До уваги учасників справи № 908/2289/23 щодо розгляду заяви Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) про визнання недійсним правочину.

До уваги учасників справи № 908/2289/23 щодо розгляду заяви Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) про визнання недійсним правочину.

 

 

номер провадження справи 21/26/23

 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23.04.2024                                                                                   Справа № 908/2289/23

м. Запоріжжя, Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2289/23

 

Заявник - арбітражний керуючий Острик С.Ю. (поштова адреса: а/с 7813, м. Запоріжжя, 69032, serhostr@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

 

Кредитори:

1. Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 00130926, електронна пошта - kanc@zoe.com.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “ДРІМНЕТ” (вул. Перша Ливарна, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 42179237, ел. пошта - miren4@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
3. Державна податкова служба України (Львівська площа, буд. 8, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663, Е-mail: zp.official@tax.gov.ua, представник - Діхтяр А.М., має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
4. Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА” (вул. Центральна, 37а, с. Насташка, Білоцерківський район, Київська область, 09633, код ЄДРПОУ 32792184, ел. пошта - nastashka_admin@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
5. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП” (вул. Старокиївська, буд. 14, Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42190690, ел. пошта - info@etg.co.ua, представник - адвокат Литвинов В.В., ел. пошта - lytvynov_v@yahoo.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
6. Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛО - МЕЛІТОПОЛЬ” (пр. Соборний, 8, оф. 7, м. Запоріжжя, 69118, код ЄДРПОУ 42461094, ел. пошта: teplo-melitopol@mtl.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
7. Товариство з обмеженою відповідальністю “КВС-УКРАЇНА” (бульвар Дружби Народів, буд. 19, Київ, 01042, код ЄДРПОУ 31189761, ел. пошта: Ukraine@kws.com, представник - адвокат Зварун Б.І., ел. пошта: bzvarun92@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
8. Товариство з обмеженою відповідальністю “АРЕНА ГРУП ЛТД” (вул. Щаслива, 9а, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 42782408, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
9. Фізична особа-підприємець Пєхотін Андрій Васильович (вул. Набережна, буд. 45, м. Запоріжжя, 69096, поштова адреса: а/с 067, м. Запоріжжя, 69124, ідентифікаційний номер 2599815978, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
10. Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (вул. Симона Петлюри, буд. 25, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227, ел. пошта: nec-kanc@ua.energy, представник - адвокат Блажко У.В., ел. пошта: Blazko.UV@ua.energy, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
11. Товариство з обмеженою відповідальністю “ГРЕЙТ АЛЬЯНС” (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 42965134, ел. пошта - g.alliance@ukr.net, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
12. Товариство з обмеженою відповідальністю “СИНАЙ 10” (вул. Глибочинська, буд. 17, корп. К, Київ, 04050, код ЄДРПОУ 44064587, представник - Правдюк В.М., ел. пошта: vitaliy.pravdyuk@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
13. Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРАДІЗ ХХІ” (вул. Шевченка, буд. 37, м. Дніпро, 49044, код ЄДРПОУ 37221297, представник - адвокат Желтобрюхов В.В., вул. Першотравнева, буд. 33/2, м. Запоріжжя, 69095, ел. пошта: zheltobryuhov@gmail.com, не має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
14. Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮПІДЖІ” (вул. Толстого, 5, м. Коростень, Житомирська обл., 11050, код ЄДРПОУ 38862560; має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; представник Петров О.Е., ел. пошта - petrov87@i.ua)

Банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника - АТ КБ “ПриватБанк”, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС

Ліквідатор - Забродін Олексій Михайлович (має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про банкрутство

Учасники у справі про банкрутство:

1. Комунальне підприємство “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства “Нікопольської міської ради (вул. Перспективна, буд. 180, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53219, код ЄДРПОУ 03341339; ел. пошта: vodokanal.office@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575; ел. пошта: inter.kozak2022@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

розгляд заяви Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) про визнання недійсним правочину

 

За участю представників сторін та учасників:

Банкрут ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” - Бистров Д.А., адвокат (зал 123);

Кредитор - представник ПАТ “Запоріжжяобленерго” - адвокат Краснокутська Д.О., довіреність № 362 від 21.12.2023 (зал 123);

Кредитор - Литвинов Володимир Володимирович, дов. від 01.01.2024 № 01/01-01 (в режимі відеоконференції) - представник ТОВ “Електротрейдінг Груп”

 

СУТЬ СПОРУ:

 

До суду надійшла заява розпорядника майна арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023), просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги 1 від 22.07.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО”.

Ухвалою від 04.12.2023, зокрема, заяву розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) про визнання недійсним правочину прийнято до розгляду. Залучено в якості учасників у справі № 908/2289/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” - Комунальне підприємство “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства “Нікопольської міської ради  та Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак”. Судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) призначено на 19.12.2023, 10 - 00.

До суду надійшли:

- від ТОВ “Інтер Козак” заперечення на заяву розпорядника майна (вх. № 27100/08-08/23 від 19.12.2023);

- від Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради витребувані докази (вх. № 27203/08-08/23 від 19.12.2023) та клопотання про ведення засідання без участі представника підприємства (вх. № 27080/08-08/23 від 19.12.2023).

У засіданні додаткові докази приєднано до матеріалів справи, клопотання прийнято до розгляду.

У засіданні розпорядник майна підтримав заяву (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023).

Представники кредиторів вважають її правомірною, просять задовольнити.

У засіданні представники боржника та ТОВ “Інтер Козак” проти заяви розпорядника майна заперечили.

У засіданні клопотання Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради (вх. № 27080/08-08/23 від 19.12.2023) прийняте до відома.

Ухвалою від 19.12.2023 судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) відкладене на 18.01.2024, 12 - 00.

До суду надійшли:

- від Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради витребувані додаткові пояснення (вх. № 1214/08-08/23 від 18.01.2024) та клопотання про ведення засідання без участі представника підприємства (вх. № 1215/08-08/23 від 18.01.2024);

- від ліквідатора Острика С.Ю. клопотання про долучення доказів в обґрунтування заяви про визнання правочину недійсним (вх. № 1254/08-08/24 від 18.01.2024).

У засіданні додаткові докази приєднано до матеріалів справи, клопотання прийнято до розгляду.

У засіданні від ТОВ “Інтер Козак” надійшло клопотання про відкладення засідання з метою надання заперечень на заяву розпорядника майна (вх. № 27100/08-08/23 від 19.12.2023) з врахуванням приєднаних у засіданні до матеріалів справи доказів.

Ухвалою від 18.01.2024 судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) відкладене на 26.01.2024, 10 - 00.

У засіданні 26.01.2024 оголошувались перерви до 02.02.2024, 10 - 00, 09.02.2024, 10 - 00 на стадії дослідження доказів у справі.

До суду надійшли:

- клопотання ліквідатора (вих. від 09.02.2024) про неможливість явки у засідання за сімейними обставинами та відкладення засідання з метою особистої участі;

- клопотання представника  кредитора 5 Литвинова В.В. (вих. від 09.02.2024) про відкладення засідання, оскільки він представляє інтереси ТОВ “ЕТГ” при здійсненні НКРЕКП планової перевірки ліцензіата, яка призначена на 09.02.2024 о 10:00, що підтверджується повідомленням НКРЕКП про проведення планової перевірки № 25-38/24 від 23.01.2024 та листом НКРЕКП № 19-38/24 від 23.01.2024.

Ухвалою суду від 09.02.2024 судове засідання для розгляду заяви розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) відкладено на 23.02.2024, 10 - 00.

23.02.2024 оголошена перерва у судовому засідання на 01.03.2024, 11 - 00.

01.03.2024 оголошена перерва у судовому засідання на 15.03.2024, 10 - 00 (на стадії дослідження доказів).

08.03.2024 на адресу суду через систему “Електронний суд” від Острика С.Ю. надійшли пояснення (вх. № 5447/08-08/24 від 08.03.2024).

Згідно ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З метою об’єктивного розгляду заяви розпорядника майна Острика С.Ю. від 23.11.2023 (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023), враховуючи невиконання колишнім керівником обов’язку передачі документів боржника ліквідатору у повному обсязі, відсутність оригіналів доказів у справі, суд ухвалою від 08.03.2024 витребував у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях документи.

У засіданні 09.02.2024 оголошувались перерви до 23.02.2024, 01.03.2024, 11 - 00, 15.03.2024, 10 - 00, 29.03.2024, 10 - 00, 12.04.2024, 10 - 00, 16.04.2024, 14 - 00.

У засіданні 16.04.2024 ліквідатор боржника Забродін О.М. заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю. підтримав, просить задовольнити.

У засіданні 16.04.2024 на підставі ст. 216 ГПК оголошено до 23.04.2024, 11 - 00.

Судове засідання 23.04.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 23.04.2024 винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши у засіданні заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023), заслухавши представників учасників у справі, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Заявник вважає, що спірний Договір є фраудаторною та фіктивною угодою, оскільки він направлений на ухилення Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі за текстом - “боржник”) від виконання зобов’язань перед кредиторами з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 відкрито провадження у справі № 908/2289/23 про банкрутство боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича. Оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.

Цією ж ухвалою визнано грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 грн. 85 коп. пені. Ухвалою від 30.10.2023 затверджено реєстру вимог кредиторів. На даний час розмір вимог визнаних судом вимог кредиторів 1-ї, 3-ї, 4-ї та 6-ї черг задоволення становить 45 837 248, 93 грн.

Станом на 31.12.2021 відповідно до звітності, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія ПАЛІВЕНЕРГО”, розмір кредиторської заборгованості складав 99 271, 00 тис. грн.

Станом на 15.11.2023 ПП “Центр антикризових технологій” на замовлення розпорядника майна здійснено аналіз фінансово - господарського та інвестиційного стану боржника, в тому числі, на предмет виявлення ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, незаконних дій у разі банкрутства, приєднаний до матеріалів справи.

За результатами аналізу фінансово - господарського стану боржника встановлено:

1. Показники поточної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго” по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (01.01.2019 - 31.12.2022), мають від’ємний результат. Відповідно до п. 3.2.1 Методичних рекомендацій, фінансовий стан ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, у якого на початку та в кінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами.
2. Виявлені всі ознаки критичної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, тому що за підсумками періоду, що передує прийняттю кредитором рішення про звернення до господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, та показники коефіцієнтів покриття, забезпечення власними засобами та автономії були значно менші за їх нормативні значення.
3. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду, в якому кредитором було прийнято рішення про звернення до суду (станом на 31.12.2022) збиток від господарської діяльності становив - 14 124, 00 тис. грн., показники покриття, забезпечення власними засобами та автономії за проаналізований період значно менші за нормативи, тобто виявлені всі ознаки понадкритичної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, коли задоволення вимог кредиторів можливо тільки в ліквідаційній процедурі.
4. Встановлені підстави для прийняття керівництвом ТОВ “ВЕК “Палівенерго” попереджувальних (з метою запобігання потенційному банкрутству) заходів, в період з 31.12.2021 по 31.12.2022. Виявлені економічні ознаки дій з доведення Підприємства до банкрутства.
5. В показниках ТОВ “ВЕК “Палівенерго” не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, були присутні всі ознаки його понадкритичної неплатоспроможності.
6. Центр не має яких - небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником контрагентам недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності.
7. Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства ТОВ “ВЕК “Палівенерго” свідчать про такий стан підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки в межах ліквідаційної процедури. Виходячи з вищевикладеного, можна визначити, що поточна неплатоспроможність ТОВ “ВЕК “Палівенерго” зумовлена в значній мірі суб’єктивними (ендогенними), а не об’єктивними факторами, такими, зокрема, як нераціональні управлінські рішення, а також спад кон’юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб’єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.

Також відповідно до зазначеного висновку станом на 31.12.2021 показник поточної неплатоспроможності становив - 99 271, 00 (норматив > 0), коефіцієнт покриття 1, 20 (норматив > 1,5), коефіцієнт Бівера 0, 0872 (норматив > 0,2). При аналізі встановлено, що починаючи з 01.01.2019 ризик неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго” почав зростати.

Таким чином, за підсумками 2021 року ТОВ “ВЕК “Палівенерго” мало значний розмір кредиторської заборгованості та було неплатоспроможним. Відповідно до частини 1 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

Заявник вважає, що даний правочин (зі змінами та доповненнями) укладений боржником із заінтересованою особою у ризиковий період та спрямований на зменшення ліквідаційної маси (активів боржника) з метою ухилення від задоволення вимог кредиторів.

Посилається на розгляд судом заяви кредитора ТОВ “Електротрейдінг Груп” про визнання недійсним правочину - договору оренди № 01/02-21 від 02.02.2021 разом зі змінами та доповненнями, укладеного ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД”, як орендодавцем, та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”. В обґрунтування зазначеної заяви кредитором зазначено, зокрема, про пов’язаність між собою осіб, які контролюють ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”.

А саме: Попутько Тетяна Володимирівна була керівником ТОВ “Арена Груп ЛТД” та уклала від імені цього підприємства фіктивний договір про штучне нарощування кредиторської заборгованості шляхом створення заборгованості з орендної плати.

У матеріалах справи міститься копія нотаріально посвідченої довіреності від 04.07.2022 серія та номер бланку НРТ 331045. За цією Довіреністю Калянова Ольга Юріївна (бенефіціарний власник, яка після відкриття справи про банкрутство відступила свої корпоративні права нинішньому власнику Лебедю Р.А.) уповноважила Шевчука Володимира Миколайовича та Попутько Олександра Васильовича представляти її інтереси, як учасника Боржника, у відносинах з іншими юридичними та фізичними особами, державними органами, установами, реєстраторами тощо. Довіреність видана строком на 5 (п’ять) років, та діє до 04.07.2027.

При цьому, Попутько Олександр Васильович: спільно з діючим бенефіціаром ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” - Сивогривовою Надією Валентинівною, володіють ТОВ “МРІЯ КОСМІЧНА”, код ЄДРПОУ 45020425, у якості бенефіціарних власників. При цьому, Шевчук Володимир Миколайович: спільно з діючим бенефіціаром ТОВ “АРЕНА ГРУП ЛТД” - Попутько Тетяною Володимирівною, володіли ТОВ “НКС”, код ЄДРПОУ 37221234, у якості бенефіціарних власників з червня 2016 року по вересень 2023 року.

Кредитор у справі ТОВ “Дрімнет” надав розпоряднику майна документи щодо родинних зв’язків Калянової Ольги Юріївни та Калянова Андрія Валентиновича, а саме: копію свідоцтва про шлюб І-ЖС 037097 від 21.07.2007.

Калянов Андрій Валентинович, який є чоловіком Калянової Ольги Юріївни - бенефіціарного власника в період укладення оскаржуваного договору, видав довіреність на Попутька Олександра Васильовича від 02.06.2021, якою уповноважує Попутька Олександра Васильовича користуватися грошовими коштами Калянова А.В., що знаходяться на рахунках в АТ “МетаБанк”.

В свою чергу, у матеріалах господарської справи № 904/4330/23 містяться банківські виписки по рахунку ТОВ “Інтер Козак”, відкритому в АТ “Мотор-Банк”.

Відповідно до зазначених виписок ТОВ “Інтер Козак” для фінансування господарських операцій щодо відступлення права вимоги надавалася фінансова допомога групою осіб:

- Попутько Тетяною Володимирівною (дружиною Попутька Олександра Васильовича, уповноваженої особи бенефіціарного власника боржника Калянової О.Ю. та її чоловіка Калянова А.В.);

- Попутьком Олександром Васильовичем (уповноваженою особою бенефіціарного власника боржника Калянової О.Ю. та її чоловіка Калянова А.В. та засновником ТОВ “СЕМЬ ЛТД”);

- Сивогривовою Катериною Богданівною (сестрою Калянова А.В.); Кузьменко Оленою Василівною (сестрою Попутька О.В.).

Заявник вважає, що є доведеним пов’язаність щонайменше чотирьох учасників даної справи про банкрутство - боржника ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, кредитора ТОВ “Арена Груп ЛТД”, покупця активів боржника до його процедури банкрутства - ТОВ “СЕМЬ ЛТД”, покупця активів боржника до процедури банкрутства - ТОВ “Інтер Козак”.

Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 1 КУпБ заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Вважає, що ТОВ “Інтер Козак” є пов’язаною особою із боржником (щонайменше, на дату укладення оспорюваного договору) через бенефіціарних власників, їхніх родичів та осіб, які фінансували (і, відповідно, контролювали) господарську діяльність двох зазначених суб’єктів господарювання.

Розпорядником майна поданий до матеріалів справи звіт за наслідками процедури розпорядженням майном, до якого долучені витяги із Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28337901 від 07.11.2023 накладено приватне обтяження на депозитний вклад у розмірі 100 000, 00 доларів США на підставі договору застави 19/Z/91/20 від 30.11.2020, відкритого в АТ “Мотор-Банк”. Боржниками зазначені Калянов Андрій Валентинович та ТОВ “ВЕК “Палівенерго”. Відповідно до витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 28718136 від 07.11.2023 накладено приватне обтяження на депозитний вклад у розмірі 100 000, 00 доларів США на підставі договору застави 19/Z/25/21 від 31.03.2021, відкритого в АТ “Мотор-Банк”. Боржниками зазначені також Калянов Андрій Валентинович та ТОВ “ВЕК “Палівенерго”.

За таких обставин, вважає, що пов’язаними особами Каляновою Ольгою Юріївною, Попутько Тетяною Володимирівною, Попутько Олександром Васильовичем, Сивогривовою Катериною Богданівною, Кузьменко Оленою Василівною організовано та здійснено господарські операції щодо укладення договорів відступлення прав вимоги від ТОВ “ВЕК “Палівенерго” на користь ТОВ “Інтер Козак” та фінансування такого відступлення.

Подружжя Калянових, їхні довірені особи та родичі таким чином отримали ряд вигод від здійснення таких операцій:

1. Грошові кошти, заведені від покупців дебіторської заборгованості ТОВ “Інтер Козак” та ТОВ “Семь ЛТД” на ТОВ “ВЕК “Палівенерго” під відступлення права вимоги, спрямовані на погашення кредиту АТ “Мотор-Банк”, що дозволило Калянову Андрію Валентиновичу зняти заставу та вільно розпоряджатися своїми депозитними вкладами у розмірі щонайменше 200 000, 00 доларів США. При цьому, за приписами частини 1 статті 4 КУпБ засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов’язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. Однак, Калянов А.В. як чоловік та заінтересована особа щодо бенефіціарного власника Калянової О.Ю. (в період укладення оскаржуваних договорів) не лише не вживав заходи щодо погашення вимог кредиторів, а погашав банківський кредит ТОВ “ВЕК “Палівенерго” саме з метою усунення перешкод у розпорядженні своїм особистим вкладом за зобов’язанням, в якому ТОВ “ВЕК “Палівенерго” та Калянов А.В. були солідарними боржниками.
2. Група осіб, пов’язаних із подружжям Калянових, одержала право вимоги дебіторської заборгованості на чисте та створене у липні 2022 Товариство, яке не має такої великої кредиторської заборгованості, як ТОВ “ВЕК “Палівенерго”. В той час, у випадку, якби таке стягнення дебіторської заборгованості здійснювалося на користь первісного кредитора ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, необхідно було б розраховуватися із кредиторами неплатоспроможного підприємства.
3. Грошові кошти, отримані ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, в тому числі, від відступлення дебіторської заборгованості, виводилися пов’язаним особам, зокрема, шляхом виплати дивідендів, оплати фінансової допомоги та за іншими договорами. Так, 22.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 (далі - Договір), відповідно до п. 1 - 1.2. якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, у відповідності із договором № 75Д/544 від 31.12.2021 (далі - Основний договір - 1) та договором 69Д/499 від 01.12.2021 (далі - Основний договір - 2), укладеним між первісним кредитором та Комунальним підприємством “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03341339) (далі - Боржник). За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника сплати грошових коштів за Основним договором у сумі 3 957 178 грн. 07 коп. Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до Боржника, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор з дня укладення цього Договору зобов’язаний передати письмове Повідомлення Боржнику про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до Боржника у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги Первісному кредитору Новий кредитор має право вимагати обов’язків, Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору. Відповідно до пункту 3.3 Договору строк сплати за відступлення права вимоги визначений до 31.12.2025.

Також встановлено, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області розглядається справа № 904/4331/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” до відповідача - Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради про стягнення 382 363 грн. 06 коп., тобто, суми дебіторської заборгованості, що була відступлена боржником на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” за другим із договорів, укладеним ТОВ “ВЕК “Палівенерго” та Комунальним підприємством “Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради.

Ухвалою від 14.11.2023 ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” залучено третьою особою. Призначено справу до розгляду на 28 листопада 2023, 11 - 30.

В межах двох справ, що перебувають у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, ТОВ “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” залучено третьою особою у справі.

Заявник, вважає, що оскаржуваний договір відступлення права вимоги, укладений заінтересованими особами протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та порушив права боржника, який став неплатоспроможним внаслідок такого відступлення, та його кредиторів, які не отримали очікувану оплату за своїми вимогами до боржника.

Зокрема, в матеріалах справи № 904/4330/23 наявні додаткові угоди до оспорюваного договору. Додатковою угодою від 01.08.2022 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 конкретизовано предмет договору (підстави виникнення дебіторської заборгованості) та внесені інші зміни.

Додатковою угодою від 02.08.2022 до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 внесено зміни до строку оплати відступленого права вимоги - до 31.12.2022.

Однак, цими змінами зменшена сума оплати за договором про відступлення права вимоги із 3 957 178 грн. 07 коп. до 3 817 178, 07 грн.

Сама додаткова угода від 02.08.2022 не була подана ТОВ “Інтер Козак” своєчасно із позовною заявою, а надана вже під час розгляду справи № 904/4330/23, що може також вказувати на невідповідність дійсної дати укладення такої додаткової угоди саме 02.08.2022.

Внаслідок укладеного договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 (разом зі змінами та доповненнями) ліквідаційна маса (активи ТОВ “ВЕК “Палівенерго”) зменшилася на 140 000, 00 грн. (3 957 178, 07 грн. - 3 817 178, 07 грн.), що спричинило збитки боржнику та його кредиторам.

Також, у матеріалах справи № 904/4330/23 міститься відзив Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради, в якому представник даного підприємства зазначає про те, що ТОВ “Інтер Козак” та ТОВ “ВЕК “Палівенерго” надсилали Боржнику редакцію копію договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 із частково зафарбованими пунктами 1.2 (розмір боргу), 2.1 (сума відступлення), 3.3 (сума відступлення, яку належить сплатити).

Такі дії відповідачів свідчать про порушення принципів таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України) та може свідчити про існування декількох редакцій таких договорів та коригування тексту оспорюваного договору уже після його підписання, або підписання не на дату, яка зазначена в тексті договору, або монтаж даного договору.

Таким чином, умови Договору (до внесення змін додатковою угодою від 02.08.2022) передбачають відтермінування сплати за відступлене право більше ніж на три роки (до 31.12.2025), а Договір зі змінами в редакції додаткової угоди від 02.08.2022 зменшує активи (ліквідаційну масу) ТОВ “ВЕК “Палівенерго”.

Крім того, у Нового кредитора виникло право вимоги до Боржника в момент вчинення правочину на підставі частини 1 стаття 514 ЦК України. За змістом цієї норми до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами оскаржуваного Договору боржник у справі про банкрутство (Первісний кредитор за Договором) до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе майнові зобов’язання щодо відступлення Новому кредитору права вимоги до Боржника та передання йому з цією метою підтверджуючих документів, внаслідок чого він став неплатоспроможним, а виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим. Оспорюваний Договір про відступлення права вимоги укладений 22.07.2022, тобто, на час, коли уже утворилася визнана судом заборгованість конкурсних кредиторів. Викладене свідчить, що дійсною метою відступлення права вимоги було не задоволення вимог кредиторів, а виведення активів шляхом передачі майнових прав іншій юридичній особі. Крім того, Боржник здійснив відчуження свого майна (майнового права) за ціною, нижчою від ринкової, за умови що в момент прийняття зобов’язання та внаслідок  його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Ринкова вартість для вартості права вимоги не може бути нижчою, ніж номінальна сума права вимоги, що відступається.

Вважає, що є очевидним те, що ринковою вартістю права вимоги за Договором до Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 03341339) є номінальна вартість зазначеного права вимоги - 3 957 178 грн. 07 коп.

Комунальне підприємство “Нікопольське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради є підприємством комунальної форми власності, що забезпечує потреби населення водопостачанням та послугами каналізації а виконання договору за участю зобов’язаної особи - комунального підприємства забезпечується гарантіями муніципалітету та бюджетом органу місцевого самоврядування, в тому числі, і шляхом субсидіарної відповідальності засновника комунального підприємства у процедурі банкрутства.

Розмір статутного капіталу цього Комунального підприємства за відкритими відомостями ЄДРЮОФОП та ГФ становить 21 563 265 грн. Недостатність майна для задоволення вимог кредиторів підтверджується тим, що вимоги кредиторів внаслідок укладення оскаржуваного Договору не були погашені.

Розмір вимог кредиторів на дату подання цієї заяви, як уже зазначалося, становить 45 837 248, 93 грн.

Крім цього, починаючи із 2022 року, відносно боржника відкриті виконавчі провадження, які і станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутства згідно із відомостями АСВП є відкритими та не виконаними. Також у матеріалах справи містяться відомості, що на дату відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” на виконанні у державних та приватних виконавців перебували наступні виконавчі провадження: 70349659 Дата відкриття: 15.11.2022, Стягувач ПП “НІК”; 70611320 Дата відкриття: 23.12.2022, Стягувач ТОВ “Електротрейдінг Груп”; 70902124 Дата відкриття: 03.02.2023, Стягувач Державна служба статистики України; 70947023 Дата відкриття: 06.02.2023, Стягувач ТОВ “ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК “ЕНЕРГОАЛЬЯНС”; 70947191 Дата відкриття: 06.02.2023, Стягувач ТОВ “ТОРГОВЕЛЬНИЙ БУДИНОК “ЕНЕРГОАЛЬЯНС”; 71411268 Дата відкриття: 31.03.2023, Стягувач ТОВ “Волинь - Шифер”; 72050170 Дата відкриття: 19.06.2023, Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС НАСТАШКА”; 72284480, Дата відкриття: 18.07.2023, Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “ДІЛОВИЙ ДІМ” 72570159, Дата відкриття: 17.08.2023, Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю “КВС-УКРАЇНА”.

У випадку, якщо б Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” повідомило виконавців про свої активи у вигляді дебіторської заборгованості, а не здійснювало продаж цього активу за половину вартості із відстрочкою оплати, на зазначений актив виконавці могли б звернути стягнення.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Оцінюючи підстави визнання правочину недійсним, встановлені зазначеною нормою, заявник вважає, що, уклавши оскаржуваний договір відступлення права вимоги, ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” взяв на себе зобов’язання щодо передачі 3 957 178 грн. 07 коп. за оскаржуваним Договором без відповідних дій майнових дій зі сплати еквівалентної суми у розмірі 3 957 178 грн. 07 коп. за відступлення права вимоги в момент укладення договору одночасно із переданням Новому кредитору права вимоги.

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов’язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов’язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними або можуть бути визнані недійсними. У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів). Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження”).

ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” маючи заборгованість перед кредиторами, вимоги яких визнані судом у розмірі щонайменше 45 837 248, 93 грн., при укладанні договору відступлення права вимоги за ціною, що є нижчою суми відступленої грошової вимоги, тобто із значним дисконтом, до того ж із відкладальною умовою щодо оплати, діяло без цілі, спрямованої на досягнення розумної мети, а саме: для погашення існуючої заборгованості, що свідчить про намір ухилення ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” від розрахунків із кредиторами та завдання шкоди останньому.

До того ж, умови оспорюваного Договору містять пункт 5.3.7, за умовами якого на Боржника також покладений обов’язок сплатити штраф у розмірі 30 % за повернення права вимоги від Нового кредитора первісному кредитору. Така ситуація може теоретично відбутися і у випадку визнання оспорюваного Договору недійсним, його розірвання або з інших підстав. Отже, зазначений пункт також спрямований на можливе отримання неправомірної вигоди Новим кредитором за рахунок Первісного кредитора у вигляді штрафних санкцій у розмірі 30 %. Дискримінаційним є і пункт 5.3.6 Договору щодо необхідності відшкодування витрат з боку ТОВ “ВЕК “Палівенерго” на користь ТОВ “Інтер Козак” у випадку повернення права вимоги Первісному кредитору.

Зазначена конструкція Договору із покладення штрафних санкцій на Первісного кредитора свідчить про те, що боржник ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” безоплатно взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони (аналогічних штрафних санкцій). Отже, оспорюваний Договір укладено між пов’язаними особами на невигідних для ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” умовах: без жодної економічної мети відчужено право вимоги за ціною, що є значно нижчою суми відступленої грошової вимоги, тобто із дисконтом, що призвело до зменшення ліквідаційної маси, до того ж із відкладальною умовою щодо оплати. А у випадку повернення такого права вимоги Первісному кредитору ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” вимушений буде сплатити 30 % штрафу від цієї суми.

Внаслідок укладення оспорюваних договорів активи боржника зменшились на 140 000 грн. 00 коп., збільшилась неплатоспроможність боржника, що фактично стало однією з підстав для невиконання грошових зобов’язань перед конкурсними кредиторами, визнаними судом, а також порушення їхніх прав кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок права вимоги. Крім того, договір про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 має фактично ознаки договору факторингу, однак, відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 910/2489/17 вказано на критерій розмежування договору факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги, а саме - строк дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Зазначає, що ТОВ “Інтер Козак” (у відзиві помилково ТОВ “СЕМЬ ЛТД”) не є банком та іншою фінансовою установою, про що свідчать дані пошуку за кодом ЄДР у реєстрах фінансових установ на сайті НКЦПФР, отже, не є уповноваженим суб’єктом (фактором), який має право укладати такі договори.

Викладена обставина є підставою також для визнання даного договору недійсним, що передбачена частинами 1, 2 статті 203 ЦК України: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Укладення договору факторингу стороною, яка не є банком та фінансовою установою, безумовно свідчить про порушення статті 1079 ЦК України та свідчить про відсутність у Нового кредитора спеціальної дієздатності, яка набувається шляхом отримання дозвільних документів для здійснення фінансової та факторингової діяльності. Також, на момент відступлення права вимоги Новий кредитор як правонаступник Первісного кредитора за усіма правами та обов’язками був зобов’язаний відкрити поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника, чого ТОВ “Інтер Козак” здійснено не було. Діюче законодавство забороняє стягувати платежі за спожиту електричну енергію поза використанням такого рахунку. Відповідно до преамбули Закону України “Про ринок електричної енергії” цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище. У п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” дається визначення електропостачальника як суб’єкта господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 74 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” ринок електричної енергії система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам. Пунктом 69 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” визначено, що поточний рахунок із спеціальним режимом використання рахунок, відкритий в уповноваженому банку і призначений для забезпечення проведення розрахунків відповідно до цього Закону.

Пунктом 94 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” визначено, що уповноважений банк ринку електричної енергії (уповноважений банк) будь-який банк, у статутному капіталі якого не менше 75 відсотків акцій (часток) належать державі, що відповідає визначеним Кабінетом Міністрів України вимогам та віднесений Кабінетом Міністрів України до переліку уповноважених банків і має право здійснювати обслуговування поточних рахунків із спеціальним режимом використання учасників ринку.

Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії” від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 3.1.7 глави 3.1 розділу III Правил передбачено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Частинами 1, 2, 5, 6, 8 ст. 75 Закону України “Про ринок електричної енергії” передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Покупці електричної енергії, які купують електричну енергію в електропостачальників, вносять плату за отриману електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника в одному з уповноважених банків. Кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються згідно з алгоритмом, який встановлюється Регулятором. Такий алгоритм розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника передбачає, за звичайних умов, перерахування всіх коштів, що надходять від покупців на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника, у повному обсязі на поточні рахунки електропостачальника. Внесення змін до зазначеного алгоритму здійснюється виключно у разі прострочення електропостачальником у строки та порядку, що визначені правилами ринку, оплати вартості його небалансів електричної енергії. Такі зміни до алгоритму діють до повного погашення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму вносяться на підставі подання оператора системи передачі у разі виникнення заборгованості електропостачальника перед оператором системи передачі. Зміни до алгоритму мають передбачати, що кошти з поточного рахунка із спеціальним режимом використання електропостачальника перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оператора системи передачі до повного погашення недоплати за куплений електропостачальником небаланс електричної енергії. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку затверджується та оприлюднюється Регулятором. У разі перерахування коштів за електричну енергію та послуги на інші рахунки, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, у випадках, визначених цією статтею, отримувачі повинні повернути ці кошти у триденний строк з моменту їх отримання. У разі неповернення у цей строк коштів, сплачених на інші рахунки, ніж поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають стягненню до державного бюджету як санкція за вчинене правопорушення. Зарахування коштів до державного бюджету не звільняє їхніх отримувачів від повернення цих коштів відповідному учаснику ринку.

Пунктами 4.1, 4.2 розділу IV Правил передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи. Згідно з п. 4.5 розділу IV Правил оплата електропостачальнику вартості електричної енергії, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.

Підсумовуючи викладене, зазначає, що ст. 75 Закону України “Про ринок електричної енергії” забороняє перерахування коштів за куплену електричну енергію на інші рахунки, ніж на поточний рахунок електропостачальника із спеціальним режимом використання в одному з уповноважених банків, і встановлює майнову відповідальність за неповернення таких коштів, у разі їх перерахування на інші рахунки, та не звільняє від повернення цих коштів енергопостачальнику.

У відповідності до умов укладених договорів із КП “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” саме ТОВ “ВЕК “Палівенерго” у розумінні приписів п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про ринок електричної енергії” є електропостачальником, який зобов`язаний відкрити поточний рахунок із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку та використовувати його при здійсненні розрахунків за куплену електричну енергію.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Ураховуючи викладене, вважає, що передача права вимоги до ТОВ “Інтер Козак” за договорами про постачання електричної енергії № 75Д/544 від 31.12.2021 та договором № 69Д/499 від 01.12.2021 щодо стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію від ТОВ “ВЕК “Палівенерго” до ТОВ “Інтер Козак” є неможливою, оскільки матиме своїм наслідком необхідність сплати відповідачем за спожиту електричну енергію не постачальнику на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, а іншій особі ТОВ “Інтер Козак”, що прямо суперечить приписам ст. 75 Закону України “Про ринок електричної енергії”.

До подібного висновку дійшов і Господарський суд Луганської області в ухвалі від 27 січня 2023 року у справі № 905/730/22.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 40, 42, 44 Кодексу України з процедур банкрутства, просить суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги 1 від 22.07.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО”.

У заяві (вх. № 8090/08-08/24 від 15.04.2024) боржник в особі ліквідатора заяву підтримав, просить задовольнити.

ТОВ “Інтер Козак” у запереченнях (відзиві) (вх. № 27100/08-08/24 від 19.12.2023) проти заяви заперечує з наступних підстав.

Положення статті 42 КУзПБ розширює визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є “-” універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, спрямованою на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Вважає, що розпорядник майна не надає суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин того, що оспорюваний Розпорядником майна Договір був вчинений з метою ухилення Боржника від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, зокрема результатів аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, тобто такі твердження є лише необґрунтованими припущеннями, на яких не може базуватись доказування.

Посилання в заяві розпорядником майна Боржника на те, що “недостатність майна для задоволення вимог кредиторів підтверджується тим, що вимоги кредиторів внаслідок укладання оскаржуваного Договору не були погашені”, не витримують жодної критики.

Так, номінальна вартість відступленого за спірним договором права вимоги дорівнює 3 957 178, 07 грн. При цьому така вимога за двома договорами постачання електричної енергії споживачу була оплачена 05.08.2022 року (тобто протягом 14 днів з дня укладання договору відступлення права вимоги від 22.07.2023 року) у загальному розмірі 3 817 178, 07 грн. (96,5 %).

В той же час, судом було визнано вимоги конкурсних кредиторів у загальному розмірі 45 685 694, 00 грн., що підтверджується ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.10.2023 у справі № 908/2289/23, що є в публічному доступі.

Із зазначеного випливає те, що за рахунок грошових коштів у розмірі 3 817 178, 07 грн. (що дорівнює 8,4 % від загальної суми визнаних судом грошових вимог до боржника), що надійшли від ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” в якості оплати за спірним договором відступлення права вимоги, здійснити розрахунки із всіма конкурсними кредиторами було б апріорі неможливо. Цих коштів в будь-якому випадку не могло бути достатнім для погашення вимог кредиторів.

Розпорядником майна не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що саме укладення Договору з ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” призвело до неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.

В цьому аспекті є безпідставними доводи розпорядника майна боржника про те, що «дійсною метою відступлення права вимоги було не задоволення вимог кредиторів, а виведення активів шляхом передачі майнових прав іншій юридичній особі».

Логічним є висновок про те, що Боржнику за відсутності швидкого розрахунку з боку ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” за спірним договором відступлення права вимоги, необхідно було відшукати боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових коштів на сплату судового збору у розмірі 59 357, 67 грн. та очікувати тривалий час (не менш ніж до грудня 2023 року) виконання КП “НВУВКГ” НМР своїх зобов’язань за договорами про постачання електричної енергії споживачу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц зазначалось, що фраудаторний правочин може кваліфікуватися як фіктивний; такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом; такий, що порушує публічний порядок. Також у даній постанові було чітко зазначено про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.10.2020 року у справі № 755/17944/18 застосування конструкції фраудаторності при оплатному договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

До таких обставин Верховний Суд у вказаній постанові відніс: момент укладення договору; контрагента, з яким боржник укладає оспорюваний договір (родич боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціну (ринкова/неринкова); наявність/відсутність плати за продане майно; чи після відчуження спірного майна в боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором.

В даному випадку для визнання Договору розпорядник майна повинен довести, а суд встановити наявність наступних обставин.

- Договір укладений в підозрілий період, тобто вчинені Боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство;

- Договір укладений Боржником з пов’язаною з ним особою;

- вартість права грошової вимоги не є ринковою, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги;

- відсутність плати за відступлене право вимоги;

- після укладення Договору у боржника відсутнє інше майно, майнові права та/або дебіторська заборгованість, за рахунок яких він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредиторами.

Вказані вище обставини є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд в постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18, що вбачається з їх змісту.

Разом з тим, Боржник та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” не є пов’язаними особами (одноособовим засновником та керівником є Гузенко Альона Віталіївна), що підтверджується відомостями із ЄДРЮОФОПГО, вартість права грошової вимоги є реальною, визначеною сторонами з урахуванням всіх обставин, які вплинули на її ліквідність.

ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” виконало в повному обсязі свої зобов’язання за Договором та сплатило в строк, встановлений Договором відступлення права вимоги, на користь ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” грошові кошти у загальному розмірі 3 817 178, 07 грн.

Таким чином можливо дійти висновку про відсутність всіх необхідних обставин, що дозволяли б кваліфікувати Договір як такий, що вчинений на шкоду кредиторам, тобто фраудаторним правочином, а отже відсутні підстави для визнання Договору недійсним.

Щодо неправомірності доводів Заявника про занижену вартість відступленого права вимоги.

Приписами статті 177 ЦК України визначено, що об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із частиною 1 статті 178 ЦК України, об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Згідно з приписами частини 3 статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, з викладеного вбачається, що право вимоги є об’єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни.

За змістом частини 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

В частині 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу абзац 1 частини 1 статті 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) розкрила поняття номінальної та реальної вартості права вимоги.

Так, в пунктах 77 - 79 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: “Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника”.

Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила: “...сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид гуртової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається)”.

Звертає увагу суду, що вартість права вимоги в Договорі була визначена його сторонами за взаємною згодою, з урахуванням особливостей діяльності боржника - КП “НВУВКГ” НМР, який є стратегічним об’єктом, особливо в умовах військового стану, що вплинуло на діяльність вказаного суб’єкту господарської діяльності і як наслідок на ліквідність відповідного права грошової вимоги.

Введення військового стану унеможливлює стягнення із КП “НВУВКГ” НМР в судовому порядку штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов договору, що має наслідком неможливість отримання ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” економічного ефекту від цієї угоди, а саме приросту його активів.

В той же час, проведення розрахунків ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” за спірним договором відступлення права вимоги в серпні 2022 року у розмірі, що дорівнює 96,5 % від номінальної вартості відступленої вимоги, свідчить про економію для ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” часового ресурсу (боржник досі не сплатив заборгованості та не визнає її в судовому порядку), а також витрат на звернення до суді із позовами про стягнення заборгованості з КП “НВУВКГ” НМР, які складаються із судового збору (59 357, 67 грн. що складає майже 40 % від дисконтованої суми проданого права вимоги) - та юридичного супроводження ведення справ в суді тощо.

Щодо відсутності у договорі відступлення права вимоги ознак факторингу.

Відповідно до приписів статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошті в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачити надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, за змістом статей 512, 1077 ЦК України розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

В пункті 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) визначено, що “...якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором Фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 51)”.

Звертає увагу суду, що слушним в даному випадку є посилання Розпорядника майна на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.03.2018 у справі № 910/2489/17 щодо критерію розмежування договорів факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги - строку дії таких договорів.

Так, Верховний Суд у вказаній постанові від 21.03.2018 у справі № 910/2489/17 зазначив: “Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Поговір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором”.

Звертає увагу суду, що оспорюваний розпорядником майна договір про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022 наразі припинив свою дію, оскільки його умови виконані в повному обсязі його сторонами, а саме: ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” передало ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” право вимоги до КП “НВУВКГ” НМР, а ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” оплатило її вартість, визначену умовами Договору, що свідчить про те, що вказаний договір не містить ознак факторингу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред’явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з’ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відповідач звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19, об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Тобто саме на позивача покладений обов’язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18 від 26.01.2021 по справі № 903/249/20.

Враховуючи викладене, вважає, що Заявником не доведене, в чому саме полягає порушення спірним договором № 1 від 22.07.2022 прав Боржника, оскільки станом на серпень 2022 року відбулось погашення перед ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” заборгованості на 96,5 % за договором про постачання електричної енергії споживачу № 75Д/544 від 31.12.2021 та № 69Д/499 від 01.12.2021, зобов’язання по якому складали предмет договору відступлення права вимоги.

Виходячи із вищенаведеного, вважає, що Заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність ознак фіктивності Договору відступлення права вимоги, як наслідок - відсутні підстави для визнання його недійсним.

Щодо розгляду спору про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, укладеного боржником, за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 7 ГПК України закріплений такий принцип цивільного судочинства, як рівність перед законом і судом: “Правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин”.

ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” користуючись принципом рівності учасників процесу, враховуючи складність спірних правовідносин та великий обсяг доказової бази у даній справі, вважає за доцільне просити суд проводити розгляд заяви розпорядника майна Боржника за правилами загального позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 42, 46, 124, 123, 207, 251, 252 ГПК України, просить, зокрема, відмовити в задоволенні заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО”, арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вільна енергетична компанія “ПАЛІВЕНЕРГО” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР КОЗАК” в повному обсязі.

КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” надало додаткові пояснення (вх. № 1214/08-08/24 від 18.01.2024) щодо заяви арбітражного керуючого.

1. В запереченнях зазначено, що ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” своєчасно здійснило оплату первісному кредитору ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” за договором про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року в розмірі 3 817 178, 07 грн.

Проте, відповідно до наданих виписок, ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” сплатило 3 816 843, 04 грн. (на 335, 03 грн. менше), що свідчить про неповне виконання свого зобов’язання за договором про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року.

2. ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” зазначає, що при укладені оскаржуваного договору ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” передало акти виконаних робіт, первинні бухгалтерські документи: акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії та інш. Проте, ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” не зазначено коли та які саме документи (дата, номер) були передані йому Первісним кредитором на підтвердження права вимоги до Боржника та її розміру. До того ж, зазначені ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” акти-рахунки купівлі-продажу електричної енергії не передбачені договорами № 69Д/499 від 01 грудня 2021 року та № 75Д/544 від 31 грудня 2021 року.
3. В запереченні зазначено, що з боку КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” існує порушення своїх обов’язків щодо оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2021 року та січні 2022 року.

По-перше, з невідомих причин ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” не надало акт приймання-передачі електричної енергії та рахунок за грудень 2021 та січень 2022, що не заперечується ТОВ “ІНТЕР КОЗАК”.

По-друге, всупереч умовам договорів № 69Д/499 від 01 грудня 2021 року та № 75Д/544 від 31 грудня 2021 року ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” вимагало від КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” здійснити оплату за спожиту електричну енергію за значно вищою ціною (докладна інформація в хронологічному порядку викладена у відзиві на позовну заяву у справах № 904/4330/23, № 904/4331/23).

4. На неодноразові запити КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” про надання належним чином завіреної копії договору про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року, були надані не завірені копії договору з частково зафарбованим текстом (зокрема, що розміру відступленої вимоги). Не завірена копія договору без частково зафарбованого змісту вперше було отримано в серпні 2023 року. Про існування додаткової угоди від 01 серпня 2022 року КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” стало відомо лише в серпні 2023 року при отриманні повторного повідомлення ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” вих. № 1391/1 від 24 липня 2023 року щодо погашення заборгованості. Про існування додаткової угоди від 02 серпня 2022 року КП ”НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” стало відомо лише під час судового засідання по справі № 904/4331/23 28 вересня 2023 року.

При ознайомленні з договором про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року, додатковими угодами від 01 серпня 2022 року та від 02 серпня 2022 року вбачається суттєва різниця у підписах директора ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” Володимира Шевчука. До того ж, приховування додаткових угод протягом року дає підстави вважати, що зазначена в них дата не є фактичною датою їх складання та підписання сторонами. В зв’язку з цим КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” в межах справи № 904/4331/23 подало клопотання про призначення почеркознавчої та технічної експертизи наступних документів:

- договору про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року;

 - додаткової угоди від 01 серпня 2022 року до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року;

- додаткової угоди від 02 серпня 2022 року до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року;

- листа ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” вих. № 975/1 від 27 липня 2022 року.

На думку КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” висновку експерта потребують такі питання:

- чи виконаний підпис на зазначених документах ймовірним виконавцем (директором ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” Володимиром Шевчуком);

- чи відповідає давнина виконання зазначених документів вказаній на них даті;

- чи могли документи бути створені пізніше 2022 року;

- відповідність часу нанесення відбитків печаток даті виготовлення зазначених документів.

В зв’язку з зупиненням провадження, дане клопотання судом не розглянуто.

5. На користь того, що договір про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року є фраудаторним свідчить той факт, що ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” зареєстровано 14 липня 2022 року зі статутним капіталом 1 000, 00 грн., а вже 22 липня 2022 року почало укладати договори про відступлення права вимоги з ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”.

Так, за даними Єдиного реєстру судових рішень між ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” та ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” укладені наступні договори про відступлення права вимоги: № 06 від 22 липня 2022 року на суму 558 110, 17 грн., боржник Товариство з обмеженою відповідальністю “Кушугумський медичний центр”, справа № 908/1961/22; № 7 від 04 серпня 2022 року, боржник Приватне підприємство фірма “Еліта”, справа № 904/2956/23; № 21 від 11 серпня 2022 року на суму 1 126 714, 96 грн., боржник Головне комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Міськводоканал Пологівської міської ради, справа № 908/2865/23; № 25 від 11 серпня 2022 року на суму 113 890, 91 грн., боржник Державне підприємство Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою, справа № 908/201/23; № 27 від 11 серпня 2022 року на суму 36 840, 64 грн., боржник Приватне підприємство “Інвест-Пак”, справа № 908/522/23.

На підставі вищевикладеного, КП “НІКОПОЛЬВОДОКАНАЛ” вважає, що договір про відступлення права вимоги № 1 від 22 липня 2022 року укладений ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” з метою уникнення від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами, а отже, є нечинним.

На підставі матеріалів справи, заяви та пояснень сторін, судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (Постачальником) та Комунальним підприємством “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства “Нікопольської міської ради (Споживачем) (надалі за текстом - “КП “НВУВКГ” НМР”) був укладений договір № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 (далі за текстом - Договір).

За умовами п. 2.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу товар, відповідно до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія), у кількості: 1 300 000 кВт. год., відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до цього Договору на об’єкти Споживача (Додаток № 2) до цього Договору, розташовані у м. Нікополь Дніпропетровської області, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

За пунктом 3.1. Договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється у відповідності до Специфікації (Додаток № 1) та Переліку точок продажу (Додаток № 2), які є невід’ємною частиною Договору.

Додатком № 1 до Договору “Договірна ціна” в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2021, Сторони погодили до постачання електричну енергію в плановому обсязі 1300000 кВт. год за вартістю 1 кВт. год - 2,504620 грн. на загальну суму 3 907 207, 20 грн., в тому числі ПДВ 651 201, 20 грн. Вказаний Додаток № 1 та Додаткова угода № 1 від 31.12.2021, якою він був викладений у новій редакції, була погоджена обома Сторонами, про що свідчать печатки та підписи обох сторін.

Додатком № 2 були погоджені точки продажу електричної енергії КП “НВУВКГ” НМР.

Відповідно до п. 13.1 Договору, він набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 січня 2022 року.

Відповідно до п. п. 1. п. 7.2 Договору, Постачальник зобов’язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Так, за результатами постачання електричної енергії КП “НВУВКГ” НМР в січні 2022, ним було спожито 1 189 407 кВт. год електричної енергії на загальну суму 3 574 815, 07 грн., в т.ч. ПДВ 595 802, 51 грн. з розрахунку 2,504620 грн. за 1 кВт. год.

Розрахунок вартості спожитої електричної енергії відповідає умовам, вказаним у Додатку № 1 до Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.12.2021.

Отримання електричної енергії у зазначеному обсязі КП “НВУВКГ” НМР підтверджується також даними оператора розподілу електричної енергії.

Таким чином, ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”, як Постачальник, свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, претензій щодо якості або кількості поставленої електричної енергії від КП “НВУВКГ” НМР не надходило.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунковим періодом є календарним місяць та встановлюються з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.6 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у термін до 45 (сорока п’яти) календарних днів від дати його отримання Споживачем.

На адресу КП “НВУВКГ” НМР надсилався рахунок на оплату та акт - рахунок купівлі - продажу електричної енергії.

11.08.2022 було надіслано рахунок на оплату № 75Д/544/2 від 09.08.2022 на загальну суму 3 574 815, 07 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та квитанцією про оплату.

11.04.2023 повторно було надіслано акт - рахунок купівлі - продажу електричної енергії № 75Д/544/38 від 31.01.2022 (дублікат від 21.07.2022), акт звіряння взаєморозрахунків за Договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Вказані документи були отримані КП “НВУВКГ” НМР 19.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

11.05.2023 ТОВ “ВЕК ПАЛІВЕНЕРГО” надсилало рахунок на оплату електричної енергії № 75Д/544/886 від 31.01.2022 та акт приймання - передачі електричної енергії № 75Д/544/38 від 31.01.2022, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Відповідно до п. п. 1 п. 6.2 Договору, Споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. п. 5 п. 6.2 Договору, Споживач зобов’язується забезпечити передачу на адресу Постачальника підписаного з боку Споживача Акту купівлі - продажу електричної енергії та акту звірки взаємних розрахунків за розрахунковий період протягом місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. п. 1 п. 7.1 Договору, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

КП “НВУВКГ” НМР не заперечує факт отримання електричної енергії в січні 2022 року в обсязі 1 189 407 кВт. год електричної енергії. Не спростовує він також й погоджену вартість електричної енергії.

Разом з тим, розрахунку КП “НВУВКГ” НМР не проводив, не звертався до ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” за інформацією стосовно надання рахунку на оплату, або вартості електричної енергії.

Відповідно до п. 6.1 Договору, одними із прав Споживача є безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії, звертатися до Постачальника для вирішення будь - яких питань, пов’язаних з виконанням цього Договору, проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акту.

Станом на 23.04.2024 у суду відсутні відомості про оплату КП “НВУВКГ” НМР зазначеного обсягу електричної енергії за Договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (Постачальником) та Комунальним підприємством “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства “Нікопольської міської ради (Споживачем) (надалі за текстом - “КП “НВУВКГ” НМР”) був укладений договір № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 (далі за текстом - Договір).

За умовами п. 2.1 Договору, Постачальник зобов’язується передати у власність Споживачу товар, відповідно до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія), у кількості: 1 078 000 кВт. год., відповідно до Специфікації (Додаток № 1) до цього Договору на об’єкти Споживача (Додаток № 2) до цього Договору, розташовані у м. Нікополь Дніпропетровської області, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити цю електричну енергію, на умовах цього договору.

За пунктом 3.1. Договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється у відповідності до Специфікації (Додаток № 1) та Переліку точок продажу (Додаток № 2), які є невід’ємною частиною Договору.

Додатком № 1 до Договору “Договірна ціна” Сторони погодили до постачання електричну енергію в плановому обсязі 1 078 000 кВт. год за вартістю 1 кВт. год - 2,50 без ПДВ на загальну суму 2 695 000, 00 грн. без ПДВ. Вказаний Додаток № 1 від 01.12.2021, був погоджений обома Сторонами, про що свідчать печатки та підписи обох сторін.

Додатком № 2 були погоджені точки продажу електричної енергії КП “НВУВКГ” НМР.

Відповідно до п. 13.1. Договору, він набуває чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2021 року. Відповідно до п. 13.2, цей Договір в частині виконання зобов’язань споживача щодо оплати діє до повного виконання Споживачем таких зобов’язань.

Відповідно до п. п. 1. п. 7.2 Договору, Постачальник зобов’язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору.

Так, за результатами постачання електричної енергії КП “НВУВКГ” НМР в грудні 2021 року, ним було спожито 1 063 121 кВт. год електричної енергії на загальну суму 3 189 363, 00 грн., в т.ч. ПДВ 531 560, 50 грн. з розрахунку 2,50 грн. без ПДВ за 1 кВт. год., окрім того ПДВ - 0,5 грн.

Розрахунок вартості спожитої електричної енергії повністю відповідає умовам, вказаним у Додатку № 1 до Договору.

Отримання електричної енергії у зазначеному обсязі КП “НВУВКГ” НМР підтверджується також даними оператора розподілу електричної енергії.

Таким чином, ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”, як Постачальник, свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, претензій щодо якості або кількості поставленої електричної енергії від КП “НВУВКГ” НМР не надходило.

Разом з тим, з боку КП “НВУВКГ” НМР існує порушення своїх обов’язків щодо оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2021 року.

Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунковим періодом є календарним місяць та встановлюються з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п. 5.6 Договору, оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у термін до 45 (сорока п’яти) календарних днів від дати його отримання Споживачем.

КП “НВУВКГ” НМР здійснив неповний розрахунок частинами на протязі 2022 року, на загальну суму 2 807 000, 00 грн.

Відповідно до п. п. 1. п. 6.2. Договору, Споживач зобов’язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. п. 5. п. 6.2. Договору, Споживач зобов’язується забезпечити передачу на адресу Постачальника підписаного з боку Споживача Акту купівлі - продажу електричної енергії та акту звірки взаємних розрахунків за розрахунковий період протягом місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. п. 1 п. 7.1. Договору, Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Таким чином, станом на грудень 2023 року КП “НВУВКГ” НМР порушує свої обов’язки за договором щодо оплати отриманої електричної енергії в грудні 2021 року.

Відповідно, за КП “НВУВКГ” НМР рахується заборгованість за Договором на загальну суму 382 363, 00 грн., в т.ч. ПДВ 63 727, 16 грн.

Відповідно до частини третьої статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, право вимоги може бути відступлене від однієї особи (первісного кредитора) іншій особі (новому кредитору) на підставі договору купівлі-продажу права вимоги. При цьому до такого договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення цивільного законодавства як про договір купівлі-продажу, так і про відступлення права вимоги. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Таким чином, обов’язку продавця передати у власність покупця майно, в цьому випадку право вимоги, кореспондує обов`язок покупця прийняти таке майно та сплатити за нього грошову суму. Звідси договір купівлі-продажу права вимоги вважається виконаним, коли продавець та покупець виконають свої взаємні обов’язки.

22.07.2022 між ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (Первісний кредитор) та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1 (надалі за текстом - “Договір/оспорюваний договір”).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), Первісний кредитор передає (відступає) своє право вимоги до Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради (ЄДРПОУ 03341339) (надалі Боржник), а Новий кредитор набуває права вимоги до Боржника, належне Первісному кредиторові у відповідності із:

- Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 (далі - Основний договір 1);

- Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 (далі - Основний договір 2).

Відповідно до п. 1.2 договору(в редакції додаткової угоди від 01.08.2022), за цим Договором Новий кредитор набуває право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника виконання зобов’язань за Основними договорами щодо сплати грошових коштів у загальному розмірі 3 957 178, 07 грн., строк виконання яких наступає в порядку та строки встановлені пунктами 5.4, 5.5, 5.6, 5.7 Основних договорів, у тому числі:

- 3 574 815, 07 грн., які є вартістю поставленої Боржнику електричної енергії в січні 2022 року за Договором № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021;

- 382 363, 00 грн., які є частиною вартості поставленої Боржнику електричної енергії в грудні 2021 року за Договором № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021.

Згідно із пунктами 4.1 - 4.4 Договору Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника, в момент підписання сторонами цього Договору. Первісний кредитор протягом 6 місяців з дати укладення цього Договору зобов’язаний передати письмове Повідомлення боржнику  про відступлення права вимоги за цим Договором Новому кредитору. Первісний кредитор має право повернути собі право вимоги до боржника у порядку передбаченому розділом 5 Договору. У разі повернення права вимоги Первісному кредитору Новий кредитор має право вимагати обов’язків Первісним кредитором, вказаних у розділі 5 даного Договору.

Згідно із ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За приписом ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України закріплено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сума зобов’язання, встановленого п. 1.2 договору відступлення права вимоги, згідно досягнутої між сторонами даного договору домовленості складає 3 817 178, 07 грн. та підлягає сплаті у строк до 31.12.2022 року, що установлено у Додатковій угоді від 02.08.2022 року до договору про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022.

Новий кредитор здійснив оплату первісному кредитору - за оспорюваним договором на суму 3 816 843, 04 грн.: 27.07.2022 - 1 000 000, 00 грн.; 02.08.2022 - 2 316 843, 04 грн.; 05.08.2022 - 500 000, 00 грн., що підтверджується випискою по рахунку ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” відкритому в АТ “МОТОР-БАНК” (м. Запоріжжя), МФО 313009, станом на 25.09.2023.

На виконання умов договору відступлення права вимоги первісним кредитором були передані новому кредитору (ТОВ “ІНТЕР КОЗАК”) усі оригінали документів, зокрема договір № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021 та договір № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021, акти виконаних робіт, первинні бухгалтерські документи: акти - рахунки купівлі - продажу електричної енергії та інш.

05.08.2022 ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” на адресу Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради було направлено повідомлення (№ 984 від 29.07.2022) про зміну кредитора, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.08.2022. Вищевказане повідомлення отримано КП “НВУВКГ” НМР 10.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.08.2022 (поштовий тренінг з офіційного сайту Укрпошта - 0505090659175).

11.08.2022 ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” на адресу Комунального підприємства “Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” Нікопольської міської ради було направлено повідомлення про зміну кредитора та перерахування існуючого боргу КП “НВУВКГ” НМР на ТОВ “ІНТЕР КОЗАК”, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Вищевказане повідомлення отримано представником КП “НВУВКГ” НМР Великая 16.08.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.08.2022 (поштовий тренінг з офіційного сайту Укрпошта - 6911405285600).

23.03.2023 ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” та ТОВ “ІНТЕР КОЗАК” були вручені КП “НВУВКГ” НМР повідомлення (повторне) вих. № 1382 від 23.03.2023 та вих. № 64 від 23.03.2023, про що свідчать записи на повідомленнях № 338/60114 від 23.03.2023 та № 337/60114 від 23.03.2023 про отримання, а також підпис уповноваженої особи щодо отримання повідомлень.

В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. У розумінні закону, суб’єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес” що вживається в законах України у логічно смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19(910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб’єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Ухвалою від 26.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

Відповідно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов’язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов’язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд ухвалює рішення.  Особи, які вчинили, погодили правочини або вчинили майнові дії, визначені частинами першою і другою цієї статті, несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у межах суми завданих боржнику такими майновими діями збитків.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції “фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Судом установлено, що оспорюваний договір укладений боржником 22.07.2022 за 1 рік та 4 дні до відкриття провадження у справі про банкрутство (26.07.2023). В той час, як дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права його кредиторів, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.07.2023 у справі № 908/2289/30, зокрема, визнано вимоги грошові вимоги ПАТ “Запоріжжяобленерго” до боржника у розмірі 8 500 382 грн. 74 коп. основного боргу, 20 645 грн. 85 коп. пені. При винесенні ухвали від 26.07.2023 суд установив, що між ПАТ “Запоріжжяобленерго” (надалі - кредитор, оператор системи розподілу) та ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО” (надалі - боржник, постачальник) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 03.12.2018 року № 12 (надалі - Договір) (з подальшими змінами та доповненнями). Постачальником за період з листопада 2021 року по травень 2022 року отримано послуги з розподілу електричної енергії обсяги яких визначено в актах прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) за Договором за вказаний період, які підписані обома сторонами. Судом установлено, що Боржник неналежним чином виконував свої зобов’язання щодо оплати за послуги з розподілу електричної енергії за Договором за листопад 2021 р. - травень 2022 р. Станом на 11.07.2023 сума заборгованості боржника перед кредитором становить 8 521 028, 57 грн., з яких: 8 500 382, 74 грн. - основний борг, 20 645, 83 грн. - пеня.

Тобто, станом на дату укладення оспорюваного договору (22.07.2022) у боржника були наявні невиконані (прострочені) грошові зобов’язання перед кредитором 1 у значному розмірі.

Постановою від 12.01.2024 зокрема, визнано ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.

Зазначеною постановою від 12.01.2024 установлено, що ПП “Центр антикризових технологій” на замовлення розпорядника майна здійснено аналіз фінансово - господарського та інвестиційного стану боржника, в тому числі, на предмет виявлення ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, незаконних дій у разі банкрутства. За результатами аналізу фінансово - господарського стану боржника встановлено: Показники поточної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго” по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (01.01.2019 - 31.12.2022 року), мають від’ємний результат. Відповідно до п. 3.2.1 Методичних рекомендацій, фінансовий стан ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, у якого на початку та в кінці звітного періоду присутні ознаки поточної неплатоспроможності, відповідає законодавчому визначенню боржника, який неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, Виявлені всі ознаки критичної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, які відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, тому що за підсумками періоду, що передує прийняттю кредитором рішення про звернення до Господарського суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, мали місце ознаки поточної неплатоспроможності, та показники коефіцієнтів покриття, забезпечення власними засобами та автономії були значно менші за їх нормативні значення. За підсумками останнього (за обсягом всіх наявних звітних даних) звітного періоду, в якому кредитором було прийнято рішення про звернення до суду (станом на 31.12.2022 року) збиток від господарської діяльності становив - 14 124, 00 тис. грн., показники покриття, забезпечення власними засобами та автономії за проаналізований період значно менші за нормативи, тобто виявлені всі ознаки понадкритичної неплатоспроможності ТОВ “ВЕК “Палівенерго”, коли задоволення вимог кредиторів можливо тільки в ліквідаційній процедурі. Встановлені підстави для прийняття керівництвом ТОВ “ВЕК “Палівенерго” попереджувальних (з метою запобігання потенційному банкрутству) заходів, в період з 31.12.2021 року по 31.12.2022 року. Виявлені економічні ознаки дій з доведення Підприємства до банкрутства. В показниках ТОВ “ВЕК “Палівенерго” не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, були присутні всі ознаки його понадкритичної неплатоспроможності. Центр не має яких - не будь підтверджуючих даних відносно надання боржником контрагентам недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності. Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства ТОВ “ВЕК “Палівенерго” свідчать про такий стан Підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки в межах ліквідаційної процедури. Поточна неплатоспроможність ТОВ “ВЕК “Палівенерго” зумовлена в значній мірі суб’єктивними (ендогенними), а не об’єктивними факторами, такими, зокрема, як нераціональні управлінські рішення, а також спад кон’юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб’єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.

Ухвалою суду від 22.03.2024 відсторонено арбітражного керуючого Острика С.Ю. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”. Ліквідатором ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.

Станом на 23.04.2024 продовжується процедура ліквідації, арбітражний керуючий Забродін О.М. виконує повноваження ліквідатора у справі.

Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства під час реалізації своїх прав та обов’язків арбітражний керуючий зобов’язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено). З огляду на це арбітражний керуючий здійснюючи надані законом повноваження діє від імені боржника, в інтересах боржника і кредиторів. Правочин укладений з порушенням вимог законодавства, окрім порушення охоронюваних законом прав та інтересів кредиторів, порушує також права самого боржника, оскільки не узгоджується з легітимною метою законодавства про банкрутство - легітимним очікуванням боржника погасити вимоги кредиторів і відновити свою платоспроможність, а кредиторів задовольнити свої вимоги. Тому пред’явлення розпорядником майна позову про визнання недійсним укладеного боржником правочину є намаганням захистити в тому рахунку і свої охоронювані законом права, права кредиторів у спосіб визначений законом з метою досягнення легітимної мети, визначеної законодавством про банкрутство.

Чинним законодавством не забороняється в межах справи про банкрутство обґрунтовувати недійсність правочину як спеціальними нормами зокрема, підставами, передбаченими ст. 42 КУзПБ, так і загальними нормами законодавства зокрема, підставами, передбаченими ЦК чи ГК України. Не містить чинне законодавство і заборони об’єднувати як спеціальні, так і загальні підстави в одному процесуальному документі (в одній позовній заяві). Більш того, в багатьох випадках відповідні підстави неможливо та недоцільно роз’єднувати через їх взаємопов’язаність, спільну аргументацію та доказову базу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 08.09.2020 року у справі № 923/1297/14 зазначив, що з огляду на сферу регулювання Кодексу з процедур банкрутства загалом і за змістом означеної норми ст. 42, є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

З огляду на те, що в своїй позовній заяві розпорядник майна обґрунтовував підстави недійсності Договору і спеціальними нормами ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, і загальними нормами ст. 234 ЦК України, то, відповідно, суд розглядав ці підстави комплексно.

Штучне роз’єднання підстав позову, спрямованих на досягнення єдиної мети - визнання Договору поруки недійсним, порушуватиме вимоги справедливості та своєчасності вирішення судом спору, адже, заявник буде нести додаткові витрати, і розгляд підстав недійсності Договору поруки окремо лише затягуватиме процес банкрутства.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Враховуючи виконання сторонами умов оспорюваного договору, у т.ч. (п. 2.1) в частині часткової сплати на користь Первісного кредитора у строк до 31.12.2022 року 3 816 843, 04 грн., суд не вбачає підстав для визнання оспорюваного договору фіктивним.

Судом не приймаються доводи стосовно визнання оспорюваного договору недійсним, з врахуванням сплати новим кредитором на користь первісного кредитора  грошових коштів на рахунок боржника, який не є поточним рахунком із спеціальним режимом використання на підставі положень Закону України “Про ринок електричної енергії”, оскільки зазначений Закон не містить таких підстав для визнання правочинів недійсним. До того ж, укладення оспорюваного договору не регламентується Законом України “Про ринок електричної енергії”.

Заявник вважає, що даний правочин (зі змінами та доповненнями) укладений боржником із заінтересованою особою у ризиковий період та спрямований на зменшення ліквідаційної маси (активів боржника) з метою ухилення від задоволення вимог кредиторів.

Судом установлено, що оспорюваний договір з боку ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” підписано директором Шевчуком Володимиром Миколайовичем, з боку ТОВ “Інтер Козак” - директором Гузенко Альоною Віталіївною.

Відповідно до вимог  статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства  заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Судом установлено, що станом на 22.07.2022 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гузенко Альона Віталіївна є засновником та керівником ТОВ “Інтер Козак”.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шевчук Володимир Миколайович є керівником ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО”, його засновником є Калянова Ольга Юрійовна.

Заявником не надано належних доказів укладення оспорюваного договору боржником саме із заінтересованою особою у розумінні чинного законодавства.

Разом з тим, враховуючи положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги заявника (який станом на дату подання заяви до суду виконував обов’язки розпорядника майна ТОВ “ВЕК “ПАЛІВЕНЕРГО”) є правомірними. ТОВ “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” здійснило відчуження майнових прав, що виникли на підставі Договору № 75Д/544 про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2021; Договору № 69Д/499 про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2021 за ціною нижчою від ринкової за умови, що внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог, зокрема кредитора 1 - ВАТ “Запоріжжяобленерго”.

ТОВ “ВЕК “Палівенерго” та ТОВ “Інтер Козак” не надали належних доказів продажу прав вимог за оспорюваним договором за ринковою ціною, тобто, станом на 22.07.2022 - 3 957 178, 07 грн.

За таких обставин, суд знаходить підстави для задоволення заяви арбітражного керуючого Острика С.Ю. (вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023). Слід визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, кв. 135, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями.

Судові витрати згідно ст. 129 ГПК України відносяться на боржника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак”.

Керуючись ст. ст. 2, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

Заяву арбітражного керуючого Острика С.Ю.(вх. № 25192/08-08/23 від 24.11.2023) задовольнити.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги № 1 від 22.07.2022, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, кв. 135, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) із змінами та доповненнями.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер Козак” (вул. Дніпровські Пороги, буд. 19, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 44848575) на користь арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича (поштова адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813, serhostr@gmail.com, іден. номер 3246403512, рахунок IBAN № UA463133990000026000055705546 в ПАТ КБ ПриватБанк, МФО 313399) суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ “ПАЛІВЕНЕРГО” (пр. Соборний, буд. 180, оф. 410, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 38563752) на користь арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича (поштова адреса 69032, м. Запоріжжя, а/с 7813, serhostr@gmail.com, іден. номер 3246403512, рахунок IBAN № UA463133990000026000055705546 в ПАТ КБ ПриватБанк, МФО 313399) суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Копію рішення направити заявнику, кредиторам, ліквідатору, учасникам у справі про банкрутство (до електронного кабінету).

 

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

 

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

 

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2024.

 

 

 

Суддя                                                                                Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ