Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 908/3532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХБУД”. Суддя по справі Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/44/23
а
УХВАЛА
01.04.2024 Справа № 908/3532/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3532/23
Заявник - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, б. 17-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005, код ЄДРПОУ 44118658; ел. пошта: dp.elsud04@tax.gov.ua; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; представник Сліпець С.С., ел. пошта: sergeyslipec2504@gmail.com)
Кредитори:
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХБУД” (вул. Ласточкіна Миколи, буд. 16, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 03579868, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника -
Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про банкрутство
За участю представників сторін:
Представник ТОВ “Віолатор” - Захаров Олександр Сергійович, ордер АН № 1363931 від 25.02.2024 (в режимі відеоконференції);
Представник ТОВ “АПФ-ГРУП” - Машкіна Вікторія Миколаївна, адвокат довіреність від 10.06.22, свідоцтво ПТ № 2383 від 16.10.2018 (в режимі відеоконференції);
Представник ТОВ “Макон ЛТД” - Шандиба Ірина Олегівна (в режимі відеоконференції)
УСТАНОВИВ:
Ухвалою від 14.03.2024 зокрема, підсумкове засідання суду призначено на 01.04.2024, 11 - 00.
22.03.2024 до системи “Електронний суд” від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшла заява (вх. № 6688/08-08/24 від 25.03.2024) з грошовими вимогами до боржника у розмірі 983 313, 75 та судового збору в розмірі 6 056, 00 грн.
Ухвалою від 27.03.2024 заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вх. № 6688/08-08/24 від 25.03.2024) прийнято до розгляду у підсумковому судовому засіданні, призначеному на 01.04.2024,11 - 00.
28.03.2024 до системи “Електронний суд” від ТОВ “ВІОЛАТОР” надійшло клопотання від 28.03.2024 (вх. № 7087/08-08/24 від 29.03.2024) про стягнення судових витрат, понесених заявником на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу судової справи раніше визначеному складу суду від 29.03.2024 наведену вище заяву передано для розгляду судді Черкаському В.І.
01.04.2024 до системи “Електронний суд” надійшли наступні документи:
- від ГУ ДПС у Дніпропетровській області - клопотання від 01.04.2024 (вх. № 7131/08-08/24 від 01.04.2024) про відкладення розгляду справи.
- від розпорядника майна - клопотання вих. № 01-21/235 від 01.04.2024 (вх. № 7138/08-08/24 від 01.04.2024) про відкладення судового засідання.
- від ГУ ДПС у Дніпропетровській області - заява від 01.04.2024 (вх. № 7228/08-08/24 від 01.04.2024) про усунення недоліків з додатками до неї.
У засіданні клопотання ТОВ “ВІОЛАТОР” та ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийняті до розгляду, додаткові докази приєднано до матеріалів справи.
Судове засідання 01.04.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 01.04.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали та повідомлено про те, що повний текст ухвали буде виготовлено протягом 5-ти днів.
Розглянувши у засіданні матеріали справи, клопотання ТОВ “ВІОЛАТОР” від 28.03.2024 (вх. № 7087/08-08/24 від 29.03.2024), заслухавши представників учасників провадження, суд установив.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “ВІОЛАТОР” було заявлено до стягнення з ТОВ “ШЛЯХБУД” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи, 16.02.2024 між ТОВ “ВІОЛАТОР” та адвокатом Захаровим О.С. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги. Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у справі № 908/3532/23 про банкрутство ТОВ “ШЛЯХБУД”, що розглядається Господарським судом Запорізької області (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до актів прийому наданих послуг від 29.02.2024 та від 25.03.2024 ТОВ “ВІОЛАТОР” отримав правову допомогу, яка полягала у наступному: консультаційні послуги щодо правової позиції по справі, підготовка та подання заяви про грошові вимоги до кредитора, клопотання про переведення матеріалів справи в електронний вигляд, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, участь у судових засіданнях 29.02.2024 та 14.03.2024.
ТОВ “ВІОЛАТОР” сплачено витрати на правничу допомогу у розмірі 19 000, 00 грн., що підтверджується квитанціями АТ “Універсал Банк” (монобанк) від 06.03.2024 та від 28.03.2024.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Згідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, сторона та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до постанови Об’єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об’єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п’ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Згідно постанови КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, викладені вище обставини справи свідчать, що підготовка та подання заяви з кредиторськими вимогами до суду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль, участю адвоката у двох судових засіданнях (29.02.2024, 14.03.2024), суд дійшов до висновку, що заявлена сума 50 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Суд наголошує, що виконання дій пов’язаних із фактичним поданням заяви до суду не є правничою допомогою, оскільки дані дії не потребують спеціальних фахових знань в галузі права, а проведення збору документів та аналіз відповідності документів по суті спору вимогам діючого законодавства України, ознайомлення та аналіз матеріалів по суті спору та сьогоденної судової практики із аналогічних спорів, підготовка заяви з кредиторськими вимогами є по суті однією дією.
Витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути віднесеними до поточних вимог у справі про банкрутство, оскільки вони не є зобов’язанням боржника перед кредитором в розумінні Кодексу про банкрутство, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України і не можуть бути стягненими окремо від даного провадження.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд вважає за необхідне клопотання ТОВ “ВІОЛАТОР” (вх. № 7087/08-08/24 від 29.03.2024) задовольнити частково та покласти на ТОВ “ШЛЯХБУД” судові витрати, які понесені ТОВ “ВІОЛАТОР” на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000 грн. 00 коп., у зв’язку з розглядом справи № 908/3532/23 про банкрутство ТОВ “ШЛЯХБУД” шляхом включення їх розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу погашення. В іншій частині клопотання слід відмовити.
Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали справи не містять.
Враховуючи вимоги Кодексу України з процедур банкрутства, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровській області (вх. № 7131/08-08/24 від 01.04.2024) слід задовольнити, підсумкове засідання відкласти, зобов’язавши учасників справи виконати певні дії.
Суд звертає увагу, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, відповідно до вимог ст. 6 ГПК України реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку.
Звернути увагу кредитора 1 та боржника, що вони не виконали обов’язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Проведення судового засідання 18.04.2024, 12 - 00 у справі № 908/3532/23 в режимі відеоконференції слід здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
Технічна фіксація здійснюється за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку: vkz.court.gov.ua.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 197, 216, 232-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ТОВ “ВІОЛАТОР” (вх. № 7087/08-08/24 від 29.03.2024) задовольнити частково.
Покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХБУД” судові витрати, які понесені ТОВ “ВІОЛАТОР” на професійну правничу допомогу у розмірі 19000 (дев’ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, у зв’язку з розглядом справи № 908/3532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХБУД” шляхом включення їх розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника в першу чергу погашення. В іншій частині клопотання відмовити.
Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вх. № 7131/08-08/24 від 01.04.2024) задовольнити.
Підсумкове засідання суду, яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: вул. Гетьманська, 4, корпус № 2, зал 100, м. Запоріжжя, 69001 відкласти на 18.04.2024, 12 - 00.
Зобов’язати надати суду:
ТОВ “Автошлях-Транс” - докази понесених витрат на професійну правничу допомогу;
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ - докази сплати судового збору за подання заяви та надсилання заяви боржнику та розпоряднику майна засобами електронного суду.
Зобов’язати розпорядника майна відповідно до вимог ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників боржника та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення, та надати рішення за наслідками його проведення.
Проведення судового засідання 18.04.2024, 12 - 00 у справі № 908/3532/23 в режимі відеоконференції здійснити за допомогою підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.
Суд звертає увагу, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, відповідно до вимог ст. 6 ГПК України реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку.
Звернути увагу кредитора 1 та боржника, що вони не виконали обов’язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Копію ухвали надіслати кредиторам, заявнику, боржнику, розпоряднику майна (до електронного кабінету/засобами поштового зв’язку).
Розмістити повний текст ухвали на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 08.04.2024.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників провадження у справі № 908/3532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ШЛЯХБУД”.
_03_03.png)
