Господарський суд Запорізької області

24 травня 2024, 12:41

До відома товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Лев”, 70530, Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1 (с. Курсун В.Л., справа №908/645/24)

номер провадження справи 17/39/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024 справа № 908/645/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи №908/645/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Адванс-Лізинг”, 49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Лев”, 70530, Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1

про стягнення 304 561,28 грн

СУТЬ СПОРУ:

13.03.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 07.03.24 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Адванс-Лізинг” (далі ТОВ “Адванс-Лізинг”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Лев” (надалі ТОВ “Агрофірма Лев”) про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 01.02.22 № 0102ФЛ-22 в розмірі 304 561,28 грн, а саме: 234 265,98 грн основного боргу та 70 295,30 грн - 70 % річних.

13.03.24 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/645/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 18.03.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/645/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 17.05.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №0102ФЛ-22 від 01.02.22 відповідачем не здійснено чергові лізингові платежі: гривневий еквівалент 1 142,56 Євро по четвертому платежу; гривневий еквівалент 4 488,59 Євро по п’ятому платежу; а загалом на суму 5 631,15 Євро. Оскільки на момент створення даної позовної заяви загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає суму, еквівалентну 5 631,15 Євро, розрахунок боргу в гривні на дату складання позовної заяви проводиться на підставі пункту 10.3. Договору відповідно останнього відомого курсу продажу Євро, встановленому у міжбанківській інформаційній системі «УкрДілінг», тобто станом на 06.03.24 сформованому на 16:00 за київським часом. Так, сума заборгованості відповідача за курсом продажу Євро, встановленому у міжбанківський інформаційній системі «Укрділінг» (сайт www.udinform.com), сформованому на 16:00 за Київським часом на 06.03.24, становить 234 265,98 грн (5 631,15 Євро * 41,6018 грн за 1 Євро). Крім того, відповідно до п. 8.1. договору, сума 70% річних за порушення грошових зобов’язань по договору становить 70 295,30 грн.

У відзиві на позовну заяву, який відповідачем подано через систему «Електронний суд» 29.03.24, відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням визнання відповідачем основного боргу (лізингового платежу) в сумі 188 337,59 грн та зменшити 70% річних до 1 000,00 грн. В обґрунтування заперечень посилається на те, що ТОВ «Агрофірма Лев» уклало договір фінансового лізингу № 0102ФЛ-22 на об’єкт (предмет) лізингу Сівалку точного висіву Мonosem NC ТЕСHІС S NC ТМ-8R на підставі договору купівлі-продажу № 30351АТ від 15.11.21 у ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ». На виконання умов договору № 30351АТ № 15.11.21 відповідачем було перераховано продавцю 33 167,58 грн, що еквівалентно 1 104,00 євро (підтверджується платіжним дорученням № 627). Таким чином, розмір платежу за Сівалку точного висіву Мonosem NC ТЕСHІС S NC ТМ-8R, що залишився несплачений продавцю складав 20 976,00 євро. Натомість, позивач до позовної заяви не долучає документів про виконання зобов’язань перед продавцем сівалки точного висіву Мonosem NC ТЕСHІС S NC ТМ-8R товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕК-ІНВЕСТ» в сумі еквівалентній 22080,00 євро. Таким чином, є підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем з урахування оплати в сумі 1 104,00 євро складає 4 524,15 євро, що еквівалентно 188 337,59 грн, на дату подачі позову. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, просить суд зменшити розмір 70% річних до 1 000, 00 грн, що на думку відповідача, не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача, який здійснює господарську діяльність та знаходиться на території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій. Комишуваська селищна територіальна громада, де розташоване підприємство відповідача, віднесено до території активних бойових дій відповідно п. 2.3 розділу 2 переліку затвердженого наказом Мінреінтеграцїї від 22.12.22 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією". 12.08.23 у період з 02.55 годин по 04.10 годин військовослужбовці збройних сил російської федерації, здійснили вогневе ураження із застосуванням 4 ракет С300, в результаті пошкоджене нерухоме та рухоме майно Товариства за його зареєстрованим місцезнаходженням. За наслідками даного кримінального правопорушення внесені відомості до ЄРДР за №22023080000001305 з правовою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України та постановою Служби безпеки України від 05.09.23 ТОВ «Агрофірма Лев» визнано потерпілим. Отже, є очевидним, що під час війни сторони несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації. Проте, на теперішній час ведення бойових дій за місцем розташування підприємства відповідача значно ускладнює ведення ним господарської діяльності та спричиняє руйнування його майна.

У відповіді на відзив, яка надійшла від позивача через систему «Електронний суд» 04.04.24, позивач вказує, що враховуючи приписи норм Цивільного кодексу України текст не підписаного договору № 30351АТ від 15.11.21 взагалі не може бути прийнятий судом до уваги як доказ. Крім того, платіжне доручення № 627 від 15.11.21, долучене до відзиву, стосується господарських взаємовідносин між відповідачем та ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ», який взагалі не має відношення до договору фінансового лізингу № 0102ФЛ-22 від 01.02.22. Отже, відповідачем на надано жодних належних, допустимих і достовірних доказів, які б підтверджували наявність боргу по договору фінансового лізингу № 0102ФЛ-22 від 01.02.22 в іншому розмірі, ніж зазначеного позивачем у позовній заяві. Також позивачем викладено заперечення проти зменшення розміру % річних до 1000,00 грн.

Наявні матеріали справи за № 908/645/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 17.05.24.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.23 у справі № 908/2641/22 за позовом ТОВ «Адванс-Лізинг» до ТОВ «Агрофірма Лев» та Лупиноса В.Ю. про солідарне стягнення заборгованості по договору фінансового лізингу №0102ФЛ-22 від 01.02.22 встановлено наступне:

«01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Адванс-Лізинг” (лізингодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Лев” (лізингоодержувач, відповідач-1 у справі) укладено договір фінансового лізингу № 0102ФЛ-22, згідно пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у володіння та користування об’єкт лізингу (надалі – предмет лізингу або майно), а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов’язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку № 1 “Специфікація” (надалі – специфікація). Рік випуску та серійний номер майна вказуються в акті приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 1.2 договору, строк володіння та користування (надалі – строк лізингу) лізингоодержувачем предметом лізингу починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу та не може бути менше одного року.

Вартість майна становить гривневий еквівалент 22080,00 євро, що розраховується за курсом продажу євро, встановленим у міжбанківській інформаційній системі “УкрДілінг”, сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі – міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов’язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі – міжбанківський курс договору), та на дату укладання цього договору становить 702373,63 грн. з ПДВ (надалі – вартість майна).

Передача лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна (п. 4.2).

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.5 договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов’язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку № 2 “Графік внесення лізингових платежів” до договору (надалі – графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Авансовий платіж є першим лізинговим платежем, що складає 20,00% від вартості майна. За надання предмету лізингу у фінансовий лізинг, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю одноразову комісію в розмірі 165,60 євро у строк до 25.02.2022. Розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума кожного чергового лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в євро), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу, зазначеного в графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов’язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі – міжбанківський курс графіку). Чергові лізингові платежі складаються, зокрема, з: суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; винагороди лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно, яка розраховується в гривнях як різниця між сумою лізингового платежу та сумою, яка відшкодовує частину вартості майна.

Згідно п. 8.1, у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно пункту 10.3 договору, у випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату лізингового платежу у строки, вказані в графіку, то при зверненні лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених лізингових платежів лізингодавець має право використовувати міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2 договору, строк дії договору з 01.02.2022 по 20.11.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов’язань за цим договором. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання.

Відповідно до Специфікації майна, яка є додатком № 1 до договору, у лізинг передається майно: сівалка точного висіву Minosem NC Texnic S NC TM-8R вартістю 22080,00 євро з ПДВ.

Вказане майно було передано позивачем відповідачу-1 згідно з актом приймання-передачі від 11.02.2022.

Додатковою угодою № 1 від 11.02.2022 до вказаного договору, сторони виклали пункт 11.2.1 договору в іншій редакції, визначивши, що платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно становлять гривневий еквівалент 2873,67 євро, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становлять 91412,59 грн. Платежі як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у гривнях підлягають перерахунку у відповідності до п. 3.5.2 договору. Викладено графік внесення лізингових платежів (додаток № 2) в іншій редакції, встановивши, зокрема, строки платежу: 11.02.2022, 20.09.2022, 20.11.2022 та суму, що відшкодовує частину вартості предмету лізингу з ПДВ – 4416,00 євро у кожний строк платежу; винагорода лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг майно без ПДВ: 20.09.2022 – 1441,73 євро, 20.11.2022 – 492,60 євро. Враховуючи зміну строків платежу за графіком, сторони дійшли згоди подовжити строк дії договору фінансового лізингу № 0102ФЛ-22 від 01.02.2022 до 20.11.2023.

Відповідачем-1 було сплачено на користь позивача 11.02.2022 суму 140351,96 грн. авансового платежу згідно договору та 5263,20 грн. одноразової комісії за надання майна у фінансовий лізинг.».

Вказаним рішенням позов задоволено повністю та визначено до стягнення солідарно з ТОВ «Агрофірма Лев» та Лупиноса Віталія Юрійовича на користь ТОВ «Адванс-Лізинг» 407 746 грн 76 коп. основного боргу, 25 681 грн 30 коп. - 70% річних.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.23 вказане рішення Господарського суду Запорізької області змінено в частині стягнутого розміру 70% річних, зменшивши його до 1 000, 00 грн. Викладено перший та другий абзаци резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 у справі № 908/2641/22 в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" (вул. Польова, буд. 1, смт Комишуваха, Запорізький район, Запорізька область, 70530, код ЄДРПОУ 38608714) та Лупиноса Віталія Юрійовича (вул. Маяковського, буд. 1а, смт Комишуваха, Запорізький район, Запорізька область, 70530, ідентифікаційний номер 2787807230, 29.04.1976 року народження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" (вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпро, 49083, код ЄДРПОУ 36493872) 407 746 (чотириста сім тисяч сімсот сорок шість) грн 76 коп. основного боргу, 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. - 70% річних.».

07.11.23 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.04.23, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.23, видано відповідний наказ про примусове виконання судового рішення у справі №908/2641/22.

В позовній заяві позивач вказує наступне (з наданням відповідних доказів на підтвердження викладеного): «…Як вбачається із банківської довідки АТ «ТАСКОМБАНК» 11.02.2022, 27.09.2023 та 06.11.2023 на виконання вказаного вище Графіку внесення лізингових платежів Лізингоодержувачем здійснено оплати: 140 351,96 грн, 140 351,96 грн, 90 278,00 грн, 160 322,27 грн.

Крім того, 05.12.2023 у межах зведеного виконавчого провадження № 73498691 (на виконання наказу про стягнення 407 746 грн. 76 коп. основного боргу і 1 000 грн. 00 коп. - 70% річних у справі № 908/2641/22) з відповідача у примусовому порядку було стягнуто 181 367,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1021 від 05.12.2023. Вбачається, що із цих стягнутих 181 367,51 грн: 180 367,51 грн – залишок основного боргу, а 1 000,00 грн 70% річних.

Таким чином, з урахуванням зазначених оплат, основний борг відповідача, встановлений рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.04.2023 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 908/2641/22, було сплачено повністю: 407 746,76 грн - 140 351,96 грн - 140 351,96 грн - 90 278,00 грн - 160 322,27 грн - 181 367,51 грн = - 163 572,98 грн. Переплату у вказаному розмірі було зараховано позивачем в рахунок погашення наступних лізингових платежів.

При цьому, слід зазначити, що оплати суми боргу, встановленого вказаними судовими рішеннями, зараховано позивачем на підставі п.10.3. Договору по курсу 37.8724 грн за 1 Євро, а відповідну переплату зараховано позивачем на підставі п.3.4. Договору. …».

Додатком №2 до договору (в редакції додаткової угоди №1 від 11.02.22) сторони узгодили графік внесення лізингових платежів, відповідно до якого, зокрема, відповідач мав здійснити лізингові платежі 20.09.23 (4 платіж) та 20.11.23 (5 платіж).

При цьому, відповідно до розрахунків позивача з врахуванням переплати 163 572,98 грн, заборгованість відповідача по четвертому платежу – гривневий еквівалент 1 142,56 Євро та по п’ятому – гривневий еквівалент 4 488,59 Євро, а всього на суму 5 631,15 Євро.

За приписами ст. 524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 ЦК України).

Як встановлено п. 10.3. договору, у випадку, якщо Лізингоодержувач не здійснить оплату Лізингового платежу у строки, вказані в Графіку, то при зверненні Лізингодавця до суду для розрахунку суми несплачених Лізингових платежів Лізингодавець має право використовувати Міжбанківський курс на дату, що передує даті складання ним позовної заяви.

Позивач вказує, що, перерахувавши суму заборгованості відповідача за курсом продажу Євро, встановленому у міжбанківський інформаційній системі «Укрділінг» (сайт www.udinform.com), сформованому на 16:00 за Київським часом на 06.03.24, заборгованість становить 234 265,98 грн (5 631,15 Євро * 41,6018 грн за 1 Євро).

Невиконання відповідачем зобов’язань щодо сплати лізингових платежів на суму 234 265,98 грн стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами статей 626 та 627 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до специфікації, що є додатком №1 до договору, предметом лізингу є Сівалка точного висіву Monosem NC TECHNIC S CN TM-8R вартістю 22 080,00 Євро.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за договором фінансового лізингу, а саме: передання відповідачу предмету лізингу - Сівалка точного висіву Monosem NC TECHNIC S CN TM-8R, серійний номер S22R000694, 2021 р.в., вартістю 22 080,00 Євро.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із підписаним сторонами графіком внесення лізингових платежів (додаток № 2), відповідач мав здійснити відповідні лізингові платежі 20.09.23 та 20.11.23.

Відповідачем порушено строки внесення четвертого та п’ятого чергових лізингових платежів та винагороди лізингодавцю. У зв`язку з чим заборгованість останнього перед ТОВ «Адванс Лізинг» становить 5 631,15 євро, що в еквіваленті згідно п. 10.3 договору складає 234 265,98 грн.

Відповідач наявність заборгованості не заперечив. В той же час, у відзиві на позовну заяву відповідачем викладено заперечення щодо розміру заборгованості. Так, відповідачем визнається заборгованість у сумі 4 524,15 Євро, що еквівалентно 188 337,59 грн. При цьому, відповідач вказує, що ним вже було здійснено оплату вартості сівалки у розмірі 1 104,00 Євро на рахунок ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ» на підставі договору купівлі-продажу №30351АТ від 15.11.21.

До відзиву відповідачем долучено договір купівлі-продажу №30351АТ від 15.11.21, укладений між ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ» та ТОВ «АгрофірмаЛев» (предметом якого є Сівалка точного висіву Monosem NC TECHNIC S CN TM-8R вартістю 22 080,00 Євро) з додатком №1 (специфікація товару та графік оплати товару (перший платіж – 1 104,00 Євро, залишок – 20 976,00 Євро).

Також відповідачем надано копію платіжного доручення №627 від 15.11.21 на суму 33 167,58 грн, платник – ТОВ «Агрофірма Лев», отримувач – ТОВ «Агротек-Інвест», призначення платежу – за сівалку згідно рах №418012 від 15.11.21.

Судом заперечення відповідача проти розміру заборгованості з лізингових платежів відхиляються з огляду на наступне.

За приписами п.1 ч.1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

При цьому, згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Наданий відповідачем примірник договору купівлі-продажу №30351АТ від 15.11.21 з додатком не підписаний жодною із сторін. Також, вказаний договір не містить ознак підписання його за допомогою електронного цифрового підпису.

Крім того, судом враховано, що договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та відповідачем у даній справі, не містить жодних посилань на договір №30351АТ від 15.11.21.

Крім того, платіжне доручення №627 від 15.11.21 не є належним та допустимим доказом виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору фінансового лізингу №0102ФЛ-22 від 01.02.22 з огляду та те, що вказаним вище платіжним дорученням ТОВ «Агрофірма Лев» здійснило платіж на рахунок третьої особи, яка не є стороною договору фінансового лізингу №0102ФЛ-22 від 01.02.22.

За викладених обставин, враховуючи обґрунтованість та доведеність вимог позивача про стягнення з відповідача 234 265,98 грн заборгованості з лізингових платежів, судом позовні вимоги в цій частині задовольняються.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 70 295,30 грн 70% річних на підставі п. 8.1. договору.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами у пункті 8.1 договору фінансового лізингу встановлено інший розмір процентів, ніж передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: 70% річних від суми простроченого лізингового платежу.

Розрахунок 70% річних, виконаний позивачем, судом перевірений та визнається вірним.

В той же час, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем відсотків річних до 1 000,00 грн, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 3 статті 509 ЦК України унормовано, що зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості. А частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. ст. 549-552 ЦК України. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами 1 та 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. Тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до встановлених вище обставин справи, за змістом пункту 8.1 укладеного сторонами договору, положень ст. 611 та частини 3 ст. 692, ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі (70 % річних) від несплаченої загальної вартості товару, є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Селище міського типу Комишуваха, де розташоване підприємство відповідача, віднесено до території бойових дій відповідно до наказу Мінреінтеграцїї від 22 грудня 2022 року №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та наказом Мінреінтеграції від 20 лютого 2023 року № 56 внесено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Суд, при вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих відсотків річних, враховує, що під час війни сторони знаходиться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків збройної агресії російської федерації. Проте, на теперішній час ведення бойових дій за місцем розташування підприємства відповідача значно ускладнює ведення ним господарської діяльності та спричиняє руйнування його майна. Крім того, суд враховує, що розмір відсотку річних був значно збільшений у договорі, порівняно із законодавчо визначеною ставкою.

Оскільки позивачем не оспорювались обставини, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо активних бойових дій та тимчасовою окупації територій, на яких ним здійснюється господарська діяльність по вирощуванню зернових, що, відповідно призвело до втрат врожаю, враховуючи умови договору фінансового лізингу, за якими зобов`язання боржника визначені у валюті та підлягали сплаті в гривневому еквіваленті, що мінімізує втрати кредитора від знецінення коштів, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд дотримуючись сталої судової практики, яка викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду, дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за конкретних умов даного спору може зменшити розмір нарахованих процентів річних до 7000,00 грн за час затримки розрахунку відповідно, оскільки це не порушить інтереси позивача і не стане надмірним тягарем для відповідача, який здійснює господарську діяльність та знаходиться на території, яка розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Більш того, таке зменшення враховує інтереси як боржника, так і кредитора, вимогу якого щодо компенсації за порушення умов договору враховано судом.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 75, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Лев” (70530, Запорізька область, Запорізький район, смт Комишуваха, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 38608714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Адванс-Лізинг” (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 36493872) – 234 265 (двісті тридцять чотири тисячі двісті шістдесят п’ять) грн 98 коп. основного боргу, 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп. відсотків річних, 3 654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) грн 74 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв’язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію російської федерації проти України … повний текст рішення складено 23.05.2024.

Суддя В.Л. Корсун