До уваги ПП «АРШАН К» по справі №908/3302/23 (суддя Боєва О.С.)

До уваги ПП «АРШАН К» по справі №908/3302/23 (суддя Боєва О.С.)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 

 14.03.2024                                                                                            Справа №  908/3302/23

 м.Запоріжжя Запорізької області  

 

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ”, Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача-1: Запорізької обласної прокуратури, м. Запоріжжя

до відповідача-2: Державної казначейської служби України, м. Київ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне підприємство “Аршан К”, Запорізька область, м. Мелітополь

про стягнення суми 1905310,60 грн матеріальної шкоди

 

Суддя  Боєва О.С.

 

при секретарі судового засідання Самойленко О.П.

 

За участю представників:

від позивача: Ткач Д.М.;

від відповідача-1: Галагуз М.О.;

від відповідача-2: Кріль Ю.А.;

від третьої особи: не з’явився

 

СУТЬ СПОРУ:

 

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ” до відповідачів: 1. Запорізької обласної прокуратури та 2. Державної казначейської служби України про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ” суми 1   905 310,60 грн матеріальної шкоди за рахунок Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 41, 56 Конституції України, ст. 20 Закону України “Про прокуратуру”, ст.ст. 1, 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, ст.ст. 11, 16, 22, 23, 170, 321, 1166, 1167, 1172, 1174 ЦК України, Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.10.2023 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3302/23 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 02.11.2023 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви  в термін до 13.11.2023  включно.

13.11.2023 господарським судом отримано заяву про усунення недоліків (документ сформований в системі “Електронний суд” 11.11.2023) на виконання ухвали суду від 02.11.2023, до якої додані докази на підтвердження наявності у позивача зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (дата реєстрації 11.11.2023).

Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3302/23, присвоєний номер провадження 9/255/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.12.2023. У підготовчому засіданні 14.12.2023 оголошено перерву до 18.01.2024.

 У підготовчому засіданні 18.01.2024 судом, зокрема, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову;  задоволено заяву Запорізької обласної прокуратури (відповідача-1 у справі) в частині залучення до участі у справі третьої особи - ПП “Аршан К”; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 08.02.2024 (зазначене відображено в протоколі судового засідання від 18.01.2024). За результатами підготовчого засідання судом постановлено відповідну ухвалу від 18.01.2024 (з урахуванням ухвали від 08.02.2024 про виправлення описки). Ухвалою суду від 08.02.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.02.2024. У судовому засіданні 21.02.2024 оголошено перерву до 14.03.2024, про що постановлено відповідну ухвалу.

14.03.2024 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмета позову та доводів, викладених у відповіді на відзив від 13.12.2023. Підставою для звернення з позовом зазначив: - незаконне вилучення прокурором (порушення ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234, ч. 1 ст. 235 КПК України) в ході обшуку 18.05.2017, здійсненого в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні,  цукру-піску в кількості 52940 кг; - порушення прокурором “Порядку збереження речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження”, а саме -  передача вилученого у позивача майна на зберігання в обраному на власний розсуд неспеціалізованому підприємству ПП “Аршан К”, яке не має обладнання для цього приміщення; - незабезпечення прокурором збереження вилученого під час незаконного обшуку майна позивача (п. 27 Порядку); - неповернення прокурором тимчасово вилученого майна позивачу (цукор-пісок в кількості 52940 кг) (ст.ст.169, 532, 534 КПК України). Позбавленням позивача майна - цукру-піску в кількості 52940 кг, позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 1   905 310,60 грн. Просив, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, стягнути з Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1   905 310,60 грн.  Витрати зі сплати судового збору віднести за рахунок держави.

Прокурор (відповідач-1) підтримав свої заперечення, що викладені у відзиві на позов від 14.12.2023. Заперечення прокурора мотивовані наступним: - співробітниками правоохоронних органів у межах кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2017 проведено обшук складських та виробничих приміщень ТОВ “Сахарторг”, розташованих за адресою: м. Мелітополь вул. Адмірала Нахімова, 2-а, та вилучення предметів і речей на законній підставі; - органом досудового розслідування вживались всі можливі заходи щодо повернення ТОВ “Сахарторг” цукру вилученого на виконання ухвали слідчого судді; - у матеріалах кримінального провадження № 62019080000000242 наявна розписка представника ТОВ “Сахарторг” від 24.09.2021, якою підтверджується отримання майна (цукру), вилученого 13.06.2019 в ході проведення обшуку у нежитлових приміщеннях ПП “Аршан К”. У зазначеній розписці представником ТОВ “Сахарторг” повідомляється про відсутність претензій щодо зберігання та кількості майна; - у матеріалах кримінального провадження міститься лист директора ПП “Аршан К” Черкалова М.В. від 11.06.2019 про надання директору ТОВ “Сахарторг” Зленку В.В. 9000 доларів США в рахунок реалізації цукру, що перебував на зберіганні ПП “Аршан К”; - позивачем не доведено обов’язкових  умов, як підстави відповідальності у вигляді стягнення шкоди, завданої йому внаслідок неповернення майна, неправомірних дій правоохоронних органів щодо незабезпечення належного збереження вилученого майна, наявності шкоди, а також причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою. Також звернув увагу,  що у справах, де кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб’єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.

Державна казначейська служба України (відповідач-2) підтримала свою правову позицію, що викладена у відзиві на позов, який надійшов до суду 07.12.2023. Зазначила, зокрема, про наступне. Державна казначейська служба України є учасником судового процесу по справах про відшкодування шкоди лише у зв’язку з тим, що здійснює виконання судових рішень по таких справах відповідно до наданих повноважень. Відповідач-2 жодним чином не порушував права позивача, не був учасником спірних правовідносин між позивачем та органом прокуратури. Також зазначав, що резолютивні частини рішень про відшкодування шкоди державою не повинні містити відомостей про суб’єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов’язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Позивачем не надано жодного доказу того, що у ПП “Аршан К” відсутня частина цукру ТОВ “Сахарторг”. Позиція ТОВ “Сахарторг” щодо неповернення йому по сьогоднішній день цукру не підтверджується доказами, як і не підтверджується те, що ТОВ “Сахарторг” отримало вилучений цукор. Позивачем не надано жодного судового документа, яким би було визнано протиправність дій органу прокуратури, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.  

Третя особа - ПП “Аршан К”  в судові засідання не з’являлась, про причини неявки суду не повідомляла. Письмових пояснень щодо позову або відзиву суду не надала.

Про розгляд даної справи третя особа повідомлена належним чином відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України    “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, шляхом розміщення судом відповідних  ухвал на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.  

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутністю третьої особи, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ” (позивач у справі) зареєстроване як юридична особа за адресою: 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2А.

Основним видом діяльності ТОВ “САХАРТОРГ” згідно інформації, що міститься  в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (46.36).

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2017 у рамках кримінального провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР за №32016080280000019 від 23.06.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, надано дозвіл на проведення обшуку за адресою виробничих потужностей та складських приміщень ТОВ “САХАРТОРГ”, а саме: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2А (а.с. 29-30).

У протоколі обшуку від 17.05.2017 зазначено, що у цей день за вказаною адресою прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Гончар Д.С., на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2017 у рамках кримінального провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР за №32016080280000019 від 23.06.2016, у період часу з 09-20 год. до 21-30 год. проведено обшук, у ході якого вилучені, зокрема, первинні документи ТОВ “САХАРТОРГ”. Перелік вилучених документів наведений у протоколі обшуку (а.с. 34-38).

Відповідно до протоколу обшуку від 18.05.2017 у цей день за вказаною адресою прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Гончар Д.С., на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12.05.2017 у рамках кримінального провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР за №32016080280000019 від 23.06.2016, у період часу з 09-20 год. до 20-45 год. проведено обшук, у ході якого вилучено, у тому числі, цукор загальною вагою 52940 кг (а.с. 21-25).

Як зазначили позивач та відповідач-1, у подальшому вказаний цукор був переданий прокурором на зберігання до ПП “Аршан К” (в матеріалах даної господарської справи            № 908/3302/23 докази зазначеного відсутні).

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2019 у справі №  335/9288/18 задоволено скаргу представника ТОВ “САХАРТОРГ” щодо неповернення тимчасово вилученого майна. Зобов’язано старшого слідчого СУ ДФС у Запорізькій області Владійчука В.В. повернути ТОВ “САХАРТОРГ” цукор у кількості 52940 кг, вилучений 18.05.2017 за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2А (а.с. 32-33).

Зі змісту вказаної ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.03.2019 у справі №  335/9288/18 слідує, зокрема, наступне: “Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 12.05.2017 було надано дозвіл на обшук виробничих потужностей та складських приміщень, ТОВ “САХАРТОРГ”, які знаходяться за адресою Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2А з метою відшкодування та вилучення документів та речей, товарно-матеріальних цінностей, зокрема цукру. 17.05.2017 прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Гончар Д.С. спільно з працівниками податкової поліції було здійснено обшук та вилучено майно і товарно-матеріальних цінностей до яких цукор не входив. Обшук було закінчено в 21-30. Копію протоколу вручено не було. В протоколі відсутні неможливості завершення обшуку. Наступного дня, 18.05.2017, прокурор Гончар Д.С. і працівники податкової поліції повторно поникнули на територію ТОВ “САХАРТОРГ”, де вилучили цукор у кількості 52940 кг. Суд вважає, що вказаними діями були порушені вимоги ч. 1        ст. 235 КПК України, так як ухвала слідчого судді надає право проникнути до житла чи іншого володіння лише один раз. І тому вважає, що вилучений цукор підлягає поверненню, оскільки є такий, що вилучений поза межами ухвали слідчого судді від 12.05.2017, якою було надано дозвіл на обшук виробничих потужностей та складських приміщень ТОВ “САХАРТОРГ”, які знаходяться за адресою: м. Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2А. Арешт на вказане майно не накладений, тому вважає, що вказані речі підлягають поверненню”.

Також, як вбачається з матеріалів справи, за результатами досудового розслідування кримінального провадження №32016080280000019 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 209 КК України заступником начальника першого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області Нехай М.В. 31.08.2020 прийнято постанову про його закриття у зв’язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ “САХАРТОРГ” ознак складу кримінальних правопорушень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 26-28).

Головне управління ДФС у Запорізькій області листом від 14.05.2019 №27426/10/08-01-21-14 просило ПП “Аршан К” забезпечити виконання рішення суду щодо повернення директору ТОВ “САХАРТОРГ” тимчасово вилученого майна (цукру у кількості 52940 кг), яке знаходиться на території складів ПП “Аршан К” за адресою: м. Мелітополь, вул. Мічуріна, 19 (а.с. 12).

Повторно 20.05.2019 старшим слідчим з ОВС 1ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу ПП “Аршан К” був надісланий лист № 1354/23-02 з вимогою негайно забезпечити процес повернення цукру ТОВ “САХАРТОРГ” у кількості 52940 кг (а.с. 14).

Вимоги старшого слідчого з ОВС 1ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ПП “Аршан К” виконані не були, цукор у кількості 52940 кг Товариству з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ” не повернуто.

Як зазначив позивач, за фактом незбереження та неповернення вилученого у ході обшуку цукру, Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62019080000000242 від 30.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. У ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, 13.06.2019 проведено обшук у нежитлових приміщеннях ПП “Аршан К”, у ході якого було встановлено, що на зберіганні вказаного підприємства відсутня значна частина цукру, який було вилучено 18 травня 2017 у ТОВ “САХАРТОРГ”.

У листі Головного управління статистики у Запорізькій області від 28.08.2023 №09-19/497/06-23 зазначено, що за результатами державного статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари та послуги середня споживча ціна, яка є частиною первинної бази для розрахунків індексів споживчих цін і, відповідно до мети спостереження, не призначена для інших цілей, зокрема, для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України “Про публічні закупівлі”, на цукор-пісок в Запорізькій області в липні 2023 року становить 35,99 грн за кг (а.с. 13).

Як вказав позивач у позовній заяві, 01.02.2021 він звернувся  до Запорізької обласної прокуратури із заявою про відшкодування шкоди. Разом з тим, цукор у кількості 52940 кг, що був  вилучений  18.05.2017, власнику не повернутий,  майнова шкода в розмірі 1   905 310,60 грн. (52940 кг х 35,99 грн) в добровільному порядку не відшкодована.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог,  виходячи з наступного.

З положень ч.ч. 1, 2, 6 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до   ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.    Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

                З положень ч. 1 ст. 1173 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

                Частиною 1 статті 1174 ЦК України  визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

                Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким чином, шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи посадової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. ст. 1173,      1174 ЦК України.

Зазначені норми Кодексу є спеціальними, оскільки передбачають певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності (статті 1166 ЦК України), а саме наявність владно-адміністративного, тобто обов’язкового одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб’єктів; настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Сферою застосування зазначених норм є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв'язку із прийняттям зазначеними суб'єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією законодавством України.

Статтею 170 ЦК України встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановлене законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про прокуратуру” шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування  шкоди  (матеріальної чи  моральної)  завданої фізичним особам незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади,  їх посадовими чи службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів, таким чином, відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконним рішеннями,  діями   чи   бездіяльністю   органів   державної  влади,   їх  посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу.

Отже обов`язок відшкодувати завдану шкоду покладається не на посадову особу чи орган, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю яких завдано шкоду, а на державу.

Належним відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, що здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”      № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

З положень статті 2 Закону № 266/94-ВР слідує, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема,  у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

У Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок), визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Відповідно   до   пункту   27   Порядку   схоронність   тимчасово   вилученого   майна забезпечується  згідно  з  пунктами   1-26  цього     Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

Згідно з п. 5 Порядку зберігання речових доказів, умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування.

Відповідно до п. 8. Порядку зберігання речових доказів відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

У статті 41 Конституції України, зокрема, закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майне передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як зазначив позивач та встановлено судом, у березні 2021 року керівник ТОВ “Сахарторг” Зленко В.В. звернувся з позовом до Запорізької     обласної     прокуратури,     Державної     казначейської     служби     про відшкодування   шкоди,   завданої   майну   фізичної   особи   та   моральної   шкоди, спричиненої органами прокуратури.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року, позов Зленка В. В. до Запорізької обласної прокуратури, Державі казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої органами прокуратури, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Зленка В. В. майнову шкоду у розмірі 1 189 032,40, моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а всього стягнуто 1 219 032,40 грн.

Постановою   Верховного   Суду   у   складі   колегії   суддів   Другої   судової   палати Касаційного цивільного суду від 24.05.2023 касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 25 травня 2022 року скасовано.  У задоволенні позову Зленка Володимира Вікторовича до Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування   шкоди,   завданої   майну   фізичної   особи   та   моральної   шкоди, спричиненої органами прокуратури відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову Зленка В.В. Верховний Суд у постанові зазначив, що дії щодо вилучення та передачі на зберігання ПП “Аршан К” майна, вчинені посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури відносно ТОВ “Сахарторг”, як власника вказаного майна. Проте Зленко В.В. звернувся до суду з позовом як фізична особа, а не в інтересах підприємства, яке є власником вилученого майна. Посадовими особами органів досудового розслідування та прокуратури при вилучення цукру, належного ТОВ “Сахарторг”, не було вчинено будь-яких дій та не прийнято жодних рішень відносно особи позивача.

Отже з висновків Верховного Суду вбачається, що позивачем у позові про відшкодування завданої шкоди має бути саме ТОВ “Сахарторг”.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було зазначено судом вище, позивачем до матеріалів справи додано копію листа Головного управління статистики у Запорізькій області від 28.08.2023 № 09-19/497/06-23, відповідно до якого в липні 2023 ціна на цукор-пісок в Запорізькій області становить 35,99 грн за кілограм.

Для визначення розміру заявлених до стягнення збитків позивач виходив з наведених у вказаному листі даних щодо вартості цукру.

Будь-яких доказів на спростування визначеної позивачем вартості втраченого майна відповідачі суду не надали.

Також в матеріалах справи міститься копія розписки представника позивача від 24.09.2021 про отримання ним  від старшого слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Мелітополь Потикевича Д.С. в рамках кримінального провадження  №62019080000000242 від 30.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, цукру загальною кількістю: мішок розміром 47х34 сантиметрів – 12 мішків, мішок розміром 37х26 сантиметрів 45 мішків (який не відповідає ДСТУ 4623:2006), вилучений 13.06.2019 в ході проведення обшуку у кримінальному провадженні  № 62019080000000242 у нежитлових приміщеннях ПП “Аршан К” за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Мічурна, 19 (арк.с.116).

Відповідно до листа від 25.01.2024 №17-01-02/330/9-23/202/ (а.с. 140-141), Територіальне управління Державного бюро розслідувань розташоване у місті Мелітополі повідомило позивача, що на підставі договору №562/20/88 від 11.11.2020 укладеного між ТУ ДБР у м. Мелітополі та Запорізькою регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачі, про надання послуг експертів при проведенні експертизи, ДК 021:2015-71900000-7, з метою перевірки відповідності відібраного зразка 007001п/1/20 цукру за мікробіологічними, органолептичними показниками вимогам ДСТУ 4623:2006, проведено експертизу вилученого 13.06.2019 у ПП “Аршан К” цукру. Згідно експертного висновку № 007001 п/20 від 14.12.2020:

-  надісланий зразок 007001п/1/20-цукрр за мікробіологічними показниками (КМАФАнМ, КУО в 1г; Плісеневі гриби КО в 1г) не відповідає ДСТУ 4623:0226;

           - 007001п/1/20-цукор за органолептичними показниками (Зовнішній вигляд) не відповідає ДСТУ 4623:2006;

-   007001п/1/20-цукор за мікробіологічними (БГКП (колі-форми) в 1г; Дріжджі КУО в 1г; Сальмонели в 25 г), органолептичними показниками (Запах, смак; Чистота розчину) відповідає ДСТУ 4623:2006.

У зв’язку з наведеним, ТУ ДРБ у м. Мелітополі запропонувало позивачу, як власнику майна, розглянути можливість отримати цукор або отримати на відповідальне зберігання цукор, загальною кількістю: мішок розміром 47х34 сантиметрів – 12 мішків, мішок розміром 37х26 сантиметрів 45 мішків. У разі незгоди надати письмову згоду на знищення зазначеного цукру у встановленому Законом порядку, на підставі рішення слідчого судді.

Згідно з частинами першою, третьою   статті 74 ГПК України   кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.                 

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності   Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву   статті 79 ГПК   з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до   статті 79 ГПК України   наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано   Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц   (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України   передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на все вищевикладене, враховуючи встановлений факт неправомірних дій прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, які полягали у незаконному вилученні у ТОВ “Сахарторг” майна (цукру) та не забезпечення збереження цього майна, що призвело до його втрати, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

При цьому, суд відхиляє наведені відповідачами у відзивах ті твердження, які побудовані на концепції негативного доказу, що суперечить принципу змагальності, оскільки не містять доказів на спростування відповідних тверджень позивача про спричинення йому майнової шкоди.

Відповідачі доказів відсутності правових підстав для стягнення зазначеної суми або неправильного розрахунку заявленої до стягнення суми суду не надали.

Щодо посилання відповідача-1 на лист директора ПП “Аршан К” Черкалова М.В. від 11.06.2019 про передачу грошових коштів Зленку В.В., суд зазначає, що даний лист не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що підтверджує факт отримання Зленком В.В. грошових коштів.   

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права та самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Механізм виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного бюджету та коштів боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок         № 845).

У пункті 35 Порядку №845 встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації):

1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду;

2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень;

3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності;

4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні;

5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Пунктом 38 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коди держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками, Держава набуває і здійснює цивільні права й обов’язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

У п. 35 постанови від 27.02.2019 по справі №761/3884/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала: “Отже, як у цивільному, так і в адміністративному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. також пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року)”.

Отже Державна казначейська служба України є учасником судового процесу по справах про відшкодування шкоди лише у зв'язку з тим, що здійснює виконання судових рішень по таких справах відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір не справляється за подання   позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САХАРТОРГ”, код ЄДРПОУ 30802293 (72311, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Нахімова, буд. 2-а) матеріальну шкоду в розмірі 1   905   310 (один мільйон дев’ятсот п’ять тисяч триста десять) грн 60 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 

 

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.  

 

 

Суддя                                                                                                                    О.С. Боєва