Господарський суд Запорізької області

10 квітня 2024, 15:28

До відома Фермерського господарства “СТАС”, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, Лисак Станіслава Юрійовича, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область по справі № 908/3474/23 (суддя Дроздова С.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 Справа № 908/3474/23

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Фермерського господарства “СТАС” (пров. Тракторний, буд. 9, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, ідентифікаційний код юридичної особи 23880624)

до відповідача-2: Лисак Станіслава Юрійовича (пров. Козачий, буд. 5, кв. 12, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, РНОКПП 3131006618)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерство фінансів України (вул. М.Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, ідентифікаційний номер юридичної особи 00013480)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України” (Скорочена назва АТ “УКРЕКСІМБАНК”) (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний номер юридичної особи 00032112)

про солідарне стягнення грошових коштів

представники сторін

від позивача: Якушев С.О., адвокат, довіреність № 7756-К-Н-О від 07.09.2021, в режимі відеоконференції

від відповідачів: не з’явились

від третіх осіб: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з Фермерського господарства “СТАС” та Лисак Станіслава Юрійовича заборгованість, яка виникла з кредитного договору № 23880624-КД-2 від 17.12.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 162 499 грн 98 коп., заборгованість за процентами у розмірі 28516 грн 87 коп., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 162 499 грн 99 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3474/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

У позовній заяві позивач просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Міністерство фінансів України, м. Київ.

Ухвалою суду від 27.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3474/23, присвоєно справі номер провадження 27/304/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України.

29.11.2023 Міністерство фінансів України (третя особа) сформувало в системі “Електронний суд” пояснення, просило суд задовольнити позовні вимоги позивача та залучити до участі у справі Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 25.12.2023 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.01.2024. Також, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство “Державний експортно-імпортний банк України”.

Ухвалою суду від 22.01.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 19.02.2024.

29.01.2024 Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” сформовані в підсистемі “Електронний суд” наступні документи:

- клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів;

- заява про надання документів (доказів надіслання позовної заяви разом з додатками Акціонерному товариству “Державний експортно-імпортний банк України”).

Ухвалою суду від 30.01.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” про проведення судового засідання 19.02.2024 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/3474/23.

09.02.2024 Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” сформована в підсистемі “Електронний суд” заява про долучення до матеріалів справи оригіналів електронних доказів.

13.02.2024 Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” сформовано в підсистемі “Електронний суд” клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу, у якому останній просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника Акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України”.

Ухвалою суду від 19.02.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 04.03.2024.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено розгляд справи по суті, засідання суду призначено на 27.03.2024.

27.03.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв’язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

27.03.2024 представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 162 499 грн 98 коп., заборгованість за процентами у розмірі 28 516 грн 87 коп., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 162 499 грн 99 коп.

29.11.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство фінансів України сформувала в системі “Електронний суд” пояснення,

29.11.2023 Міністерство фінансів України (третя особа) сформувало в системі “Електронний суд” пояснення, просило суд задовольнити позовні вимоги позивача та розглянути справу без участі свого представника.

Пояснення прийняті судом.

Клопотання прийнято судом.

Відповідачі у судове засідання жодного разу не з’явилися, про причини неявки суд не повідомляли. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідачів або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.12.2023 відповідачам запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 11.01.2024.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачами не надано.

Місцезнаходженням відповідачів-1,-2 є: м. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, що є територією активних бойових дій, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач-1, в тому числі відповідача-2 були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідачів-1,-2: LYSAKSTANISLAV3@GMAIL.COM.

Враховуючи введений воєнний стан в Україні та тимчасову окупацію деяких територій, з метою додержання принципів рівності та змагальності всіх учасників судового процесу допускається направлення документів всіма можливими та доступними способами зв`язку, в тому числі електронною поштою, зокрема на адресу електронної пошти яка вказується позивачем у позові.

Обов`язок направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачам покладається на позивача, позивачем надаються суду відповідні докази направлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-норталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідачів-1,-2 через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронні адреси відповідачів-1,-2 з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідачів-1,-2.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

17.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” (позивач, Банк) та Фермерським господарством “СТАС” (відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 23880624-КД-2 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Згідно п. А.2. кредитного договору ліміт цього договору: 500000 грн, у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 500000 грн 00 коп. на поповнення обігових коштів; - у розмірі 0 грн 00 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно п. А.3. кредитного договору, термін повернення кредиту 01.12.2024.

Відповідно до пункту А.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,31 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1. кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,31 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Умовами пункту А.8. кредитного договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

17.12.2021 між позивачем та відповідачем-1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1) відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1 додаткової угоди № 1 за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7,00 %, але не більше Індекс UIRD (12міс)+6% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентнох ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом с 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

До даної угоди сторонами укладено додаток № 1 “Графік платежів”.

Відповідно до п. 2.2 додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - - в розмірі базової процентної
ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 15 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди+ 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала
заборгованість — в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7 додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29096040205954 (п. А.4 Кредитного договору).

Згідно із п. 2.10 додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити байку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно н. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

17.12.2021 між Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк” (позивач, Кредитор) та Лисак Станіславом Юрійовичем (відповідач-2, Поручитель) укладено договір поруки № 23880624-ДП-2/1.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань Фермерським господарством “СТАС”, місцезнаходження якого: 71611, Україна, обл. Запорізька, р-н. Василівський, смт. Степногірськ, проб. тракторний, б. 9, код в ЄДРПОУ 23880624 далі - “Боржник” зобов'язань за Кредитним договором № 23880624-КД-2 від 17.12.2021 року далі - “Кредитний договір”, Невідновлювальної кредитної лінії на суму 500000 грн. (п’ятсот тисяч гривень 0 копійок) з терміном дії до 01.12.2024, в тому числі на наступні цілі: А.1. Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. А.2 Ліміт цього Договору: 500000 (п'ятсот тисяч гривень 0 копійок), у тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000 грн. (п’ятсот тисяч гривень 0 копійок), на поповнення обігових коштів, у розмірі 0 грн. (нуль гривень 0 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору. А.3Термін повернення кредиту 01.12.2024.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Договір поруки № 23880624-ДП-2/1 від 17.12.2021 підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

26.07.2022 між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір про внесення змін до кредитного договору № 23880624-КД-2 від 17.12.2021.

26.07.2022 між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір про внесення змін до договору поруки № 23880624-ДП-2/1 від 17.12.2021.

Відповідно до підпункту “в” пункту 1 Додаткової угоди позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов’язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151. При цьому позичальнику відомі та повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем (далі за текстом — Гарант) та АТ КБ “ПРИВАТБАНК” було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (далі за текстом — договір гарантії), відповідно до п. 2.1 якого Гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь Бенефіціара (АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (у т.ч. відповідачем) своїх грошових зобов’язань перед Бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Відповідно до п. 5.1 договору гарантії у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту — копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

Відповідно до п. 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ (Сума сплати за гарантією) згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 6.1 договору гарантії у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов’язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п. 6.2 договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” та вимог, передбачених пунктами 6.1. та 6.3. цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов’язується: - застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов’язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору за таким проблемним кредитом (п. 6.2.1 договору гарантії); - здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (п. 6.2.2 договору гарантії).

Відповідно до п. 2.13 додаткової угоди позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом.

За змістом п. 2.14 додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією.

Підтверджується копіями додаткової угоди № 1 від 17.12.2021, протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів та Договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020.

Відповідач порушив свої зобов’язання за Кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

Відповідно до підпункту “г” п. 2.3.2 кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору позичальник зобов’язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором.

04.09.2023 позивачем було направлено до Фермерському господарству “СТАС” повідомлення про розірвання договору № 23880624-КД-2 з вимогою до 04.10.2023 здійснити погашення заборгованості в повному розмірі та повідомлення про розірвання договору.

09.10.2023 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та АТ “УКЕКСІМБАНК” (Агента) вимога на сплату за гарантією № 196 на суму 162 499 грн 99 коп.

03.11.2023 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 162 499 грн 99 коп.

09.10.2023 позивачем було направлено повідомлення до Фермерського господарства “СТАС” про надсилання вимоги гаранту № 196 від 09.10.2023.

З урахуванням виплат гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитним договором станом на 07.11.2023 складає 353 516 грн 84 коп., з яких: 162 499 грн 98 коп. - заборгованості за тілом кредиту та 28 516 грн 87 коп. заборгованості за процентами.

Заборгованість відповідача-1 перед державним бюджетом становить 162 499 грн 99 коп., що підтверджується копіями повідомлення про розірвання договору № 23880624-КД-2 від 17.12.2021 та підтвердженням про відправку повідомлення на поштову адресу відповідача-1, повідомленням до відповідача-1 про надсилання вимоги гаранту та підтвердженням про відправку повідомлення на поштову адресу відповідача-1, вимогою на сплату за гарантією № 196, випискою по рахунку 20639040202971, випискою по рахунку 20687010206197, випискою по рахунку 80304030203062, випискою по рахунку 80321010210520, випискою по рахунку 98608030200485, а також розрахунком заборгованості.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: 21.12.2021 на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 500 000 грн 00 коп., що підтверджується копіями виписки по рахунку № 20639040202971 та платіжним дорученням № DICO1B5QD7 від 21.12.2021.

Відповідач-1 порушив свої зобов’язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

Відповідач-1 не виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, а відповідач-2 за Договором поруки, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів-1,-2 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 162 499 грн 98 коп., заборгованість за процентами у розмірі 28 516 грн 87 коп., заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 162 499 грн 99 коп.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 23880624-КД-2 від 17.12.2021 з додатком, Додаткова угода № 1 від 17.12.2021 з додатком, Договір поруки № 23880624-ДП-2/1, Договір про внесення змін до Кредитного договору № 23880624-КД-2 від 17.12.2021 з додатком, Договір про внесення змін до Кредитного договору № 23880624-КД-2 від 26.07.2022, Договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/269 від 31.12.2020 з додатком, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами-1,-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору, Додатку до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: “Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Позивачем відповідачу нараховані проценти, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 28 516 грн 87 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 28 516 грн 87 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 162 499 грн 98 коп. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту в розмірі 162 499 грн 98 коп. підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач правомірно пред`явив до відповідачів 1,2 вимоги про стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за кредитним договором на свою користь, у тому числі заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 162 499 грн 99 коп.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідачів-1,-2 своїх зобов’язань за договорами в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач-1 є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд звертає увагу відповідачів на наступне.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан.

Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”.

В подальшому Указом Президента України неодноразово було продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Ознаками форс-мажору є:

не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Суд приймає до уваги, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах ВС від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21.09.2022 у справі № 911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати безперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереробної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Однак, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов`язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України “Про торгово-промислові палати України”.

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події “форс-мажору”: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наявність форс-мажорних обставин (військові дії, окупація), які підтверджені відповідачем-1 є підставою лише для не застосування до нього заходів відповідальності (сплата неустойки: пені та штрафів), але не є підставою для звільнення від виконання основного зобов’язання: повернення кредиту та сплати процентів.

Позовна вимога щодо стягнення неустойки: пені та штрафів відсутня у позові по цій справі.

Крім того, форс-мажорні обставини стосовно поручителя та договору поруки жодним чином не підтверджені відповідачем-2, бо наданий відповідачем-1 сертифікат про наявність форс-мажорних обставин, виданий Торгово-промисловою палатою України стосується лише одного кредитного договору, а не договору поруки.

Форс-мажорні сертифікати повинні мати індивідуальний характер під кожен окремий договір, тобто видані для кожного окремого суб’єкта господарської діяльності згідно ст. 14 прим. 1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”.

Поручитель у цій справі є солідарним боржником згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України, пунктів 1.1, 1.2, 1.5 договору поруки і зареєстрований у м. Запоріжжі, яке не перебуває під окупацією, а тому ніщо не заважає відповідачу-2 виконати свій солідарний обов’язок у повному обсязі.

До того ж, відповідно до ст. 556 ЦК України і пункту 1.4 договору поруки до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1,2.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фермерського господарства “СТАС” та Лисак Станіслава Юрійовича задовольнити.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства “СТАС” (пров. Тракторний, буд. 9, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, ідентифікаційний код юридичної особи 23880624), Лисак Станіслава Юрійовича (пров. Козачий, буд. 5, кв. 12, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, РНОКПП 3131006618) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 162 499 (сто шістдесят дві тисячі чотириста дев’яносто дев’ять) грн 98 коп., 28 519 (двадцять вісім тисяч п’ятсот шістнадцять) грн 87 коп. заборгованість за процентами, 162 499 (сто шістдесят дві тисячі чотириста дев’яносто дев’ять) грн 99 коп. заборгованості за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства “СТАС” (пров. Тракторний, буд. 9, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, ідентифікаційний код юридичної особи 23880624) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Лисака Станіслава Юрійовича (пров. Козачий, буд. 5, кв. 12, смт. Степногірськ, Василівський район, Запорізька область, 71611, РНОКПП 3131006618) на користь Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 2 121 (дві тисячі сто двадцять одна) грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 08.04.2024, після виходу судді із щорічної відпустки.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.