Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” по справі № 908/3191/23 (908/3669/23). Суддя Черкаський В.І.
номер провадження справи 21/36/23
а
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2024 Справа № 908/3191/23 (908/3669/23)
м. Запоріжжя, Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3191/23 (908/3669/23)
За позовом - Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” (вул. Олексія Поради, буд. 44. м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00222226; Е-mail: info@abr.zp.ua; представник Нємна Тетяна Ігорівна; Е-mail: nemna1986@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” (пр. Соборний, б. 63, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 35745630, Е-mail: glbuh.tdalex@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” (вул. Незалежної України, буд. 48, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 03748986; Е-mail: progressoooroz@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про визнання недійсним договору
в межах справи № 908/3191/23
Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” (вул. Незалежної України, буд. 48, м. Запоріжжя, 69126; код ЄДРПОУ 03748986; Е-mail: progressoooroz@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
Кредитори:
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” (пр. Соборний, б. 63, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 35745630, Е-mail: glbuh.tdalex@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника -
Розпорядник майна - Бурцева Ірина Юріївна (поштова адреса: а/с 1, м. Запоріжжя, 69041, Е-mail: 3198712249@mail.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про банкрутство
За участю представників сторін:
Представник позивача - адвокат Нємна Т.І., свідоцтво КР № 000199 від 11.06.2018 (зал 123); Романяк Микола Ярославович (в режимі відеоконференції);
Представник відповідача 2 ТОВ “Прогрес” - адвокат Безух А.М., ордер АР № 1144409 від 07.12.2023 (зал 123);
Представник відповідача 1 - Мухін О.І., адвокат, посвідчення адвоката ЗП № 001482 від 29.11.2017 (зал 123)
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою від 25.12.2023 суд прийняв позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” б/н від 12.12.2023 (вх. № 4038/08-07/23 від 12.12.2023) до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА”, відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” про визнання недійсним договору № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки, укладеного 24.01.2022 р. між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА”, до розгляду в межах справи № 908/3191/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” та відкрив провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11.01.2024, 14 - 00.
До суду надійшли:
- від позивача - клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. № 27721/08-08/23 від 28.12.2023), клопотання (вх. № 674/08-08/24 від 11.01.2024) про відкладення засідання;
- відзив відповідача 2 (вх. № 354/08-08/24 від 08.01.2024), відзив відповідача 1 (вх. № 603/08-08/24 від 10.01.2024).
Ухвалою від 11.01.2024 суд клопотання позивача (вх. № 27721/08-08/23 від 28.12.2023) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задовольнив. Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 24.01.2024, 12 - 30.
До суду надійшли:
- від позивача відповіді на відзиви відповідачів (вх. № 957/08-08/24 від 16.01.2024), (вх. № 1033/08-08/24 від 16.01.2024), клопотання (вх. № 1722/08-08/24 від 24.01.2024), (вх. № 1746/08-08/24 від 24.01.2024) про відкладення засідання.
У засіданні клопотання (вх. № 1722/08-08/24 від 24.01.2024), (вх. № 1746/08-08/24 від 24.01.2024) прийняті до розгляду.
Ухвалою від 24.01.2024 суд відклав підготовче засідання на 06.02.2024, 14 - 00.
До суду надійшли:
- від позивача клопотання про зміну підстав позову (вх. № 2046/08-08/24 від 29.01.2024);
- від відповідача 2 клопотання про долучення доказів (вх. № 2154/08-08/24 від 29.01.2024), відзив на заяву про зміну підстав позову (вх. № 2873/08-08/24 від 06.02.2024).
У засіданні клопотання прийняті до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.
Судом приєднано до матеріалів справи копію листа Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області на виконання ухвали суду від 12.12.2023 № 908/3191/23.
У засіданні судом прийняті уточнення до позову в частині доповнення підстав позовної заяви підставами, викладеними у клопотанні (вх. № 2046/08-08/24 від 29.01.2024). Судом розглядається позовна заяви з врахуванням уточнень (вх. № 2046/08-08/24 від 29.01.2024), в якій позивач просить визнати недійсним договір № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки з додатком, укладений 24.01.2022 р. між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА”, стягнути солідарно з відповідачів судові витрати понесені позивачем у даній справі.
Ухвалою від 06.02.2024 суд відклав підготовче засідання на 21.02.2024, 15 - 00.
До суду надійшли:
- від позивача відповідь на відзив (вх. № 3309/08-08/24 від 12.02.2024),
- від відповідача 2 клопотання про долучення доказів (вх. № 3605/08-08/24 від 14.02.2024).
У засіданні 21.02.2024 оголошувалась перерва до 01.03.2024, 10 - 00.
До суду надійшли:
- від позивача відповідь на відзив (вх. № 4401/08-08/24 від 26.02.2024);
- клопотання Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” (вх. № 4588/08-08/24 від 27.02.2024), просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС”, Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” та Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 166) форми № 20-ОПП, які подавалися Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” (код ЄДРПОУ 03748986), Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” (код ЄДРПОУ 35745630) за січень - лютий 2022 р.;
- від позивача клопотання (вх. № 4765/08-08/24 від 29.02.2024) про долучення доказів;
- клопотання відповідача 1 (вх. № 4835/08-08/24 від 29.02.2024) про відкладення засідання у зв’язку з відрядженням представника товариства.
У засіданні клопотання прийняті до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 01.03.2024 зокрема, продовжено строк підготовчого провадження відповідно Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відкладено підготовче засідання на 14.03.2024, 14 - 15.
11.03.2024 до системи “Електронний суд” від представника ПАТ “Запорізький абразивний комбінат” Романяк М.Я. надійшли пояснення (вх. № 5577/08-08/24 від 11.03.2024) з додатками.
13.03.2024 до системи “Електронний суд” від представника ТОВ “Вентан Україна” Белоусової Т.Є. надійшло клопотання (вх. № 5857/08-08/24 від 13.03.2024) про долучення доказів з додатками.
Вищезазначені документи прийняті судом до відома та долучені до матеріалів справи.
14.03.2024 у зв’язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду, судове засідання, розгляд якого призначено на 14.03.2024, 14 - 15 не відбулося, про що складено акт.
Ухвалою суду від 14.03.2024 підготовче засідання перенесено на 25.03.2024, 14 - 15.
18.03.2024 до суду надійшов лист ГУ ДПС у Запорізькій області (вих. від 13.03.2024) стосовно надання інформації на вимогу суду.
У засіданні від представника ТОВ “Вентан Україна” надійшло клопотання (вх. № 6764/08-08/24 від 25.03.2024) стосовно виправлення описки у клопотанні (вх. № 5857/08-08/24 від 13.03.2024).
Вищезазначені документи прийняті судом до відома та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3468/13 (908/19/24) до судового розгляду по суті на 02.04.2024, 12 - 00.
У засіданні 02.04.2024 на підстаі ст. 216 ГПК України оголошена перерва до 03.04.2024, 14 - 00.
Позивачем надане клопотання щодо ордеру представника позивача (вх. № 7357/08-08/24 від 02.04.2024) та підписаний ордер серії ВА № 1071144 від 24.01.2024 на надання правничої допомоги адвокатом Романяком М.Я.
Судове засідання 03.04.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 03.04.2024 винесено та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 03.04.2024 представники позивача позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити .
Представники відповідачів 1, 2 проти позову заперечили з підстав, які вказані в наданих суду відзивах.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд
УСТАНОВИВ:
Ухвалою від 26.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.
30.10.2023 на сайті ВГСУ оприлюднено повідомлення № 71737 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Ухвалою від 07.12.2023 зокрема, визнані вимоги Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” до боржника у розмірі 41 466 935 грн. 66 коп. основного боргу.
Ухвалою суду від 29.02.2024 зокрема, визнано вимоги Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” до боржника у розмірі 1 930 848 грн. 57 коп. основного боргу.
Тобто, позивач є кредитором у справі про банкрутство відповідача 1 із загальними вимогами 43 397 784 грн. 23 коп.
28.11.2023 на адресу Господарського суду Запорізької області від ТОВ “ПРОГРЕС” надійшла заява вих. № 22/11/23 від 22.11.2023 (вх. № 25475/08-08/23 від 28.11.2023) з грошовими вимогами до боржника в розмірі 48 930 056, 50 грн.
Ухвалою від 30.11.2023 заяву ТОВ “ПРОГРЕС” вих. № 22/11/23 від 22.11.2023 (вх. № 25475/08-08/23 від 28.11.2023) прийнято до розгляду у попередньому судовому засіданні, призначеному на 07.12.2023, 10 - 00. Підставою для заявлення кредиторських вимог до боржника є наявна заборгованість за договором № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки, укладеного 24.01.2022 р. між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА”.
12.12.2023 до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Запорізький абразивний комбінат” б/н від 12.12.2023 (вх. № 4038/08-07/23 від 12.12.2023), в якій просить визнати недійсним договір № 22/01 СГ оренди сільськогосподарської техніки з додатком, укладений 24.01.2022 р. між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” (надалі за текстом - “оспорюваний договір”).
Позивач вважає, що оспорюваний Договір є фіктивною та фраудаторною угодою, оскільки направлений на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” (надалі за текстом - “боржник”) від виконання зобов’язань перед кредитором з наступних підстав.
Беручі до уваги правові наслідки, пов’язані з укладенням оспорюваного Договору, позивач зазначає, що оспорюваний Договір порушує права і законні інтереси позивача та третіх осіб та не відповідає нормам матеріального права.
Посилається в якості підстав на окремі положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої правочини, вчинені боржником, можуть визнаватися недійсними господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора.
Зазначає, що оспорюваний договір хоча і має певну на перший погляд легітимну форму, однак він не відповідає вимогам вищевказаних норм закону, укладений лише “про людське око”, дії відповідачів є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, є такими, що направлені на створення штучної заборгованості відповідача 1 перед відповідачем 2 у справі про банкрутство відповідача 1, що підтверджується наступним:
Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 16.03.2023 сума основної заборгованості відповідача за дилерським договором № ПП1323/69-20052 від 04.06.2020 становить 40 857 429, 22 грн.”.
Заправлення сільськогосподарської техніки (комбайни, трактори) потребувало наявність у відповідача 1 складу (ємностей) для зберігання пального. Наявність у відповідача 1 такого складу (ємностей) не доведена.
5.1. Як вбачається з Додатку № 1 до оспорюваного договору, акта приймання-передачі майна від 01.02.2022 місцем передачі майна є: Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13.
Загальновідомою обставиною є та, що з початку повномасштабного вторгнення РФ 24.02.2022 територія Розівської селищної територіальної громади Запорізької області з 03.03.2022 знаходиться в тимчасовій окупації російською федерацією. Вказане підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, актом від 20.06.2023 складеним між ТОВ “ПРОГРЕС” та Боржником. В акті від 20.06.2023 зазначено про те, що вся техніка станом на 24.02.2022 знаходилася в смт. Розівка і після тимчасової окупації смт. Розівка російською федерацією сільськогосподарська техніка відсутня, її місцезнаходження невідоме.
У відзиві ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” на позов ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат”, відповідач 1 зазначає про те, що ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” не мало змоги вивести та повернути орендодавцю сільськогосподарську техніку саме у зв’язку з існуванням вищевказаних обставин.
5.2. Згідно пункту 8.5. договору оренди нарахування штрафу пов’язане з наявністю обставин втрати (нестачі), знищення техніки. Однак, ТОВ “ПРОГРЕС” не надано жодних доказів того, що техніка втрачена або знищена. Дану обставину ТОВ “ПРОГРЕС” підтверджує лише поясненнями Боржника. Однак, твердження Боржника викликають сумніви, оскільки, Боржник протягом майже двох років і навіть станом на сьогодні не вживав жодних дій направлених на пошук техніки, не звертався до органів поліції з відповідними заявами тощо.
5.3. Згідно пункту 8.6. договору оренди нарахування штрафу пов’язане з наявністю обставин пошкодження техніки, а розмір штрафу залежить від різниці у вартості техніки до пошкодження та після. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
5.4. Згідно пункту 8.7. договору оренди нарахування штрафу пов’язане з неповерненням орендарем техніки орендодавцю після закінчення строку дії договору або його розірвання. Як зазначено вище, підставою неповернення техніки є те, що, за твердженням Боржника, техніка знаходилася на території, яка з 03.03.2022 є тимчасово окупованою внаслідок повномасштабного вторгнення рф, місцезнаходження техніки на даний час невідоме. Згідно статті 607 ЦК України, зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема в тому числі, сплата неустойки, відшкодування збитків тощо, а відповідальність особи, яка порушила зобов’язання, наступає лише за наявності її вини у формі умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 614 ЦК України).
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Згідно з вимогами частин чотири, шість статті 762 ЦК України, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно статті 803 ЦК України, наймач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
5.5. Згідно вимог статті 141 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
5.6. Таким чином, беззаперечним є те, що тимчасова окупація території Розівської селищної громади збройними формуваннями рф внаслідок військової агресії рф, є обставиною непереборної сили, що виключає відповідальність відповідача 1 перед ТОВ “ПРОГРЕС” згідно умов договору оренди, в тому числі і відповідальність за неповернення техніки, а також виключає обов’язок відповідача 1 сплачувати ТОВ “ПРОГРЕС” орендну плату за період з лютого 2022 року по жовтень 2023 року (ч. 6 ст. 762 ЦК України). Однак, відповідач 1 не звертався до торгово-промислової палати за отриманням відповідного сертифіката.
Але, на офіційному веб-сайті Торгово-промислової палати України (за посиланням https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikhobstavin- z-28-02-2022) з метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, 28.02.2022 року у відкритому доступі розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Згідно листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, ТПП України підтвердила, що військова агресія російської федерації проти України є обставиною непереборної сили з 24 лютого 2022 року.
5.7. Відповідач 1 не вчиняв жодних дій щодо пошуку начебто втрачених транспортних засобів.
Відповідач 1/боржник проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне.
24.01.2022 між ТОВ “ПРОГРЕС” (Орендодавець) та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” (Орендар), укладено договір № 22/01 СГ від 24.01.2022 року оренди сільськогосподарської техніки, за умовами якого Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі - “техніка”). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до даного Договору.
Відповідно до Розділу 2 Договору Орендар вступає у користування з моменту передачі йому техніки в оренду за Актом передачі-приймання. Орендар зобов’язаний оглянути орендоване майно до моменту передачі. За результатами огляду Орендар підписує Акт передачі-приймання, чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно справне, не пошкоджене, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація.
Ризики знищення та пошкодження майна лежать на Орендареві після передачі техніки в оренду за Договором.
Відповідно до Розділу 3 Договору Плата за користування Майном за цим Договором складається з періодичних орендних платежів, розмір, порядок розрахунку та сплати яких визначається в Додатках до цього Договору. Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата сплати Орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця. Розрахунковий місяць встановлюється з першого по останнє число календарного місяця включно. Нарахування орендної плати здійснюється з дня фактичної передачі Майна на підставі підписаного Сторонами Акту передачі-приймання. Нарахування орендної плати здійснюється до дня фактичного повернення техніки (підписання акту передання-приймання), або проведення Орендарем компенсації відповідно до п. 8.5., 8.7. Договору. Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього Договору.
24.01.2022 між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА”, укладено Додаток 1 до договору № 22/01 СГ від 24.01.2022 оренди сільськогосподарської техніки, в якому визначено перелік техніки, її вартість, розмір орендної плати та порядок сплати.
Відповідно до Додатку 1 Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування 12 позицій сільськогосподарської техніку, з орендною платою у загальному розмірі 455 000, 00 грн.
01.02.2022 за актом передачі-приймання майна ТОВ “ПРОГРЕС” передало, а ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” прийняло техніку відповідно до договору № 22/01 СГ від 24.01.2022 року.
Відповідно до п. 9.1. Договору Договір укладено строком по 30 грудня 2022 року включно.
Крім того, між 01.02.2022 між ТОВ “ПРОГРЕС” (Орендодавець) та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” (Орендар), укладено договір оренди № 23/01 за умовами якого Орендодавець зобов’язується передати Орендарю частину Механізованого току, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 31615623249, загальна площа 9 087, 3 кв.м, що розташований за адресою: Запорізька обл., Розівський р-н, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13А, (надалі - Приміщення), а саме: частина критого току, літ. Г, площею 600 кв.м.
В орендованому приміщенні ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” зберігало орендовану у ТОВ “ПРОГРЕС” техніку. Відтак, ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” було орендовано у ТОВ “ПРОГРЕС” сільськогосподарську техніку для надання послуг з обробки сільськогосподарських земель, та приміщення для зберігання, обслуговування та ремонту цієї техніки.
Втім, 24.02.2022 російська федерація здійснила військову агресію проти України.
Починаючи з 03.03.2022 вся територія Розівської селищної територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією збройними формуваннями держави-агресора рф, відповідно до наказу від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (посилання на наказ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1668-22#n15).
У зв’язку із вище зазначеним, ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” не мало змоги вивести та повернути орендодавцю орендовану техніка.
Звертаючись з даним позовом позивач не обґрунтував, яким чином оскаржуваний договір порушує інтереси позивача, враховуючи що він не є стороною договору, та в чому полягає таке порушення.
Позивач не довів, а матеріалами справи не підтверджено наявність у сторін спірного правочину умислу, наявність інших цілей, ніж передбачені правочином, невідповідність внутрішньої волі сторін зовнішньому її прояву, відсутність намірів щодо настання правових наслідків договору купівлі-продажу.
За умовами договору оренди сільськогосподарської техніки боржник - ТОВ “Вентан Україна” жодного майна не відчужувало, а брало майно в користування (оренду) на вигідних для господарської діяльності умовах, оскільки за результатами 2022 року могло отримати прибуток щонайменше 9 532 254, 00 грн.
За результатом укладення спірного договору відсутнє порушення будь-яких прав позивача як кредитора, оскільки внаслідок укладення договору будь-які активи з власності боржника не вибули, укладений договір не ніяк не вплинув на можливість виконання боржником перед позивачем зобов’язань.
Крім того, ТОВ “Вентан Україна” та ТОВ “Прогрес” не мають серед засновників, директорів, та один до одного пов’язаності.
Щодо моменту укладання договору, то сама по собі обставина укладання договору після виникнення зобов’язань перед позивачем не є підставою для визнання його недійсним, оскільки за цим критерієм боржник обмежується в укладанні будь-якого договору з будь-яким контрагентом.
Як зазначив позивач борг виник в період з 21.09.2021 по 31.12.2021. Пошук нових напрямів діяльності Боржник почав впроваджувати на початку грудня 2021. Укладанням оскаржуваного договору ТОВ “Вентан Україна” мало на меті отримання додаткових коштів для можливості подальшого господарювання ТОВ “Вентан Україна” в тому числі і сплати податків, заборгованості перед ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат” по договором № ПП1323/69- 20052 від 04.06.2020 року.
Вважає що оспорюваний договір не може бути визнаний таким, що укладений на шкоду кредиторам та мають ознаки фраудаторних правочинів, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Відповідач 2 проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим, враховуючи наступне.
Між сторонами, ТОВ “Вентан Україна” та ТОВ “Прогрес” був укладений договір від 24.01.22р № 22/01 СГ, за яким ТОВ “Прогрес” передав в строкове платне користування сільськогосподарську техніку - 12 одиниць за додатком № 1 за актом приймання-передачі від 01.02.22 р. сума орендної плати була погоджена в розмірі 455 000 гривень на місяць.
Зазначені доводи позивача є необґрунтованими виходячи з наступного.
По-перше, орендована техніка не може зараховуватись на баланс Орендаря, це не передбачено правилами бухгалтерського обліку, а обліковується на позабалансовому рахунку 01 клас 0, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну № 291 від 30.11.1999 р., зареєстрованого Мінюстом 21 грудня 1999 р. за № 893/4186.
По - друге, докази знаходження у власності відповідача-2 орендованої техніки підтверджується довідкою Держспоживслужби.
Відповідач-2 був зареєстрований та його офіс знаходився на тимчасово окупованій території. Всі документи стосовно його майна залишились на тимчасово окупованій території. Оригінали документів, - технічні паспорти були передані разом з технікою Орендарю. Орендована техніка залишилась на окупованій території в місці зберігання - Запорізька область, Розівський р-н, смт. Розівка, вул. Визволителів, 13.
Питання відсутності реєстрації податкових накладних відповідачем-1 по оренді техніці не впливають на дійсність або недійсність господарських зобов’язань, що підтверджується судовою практикою. Тим більше, що орендоване майно залишилось на окупованій території, акти виконаних робіт по оренді не підписувались, тим самим за відсутності оплати та підписаних актів виконаних робіт відсутня перша подія в розумінні ст. 7.5.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, - Датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Посилання позивача на відсутність в інформаційній довідці відповідача-1 не включено певний вид економічної діяльності, - надання сільськогосподарських послуг, відповідно відповідач-1 не мав наміру займатись наданням сільськогосподарських послуг, не відповідає діючому законодавству. Просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ст. ст. 759 -761 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - “ЦК України”) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Приписами ч. 1 ст. 764 ЦК України передбачено, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України).
Статтею 766 ЦК України передбачено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Згідно ст. 767 ЦК України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов’язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Наймач зобов’язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як свідчить ст. 768 ЦК України наймодавець може гарантувати якість речі протягом всього строку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати: 1) заміни речі, якщо це можливо; 2) відповідного зменшення розміру плати за найм речі; 3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення; 4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані.
Статтею 769 ЦК України передбачено, передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов’язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за найм речі або розірвання договору та відшкодування збитків.
Приписами ст. 770 ЦК України передбачено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Згідно ст. 771 ЦК України передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страхування речі, що передана у найм.
Відповідно до норм ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Нормами ст. 773 ЦК України передбачено, наймач зобов’язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв’язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Шкода, завдана у зв’язку з володінням та/або користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Умова договору найму про звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей чи недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.
Судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Прогрес” (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” (Орендарем) укладений договір № 22/01 СГ від 24.01.2022 оренди сільськогосподарської техніки з додатком (надалі за текстом - “оспорюваний договір”).
За умовами договору Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування сільськогосподарську техніку (надалі - “техніка”). Склад, вартість, технічні та інші характеристики майна погоджуються Сторонами у додатках до оспорюваного договору.
Відповідно до Розділу 2 Договору Орендар вступає у користування з моменту передачі йому техніки в оренду за Актом передачі-приймання. Орендар зобов’язаний оглянути орендоване майно до моменту передачі. За результатами огляду Орендар підписує Акт передачі-приймання, чим підтверджує, що орендоване майно відповідає найменуванню згідно додатків до даного Договору, воно справне, не пошкоджене, належної якості, належної комплектності, наявна вся необхідна документація.
Ризики знищення та пошкодження майна лежать на Орендареві після передачі техніки в оренду за Договором.
Відповідно до Розділу 3 Договору плата за користування Майном за цим Договором складається з періодичних орендних платежів, розмір, порядок розрахунку та сплати яких визначається в Додатках до цього Договору. Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України. Датою сплати орендної плати за цим Договором є дата сплати Орендарем грошових коштів на поточний банківський рахунок Орендодавця. Розрахунковий місяць встановлюється з першого по останнє число календарного місяця включно. Нарахування орендної плати здійснюється з дня фактичної передачі Майна на підставі підписаного Сторонами Акту передачі-приймання. Нарахування орендної плати здійснюється до дня фактичного повернення техніки (підписання акту передання-приймання), або проведення Орендарем компенсації відповідно до п. 8.5., 8.7. Договору. Сума всіх орендних платежів Орендаря на користь Орендодавця є ціною цього Договору.
24.01.2022 між ТОВ “ПРОГРЕС” та ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА”, укладено Додаток 1 до оспорюваного договору, в якому визначено перелік техніки, її вартість, розмір орендної плати та порядок сплати.
Відповідно до Додатку 1 Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування 12 одиниць сільськогосподарської техніки, з орендною платою у загальному розмірі 455 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ. Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця за кожний місяць оренди. Орендна плата сплачується з 1 по 10 число поточного місяця, за попередній місяць оренди.
У засіданні відповідачі 1 та 2 пояснили, що при оформленні додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022 була допущена помилка при зазначенні найменування орендованої техніки замість причепу 2ПТС-6 вказаний неправильно причеп 3ПТС-6.
Згідно Додатку 1 місце передачі майна в оренду: Запорізька область, Розівський район, смт Розівка, вул. Визволителів, 13, дата передачі 01.02.2022.
01.02.2022 за актом передачі-приймання майна ТОВ “ПРОГРЕС” передало, а ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” прийняло сільськогосподарську техніку (12 одиниць) відповідно до оспорюваного договору.
Згідно положень п. 9.1. Договору його укладено строком по 30 грудня 2022 року включно. Строк дії даного Договору може бути продовжений шляхом укладення сторонами відповідної угоди в письмовій формі, яка є його невід’ємною частиною.
З метою зберігання та обслуговування сільськогосподарської техніки - об’єкту оренди відповідачами 1 та 2 був укладений договір оренди № 23/01 від 01.02.2022 частини Механізованого току, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 31615623249, загальна площа 9 087, 3 кв. м, що розташований за адресою: Запорізька обл., Розівський р - н, смт Розівка, вул. Визволителів, буд. 13А (надалі - Приміщення), а саме: частина критого току, літ. Г, площею 600 кв.м. Відповідач 2 - Орендодавець є власником приміщення на підставі свідоцтва про право власності САА № 599038, виданим 17.02.2004 Розівською районною державною адміністрацію Запорізької області. Актом прийому - передачі майна від 01.02.2022 підтверджується фактична передача зазначеного приміщення в оренду відповідачеві 1/боржнику.
На підставі листа Головного управління Держпродспоживслужби у Запорізькій області від 28.12.2023, суд установив, сільськогосподарська техніка зареєстрована за відповідачем 2, а саме: навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU - 25.03.2015; навантажувач самохідний MANITOU MLT X 735 - 120 LSU PS - 02.12.2013; комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TC 5080 - 27.10.2020; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 540 C - 03.07.2013; комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570 - 18.11.2009; трактор колісний МТЗ 82.1.26 - 13.07.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-410 - 25.03.2015; трактор колісний NEW HOLLAND Т8-390 - 24.04.2013; обприскувач самохідний HAGIE STS 12 - 13.04.2017; причеп 2ПТС-6 - 06.05.2021.
Сільськогосподарська техніка - навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU (позиція 5 додатку № 1 до оспорюваного договору та акту передачі-приймання майна від 01.02.2022) не реєструвалась у Головному управлінні Держпродспоживслужби у Запорізькій області та передавалась в оренду без реєстрації за відповідачем 2.
В акті передачі-приймання майна від 01.02.2022 відповідач 1 зазначив, що не має претензій щодо технічного стану, комплектності, будь-яких інших зауважень щодо переданого в оренду майна.
10.01.2023 відповідач 2 звернувся з письмовою вимогою до відповідача 1. У вимозі відповідач 2 повідомляє, що станом на 01.01.2023 р. заборгованість з орендної плати складає 5 005 000 грн. та просить погасити заборгованість та повернути техніку.
24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан.
За поясненнями відповідачів 1 та 2 техніка, яка була передана в оренду за оспорюваним договором, станом на 26.02.2022 та на момент розгляду спору знаходилась на території с. Розівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 є тимчасово окупованою російською федерацією територією України відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (в редакції станом на 26.03.2024).
Відповідачем 1 не виконувались зобов’язання за оспорюваним договором щодо сплати орендної плати та її повернення відповідачу 2 відповідно до умов договору, у зв’язку із зазначеними обставинами та знаходженні на території с. Розівка Чернігівської селищної територіальної громади Бердянського району Запорізької області, яка з 26.02.2022 є тимчасово окупованою. Відповідач 1 не мав змоги вивести та повернути відповідачу 2 орендовану техніку.
Судом на підставі повідомлення про початок досудового розслідування від 17.07.2023 року старшого слідчого СВ ВП № 2 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Р. Дикого установлено, що “із березня 2022 року по даний час невідомі військовослужбовці збройних сил російської федерації застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада України прибули до території ТОВ “Прогрес” (код 03748986), юридична адреса, якої розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13. Із різних адрес в смт. Розівка в с. Антоновка незаконно захопили всі будівлі на території товариства, користуються та продають майно товариства, користуються всім наявним автотранспортом та сільськогосподарською технікою та незаконно збирають врожай. Та здійснили угон 8 легкових автомобілів та 2 вантажних автомобілів. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 438 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено начальником СВ Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області майором поліції Тихонок А.О. до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.07.2023 за № 120230823200001386”. Зазначене кримінальне провадження згідно листа старшого слідчого СВ ВП № 2 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області капітан поліції Р. Дикого від 12.10.2023 скеровано у порядку ст. 218 КПК України до Пологівської окружної прокуратури Запорізької області для визначення підслідності за УСБУ в Запорізькій області.
На підставі звіту про незалежну оцінку вартості колісних транспортних засобів, складеного 12.02.2024 р. на підставі договору на проведення незалежної оцінки № б/н від 05.02.2024 р, укладеного відповідачем 2 - ТОВ “ПРОГРЕС” та суб’єктом оціночної діяльності ТОВ “Земля Плюс 2006”, який діє на підставі Сертифікату суб’єкта оціночної діяльності № 582/2022 від 06 грудня 2022 р., виданого Фондом державного майна України, виконана незалежна оцінка вартості колісних транспортних засобів сільськогосподарського призначення та обладнання. Згідно висновку вартість станом на 24.01.2022 техніки складає:
- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU, рік випуску 2014 - 1 709 694, 00 грн.;
- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 735- 120 LSU PS, рік випуску 2013 - 1 588 580, 00 грн.;
- комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND TC 5080, рік випуску 2012 - 2 014 956, 00 грн.;
- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 540 C, рік випуску 2010 - 4 339 369, 00 грн.;
- навантажувач самохідний MANITOU MLT X 741- 120 LSU, рік випуску 2014, 2 одиниці - 3 419 388, 00 грн.;
- комбайн зернозбиральний CLAAS LEXION 570, рік випуску 2009 - 3 493 634, 00 грн.;
- трактор колісний МТЗ 82.1.26, рік випуску 2015, 4 одиниці - 1 940 088, 00 грн.;
- трактор колісний NEW HOLLAND Т8-410, рік випуску 2014 - 3 570 538, 00 грн.;
- трактор колісний NEW HOLLAND Т8-390, рік випуску 2012 - 2 133 473, 00 грн.;
- обприскувач самохідний HAGE STS 12, рік випуску 2016 - 7 055 137, 00 грн.;
- причеп 3ПТС-6, рік випуску 2021, 3 одиниці - 787 500, 00 грн.
В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. У розумінні закону, суб’єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес” що вживається в законах України у логічно смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред’явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Чинним законодавством не забороняється в межах справи про банкрутство обґрунтовувати недійсність правочину як спеціальними нормами зокрема, підставами, передбаченими ст. 42 КУзПБ, так і загальними нормами законодавства зокрема, підставами, передбаченими ЦК чи ГК України. Не містить чинне законодавство і заборони об’єднувати як спеціальні, так і загальні підстави в одному процесуальному документі (в одній позовній заяві). Більш того, в багатьох випадках відповідні підстави неможливо та недоцільно роз’єднувати через їх взаємопов’язаність, спільну аргументацію та доказову базу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
За змістом статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
На дату укладання оспорюваного договору (24.01.2022), а саме, за 1 рік 9 місяців та 2 дні до відкриття провадження у справі відповідача 1, у останнього існували невиконанні зобов’язання перед ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат” на суму 40 857 429, 22 гривень. Вказана обставина встановлена рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2023 у справі № 908/870/23 за позовом ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат” до ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” про стягнення заборгованості, яким установлено наступне: “З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ПП1323/69- 20052 від 04.06.2020 у період з 21.09.2021 по 31.12.2021 ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат” виготовлено та поставлено, а ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” прийнято товар на загальну суму 40 857 429, 22 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін відповідні первинні документи. Крім цього, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.12.2021 заборгованість ТОВ “ВЕНТАН УКРАЇНА” на користь ПрАТ “Запорізький абразивний комбінат” по договору № ПП1323/69- 20052 від 04.06.2020 складає 40 857 429, 22 грн. Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача. Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 16.03.2023 сума основної заборгованості відповідача за дилерським договором № ПП1323/69-20052 від 04.06.2020 становить 40 857 429, 22 грн.”.
Позивач в якості підстав для визнання оспорюваного договору недійсним зазначає підстави, які визначені у абзаці третьому частини першої, абзаці другого частини другої статті 42 КУзПБ - “боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим”; -“боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог”.
Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.
Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Штучне роз’єднання підстав позову, спрямованих на досягнення єдиної мети - визнання Договору поруки недійсним, порушуватиме вимоги справедливості та своєчасності вирішення судом спору, адже, заявник буде нести додаткові витрати, і розгляд підстав недійсності Договору поруки окремо лише затягуватиме процес банкрутства.
Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного договору в частині прийняття-передачі об’єкту оренди у встановлені строки, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.
Судом не приймаються доводи позивача стосовно визнання оспорюваного договору недійсним з підстав його фіктивності, зазначених в позові, оскільки зазначений Закон не містить таких підстав для визнання правочинів недійсним.
Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування “вірогідність доказів”, на відмінну від “достатності доказів”, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов’язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції” (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN”) ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом (“beyond reasonable doubt”). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей”. … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри”.
Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Обов’язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.
Згідно висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 по справі № 917/373/20 (917/1878/20) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Укладаючи Договір його сторони керувались своїм правом на укладення такого правочину. У певний період сторони Договору належним чином виконували взяті на себе зобов’язання за ним, однак з березня 2022 року Боржник всупереч умовам Договору почав допускати прострочення виконання грошових зобов’язання за вказаним Договором.
Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного Договору, суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору фрадауторним та фіктивним.
Судом не приймаються доводи позивача стосовно визнання Договору недійсним, з урахуванням недоведеності обставин взяття боржником зобов’язань без відповідних майнових дій іншої сторони - відповідача 2, та взяття зобов’язань внаслідок чого боржник став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
За таких обставин, суд знаходить підстави для відмови у задоволені позовної заяви.
Судові витрати згідно ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 129, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Копію рішення направити сторонам (до електронного кабінету).
Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2024.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
ДО УВАГИ!!! Учасників справи Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕНТАН УКРАЇНА” по справі № 908/3191/23 (908/3669/23).
_03_03.png)
