до уваги відповідача Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” (125009, м. Москва, вул. Воздвиженка, 10, код ОДРН 1077711000102) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Держава Російська Федерація в ос

  номер провадження справи  26/30/22         

      р

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

 11.04.2024                                            Справа № 908/1955/22(908/2805/23)

 м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., при секретарі Лісовик О.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю “Іртіс” (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 57, кв. 252, код ЄДРПОУ 37102974)

до відповідача:          Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” (125009, м. Москва, вул. Воздвиженка, 10, код ОДРН 1077711000102)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача          - Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля, 1)

перекладач - Кудров Роман Олексійович (26.06.1975 р.н., місце проживання: м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 9а, кв. 34)

про          стягнення 358          042          618,00 грн

в межах справи № 908/1955/22

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Автодоркомплект” (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, код ЄДРПОУ 24821569)

кредитори – 1) Приватне підприємство “Компанія з управління активами “Славутич-Інвест”, код ЄДРПОУ 23848885 (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд. 21);

2) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області

за участі представників учасників справи:

позивач –      не з`явився;

відповідач -      не з`явився;

третя особа - не з’явився;

перекладач - не з`явився.

УСТАНОВИВ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю “Іртіс” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ”, третя особа    Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди у розмірі 358    042    618,00 грн.

         Рух справи викладено у попередніх ухвалах суду.

         Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 підготовче засідання у справі № 908/1955/22(908/2805/23) відкладено    на    11.04.2024. 

         21.03.2024 через канцелярію суду представником позивача було подано переклад ухвали Господарського суду Запорізької області від 07.03.2024 у справі № 908/1955/22(908/2805/23) на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, а також докази її направлення  відповідачу та третій особі.

         11.04.2024 через канцелярію суду представником позивача було подано докази направлення та отримання процесуальних документів електронними поштами відповідача та третьої особи, а також роздруківки з офіційного сайту АТ “Укрпошта” з інформацією щодо відстеження поштових відправлень, якими на адреси закордонних установ РФ та ДКР “ВЕБ.РФ” направлялись процесуальні документи у даній справі, на підтвердження їх отримання учасниками справи.

         У судове засідання 11.04.2024 сторони не направили своїх представників. Про час і місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

        Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

          У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі “Осман проти Сполученого королівства” та від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

           У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

            Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

           “Розумність” строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі “G. B. проти Франції”), тощо. Отже, поняття “розумний строк” є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

         Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

          Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

          Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

          Відповідно до ч. 1    ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"    в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені    Конституцією України    та законами України.

           Згідно з ч.2        ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"    повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені    Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

          Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

          Відповідно до ч. 3    ст. 2 Господарського процесуального кодексу України     основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

          Згідно ч.1    ст. 43 Господарського процесуального кодексу    України    учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

          Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа    Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

           Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

          Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

           Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі “Цихановський проти України”    (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ “Смірнова проти України” (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), “Карнаушенко проти України” (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

            Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

           Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини,    відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

          Згідно ч.4    ст. 13 Господарського процесуального кодексу України     кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

         Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

             Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

             За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомлених про розгляд справи позивача, відповідача, третьої особи, перекладача, за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи. 

          У підготовчому засіданні 11.04.2024 р. судом були вчинені дії, передбачені
ст. 182    Господарського процесуального кодексу України.

         Випадків, що є підставами для відкладення підготовчого засідання та оголошення перерви у підготовчому засіданні, які передбачені    ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлені.

         Згідно з п. 3 ч. 2    ст. 185 Господарського процесуального кодексу України    за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

         Відповідно до п. 18 ч. 2    ст. 182 Господарського процесуального кодексу України    у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

           Керуючись ст. ст.    2,    7        Кодексу України з процедур банкрутства,ст.ст. 74, 185,    234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

         Закрити підготовче провадження у справі № 908/1955/22(908/2805/23) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Іртіс” до Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про стягнення у солідарному порядку з Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” та держави Російської Федерації майнової шкоди  у розмірі 358    042    618,00 грн.

         Справу призначити до розгляду по суті на    09.05.2024  о 10:00 год.

         Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4.

         Зобов`язати позивача у строк до 26.04.2024 року (включно) надати суду переклад даної ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.04.2024  на російську мову, з нотаріальним засвідченням його вірності, а також направити вказану ухвалу відповідачу та третій особі та надати суду відповідні підтверджуючі документи.

         Здійснювати повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

         Визнати обов`язковою явку повноважних представників учасників справи.

         Документи надаються завчасно до засідання (із супровідним листом) через службу діловодства суду. При поданні копій документів необхідно додержуватись вимог ч.ч. 2, 4, 5    ст. 91 ГПК України, пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ4163-2003), затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, згідно з яким відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів:    Згідно з оригіналом, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

         Електронна адреса Господарського суду Запорізької області:ох@zp.arbitr.gov.ua.

         Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі Судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/. Ознайомитись з процесуальними документами у справі    в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/.

         Відповідно до ч. 8    ст. 42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом (ЕЦП) учасника справи (його представника). Документи не скріплені ЕЦП судом не    реєструються, відповідні заяви та клопотання залишаються без розгляду.

         Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення відповідно до ч. 2      ст. 235 ГПК України      та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст.      254, ст.      255 ГПК України.

Ухвалу складено та підписано-15.04.24.

      Суддя                                                                                                          О.О. Юлдашев

до уваги відповідача Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” (125009, м. Москва, вул. Воздвиженка, 10, код ОДРН 1077711000102) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  - Держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, будівля, 1) у справі № 908/1955/22(908/2805/23)