Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги Веселівської селищної ради Запорізької області, Калиниченко Віктора Дмитровича по справі № 908/111/24 (суддя Дроздова С.С.)
08.05.2024 Справа № 908/111/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Виконувач обов’язків керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, 69002) в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, Дніпропетровська область, ідентифікаційний номер юридичної особи 40477689) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача-1: Веселівської селищної ради Запорізької області (вул. Центральна, 136, смт. Веселе, Мелітопольський район Запорізька область, 72202, адреса для листування: вул. Козача, буд 35, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний номер юридичної особи 25677264)
до відповідача-2: Калиниченко Віктора Дмитровича (вул. Різдвяна. 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, РНОКПП 2032808270, 28.08.1955 року народження)
про визнання недійсним договір та стягнення 349 152 грн 64 коп.
за участю
представника прокуратури: Стешенко В.Є., посвідчення № 075793 від 01.03.2023
представника позивача: не з’явився
представник відповідача-1: не з’явився
представник відповідача-2: не прибув
представника третьої особи: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Виконувач обов’язків керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про:
- визнання недійсним договір постачання від 16.08.2018 № 1 про закупівлю труб поліетиленових для подачі холодної води, укладений між Веселівською селищною радою Запорізької області та Фізичною особою підприємцем Калиниченком Віктором Дмитровичем;
- стягнення з Калиниченка Віктора Дмитровича на користь Веселівської селищної ради Запорізької області 349 152,64 грн, а з Веселівської селищної ради Запорізької області одержані нею за рішенням суду 349 152,64 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/111/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/111/24. Присвоєно справі номер провадження 27/4/24. Підготовче судове засідання призначено на 21.02.2024.
08.02.2024 на поштову адресу суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли пояснення № 040825-17/355-2024 від 05.02.2024, у яких останній, зокрема, зазначає, що Східним офісом Держаудитслужби та Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області контрольні заходи щодо процедури закупівлі UA-2018-07-11-000429-а не здійснювалися. Вказує, що підставою для подачі позову є результат перевірок/досліджень, проведених органами прокурор аути в межах наданих Законом України “Про прокурора туру” повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби. Просить суд врахувати пояснення при розгляді справи № 908/111/24 та здійснювати розгляд справи № 908/111/24 без участі представників Східного офісу Держаудитслужби.
20.02.2024 на електронну адресу суду від Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області надійшов лист № 55-270ВИХ-24 від 20.02.2024, у якому остання повідомляє, що станом на 20.02.2024 на адресу окружної прокуратури відзиви на позовну заяву від Веселівської селищної ради Запорізької області та Калиниченка В.Д. не надходили, у зв’язку з чим відповідь на відзив прокурором сторонам у справі та до суду не направлялась. Також, повідомляє про відсутність іншого листування між сторонами, окрім того, що надано у якості доказів до позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.02.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 18.03.2024.
Ухвалою суду від 18.03.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 10.04.2024.
01.04.2024 Веселівською селищною військовою адміністрацією Мелітопольського району Запорізької області додане до суду клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу від 01.04.2024 № 177/02-16, у якій останній, у зв’язку з виробничою необхідністю та відповідно до ст.ст. 42, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, просить суд розглянути справу № 908/111/24 без участі представника Веселівської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, за наявними в матеріалах справи документами.
Ухвалою суду від 10.04.2024 розгляд справи по суті відкладався, засідання суду призначено на 08.05.2024.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
08.05.2024 прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позовні вимоги, визнати недійсним договір постачання від 16.08.2018 № 1 про закупівлю труб поліетиленових для подачі холодної води, укладений між Веселівською селищною радою Запорізької області та Фізичною особою підприємцем Калиниченком Віктором Дмитровичем та стягнути з Калиниченка Віктора Дмитровича на користь Веселівської селищної ради Запорізької області 349 152,64 грн, а з Веселівської селищної ради Запорізької області одержані нею за рішенням суду 349 152,64 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Представник Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області у судове засідання не з’явився. 08.02.2024 на поштову адресу суду від Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли пояснення № 040825-17/355-2024 від 05.02.2024, у яких останній, зокрема, зазначає, що Східним офісом Держаудитслужби та Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області контрольні заходи щодо процедури закупівлі UA-2018-07-11-000429-а не здійснювалися. Вказує, що підставою для подачі позову є результат перевірок/досліджень, проведених органами прокурор аути в межах наданих Законом України “Про прокурора туру” повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби. Просив суд врахувати пояснення при розгляді справи № 908/111/24 та здійснювати розгляд справи № 908/111/24 без участі представників Східного офісу Держаудитслужби.
08.05.2024 представники відповідача-1,-2 у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Відзив на позовну заяву не надали.
Веселівською селищною військовою адміністрацією Мелітопольського району Запорізької області до суду подано клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу від 01.04.2024 № 177/02-16, у якій останній, у зв’язку з виробничою необхідністю та відповідно до ст.ст. 42, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, просив суд розглянути справу № 908/111/24 без участі представника Веселівської селищної військової адміністрації Мелітопольського району Запорізької області, за наявними в матеріалах справи документами.
Клопотання про розгляд справи без участі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області та Веселівської селищної ради Запорізької області прийняті судом.
Ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.01.2024 та 21.02.2024 у справі направлялись судом на адресу Калиниченко Віктора Дмитровича: вул. Різдвяна. 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, проте, конверти повернулись з відміткою: “за закінченим терміном зберігання”.
Також, ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.03.2024 у справі направлялись судом на адресу для листування Веселівської селищної ради Запорізької області - вул. Козача, буд 35, м. Запоріжжя, 69095, проте, конверт повернувся з відміткою: “за закінченим терміном зберігання”.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка” з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Крім того, ухвали суду були опубліковані на офіційному сайті Господарського суду Запорізької області за посиланням https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/ та направлено на електронну адресу відповідача-1: vesele_rada@ukr.net, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів-1,-2 про відкриття провадження у справі № 908/111/24.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача-2 до суду не надійшло.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідача.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, вислухавши прокурора, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора, суд
УСТАНОВИВ:
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття «інтерес держави».
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15. від 28,01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі №0440/6596/18.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україна є Державою учасницею Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, прийнятої на 58 сесії Генеральної Асамблеї ООН 3 1.10.2003 (далі - Конвенція).
Для України Конвенція набрала чинності 01.01.2010 у зв'язку з її ратифікацією Законом України від 18.10.2006 № 251-V.
Отже, держава офіційно взяла па себе зобов'язання виконувати положення Конвенції.
Держави - учасниці Конвенції, беручи до уваги принципи належного управління державними справами й державним майном, справедливості, відповідальності й рівності перед законом і необхідність забезпечити добропорядність, домовилися про те, що цілями Конвенції с, зокрема, заохочення чесності, відповідальності й належного управління громадськими справами й державним майном (преамбула та ст. 1 Конвенції).
У сфері державних закупівель та управління державними фінансами (ч. 1 ст. 9 Конвенції) кожна Держава-учасниця вживає згідно з основоположними принципами своєї правової системи необхідних заходів для створення належних систем закупівель, які ґрунтуються па прозорості, конкуренції та об'єктивних критеріях прийняття рішень і є ефективними.
З 21.02.2019 набрали чинності зміни до Конституції України щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.
Для поступової інтеграції України до СС та розвитку України в цілому важливою є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода), розділ IV якої присвячений торгівлі та суміжним питанням.
Цю Угоду, яка для України набрала чинності 01.09.2017, ратифіковано Законом України від 16.09.2014 № 1678-VІІ.
Зокрема, в Угоді сторони визначили внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановили за свою мету ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель (ст. 148).
Згідно зі ст. 151 Угоди не пізніше ніж через 6 місяців з дати набрання нею чинності сторони дотримуються низки основних стандартів для укладення відповідних контрактів. Ці основні стандарти походять безпосередньо з правил та принципів державних закупівель, які регулюються acquis ЄС у сфері державних закупівель, зокрема принципи прозорості та пропорційності.
Глава 10 Угоди присвячена забезпеченню конкуренції в господарчій сфері.
Так, сторони визнають важливість вільної та неспотвореної конкуренції у торговельних відносинах, а також те, що антиконкурентні господарські дії та операції потенційно можуть спотворити належне функціонування ринків та загалом зменшити позитивні наслідки лібералізації торгівлі. Тому Сторони домовилися, що певні практики та операції, як визначено їхнім відповідним законодавством про конкуренцію, є несумісними із цією Угодою тією мірою, якою вони можуть вплинути на торгівлю між Сторонами (ст. 254 Угоди).
До таких практик та операцій віднесено угоди, узгоджені дії суб'єктів господарювання та рішення об'єднань суб'єктів господарювання, метою або наслідками яких є перешкоджання, обмеження, спотворення чи суттєве послаблення конкуренції на території будь-якої зі Сторін (ст. 254(а) Угоди).
При цьому Україна та Сторона СС забезпечують застосування законодавства про конкуренцію, яке ефективно протидіє діям та операціям, зазначеним у ст. 254 (а) (ч. 1 ст. 255 Угоди).
Отже, порушення законодавства про публічні закупівлі шляхом усунення конкуренції під час проведення тендера призводять до незабезпечення положень Конвенції та підриву авторитету Української держави перед Європейським співтовариством, свідчать про невиконання вказаної Угоди, нівелюють конституційні засади, тобто фактично відтерміновують набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають праї пу їй досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
У свою чергу практична реалізація вказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», мстою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників і максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Проте, порушення учасниками закупівель вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», спрямованого на забезпечення ефективного функціонування економіки України па основі розвитку конкурентних відносин, нівелює можливість втілення вказаних принципів бюджетної системи України та публічних закупівель, призводить до неефективного та неекономного використання бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг.
Тому, пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення Фізичною особою-підприємцем Калиниченком В.Д. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуги за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).
При цьому па підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надасться право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підкопі рольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба с центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державною фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективною, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).
Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених па неї завдань мас право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» та Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східною офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 № 3.
Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Кіровоградської областей та у складі Офісу утворюються як структурні підрозділи, в тому числі управління Східною офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.
Згідно з пп. 18 п. 6 зазначеного Положення Східний офіс Держауди (служби мас право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
Відповідно до ст.ст. 4, 45 ГПК України сторонами у господарському процесі виступають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не с підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Таким чином, саме Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державною фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.
Крім того, другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених Інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захитати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 віл 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звергався до суду з відповідним позовом у розумний сірок.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 1 7.10.2018 у справі № 910/1 1919/1 7.
Установлено, що Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Згідно з абз. абз. 3-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Мелітопольською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 29.11.2023 па адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області скеровано лист № 55-3559ВИХ-23 щодо вжиття, протягом розумного строку, заходів до звернення до суду із відповідним позовом.
Східним офісом Держаудитслужби листом від 27.12.2023 № 040431-17/8067-2023 повідомлено, що правові підстави для звернення до суду з даним позовом відсутні.
У свою чергу, листом Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 14.12.2023 № 040831-17/4076-2023 повідомлено прокурора, що підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору відсутні.
Таким чином. Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належних заходів щодо захисту інтересів держави з мстою визнання договору недійсним та стягнення коштів до державного бюджету не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб'єкта владних повноважень.
Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним вказаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ФОП Калиниченка В.Д., застосування наслідків його недійсності.
У п. 8.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16 зроблено висновок, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, маг кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебіг} позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).
У п. 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то не є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов’язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але який)з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не с підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Внаслідок нездійснення вказаним органом належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду нього позову.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується: порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже вчинення Фізичною особою-підприємцем Калиниченком В.Д. порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до постачання товару за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному сі ворсині учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього; органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.
Прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листами від 03.01.2024 № 55-11ВИХ-24, повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2018 Веселівською селищною радою в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі труб поліетиленових для подачі холодної води за державні кошти (ідентифікатор публічної закупівлі UА-2018-07-11-000429-а), доступне за посиланням: https//prozorro.gov.ua/tender/UА-2018-07-11-000429-b.
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 357 181 грн 00 коп.
Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано трьома суб'єктами господарювання: ТОВ ПГ «ТерПолімерГаз» (остаточна пропозиція 353 908,99 грн.), ФОП Харчук В.Е. (остаточна пропозиція 350 000 грн.), ФОП Калиниченко В.Д. (остаточна пропозиція 349 152, 64 грн.), що підтверджується формою реєстру отриманих тендерних пропозицій.
Упродовж аукціону розмір пропозицій ФОН Калиниченко В.Д., ТОВ ПГ «ТерПолімерГаз» не змінювався.
Розмір тендерної пропозиції ФОП Харчук В.Е. з початку аукціону знизив на 2 % (з 357 181 грн до 350 000 грн).
Враховуючи викладене, Фізичну особу-підприємця Калиниченко В.Д., пропозиція, якого була найбільш економічно вигідною, визнано переможцем, що підтверджується протоколом № 3 засідання тендерного комітету Веселівської селищної ради від 31.07.2018.
У зв'язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.
16.08.2018 між Веселівською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем Калиниченко Віктором Дмитровичем укладено договір постачання від № 1 про закупівлю груб поліетиленових для подачі холодної води за державні кошти.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що його ціна складає 349 152 грн 64 коп.
Факт оплати за договором за рахунок бюджетних коштів підтверджується розрахунковим документом № 701 від 16.08.2018 на 349 152 грн 64 коп.
Отже, договір постачання від 16.08.2018 № 1 про закупівлю труб поліетиленових для подачі холодної води с фактично викопаним та оплаченим за рахунок бюджетних коштів.
У подальшому, рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2019 № 54/10-р/к у справі № 54/8-19 (далі-рішення) визнано дії Фізичної особи-підприємця Калиниченко В.Д. та Фізичної особи-підприємця Харчук В.Е. під час підготовки та участі у конкурсних торгах на закупівлю «Груби поліетиленові для подачі холодної води», проведеної Веселівською селищною радою Запорізької області (ідентифікатор в системі: UA-2018-07-11-000429-а), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом першим статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним пунктом 4 частини другої статті 6 цього Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.
Рішення (за винятком конфіденційних даних та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням: https//sotheastmty.аmсu.gon.uа/storage/арр/uрlоаds/рublіс/605/9с5/3dа/605/9с5/3d0/6059с53d03e7f309739553.рdf.
Відповідно до пункту 46 рішення антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким: спільною підготовкою документів; використання Учасниками у господарській діяльності однієї електронної адреси; використання одного комп'ютера (ІР - адреса 213.1 1 1.194.227); існування господарських відносин; поведінка Учасників, па аукціоні, яка не може вказувати на змагання між ними.
З огляду па вищезазначене адміністративна колегія Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 17.09.2019 № 54/10-р/к у справі № 54/8-19 дійшла висновку, що ФОПІ Калиниченко В.Д. та ФОП Харчук В.Е. під час підготовки документації її Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що г обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель та за Законом України «Про публічні закупівлі».
Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Калиниченко В.Д. та ФОП Харчук В.Е. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником Торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили аитиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».
Враховуючи вищевикладене, така поведінка ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е. становить порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конку рентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Також, вказаним рішенням адміністративної комісії на ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е. накладено штрафи за виявлені порушення у сумі по 52 000 грн 00 коп. на кожного.
За інформацією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в дохід державного бюджету України ФОП Калиниченком В.Д. та ФОП Харчуком В.Е. сплачено штрафи за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 52 000 грн 00 коп. кожен, що підтверджується листами вказаних суб'єктів господарювання та квитанціями про сплату штрафів № 1742-5049-7404-1266 від 09.10.2019 та № 1742-4129-9143-2985 від 09.10.2019.
Вказане рішення контролюючого органу у судовому порядку не оскаржувалось.
Отже, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України дійшло обґрунтованого висновку в оскаржуваному рішенні, про узгодженість дій ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е. під час проведення процедури Торгів внаслідок чого конкуренцію між ними було усунуто, а перемогу у зазначених торгах отримано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати названих торгів і правомірно визнало це порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Аналогічна норма викладена у ч. 1 ст. 208 ГК України.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.
Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов`язковим доказом вини.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.
До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Як констатує Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
При цьому ч. 5 ст. 13 ЦК України, якою регламентовано цілі реалізації цивільних прав, не допускає їх використання з метою неправомірного обмеження конкуренції, а також недобросовісну конкуренцію.
Згідно преамбули Закону України “Про захист економічної конкуренції” (далі-Закон), цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 даного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ч. 1 ст. 50 цього Закону).
Закон України “Про публічні закупівлі”, як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об’єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. і ч. 1 ст. 3 указаного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.
Крім того, тендер (торій) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону у відповідній редакції).
Тому, оголошуючи проведення відкритих торгів, Веселівська селищна рада мала на меті не просто задовольнити потребу в придбанні труб, а здійснити їх закупівлю на засадах конкурентності учасників відповідного тендера.
У постанові від 10.06.2021 по справі № 910/114/19 Верховний Суд у п.п. 32, 33 виклав таку правову позицію: визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" вимог.
Рішенням Адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.09.2019 № 54/10-р/к у справі № 54/8-19 визнано, що Фізична особа-підприємець Калиниченко В.Д. та Фізична особа-підприємець Харчук В.Е. під час підготовки та участі у конкурсних торгах на закупівлю «Труби поліетиленові для подачі холодної води» проведеної Веселівською селищною радою Запорізької області (ідентифікатор в системі: UА-2018-07-11-000429-а), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом першим статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», визначеним пунктом 4 частини другої статті 6 цього Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.
Таким чином, орган Ангимононольного комітету України своїм рішенням підтвердив порушення вимог законодавства, яке полягало у спотворенні його учасниками, у тому числі ФОП Калиниченком В.Д., результатів торгів. Протиправність таких дій полягала в їх спрямуванні на здобуття перемоги у процедурі закупівлі будь-якою ціною, у тому числі шляхом домовленостей з іншим учасником.
Невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні с розвиток якісного конкурентного середовища - результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Вільне змагання суб'єктів господарювання забезпечує встановлення ціп на рівні, що приводить до оптимального розподілу суспільних ресурсів, сприяє підвищенню рівня організації господарської діяльності та здійсненню науково-технічного прогресу.
Ефективна економіка своєю чергою забезпечує високу та динамічну продуктивність капіталу як інвестиційну складову та результативність праці як соціальну складову, що є запорукою зростання загального добробуту.
Проте порушення ФОП Калиниченком В.Д. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного Веселівською селищною радою тендера, не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мсту проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає па економічні процеси у державі та суспільстві.
Дії ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е., які полягали у спільній підготовці документів, використання Учасниками у господарській діяльності однієї електронної адреси, використання одного комп'ютера (ІР - адреса 213.1 І 1.194.227), існування господарських відносин між ними, поведінці Учасників, на аукціоні, яка не може вказувати на змагання між ними, с узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів торгів.
Тому дії ФОП Калиниченка В.Д. спрямовані на порушення встановленого юридично господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.
Ураховуючи зазначене, у діях ФОП Калиниченка В.Д. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору.
Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ФОП Калиниченка В.Д. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право па укладення спірного договору не на конкурентних засадах.
Враховуючи викладене, прокурор зазначив, що позовна вимога про визнання недійсним протоколу № 3 засідання тендерного комітету Веселівської селищної ради від 31.07.2018, яким ФОП Калиниченка В.Д. визнано переможцем та вирішено укласти з ним договір про закупівлю не заявляється.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.
Норму аналогічного змісту містить ч. 1 ст. 41 указаного Закону в редакції, чинній на сьогодні (ч. 1 ст. 36 Закону, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тендер відбувся за участю в ньому двох учасників: ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е., які вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених між собою дій, що стосуються спотворення результатів цього тендера.
Отже, придбання Веселівською селищною радою труб поліетиленових для подачі холодної води відбулось за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості.
Поведінка ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е. під час участі в тендері явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Договір від 16.08.2018 № 1 оспорюється з підстав його невідповідності вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме у зв'язку з невідповідністю інтересам держави та суспільства за наявності умислу ФОП Калиниченка В.Д.
Оспорюваний договір від 16.08.2018 № 1 є виконаним та оплаченим на суму 349 152 грн 64 коп.
Однак, незважаючи на притягнення ФОП Калиниченка В.Д. та ФОП Харчука В.Е. до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з Фізичною особою-підприємцем Калиниченком В.Д. договору від 16.08.2018 № 1 залишаються не усунутими.
Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочипу однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні па відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Установлено, що за результатами виконання договору про закупівлю Фізична особа-підприємець Калиниченко В.Д. за спірним договором одержав 349 152 грн 64 коп.
Таким чином, з урахуванням викладеного Фізична особа-підприємець Калиниченко В.Д., маючи намір щодо отримання незаконного права па укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримав бюджетні кошти в сумі 349 152 грн 64 коп.
Вищевикладене свідчить про наявність у Фізичної особи-підприємця Калиниченка В.Д. умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку, а отже враховуючи наявність умислу лише у Фізичної особи-підприємця Калиниченка В.Д. як сторони оспорюваного договору, одержані ним 349 152 грн 64 коп. грн. за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.
Іншою стороною договору була Веселівська селищна рада Запорізької області, а отже кошти в розмірі 349 152 грн 64 коп. повинні бути повернуті Веселівській селищній раді Запорізької області, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-2 в розмірі 8 265 грн 29 коп.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги виконувача обов’язків керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області до Веселівської селищної ради Запорізької області та Калиниченко Віктора Дмитровича задовольнити.
Визнати недійсним договір постачання від 16.08.2018 № 1 про закупівлю труб поліетиленових для подачі холодної води, укладений між Веселівською селищною радою Запорізької області (код ЄДРПОУ 25677264, вул. Центральна, 136, смт. Веселе, Мелітопольський район, Запорізька область, 72202) та Фізичною особою - підприємцем Калиниченком Віктором Дмитровичем (28.08.1955 року народження, паспорт серії АК номер 932747, виданий 28.04.2000 Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровський області, РНОКПП 2032808270, вул. Різдвяна, 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200).
Стягнути з Калиниченка Віктора Дмитровича (28.08.1955 року народження, паспорт серії АК номер 932747, виданий 28.04.2000 Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровський області, РНОКПП 2032808270, вул. Різдвяна, 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) на користь Веселівської селищної ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 25677264, вул. Центральна, 136, смт. Веселе, Мелітопольський район, Запорізька область, 72202) 349 152,64 грн, а з Веселівської селищної ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 25677264, вул. Центральна, 136, смт. Веселе, Мелітопольський район, Запорізька область, 72202) одержані нею за рішенням суду 349 152,64 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477689, юридична адреса: вул. Володимира Антоновича, 22, корп. 2, м. Дніпро, 49101).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Калиниченка Віктора Дмитровича (28.08.1955 року народження, паспорт серії АК номер 932747, виданий 28.04.2000 Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровський області, РНОКПП 2032808270, вул. Різдвяна, 13, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Залізнична, 17, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69002, розрахунковий рахунок UА43820172034318000100000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, в сумі 8265,29 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2024.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
_03_03.png)
