Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Довідома
відповідача 1: фермерського господарства “Надія”, 71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Орденоносна, буд. 177, FARM3NADIA@GMAIL.COM
відповідача 2: фізичної особи Постернака Олександра Сергійовича, 71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Дніпровська, буд. 159
(справа №908/1662/23, с. Корсун В.Л.)
Номер провадження справи 17/107/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
06.03.2024 Справа № 908/1662/23
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1662/23
за позовною заявою: акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК”, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д
адреса для листування: адвокат Будьонний В.С., 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50
до відповідача 1: фермерського господарства “Надія”, 71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Орденоносна, буд. 177, FARM3NADIA@GMAIL.COM
до відповідача 2: фізичної особи Постернака Олександра Сергійовича, 71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Дніпровська, буд. 159, FARM3NADIA@GMAIL.COM
про витребування майна та стягнення 133 474,45 грн
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача 1: не з’явився
від відповідача 2: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
18.05.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. 26.04.23 акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (далі АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) до фермерського господарства “Надія” (далі ФГ “Надія”, відповідач 1) та до фізичної особи Постернак Олександра Сергійовича (далі ФО Постернак О.С., відповідач 2) про:
- витребування у фермерського господарства “Надія” на користь позивача транспортний засіб – Трактор Беларус-82.1, серійний номер – Y4R900Z01M1107532, рік виробництва – 2021;
- солідарне стягнення заборгованості, яка виникла за договором фінансового лізингу від 13.09.21 № ZPA0FLOZ079QJ-1 в розмірі 133 474,45 грн., а саме 98 947,05 грн. несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування та 34 527,40 грн. заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.
18.05.23 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 23.05.23 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1662/23 в порядку загального позовного провадження та відкладено вирішення питання щодо розгляду справ № 908/1662/23 до завершення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Сторін проінформовано, що про дату та час судового засідання сторін буде повідомлено додатково відповідною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 17.11.23 призначено підготовче судове засідання по справі № 908/1662/23 на 13.12.23 о 12 год. 40 хв.
06.12.23 до суду в системі “Електронний суд” від АТ КБ “ПРИВАТБАНК надійшла заява за вих. від 06.12.23 по справі № 908/1662/23, в якій представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи оригінали електронних доказів.
Також, 06.12.23 до суду в системі “Електронний суд” надійшло клопотання за вих. від 06.12.23, в якому представник АТ КБ “ПРИВАТБАНК” просить суд провести підготовче засідання по справі № 908/1662/23 за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 13.12.23 судом задоволена заява позивача за вих. від 06.12.23 та долучено до матеріалів справи оригінали електронних доказів.
Ухвалою від 13.12.23 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 15.02.24 включно та відкладено підготовче засідання на 07.02.24 о 12 год. 40 хв.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).
Станом на 07.02.24 в суду відсутні відомості щодо реєстрації ФГ “Надія” в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Представники сторін в судове засідання 07.02.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 07.02.24 закрито підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті з 16.02.24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.24 о 12 год. 40 хв.
У судове засідання 06.03.24 представники сторін не з’явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У засіданні 06.03.24, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом ухвалено рішення у справі по суті спору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу №ZPA0KFLOZ079QJ-1 від 13.09.21, зазначає, що лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування; не сплачує винагороду за користування майном, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди; лізингові платежі відповідачем-1 у визначеному розмірі та строки не вносилися. Останній платіж відповідачем-1 внесено 24.02.22. 03.03.23 на електронну адресу відповідача-1 було надіслано повідомлення №L93ZPFLO0GJX9 про розірвання договору фінансового лізингу. У термін до 31.03.23 лізингоодержувач повинен був повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі, однак майно повернуто не було. З 27.03.23 договір лізингу розірвано позивачем в односторонньому порядку. Крім того вказує, що 13.09.21 між АТ КБ «Приватбанк» та Постернак О.С. було укладено договір поруки №PORZA0FLOZ079QJ-1, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов’язань відповідача-1, які випливають з договору фінансового лізингу.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачами не надано.
Місцезнаходженням відповідачів є: Запорізька область, Василівський р-н, с. Велика Білозерка, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення всіх ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірників ухвал суду, підписаних кваліфікованим електронним підписом, на електронну адресу відповідачів (FARM3NADIA@GMAIL.COM), зазначену в позовній заяві та договорі фінансового лізингу (п. 11.1).
Про доставку ухвал до електронної скриньки відповідачів свідчать відповідні довідки.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі 1, 2 мали право та можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на викладене, повідомлення відповідачів через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів 1 та 2 про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надходило.
Наявні матеріали справи № 908/1662/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
13.09.21 між акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» /банк/ та ФГ «НАДІЯ» /лізингоодержувач/ укладено договір фінансового лізингу № ZPA0KFLOZ079QJ-1 /надалі – договір/, за умовами п. 1.1. якого банк зобов’язується набути у власність у ТОВ «ТЕХНОТОРГ-ДОН» (далі – продавець) предмет (ти) лізингу (далі – майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (далі – додаток №1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов’язується сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеним цим договором.
Цей Договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (п. 11.5 договору).
Відповідно до п. 1.2. договору, строк лізингу - 36 місяців, що обчислюється з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна Лізингоодержувачу.
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна вартість майна за цим Договором становить 416 666,67 грн, ПДВ 83 333,33 грн, усього до сплати 500 000,00 грн.
Відповідно до 2.1.1. договору, загальна вартість Майна за цим Договором складається з:
2.1.1.1. авансового платежу Лізингоодержувача в рахунок викупу Майна, що становить 200000 грн 00 коп. (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього Договору;
2.1.1.2. загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого Лізингоодержувачу Майна, 300000 гривень 00 коп. (з ПДВ), згідно з Додатком № 2 до цього Договору.
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим Договором та Додатком № 2 до нього (п. 2.2. договору).
В п. 2.2.2. договору сторони обумовили, що лізингові платежі включають, зокрема, винагороду за користування майном у розмірі 11 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця.
За умовами п. 2.2.3. договору, у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, винагорода за користування Майном складає розмір 27 (двадцять сім) % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з Додатком № 2 до Договору.
За умовами розділу 3 договору передача майна здійснюється за актом приймання-передачі.
Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банк відкриває рахунок № 29095000204145 (IBAN - UA223133990000029095000204145), отримувач АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 313399. Лізингові платежі підлягають сплаті Лізингоодержувачем на зазначений рахунок, якщо інше прямо не встановлено цим Договором або домовленістю Сторін (п. 2.3. договору).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що протягом усього терміну дії договору майно є власністю Банка.
Пунктом 7.2.13. Договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.
Відповідно до п. 6.1.7. Договору лізингу, Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.
У відповідності до пункту 10.1.2. Договору лізингу, договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках:
- не виконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.п.7.2.2-7.2.7, п.п.7.2.9-7.2.10 цього Договору;
- не виконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого п.7.2.14 цього Договору, якщо порушення не буде усунуто Лізингоодержувачем впродовж 30 (тридцяти) календарних днів;
- одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна Лізингоодержувача;
- повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем згідно з умовами цього Договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів;
- якщо Майно знищене, пошкоджене і не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим;
- якщо Сторони не дійшли згоди з питань, визначених п.2.4. цього Договору;
- коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у т.ч. встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Байка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені: у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність".
Пунктом 10.4. договору визначено, що у випадку дострокового розірвання цього Договору, якщо Лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу Майна згідно з п.7.1.4 цього Договору, Майно повинне бути повернуте протягом 3 (трьох) робочих днів по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене.
Відповідно до п. 6.1.3 Договору лізингу, банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1. та 10.2 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.8 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2. цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Відповідно до п. 11.1, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами всіх зобов'язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 72564, Україна,область Запорізька,район Якимівський, селище міського типу Кирилівка, вулиця Українська, будинок 126, електронна пошта.
Пунктом 11.3. визначено, що Додаток № 1 (Специфікація Майна), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № 3 (Тарифи за оформлення документів), Додаток № 4 (Акт прийому-передачі Майна), Додаток № 5 (Акт прийому Майна на відповідальне зберігання) є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до специфікації майна, предметом договору є трактор Беларус-82.1, серійний номер – Y4R900Z01М1107532, рік виробництва - 2021, вартість з ПДВ – 500 000,00 грн.
16.09.21 сторонами підписано акт прийому майна на відповідальне зберігання.
17.09.21 сторонами підписано акт прийому-передачі майна.
В порушення умов договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна та винагороди за користування майном, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість зі сплати такого відшкодування.
Останній лізинговий платіж здійснено 24.02.22.
03.03.23 на електронну адресу відповідача-1 банком було надіслано повідомлення №L93ZPFLO0GJX9 про розірвання договору фінансового лізингу з 27.03.23 та зобов’язано лізингоодержувача у строк до 31.03.23 повернути предмет лізингу.
Проте, відповідач-1 обов’язку з повернення лізингового майна не виконав.
Позивач вказує, що заборгованість з відшкодування частини вартості предмету лізингу складає 98 947,05 грн, заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу становить 34 527,40 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язань по договору фінансового лізингу АТ КБ «Приватбанк» /кредитор/ та Постернаком Олександром Сергійовичем /поручитель, відповідач-2/ 13.09.21 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № PORZA0FLOZ079QJ-1 (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки, предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Банком за виконання ФГ НАДІЯ, далі – «Лізингоодержувач» зобов’язань за Договором фінансового лізингу № ZPA0FLOZ079QJ-1 від 13.09.2021 року (далі – «Договір фінансового лізингу»), по сплаті :
Пунктом 1.2. договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Банком за виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу в тому ж розмірі, що і Лізингоодержувач, включаючи сплату лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг Майна, винагороди за отримане в лізинг Майно, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідачі жодних заперечень проти позову суду не надали.
Не виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку та витребування транспортного засобу, який є предметом лізингу.
Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): договір фінансового лізингу № ZPA0FLOZ079QJ-1 від 13.09.21, Акт прийому-передачі майна від 17.09.21, Акт прийому майна на відповідальне зберігання від 16.09.21, Договір поруки № PORZPA0FLOZ079QJ-1 від 13.09.21, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатись, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем 1 не надано суду заперечень щодо факту укладення між сторонами договору фінансового лізингу та Додатків до нього шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу, як і договір поруки до нього є укладеними, чинними та такими, що підлягають виконанню сторонами відповідно до його (їх) умов.
У відповідності до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною І ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний: 1) у разі якщо об`єкт фінансового лізингу відповідає встановленим договором фінансового лізингу умовам та специфікаціям, прийняти такий об`єкт, володіти та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору фінансового лізингу; 2) відповідно до умов договору фінансового лізингу своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання та експлуатації об`єкта фінансового лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; 4) надавати лізингодавцю доступ до об`єкта фінансового лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання, експлуатації та утримання у порядку та на умовах, передбачених договором фінансового лізингу; 5) письмово повідомляти лізингодавця про всі випадки виявлення несправностей об`єкта фінансового лізингу, його поломок або збоїв у роботі протягом строку дії договору фінансового лізингу, а у випадках та строки, передбачені таким договором, - також і продавця (постачальника) такого об`єкта; 6) письмово повідомляти лізингодавця про порушення строків проведення або непроведення поточного чи сезонного технічного обслуговування, а про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані об`єкта фінансового лізингу. - негайно, але не пізніше наступного робочого дня після дня настання зазначених обставин, подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором фінансового лізингу; 7) у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу; 8) дотримуватися умов договорів страхування об`єкта фінансового лізингу; 9) надавати лізингодавцю за його запитом інформацію та документи щодо свого фінансового стану та змісту діяльності у порядку та строки, визначені договором фінансового лізингу та/або законом; 10) у разі тимчасової державної реєстрації об`єкта фінансового лізингу за лізингоодержувачем при закінченні строку, на який лізингоодержувачу було передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), або у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу зняти такий об`єкт з обліку та передати лізингодавцю реєстраційні документи на об`єкт фінансового лізинг).
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів у строки, визначені Графіком сплати лізингових платежів, що є Додатком № 2 до договору фінансового лізингу, а саме: частини вартості предмету лізингу у розмірі 98 947,05 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 34 527,40 грн відповідачами суду не надано, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» (наведені в цьому абзаці) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за договором станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 частини вартості предмету лізингу у розмірі 98 947,05 грн та заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу у сумі 34 527,40 грн підлягає задоволенню.
Також позивач просить витребувати у ФГ «Надія» транспортний засіб: трактор Беларус-82.1, серійний номер – Y4R900Z01М1107532, рік виробництва – 2021.
Обґрунтовуючи позовну вимогу Банк посилається на порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати лізингових платежів, що є підставою для розірвання договору фінансового лізингу. Позивач направляв на адресу відповідача повідомлення про одностороннє припинення договору фінансового лізингу, однак відповіді відповідача не отримав. Договір фінансового лізингу припинено/розірвано в односторонньому порядку з 27.03.23. Позивач, як власник предмету лізингу, має право на витребування майна у Відповідача, оскільки останній утримує його у себе після розірвання договору фінансового лізингу, тобто без будь-якої правової підстави (відповідна підстава відпала після розірвання договору).
Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав врегульовано статтею 1212 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.20 у справі № 910/3395/19, від 23.04.19 у справі № 918/47/18, від 01.04.19 у справі № 904/2444/18.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Зобов’язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.16 у справі №6-100цс15.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Як встановлено судом, 03.03.23 Банк на електронну адресу відповідача-1, яка зазначена у анкеті-заяві, направив повідомлення від 06.02.23 за № L93ZPFLO0GJX9 про розірвання Договору фінансового лізингу.
Відповідно до пунктів 10.1. та 10.1.2 Договору лізингу, цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів.
У випадку розірвання Договору лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.4 Договору лізингу).
Відповідно до п. 6.1.3 Договору лізингу, банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1. та 10.2 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.8 Договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 та 10.2 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.
Договір фінансового лізингу є розірваним з 27.03.23. У строк до 31.03.23 Лізингоодержувач зобов’язаний був повернути Банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Проте, свого обов’язку не виконав.
Таким чином, після розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникло право вимагати повернення майна, як безпідставно набутого, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За викладених обставин, позовна вимоги АТ КБ «Приватбанк» про витребування у ФГ «НАДІЯ» транспортного засоб: трактор Беларус-82.1, серійний номер – Y4R900Z01М1107532, рік виробництва – 2021 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідачі 1 і 2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2.
При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
За таких обставин, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Витребувати у фермерського господарства «НАДІЯ» (71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Орденоносна, буд. 177, код ЄДРПОУ 22143190) на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) транспортний засіб: трактор Беларус-82.1, серійний номер – Y4R900Z01М1107532, рік виробництва – 2021. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути солідарно з фермерського господарства «НАДІЯ» (71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Орденоносна, буд. 177, код ЄДРПОУ 22143190) та Постернака Олександра Сергійовича (71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Дніпровська, буд. 159, РНОКПП 3049521550, 29.06.83 року народження) на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування у розмірі 98 947 (дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот сорок сім) грн 05 коп., прострочену винагороду за користування предметом лізингу за фактичний строк користування у розмірі 34 527 (тридцять чотири тисячі п’ятсот двадцять сім) грн 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фермерського господарства «НАДІЯ» (71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Орденоносна, буд. 177, код ЄДРПОУ 22143190) на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 8 160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн 12 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Постернака Олександра Сергійовича (71404, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Дніпровська, буд. 159, РНОКПП 3049521550, 29.06.83 року народження) на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) – 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, враховуючи безпекову ситуацію у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 20.03.2024.
Суддя В.Л. Корсун
_03_03.png)
