Господарський суд Запорізької області

25 квітня 2024, 15:51

До відома ТОВ “Каритс трейд груп” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17) про винесення рішення від 10.04.24 у справі № 908/51/24

номер провадження справи 17/5/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2024 справа № 908/51/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщук Д.М., розглянувши матеріали справи № 908/51/24

за позовною заявою: заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69095, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах

позивач-1: Запорізька міська рада, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

позивач-2: Східний офіс Держаудитслужби (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 22) в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, 69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129

до відповідача-1: комунального підприємства “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради, 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 151

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю “Каритс трейд груп”, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17

про визнання недійсними договору про закупівлю товарів та стягнення 298 980,00 грн

За участю представників сторін:

від прокуратури: Гапонова В.М., посвідчення № 075791 від 01.03.23

від позивача-1: Савченко І.Г., посвідчення № 1341 від 09.08.23, довіреність від 17.10.23

від позивача-2: не з’явився

від відповідача-1: Каніщев О.Г., директор, на підставі статуту

від відповідача-1: Гуляєва С.Л., довіреність № 11 від 05.02.24

від відповідача-2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

03.01.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 27.12.23 № 52-103-12878ВИХ-23 з вимогами заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах – Запорізької міської ради (надалі Запорізька МР, позивач-1) та Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (позивач-2) до комунального підприємства “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради (далі КП “ТІЦ” ЗМР, відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю “Каритс трейд груп” (надалі ТОВ “Каритс трейд груп”, відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34, укладений між КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР та ТОВ “Каритс трейд груп”;

- стягнення з ТОВ “Каритс трейд груп” на користь КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР грошові кошти у розмірі 298 980,00 грн, а з КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР, одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 298 980,00 грн стягнути в дохід держави.

03.01.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/51/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 08.01.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/51/24 якій присвоєно № провадження 17/5/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.02.24 о/об 10 год. 30 хв.

15.01.24 до суду від представника Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли письмові пояснення за вих. № 040825-17/126-2024 від 11.01.24

05.02.24 до суду від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя надійшов лист за вих. № 52-103-974 від 05.02.24 на виконання п. 7 ухвали суду від 08.01.24, щодо подання листування по справі між сторонами.

05.02.24 в системі “Електронний суд” представником ЗМР сформовано додаткові пояснення за вих. 05.02.24 (зареєстровано канцелярією суду 06.02.24), в яких на виконання п. 7 ухвали суду від 08.01.24 надано листування по справі між сторонами.

В судовому засіданні 06.02.24 прийнято до розгляду пояснення позивача-2 за вих. № 040825-17/126-2024 від 11.01.24.

Крім того, в судовому засіданні 06.02.23 судом відмовлено в задоволені клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладеного в п. 2 прохальної частини позовної заяви за вих. від 27.12.23 № 52-103-12878ВИХ-23.

Ухвалою від 06.02.24 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 08.04.24 включно та відкладено підготовче засідання на 27.02.24 о 12 год. 30 хв.

26.02.24 до суду від представника КП “ТІЦ” ЗМР надійшов відзив за вих. № 29 від 22.02.24 на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги прокурора.

В судовому засіданні 27.02.24, заслухавши думку прокурора та представника відповідача-1, судом залишено без розгляду відзив за вих. від 22.02.24 № 29 на позовну заяву з наступних підстав.

У відповідності ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи – отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 08.01.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/51/24.

Пунктом 5 вказаної ухвали суду від 08.01.24 судом визначено відповідачам строк подачі відзиву до суду (кожному окремо), а саме протягом 15 днів з дня вручення (отримання) даної ухвали відповідачем (представником).

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 08.01.24 про відкриття провадження у справі № 908/51/24, доставлена до електронної скриньки відповідача-1 10.01.24.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач-1 повинен був подати відзив на позовну заяву, у відповідності до норм чинного ГПК України та ухвали суду від 08.01.24, у строк по 25.01.24 включно.

При цьому, вказаний відзив за вих. від 22.02.24 № 29 на позовну заяву подано відповідачем-1 до суду 26.02.24 без клопотання про поновлення процесуального строку для подачі такого відзиву до суду.

Частиною 2 ст. 118 ГПК України унормовано, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

А тому, як наслідок, судом залишено без розгляду відзив відповідача-1 за вих. від 22.02.24 № 29 на позовну заяву на підставі положень ч. 8 ст. 80, ч. 8 ст. 165 та ч. 2 ст. 118 ГПК України.

В судове засідання 27.02.24 представники позивача 2 та відповідача 2 не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином відповідно до законодавства.

Ухвалою від 27.02.24 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/51/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.03.24 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 27.02.24 прокурором та представниками позивача-1 та відповідача-1 надано пояснення на запитання суду, що виникли в розгляді справи по суті спору.

Представники позивача-2 та відповідача-2 в судове засідання 27.03.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою від 27.03.24 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті спору на 10.04.24 об 11 год. 30 хв.

В судове засідання 10.04.24 представники позивача-2 та відповідача-2 не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства.

Прокурор та представники позивача-1 і відповідача-1 надали пояснення щодо питань, які виникли у суду в розгляді справи по суті.

В засіданні 10.04.24, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Прокурору та представникам позивача-1 і відповідача-1 повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Прокурор в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 27.12.23 № 52-103-12878вих-23. Просить суд:

- визнати недійсним договір про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34, укладений між КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР та ТОВ “Каритс трейд груп”;

- стягнути з ТОВ “Каритс трейд груп” на користь КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР грошові кошти у розмірі 298 980,00 грн, а з КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР, одержані ним за рішенням суду грошові кошти у розмірі 298 980,00 грн стягнути в дохід держави.

Позивач-1, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.

Позивач-2 в судові засідання жодного разу не з’явився. При цьому, надіслав до суду пояснення за вих. від 11.01.24 № 040825-17/126-2024, в яких підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача-2.

Відповідач-1, в особі уповноваженого (них) представника (ків), в судових засіданнях позовні вимоги прокурора визнав у повному обсязі.

Відповідач-2 в судові засідання жодного разу не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомив.

Наявні матеріали справи за № 908/51/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

При цьому, судом враховано, що на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі, розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» до відому ТОВ «Каритс трейд груп».

Також, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи, відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу, зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону унормовано, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на 27.03.24 в суду відсутні відомості щодо реєстрації ТОВ “Каритс трейд груп” в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Більш того, неявка керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача-2 в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/51/24 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Крім того, на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача-2 (місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія м. Маріуполя Донецької області станом на час слухання цієї справи в суді) в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану та повітряними тривогами в місті Запоріжжі в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача-1 і відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

13.02.20 в електронній системі закупівель Рrozorro комунальним підприємством “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товарів – CPV ДК 021:2015-30210000-1 – «Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)», очікуваною вартістю 300 000,00 грн (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2020-02-13-001048-а).

Для участі в торгах зареєструвалось два учасника, а саме: ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд груп») з пропозицією 298 980,00 грн та ФОП Андрущенко О.І. з пропозицією 299 900,00 грн.

Згідно із протоколом розкриття тендерних пропозицій від 02.03.20 визначено, що тендерна пропозиція ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд групп», код ЄДРПОУ 42978395) відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

У відповідності до протоколу № 9 засідання тендерного комітету від 03.03.20, підписаного відповідальними особами, а саме: головою, заступником голови, членами та секретарем тендерного комітету, було ухвалено – визначити переможцем процедури відкритих торгів щодо закупівлі CPV ДК 021:2015-30210000-1 – «Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)» ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд груп») та укласти з ним договір.

16.03.20 між комунальним підприємством “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради (Замовник) та ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд груп») (Постачальник) укладено договір № 34 про закупівлю товарів за публічні кошти (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1. договору), Постачальник зобов’язується у 2020 році поставити Замовникові товар, зазначений в специфікації, що є додатком до цього договору і є його невідємною частиною, а Замовник – прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. п. 1.2. та 1.3. договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару: CPV ДК 021:2015-30210000-1 – «Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)» (п. 1.2.). Кількість товарів – згідно із Специфікацією (додаток № 1 Договору) (п. 1.3.).

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору становить 298 980,00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ – 49 830,00 грн. Фінансування договору здійснюється з обласного бюджету Запорізької області.

Ціна цього договору відповідає вартості поставлених товарі за цим договором відповідно до переліку, викладеному у Додатку 1 до цього договору (п. 3.2. договору).

У відповідності до п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після постачання Постачальником товару та після підписання Сторонами видаткової (-их) накладної (-их).

Згідно із п. 4.2. договору, Замовник повинен здійснити оплату за поставлений товар протягом 90 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 02.07.20), строк (термін) поставки товару: до 30.08.20.

Пунктом 5.2. договору визначено, що місце надання послуг: 69035, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, за подальшим узгодженням.

У відповідності до п. 10.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.20, але до повного виконання договірних зобов’язань.

02.07.20 ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд груп») поставило КП «ТІЦ» товар, а саме: CPV ДК 021:2015-30210000-1 – «Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)» у кількості 2 шт., що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною № 32 від 02.07.20.

Згідно з платіжними дорученнями № 1 від 30.10.20, відповідачем-1 сплачено грошові кошти у розмірі 298 980,00 грн на банківський рахунок відповідача-2 за фактично поставлений товар згідно договору № 34 про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20.

Адміністративною колегією Північного міжобласного територіального відділення 15.07.21 прийнято рішення № 60/56-р/к (справа № 87/60/98-рп/к.20) «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

Згідно із вказаним рішенням, відповідачами у справі вказаної адміністративної колегії є ТОВ «Каритс трейд груп» (попередня назва - ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ») та ФОП Андрущенко О.І.

У вступній частині вказаного рішення зазначено, що ТОВ «Каритс Трейд Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 42978395 (попередня назва -ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ») та ФОП Андрущенко Олег Ігорович, ідентифікаційний номер фізичної особи 2855912138 подали тендерні пропозиції на участь у наступних тендерних процедурах закупівель, які проводились за допомогою системи електронних закупівель «Ргоzоrrо» (далі разом - Процедури закупівель), зокрема: «СРV ДК 021:2015 - 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)», яка проводилась КП «Туристичний інформаційний центр» Запорізької міської ради (далі - Замовник-4), ідентифікатор закупівлі в системі - UА-2020-02-13-001048-а (далі - Процедура закупівлі-5). Очікувана вартість закупівлі – 300 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 69, п. 75 частини 5 «Класифікація порушення Учасниками конкурентного законодавства» вказаного рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20, вказаною колегією встановлено, що поведінка ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (нова назва ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенка О.І. становить антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів (п. 69). Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, Учасники тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права Замовника на отриманням найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції» (п. 75).

Під час розслідування Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - відділення) справи в п. 79 вказаного рішення було зазначино, що таким чином, доказами, зібраними у справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об’єктивно могли вплинути на поведінку Учасників, не спростовується висновок адміністративної колегії Відділення про те, що дії Учасників, які полягали у:

- заходженні в аукціони ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») для
участі у Процедурах закупівель, а ФОП Андрущенком О.І. для участі у Процедурі
закупівлі-2 та Процедурі закупівлі-3 з однієї ІР-адреси, яка у період проведення
Процедур закупівель належала ТОВ «Сенсорні системи України», яке пов'язане із
ФОП Андрущенком О.І. через контакту особу ОСОБУ 1 та із ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ»
(ТОВ «Каритс Трейд Груп») через фізичну особу, який був керівником, одним із засновників, кінцевим бенефіціарним власником із часткою у статутному капіталі 50 % ТОВ «Сенсорні системи України» і одним із засновників із часткою статутному капіталі 80 % ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»), адреса підключення якої є адресою місцезнаходження ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»);

- поданні, створенні та перегляду тендерних пропозицій Учасниками для участі у Процедурах закупівель з однієї ІР-адреси, яка у період проведення Процедур
закупівель належала ТОВ «Сенсорні системи України», яке пов'язане із ФОП Андрущенком О.І. через контакту особу ОСОБУ 1 та із ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») через фізичну особу, який був керівником, одним із засновників, кінцевим бенефіціарним власником із часткою у статутному капіталі 50 % ТОВ «Сенсорні системи України» і одним із засновників із часткою у статутному капіталі 80 % ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»), адреса підключення якої є адресою місцезнаходження ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»);

- поданні, створенні та перегляду тендерних пропозицій Учасниками в одні дні та у
близькі проміжки часу для участі у Процедурах закупівель, окрім Процедури
закупівлі-5;

- поданні ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») своєї фінансової звітності під час участі у Процедурах закупівель з ІР-адреси, яка належала, ТОВ «Сенсорні системи України», яке пов'язане із ФОП Андрущенком О.І. через контакту особу ОСОБУ 1 та із ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») через фізичну особу, який був керівником, одним із засновників, кінцевим бенефіціарним власником із часткою у статутному капіталі 50 % ТОВ «Сенсорні системи України» і одним із засновників із часткою у статутному капіталі 80 % ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»), адреса підключення якої є адресою місцезнаходження ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ», та з якої Учасники подавали, створювали, перегляди свої тендерні пропозиції для участі у Процедурах закупівель і ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») (Процедури закупівель), а ФОП Андрущенко О.І. (Процедура закупівлі-2, Процедура закупівлі-3) заходили в аукціон;

- здійсненні Учасниками керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-банк» у період проведення Процедур закупівель, зокрема з ІР-адреси, яка у період проведення Процедур закупівель належала ТОВ «Сенсорні системи України», яке пов'язане із ФОП Андрущенком О.І. через контакту особ Адрущенка О.І. та із ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп») через фізичну особу, який був керівником, одним із засновників, кінцевим бенефіціарним власником із часткою у статутному капіталі 50 % ТОВ «Сенсорні системи України» і одним із засновників із часткою у статутному капіталі 80 % ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»), адреса підключення якої є адресою місцезнаходження ТОВ «ТАЧ СИСТЕМЗ» (ТОВ «Каритс Трейд Груп»);

- наявності господарських відносин між Учасниками у період проведення Процедур
закупівель;

- синхронності дій у часі під час подання, створення і перегляду пропозицій для участі у Процедурах закупівель, окрім Процедури закупівлі-5,

є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів Процедур закупівель.

Така поведінка Учасників становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендерів (торгів), заборонених відповідно п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (розділ 7 рішення (п. 80).

Відповідно до п. 9 резолютивної частини вказаного рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20, вказаною колегією визнано, що ТОВ «Каритс Трейд Груп» (ідентифікаційний код юридичної особи 42978395, адреса місцезнаходження: вул. Миколаївська, 7/17, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500) та ФОП Андрущенко Олег Ігорович (ідентифікаційний номер фізичної особи 2855912138, адреса місцезнаходження: вул. Індустріальна, 31, смт Бородянка, Київська обл., 07800) вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерній процедурі закупівлі «СРV ДК 021:2015 - 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)», яка проводилась КП «Туристичний інформаційний центр» Запорізької міської ради, ідентифікатор закупівлі в системі-UІА-2020-02-13-001048-а.

Пунктом 10 резолютивної частини вказаного рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п. 9 резолютивної частини цього рішення, накладено штраф на ТОВ «Каритс Трейд Груп» у розмірі 68 000,00 грн.

ТОВ «Каритс трейд груп» не скористалось своїм правом на судове оскарження рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.09.22 у справі № 905/278/22 позовні вимоги Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ «Каритс трейд груп» про стягнення 816 000,00 грн, у т.ч. штрафу 408 000,00 грн та пені в сумі 408 000,00 грн задоволено повністю.

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до суду з вимогами:

При цьому, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається, зокрема, на те, що дії відповідача-2 спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин. Не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі. Враховуючи зазначене, прокурор стверджує, що в діях ТОВ “Каритс трейд груп” вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. У зв'язку з цим, договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ “Токмацький райавтодор”, на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Щодо визнання недійсним договору про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34, укладений між КП “Туристичний інформаційний центр” ЗМР та ТОВ “Каритс трейд груп”.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За частинами 1 та 2 ст. 20 Господарського кодексу України (надалі – ГК України), держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1 та 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) унормовано, що здійснюючи правосуддя господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є не додержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі не додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Норма аналогічного змісту міститься й у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

У постанові Верховного Суду від 20.03.19 у справі № 922/1391/18 викладено правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України в сукупності з ч. 1 ст. 203 ЦК Кодексу: «... У ч. 3 ст. 5 ГК України врегульовано, що суб'єкти господарювання та ін. учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Таким чином, здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України слід дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. …».

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.19 у справі № 390/34/17 вказує, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому, ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб’єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 наведеного вище Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 Закону).

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Пунктом 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, КП «ТІЦ» Запорізької міської ради мав на меті не просто задовольнити потребу в придбанні товару, а здійснити таке придбання на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.

Розглядаючи справу № 910/114/19 про визнання недійсним договору про закупівлю як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам Верховний Суд у п. п. 32, 33 своєї постанови від 10.06.21 вказав, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, що одночасно слугує захисту інтересів держави. Тому прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом вимог.

Частиною 5 ст. 75 ГПК України унормовано, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як вже зазначалось в тексті цього рішення місцевого господарського суду, обставини вчинення ТОВ «Каритс трейд груп» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі з ідентифікатором UА-2020-02-13-001048-а, підтверджуються рішенням адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20. Вказане рішення набрало законної сили.

Тобто, орган Антимонопольного комітету України своїм рішенням встановив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні учасниками, зокрема, ТОВ «Каритс трейд груп», результатів торгів.

Невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.

Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення цін на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.

Ефективна економіка, в свою чергу, забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.

Проте, порушення ТОВ «Каритс трейд груп» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів відкритих торгів, проведених КП «ТІЦ» Запорізької міської ради, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

Дії ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенко І.О., які полягали у взаємозв'язку учасників процедури закупівлі, спільної стратегії у торгах, у т.ч. щодо не зниження цінових пропозицій, наявності господарських відносин між вказаним суб'єктами господарювання, фактичному розташуванні за однаковими адресами, використання одного електронного майданчика та одних і тих же ІР-адрес, забезпечення ТОВ «Каритс трейд груп» участі у торгах ФОП Андрущенко І.О., схожості в оформленні документів у складі тендерних пропозицій, є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.

Надаючи оцінку діям ТОВ «Каритс трейд груп» у цій справі Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що у діях ТОВ «Каритс трейд груп» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, оскільки метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Каритс трейд груп» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору.

Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників – ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенко О.І., які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.

Отже, придбання КП «ТІЦ» Запорізької міської ради товару (послуг) «СРV ДК 021:2015 - 30210000-4 - Машини для обробки даних (апаратна частина) (Сенсорні інформаційні кіоски)» проведено за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.

Поведінка ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенко О.І. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.

А тому, договір про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ «Каритс трейд груп», на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення з відповідачів в дохід держави коштів, отриманих за спірним договором, в сумі 298 980,00 грн.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.21 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім нього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у ст. 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов'язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України унормовано, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як свідчать матеріали цієї справи, договір про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34 є виконаним на суму 298 980,00 грн.

При цьому, судом в межах цієї господарської справи встановлено відсутність умислу з боку відповідача-1, яким є КП «ТІЦ» Запорізької міської ради, в укладанні оспорюваного договору, оскільки на момент проведення процедури відкритих торгів та укладенні договору відповідач-1 не міг знати (докази зворотнього в матеріалах справи відсутні і суду не надано), що ТОВ “Токмацький райавтодор” та ФОП Лукаш О.В. під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагались між собою.

В той же час, ТОВ «Каритс трейд груп», маючи намір щодо отримання не законного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, нівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в сумі 298 980,00 грн.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ «Каритс трейд груп», як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в сумі 298 980,00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

За викладених обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Статтею 131¹Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або ін. інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Згідно із ч. 3 даної статті, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави, втому числі в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи ін. суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Прокурор обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що таке звернення зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «Каритс трейд груп» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуг за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуг з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада та Східний офіс Держаудитслужби уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, але такого захисту фактично не здійснювали.

Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області листом від 25.10.23 № 52-103-10653вих-23 повідомив Запорізьку міську раду про наявність рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20 щодо узгодження своєї поведінки ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенко І.О. під час проведення закупівлі з ідентифікатором UА-2020-02-13-001048-а. Просив зазначити про заходи до поновлення державних інтересів, які вживались або планують вживатись Запорізькою міською радою.

Листом від 08.11.23 № 20057/03.3-20/05 Запорізька міська рада повідомила, що станом на дату проведення закупівель їй не було відомо про вчинення антиконкурентних узгоджених дій з боку ТОВ «Каритс трейд груп» та ФОП Андрущенко І.О., так само Запорізькій міській раді не було відомо про рішення адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.07.21 № 60/56-р/к у справі № 87/60/98-рп/к.20.

Крім того, листом за вих. від 01.12.23 № 22284/03.3-20/05 Запорізька міська рада повідомила Вознесенівську окружну прокуратуру міста Запоріжжя Запорізької області, що на цей час Запорізька міська рада не зверталась з позовною заявою про визнання недійсним договору № 34 від 16.03.20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.19 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин не звернення до суду Запорізькою міською радою, цей факт свідчить, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист за вих. від 25.10.23 № 52-103-10649-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 10.11.23 № 040831-17/3703-2023 повідомлено, що управлінням після погодження з Держаудитслужбою буде прийняте рішення про проведення перевірки закупівель, які зазначені у зверненні. Інформація щодо результатів перевірок буде направлена до Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області у визначені законодавством терміни.

Листом за вих. від 22.11.23 № 040831-17/3806-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомило аступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, що Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області заходи реагування шляхом пред’явлення позову до суду стосовно даних закупівель не вживались та не плануються.

Таким чином, Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з метою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду відповідний позов.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматись порядку передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишалися незахищеними, а тому у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду позову у цій справі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.19 у справі № 924/349/18, від 16.04.19 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.20 у справі № 912/2385/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.19 набув чинності Закон України від 20.09.19 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам.

Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем (прокурором) підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, визнання позову відповідачем 1 суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є у відповідній частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені обставини у цій справі судом, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача-2, оскільки спір виник саме з його вини.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про закупівлю товарів за публічні кошти від 16.03.20 № 34, укладений між комунальним підприємством “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 151, код ЄДРПОУ 41890095) та товариством з обмеженою відповідальністю “Каритс трейд груп” (попередня назва - товариство з обмеженою відповідальністю “ТАЧ СИСТЕМЗ”), (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17, код ЄДРПОУ 42978395).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Каритс трейд груп” (попередня назва - товариство з обмеженою відповідальністю “ТАЧ СИСТЕМЗ”) (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17, код ЄДРПОУ 42978395) на користь комунального підприємства “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 151, код ЄДРПОУ 41890095) – 298 980 (двісті дев’яносто вісім тисяч тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн 00 коп., а з комунального підприємства “Туристичний інформаційний центр” Запорізької міської ради (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 151, код ЄДРПОУ 41890095) одержані ним за рішенням суду кошти у розмірі 298 980 (двісті дев’яносто вісім тисяч тисячі дев’ятсот вісімдесят) грн 00 коп. стягнути в дохід держави (стягувач Східний офіс Держаудитслужби). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Каритс трейд груп” (попередня назва - товариство з обмеженою відповідальністю “ТАЧ СИСТЕМЗ”) (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17, код ЄДРПОУ 42978395) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, 5, м. Запоріжжя, 69035, розрахунковий рахунок UА438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) - кошти витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 7 168 (сім тисяч сто шістдесят вісім) грн 70 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України, безпековою ситуацією у м. Запоріжжі … повний текст рішення складено 23.04.2024.

Суддя В.Л. Корсун

До відома ТОВ “Каритс трейд груп” (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, буд. 7/17) про винесення рішення від 10.04.24 у справі № 908/51/24