Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги відповідача по справі № 908/687/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю “СПП Лана” (код ЄДРПОУ 20476578)
номер провадження справи 5/42/24
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2024 Справа № 908/687/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Антарес Інвест М” (електронна пошта: antares-invest-m@ukr.net; viktor1307@ukr.net; вул. Академіка Богомольця, буд. 7/14, прим. 182, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 37881886)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СПП Лана” (електронна пошта: spp.lana93@gmail.com; вул. Генкіна, буд. 30, с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область, 72040; код ЄДРПОУ 20476578)
про стягнення 815 100,00 грн.
Без участі представників сторін
СУТНІСТЬ СПОРУ:
15.03.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Антарес Інвест М” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СПП Лана” про стягнення 815 100,00 грн.
15.03.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/687/24 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 16.04.2024. Відповідачу до призначеної дати ухвалено надати суду інформацію щодо електронних адрес та реєстрації у системі “Електронний суд” задля подальшого надсилання процесуальних документів виключно в електронній формі та здійснити відповідні процесуальні дії.
21.03.2024 до господарського суду від ТОВ “АНТАРЕС ІНВЕСТ М” надійшла заява про забезпечення позову у справі № 908/687/24 (документ сформований в системі “Електронний суд”).
Ухвалою суду від 25.03.2024 № 908/687/24 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АНТАРЕС ІНВЕСТ М”, код ЄДРПОУ 37881886, про забезпечення позову у справі № 908/687/24 та вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі суми стягнення (позовних вимог) 815100 (вісімсот п'ятнадцять тисяч сто) грн. 00 коп., які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю “СПП Лана”, код ЄДРПОУ 20476578.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
17.05.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 27.01.2022 від Товариством з обмеженою відповідальністю “СПП Лана” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Антарес Інвест М” (покупець) укладений договір поставки № 39/01/22 (договір), у відповідності до п. 1.1. постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь (товар). Загальна вартість договору складає 815 100,00 грн. Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку наданого постачальником, шляхом передоплати. На виконання умов договору, позивач здійснив на користь відповідача передоплату на загальну суму 815 100,00 грн. Проте, в порушення умов договору відповідач поставку товару в обумовлений строк не здійснив, у зв’язку з чим позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 815 100,00 грн.
Станом на 17.05.2024 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 18.03.2024 до суду не направив.
Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином - відповідно до приписів ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, шляхом розміщення судом 19.03.2024 тексту ухвали про відкриття провадження у справі № 908/687/24 від 18.03.2024 на офіційному веб-порталі Судової влади України та направленням на зазначену відповідачем у договорі поставки № 39/01/22 від 27.01.2022 електронну пошту - spp.lana93@gmail.com.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СПП Лана” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Антарес Інвест М” (покупець) укладений договір поставки № 39/01/22 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити ячмінь (товар).
Кількість товару складає 100,00 т (сто тон) +/– 5% та визначається за фактичною вагою отриманою покупцем (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.1. договору сторони узгодили, що ціна товару за одну метричну тону складає 8 151,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1 001,00 грн.
Згідно з п. 2.2. договору, загальна вартість договору складає 815 100,00 грн., в т.ч. ПДВ – 100 100,00 грн.
Відповідно до п. 2.3. договору, оплата здійснюється покупцем на підставі рахунку наданого постачальником, шляхом передоплати.
Всі оплати відповідно до цього договору здійснюються в національній грошовій одиниці України – гривні. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.4. договору).
Згідно з п. 3.2. договору, при поставці товару постачальник зобов’язується надати покупцю: оригінал цього договору; рахунок-фактуру; видаткову накладну виписану в день поставки товару; зареєструвати податкову накладну у встановленому законодавством порядку, яка має відповідати всім вимогам.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата виписаної видаткової накладної на ім’я покупця.
Розділом 4 договору передбачено, що у випадку порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та керуються Законодавством України (п. 4.1). У випадку невиконання чи неналежного виконання умов даного договору винна сторонам відшкодовує іншій стороні понесені у зв’язку з цим збитки (п. 4.2).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов’язань за даним договором у випадку, якщо невиконання було наслідком дії обставин непереборної сили, за які одна або інша стотона не несуть відповідальності, за умов негайного, але не пізніше 10 днів після початку їх дії, повідомлення іншої сторони про наявність таких обставин (п. 5.1. договору).
Якщо обставини непереборної сили будуть продовжуватись більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, кожна з сторін буде мати право відмовитись від подальшого виконання зобов’язань за даним договором (п. 5.2).
Відповідно до п. 7.2. договору, даний договір вступає в силу від дати його підписання та діє до 01.07.2022, але в будь-якому разі до його повного виконання.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем виставлені позивачу рахунки на оплату товару, а саме: рахунок № 23 від 27.01.2022 на суму 557 700,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 92 950,00 грн.) та рахунок № 24 від 27.01.2022 на суму 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 50 050,00 грн).
На виконання умов п. 2.3. договору, позивачем на користь позивача перераховані грошові кошти на загальну суму 815 100,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій № 12977 від 27.01.2022 на суму 285 285,00 грн. та № 12978 від 27.01.2022 на суму 529 815,00 грн.
В порушення умов договору відповідач поставку товару не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивачем 22.02.2024 на електронну адресу відповідача надіслана вимога № 23/24 від 19.02.2024 про поставку товару згідно з договором поставки № 39/01/22 від 27.01.2022 протягом семи днів з дня отримання цієї вимоги. У випадку не поставки товару у встановлений термін, на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України просив повернути попередню оплату в розмірі 815 100,00 грн.
Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, товар не поставлений, попередня оплата в добровільному порядку не повернута.
Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення попередньої оплати у розмірі 815 100,00 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, платіжними інструкціями № 12977 від 27.01.2022 та № 12978 від 27.01.2022 позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату за договором на загальну суму 815 100,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3).
Частиною 1 ст. 1212 ЦК визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідач не виконав умови Договору в частині поставки продукції та повернення передоплати вартості товару у розмірі 815 100,00 грн., факт виконання зобов’язань в повному обсязі за Договором або повернення вказаної суми відповідачем суду не надано.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 815 100,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Доказів повернення попередньої оплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що доСтовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, доСтовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 – 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
