки порушення цих правил покупцем та продавцем відповідно.
Частиною 1 цієї статті встановлено обов’язок покупця, в залежності від умов договору, здійснити повну або часткову оплату товару у визначений договором або законом строк, та застосування до покупця, що не виконав цей обов’язок, передбачених статтею 538 цього Кодексу наслідків.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначені наслідки невиконання продавцем обов’язку передати товар покупцеві, яким обов’язок щодо сплати суми попередньої оплати виконано у відповідності до умов договору. Ці наслідки полягають у набутті покупцем альтернативного права вибору вимоги до продавця - або передачі йому оплаченого товару, або ж повернення суми попередньої оплати.
Аналіз норм частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про те, що в залежності від умов договору, часткова або повна оплата товару, має бути здійснена до передачі товару покупцю, і до виконання цього обов’язку покупцем, зобов’язання продавця передати товар не виникає.
Відтак, застосування частини 2 цієї статті можливе за наявності одночасно таких умов:
- покупець здійснив частково або повністю попередню оплату товару у розмірі та строки, передбачені договором;
- продавець отримав попередню оплату товару в розмірі та строки, обумовлені договором, але не передав товар покупцю.
Підтвердженням цього висновку є посилання в частині першій статті 693 Цивільного кодексу на статтю 538 цього Кодексу, згідно з якою виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання. При зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
01.07.2016 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ТОВ “Кан трейд інновація” (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4А16040ЛИ, за яким банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
Умови переходу права власності на Майно: Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим Договором (п. 4.3. Договору).
У випадку переходу права власності на Майно до Лізингоодержувача, здійснюється оформлення всіх необхідних відповідно до чинного законодавства України документів (п. 4.4. Договору).
У пункті 5.2.1. Договорі Банк зобов’язався передати Майно в платне користування Лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим Договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим Договором, передати Майно у власність Лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим Договором.
Згідно з пунктом 6.1. Договору, Лізингоодержувач має право:
- Достроково погасити заборгованість за цим Договором шляхом: сплати 100 % залишку несплаченої вартості Майна, винагороди за Договором на дату такого погашення та інших платежів на дату такого погашення. У цьому випадку перехід права власності відбувається не раніше одного року з дати укладення цього Договору і до цього ж моменту він зберігає чинність (п. п. 6.1.1. Договору).
- Повернути Майно Банку без придбання його у власність за умови сплати за графіком лізингових платежів, винагород за Договором, неустойки у формі штрафу за Договором (п. п. 6.1.2. Договору).
До переліку зобов’язань Лізингоодержувача на підставі п. п. 6.2.11. Договору, зокрема, входить сплачування Банку:
- винагороди за відкриття рахунку “Фінансовий лізинг (оренда)”;
- лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна);
- відсоткової винагороди за користування Майном;
- винагороди за користування майном отриманим в лізинг;
- інших витрат Банка, безпосередньо пов’язаних з цим Договором.
Відповідно до підпункту 8.2.3. Договору, він підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) дні, зокрема, у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків сплати винагород за Договором.
У випадку розірвання цього Договору, Майно повинне бути повернуте Лізингоодержувачем у термін розірвання, по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 8.3. Договору).
Укладений між Банком і ТОВ “Кан трейд інновація” договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Графіком лізингових платежів (додаток № 2 до Договору, міститься в матеріалах справи), в редакції від 05.08.2016 року, передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2017, а починаючи з 25.09.2017 - щомісяця до 25.07.2026 року.
З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 4 310 161, 94 гри. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 400 845 060, 42 грн.
Натомість, з виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 29.10.2018 року залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 454 128 765, 18 грн. Таким чином, у Лізингоодержувача була наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 454 128 765, 18 - 400 845 060, 42 = 53 283 704, 76 грн.
Як вже зазначалось вище Лізингоодержувач зобов’язався сплачувати нараховану відсоткову винагороду щомісяця у період з 25-го по останній день місяця.
Однак, як вбачається з виписки по рахунку 2078 станом на 31.08.2018 року несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді складала 50 741 899, 08 грн., яка не була сплачена до теперішнього часу.
У зв’язку з тим, що лізингоодержувач прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати відсоткової винагороди. Банком було направлено: повідомлення від 06.10.2017 за вих. № Э.Upr 1/3-120348 про прострочену заборгованість в розмірі 8 042 455, 02 грн.; повідомлення від 08.11.2017 за вих. № Э.Upr 1/3-135769 про прострочену заборгованість в розмірі 16 331 130, 59 грн.; та повідомлення про розірвання укладеного договору лізингу, яким Банк проінформував лізингоодержувача про розірвання договору з 26.10.2020р., а також запропонував сплатити наявну заборгованість.
16 - 17.11.2020 р. сторони підписали акти прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а Банк прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу № 4А16040ЛИ від 01.07.2016 року, але повного погашення залишку заборгованості за Договором здійснено не було.
Системний аналіз норм частин 1, 2 статті 7, статті 2, частини 2 статті 8 Закону України “Про фінансовий лізинг”, статей. 530, 538, 655, 663, 665, 692, 693 Цивільного кодексу України, умови договору фінансового лізингу № 4Т16041ЛИ, надає підстави для висновків про те, що:
- договір передбачав право Лізингоодержувача на викуп предмету лізингу на умовах попередньої оплати його повної ціни у визначений договором строк шляхом внесення періодичних лізингових платежів протягом строку дії договору;
- зобов’язання Банку передати Лізингоодержувачу предмет лізингу у власність є зустрічним до зобов’язання Лізингоодержувача і підлягало виконанню в момент своєчасної сплати Лізингоодержувачем його повної ціни;
- у разі невиконання Лізингоодержувачем обов’язку зі своєчасної сплати лізингових платежів у визначеному договором розмірі, Лізингодавець вправі відмовитись від договору та витребувати предмет лізингу;
- при відмові від договору Лізингоодержувач вправі вимагати сплачених до такої відмови лізингодавцю платежів лише у разі розірвання договору за ініціативою Лізингоодержувача у разі порушення Лізингодавцем строку передачі предмета лізингу більше ніж на 30 днів.
Зважаючи, що Банк, на підставі та в порядку, визначеному Законом України “Про фінансовий лізинг” і умовами договору № 4А16050ЛИ, відмовився від договору, до правовідносин сторін мають бути застосовані правові наслідки, визначені статтею 653 Цивільного кодексу України, а саме, норми частини 2 з якою зобов’язання сторін припиняються, та частини 4 цієї статті, згідно з якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правило частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, діє у відношенні обох сторін договору, а не лише у відношенні тієї із сторін, яка наприклад, припустилася порушення договору. З огляду на це суттєвого значення набувають правила спеціальних законів, умови договорів про наслідки зміни та розірвання договорів.
У правовідносинах за договором фінансового лізингу, за виключенням випадку, передбаченого частини 1 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, відсутні інші спеціальні норми, закони, якими лізингоодержувачу надається право вимагати виконаного ним за розірваним договором. Право ж лізингодавця вимагати у разі розірвання договору повернення виконаного, а саме, переданого в фінансовий лізинг предмета, безпосередньо визначене частиною 2 статті 7 цього ж Закону.
Частиною 7 статті 17 Закону України “Про фінансовий лізинг” в редакції Закону від 04.02.2021 № 1201-ІХ питання повернення лізингоодержувачу платежів, сплачених за договором до його розірвання, врегульоване наступним чином: Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу. крім випадків, коли одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Майно було передано Лізингоодержувачу за актом приймання - передачі 01.07.2016 р.
Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Первісний обов’язок покупця - частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (часткова або повна попередня оплата встановлюється договором).
Зустрічний обов’язок продавця - передати товар у власність покупця після отримання попередньої оплати товару.
Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
В рамках спірних правовідносин, застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України могло відбутись за наступних умов:
а) Лізингодавець виконав свій встановлений договором обов’язок оплатити товар до його передання продавцем у повному обсязі (договором лізингу встановлено обов’язок повної попередньої оплати товару, не часткової!!);
б) Лізингодавець (Банк) не виконав свій зустрічний обов’язок за договором лізингу та не передав у власність Лізингодавця предмет лізингу (не виконав свій зустрічний обов’язок, який виникає після повної оплати предмету лізингу);
в) За умови повної попередньої оплати (як встановлено договором) та не виконання Банком своїх зобов’язань з передачі у власність предмету лізингу (як встановлено договором), Лізингоодержувач (ТОВ “Кан трейд інновація”) набув би право вимагати від Банку на свій вибір виконання наступного (альтернативна диспозиція):
- вимагати передання оплаченого товару від продавця;
- вимагати повернення суми попередньої оплати.
Однак, у правовідносинах між Банком та ТОВ “Кан трейд інновація” склались наступні обставини:
а) Лізингодавець не виконав свій встановлений договором обов’язок оплатити товар до його передання продавцем;
б) Лізингодавець (Банк) виконав всі зобов’язання за договором лізингу. Через невиконання Лізингоодержувачем своїх зобов’язань зі сплати лізингових платежів наступили юридичні наслідки - розірвання договору лізингу та повернення майна (передбачено як договором так і профільним законом). Як наслідок, зустрічний обов’язок Банку із передачі майна у власність Лізингодавця не виник - через порушення умов договору Лізингоодержувачем (особа не могла не розуміти наслідки не виконання своїх зобов’язань).
в) За умови невиконання зобов’язань із повної попередньої оплати (як встановлено договором) та відсутності зі сторони Банку факту порушення своїх зобов’язань з передачі у власність предмету лізингу, Лізингоодержувач (ТОВ “Кан трейд інновація”) не набув права вимагати від Банку на свій вибір виконання наступного (альтернативна диспозиція):
- вимагати передання оплаченого товару від продавця;
- вимагати повернення суми попередньої оплати.
Тобто, першочергова умова для застосування не відбулась - здійснення покупцем повної попередньої оплати за товар для набуття права вимагати від продавця виконання зустрічних дій (передачі товару або повернення коштів).
Диспозиція частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є альтернативною (надає суб'єкту декілька можливих варіантів поведінки) та не може застосовуватись як безальтернативна на прикладі вимоги ТОВ “Кан трейд інновація” (тільки право вимагати повернення коштів без можливості вимагати повернення товару).
Гіпотеза частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є зрозумілою - неналежне виконання продавцем свого зобов’язання.
За умови неналежного виконання зобов’язань Лізингоодержувачем (покупцем) та відсутності порушення зобов’язання зі сторони Лізингодавця (продавця) умови застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України не наступають.
Особа покупця може розраховувати на застосування вказаного положення Кодексу лише при виконанні її частини 1 - виконання обов’язку частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (що встановлюється договором).
Відповідно до частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
До спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України, адже особа, що порушила умови договору і саме внаслідок її дій було його розірвано, повинна розуміти неможливість повернення того, що було виконано. Формулювання “якщо інше не встановлено ... законом” не свідчить про “відсилку” на частину 2 статті 693 Цивільного кодексу України - так як відсутні умови її застосування.
У зв’язку з тим, що лізингоодержувач прострочив сплату лізингових платежів більше ніж на 30 днів, а також порушив строки сплати відсоткової винагороди, Банком було направлено повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу.
Розірвання договору лізингу відбулось у відповідності з Договором та Законом та виключно через дії ТОВ “Кан трейд інновація” (невиконання умов договору). Саме “волі” щодо набуття права власності на предмет лізингу особа не проявляла і не проявила, зокрема, не направляла Банку жодні звернення з вимогами реструктуризації/розстрочки/зміни умов, інше.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід віднести на відповідача.
Керуючись статтями 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, Київ, 01001, поштова адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПРОУ 14360570, e- mail: sud@privatbank.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАН ТРЕЙД ІННОВАЦІЯ” (вул. Краснова Миколи, буд. 18, м. Запоріжжя, 69014, код ЄДРПОУ 39802130, kantrade@ukr.net, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, ліквідатор - Слостін Андрій Геннадійович (адреса для листування: а/с 154, Київ, 03049, Andrey.Slostin@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) 1 400 000 (один мільйон чотириста тисяч) грн. 00 коп. - сплаченої вартості об’єкту лізингу, 21 000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Копію рішення направити сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 12.03.2024.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
_03_03.png)
