Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома ПрАТ “Бердянські жниварки” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 2а) про винесення рішення від 18.03.24 у справі № 908/103/24
номер провадження справи 17/8/24
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
18.03.2024 справа № 908/103/24
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/103/24
за позовною заявою: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Карат плюс”, 52322, Дніпропетровська область, Кам’янський район, с. Саксаганське, вул. Центральна, буд. 19
представник позивача: Приліпко І.Л., 36000, м. Полтава, пр. Першотравневий, буд. 19/2, офіс 122
до відповідача: приватного акціонерного товариства “Бердянські жниварки”, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 2а, електронна пошта: lukasch.a@zhatki.com, ocb@zhatki.com
про стягнення 829 639,55 грн
СУТЬ СПОРУ:
11.01.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 10.01.24 сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Карат плюс” (далі СТОВ “Карат плюс”) до приватного акціонерного товариства “Бердянські жниварки” (надалі ПрАТ “Бердянські жниварки”) про стягнення 829 639,55 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу від 23.11.21 № 3209, а саме: 647 080,00 грн попередньої оплати за товар, 34 781,31 грн 3 % річних, 147 778,24 грн інфляційних втрат.
11.01.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/103/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 16.01.24 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/103/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
09.02.24 через систему «Електронний суд» від представника позивача на виконання п. 5 ухвали від 16.01.24 надійшло підтвердження про відсутність іншого листування між сторонами окрім того, що надане до позовної заяви.
12.02.24 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання від 09.02.24, в якому просить приєднати до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 12 444,59 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Враховуючи положення ст. 248, ч. 4 ст. 116 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 18.03.24 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №3209 від 23.11.21 позивачем 03.12.21 на рахунок відповідача було перераховано передплату за товар у розмірі 647 080,00 грн. Однак, до теперішнього часу товар не поставлений відповідачем. Позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 647 080,00 грн, а також нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 34 781,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 147 778,24 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/103/24 господарським судом на електронну адресу відповідача в порядку ст.ст. 120, 121, 176, 242, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі.
Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Бердянськ, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлені про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом, на електронну адресу відповідача (lukasch.a@zhatki.com), зазначену в позовній заяві.
Ухвала до електронної скриньки відповідача не доставлена, про що свідчить відповідна довідка Господарського суду Запорізької області.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі 1, 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.93), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
За приписами ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/103/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 18.03.24.
З урахуванням дії режиму воєнного стану та повітряними тривогами в місті Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
23.011.21 між ПрАТ «Бердянські жниварки» /постачальник/ та СТОВ «Карат Плюс» /покупець/ укладено договір купівлі-продажу №3209 (далі – договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити (передати у власність)покупцеві сільськогосподарську техніку в кількості та сортиментів, зазначених в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити її вартість на умовах, передбачених договором.
За цим договором постачальник поставляє, а покупець приймає (п. 1.2. договору): ЖК-82 Жниварка для збирання кукурудзи, кількість 1 – шт., вартість з ПДВ 924 400,00 грн.
Відповідно до п. 2.1. договору, поставка товару здійснюється протягом 115 календарних днів з моменту надходження 70% передоплати, інші 30% оплачуються по готовності техніки до відвантаження … Повідомлення про відвантаження направляється постачальником будь-яким способом (факс, електронна пошта) за 3 робочих дні до кінцевої дати поставки.
В п. 4.1., 4.2. договору визначено, що покупець зобов’язаний перерахувати 70% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника за 115 календарних днів до моменту відвантаження, інші 30% оплачуються по готовності техніки… Оплата здійснюється покупцем шляхом безготівкового розрахунку платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На підставі рахунку-фактури №СФ-003209 від 23.11.21 позивачем сплачено відповідачеві 70% вартості товару, що становить 647 080,00 грн та підтверджується платіжним дорученням №866 від 03.12.21.
Як свідчать матеріали справи, 03.12.21 відповідачем зареєстровано податкову накладну №23 від 03.12.21 на суму 647 080,00 грн.
Враховуючим умови п. 2.1. договору, поставка товару мала бути здійснена до 27.03.22.
Позивачем до матеріалів справи додано претензію за вих. 49 від 30.05.23, яка надсилалася відповідачеві за адресою: 10042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 7, кв. 587 та повернулася позивачу з відміткою підприємства зв’язку «за закінченням терміну зберігання».
В той же час, позивачем не надано доказів, що вказана адреса є адресою місцезнаходження чи листування відповідача.
Невиконання відповідачем зобов’язань з поставки обумовленого товару стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суму попередньої оплати в примусовому порядку.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Матеріалами справи доведено, що позивачем сплачено аванс за поставку товару по договору №3209 від 23.11.21, а відповідачем, в свою чергу, обумовлений товар не поставлено.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування. Також відповідачем не надано до суду доказів поставки товару або правомірності дій уповноважених осіб відповідача щодо такої не поставки.
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми авансу у розмірі 647 080,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 34 781,31 грн, нарахованих за період з 28.03.22 по 10.01.24, а також інфляційні втрати у розмірі 147 778,24 грн, нараховані за період з квітня 2022 року по листопад 2023 року.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язань, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення здійснення оплати підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
За умовами п. 5.4. договору, закінчення строку дії цього договору (розірвання договору) не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2022 року ( п. 7.2 Договору).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові № 918/6321/19 від 22.09.20 зроблено наступні правові висновки:
«68. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
…
…
Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО”) судом встановлено, що вони виконані вірно, відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34 781,31 грн 3% річних та 147 778,24 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
За викладених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та, як наслідок, про задоволення позову з підстав викладених у тексті цього рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній розмір суми судових витрат (витрат на надання правової допомоги), який становить 35 000 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, у т.ч., належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано копії наступних документів:
Відповідно до Додаткової угоди № 1 до договору про надання юридичних послуг №01-11 від 22.11.23, розмір гонорару за надання юридичної допомоги по комплексному веденню вказаної в п. 1 цієї Додаткової угоди справи у суді першої інстанції складає 20 000,00 грн без ПДВ.
Сторони погодили, що визначений розмір гонорару за надання юридичної допомоги встановлений у цій Додатковій угоді у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності в залежності від обсягу послуг та втраченого виконавцем часу, а отже розмір гонорару є визначеним у розумінні ч.3 ст. 126 ГПК України п. 2 додаткової угоди).
Розмір «гонорару успіху» за досягнення позитивного результату в наслідок надання виконавцем юридичної допомоги клієнту відповідно до цієї додаткової угоди складає 15 000,00 грн без ПДВ. Під «досягненням позитивного результату» сторони розуміють внесенням судом першої інстанції рішення на користь клієнта про стягнення з відповідача/відповідачів не менше 70% ціни позову. Повна оплата «гонорару успіху» за досягнення юридичної допомоги здійснюється Клієнтом в продовж 30 календарних днів з даті ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення (п. 3 додаткової угоди).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затв. звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обсяг матеріалів:
- позовної заяви (на 6 аркушах),
- справи (розрахунок 3% річних на 1 арк.; інфляційних втрат на 1 арк.; договір купівлі-продажу № 3209 на 2 арк.; заявки на ЖК-82, жатка для уборки кукурудзи в кількості 1 шт. 1 арк.; рахунку-фактури № СФ-003209 від 23.11.21 про сплату коштів за 1 жниварку ЖК-82 Жниварка для збирання кукурудзи - на 1 арк., платіжного доручення № 866 від 03.12.21 про сплату СТОВ «Карат Плюс» ПрАТ «Бердянські жниварки» 647080,00 грн за жниварку; податкової накладної, листа від 30.05.23 № 49 на 1 аркуші та декількох аркушів інших матеріалів),
суд вважає, що заявлена до стягнення позивачем з відповідача сума витрат на правничу допомогу є завищеною, не обґрунтованою та не є пропорційною до предмету спору, об’єму доказів (матеріалів) наданих у справу на підтвердження доводів позивача, затраченого часу представником позивача у цій справі, адвокатом Іриною Прилипко.
Разом з тим, з огляду на відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
А тому, з підстав наведених вище, суд виходить з того, що заявлені у даному випадку до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Бердянські жниварки» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Східний, буд. 2а, код ЄДРПОУ 31071312) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Карат плюс» (52322, Дніпропетровська область, Кам’янський район, с. Саксаганське, вул. Центральна, буд. 19, код ЄДРПОУ 30791461) – попередню оплату за товар, що не був поставлений у розмірі 647 080 (шістсот сорок сім тисяч вісімдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 34 781 (тридцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одна) грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 147 778 (сто сорок сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 24 коп., 12 444 (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн 29 коп. судового збору, 35 000 (тридцять п’ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.03.2024.
Суддя В.Л. Корсун
_03_03.png)
