Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги приватного підприємства “Мале виробничо-комерційне підприємство “ДЕЯ” про прийняття рішення у справі №908/441/24 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2024 справа № 908/441/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/441/24
за позовом товариства з додатковою відповідальністю “РІК-АВТОГАРАНТ” (вул. Щирецька, буд. 36, м. Львів, 79071)
до відповідача приватного підприємства “Мале виробничо-комерційне підприємство “ДЕЯ” (вул. Комунальна, буд. 14А, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)
про стягнення 264105,36 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Товариство з додатковою відповідальністю “РІК-АВТОГАРАНТ” звернулось до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд” з позовною заявою до приватного підприємства “Мале виробничо-комерційне підприємство “ДЕЯ”, в якій просить стягнути з відповідача 264105,36 грн. страхового відшкодування.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. ТДВ “СК “Рік-Автогарант” та Коломійцем Ярославом Володимировичем 15.07.2021 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №094/10/21. За участю застрахованого позивачем автомобіля та автомобіля RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, під керуванням Кас`янова Дениса Євгеновича, 05.02.2022 у с. Краснопілка Гайсинського району Вінницької області, в напрямку м. Гайсин, поблизу мосту відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої пошкоджено застрахований автомобіль MAN-TGX 26.480 р/н ВН6008ІН та причеп KRONE-ZZW 18, р/н ВН9027ХІ. Постановою Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29.04.2022 про закриття кримінального провадження Кас`янова Дениса Євгеновича визнано винним у порушені п. 10.1 Правил дорожнього руху та ст.286 ККУ, кримінальне провадження закрито у зв’язку із відсутністю в діях Карплюка В.Р. складу кримінального правопорушення, а порушення водієм Кас’яновим Д.Є. вимог п. 10.1 ПДР призвело до загибелі останнього. Позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №094/10/21 здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 264105,39 грн. Власником автомобіля RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, є ПП “МВКП “ДЕЯ”, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29.04.2022. Враховуючи те, що водій Кас`янов Д. Є. на момент ДТП керував ТЗ RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, який належить ПП “МВКП “ДЕЯ”, внаслідок чого, завдана шкода транспортному засобу MAN TGX 26.480, р/н ВН6008ІН, позивач вважає, що відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статті 1187 ЦК України він отримав право вимоги до ПП “Мале виробничо-комерційне підприємство “ДЕЯ”, як особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 264105,39 грн. Посилаючись на ст.ст. 22, 993, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, позивач просив позов задовольнити. До попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач відніс 3961,57 грн. судового збору та 1900,00 грн. витрат на експертне автотоварознавче дослідження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу № 908/441/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 05.03.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/441/24, присвоєно справі номер провадження 18/16/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/441/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 27.03.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням відповідача приватного підприємства “Мале виробничо-комерційне підприємство “ДЕЯ” є: вул. Комунальна, буд. 14А, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, що відноситься до Енергодарської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 06.03.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/441/24 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 05.03.2024 у справі № 908/441/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/441/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення – 30.05.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
На автомобільній дорозі у с. Краснопілка Гайсинського району Вінницької області, в напрямку м. Гайсин, поблизу мосту, 05.02.2022 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, під керуванням Кас`янова Дениса Євгеновича, та автомобіля MAN-TGX 26.480, р/н ВН6008ІН з причепом KRONE-ZZW 18, р/н ВН9027ХІ під керуванням Карплюка Володимира Романовича.
Постановою Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29.04.2022 про закриття кримінального провадження Кас`янова Дениса Євгеновича визнано винним у порушені п. 10.1 Правил дорожнього руху та ст. 286 ККУ, кримінальне провадження закрито у зв’язку із відсутністю в діях Карплюка В.Р. складу кримінального правопорушення, а порушення водієм Кас’яновим Д.Є. вимог п. 10.1 ПДР призвело до загибелі останнього.
Згідно із договором добровільного страхування наземного транспорту № КТЗ-094/10/21 від 15.07.2021 на момент ДТП автомобіль MAN-TGX 26.48 р/н ВН6008ІН застрахований ТДВ “СК “Рік-Автогарант” (Страховик). Страхувальник – Коломієць Ярослав Володимирович.
Страхувальник за договором добровільного страхування наземного транспорту № КТЗ-094/10/21 від 15.07.2021 звернувся до ТДВ “СК “Рік-Автогарант” (Страховика) 08.02.2022 з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до Висновку судового експерта Вербова Володимира Володимировича №97 від 10.07.2022, у зв’язку з тим, що вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN TGX 26.480, реєстраційний номер ВН6008ІН перевищує його вартість до цього пошкодження, проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно. Тому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля MAN TGX 26.480 реєстраційний номер ВН6008ІН внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, визначена судовим експертом у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження. Зазначено, що з врахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 25.05.2022 та 26.06.2022 вже аварійного пошкодженого автомобіля, в цінах станом на момент настання випадку становить 899211,38 грн.
Сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту № КТЗ-094/10/21 від 15.07.2021 08.09.2022 підписано Протокол узгодження розміру страхового відшкодування, яким сторони досягли згоди про розмір страхового відшкодування щодо пошкодженого транспортного засобу MAN-TGX 26.48 р/н ВН6008ІН, відносно страхової події 05.02.2022. Вартість матеріального збитку автомобіля становить 899211,38 грн. Суму відновлювального ремонту узгоджено в розмірі 330131,70 грн.
На підставі розрахунку страхового відшкодування та страхового акту № 055/22КТЗ від 23.12.2022 ТДВ “СК “Рік-Автогарант” здійснено страхове відшкодування на корись страхувальника в сумі 264105,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3584 від 05.10.2022 на суму 100000,00 грн., № 3613 від 14.10.2022 на суму 100000,00 грн., №3653 від 09.11.2022 на суму 50000,00 грн. та платіжною інструкцією №42 від 28.12.2022 на суму 7641,38 грн. Частина страхового відшкодування в сумі 6463,98 грн. зарахована в якості несплаченої частки страхового платежу.
Враховуючи те, що водій Кас`янов Д. Є. на момент ДТП керував забезпеченим ТЗ RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, який належить ПП “МВКП “ДЕЯ”, внаслідок чого завдана шкода транспортному засобу MAN TGX 26.480 р/н ВН6008ІН, позивач, на підставі статей 1172, 1187 та 1192 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 264105,36 грн.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини у сфері страхування і відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів, врегульовані Законом України “Про страхування”, Законом України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про страхування” страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з абз. 4 ст. 4 Закону України “Про страхування” предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (ст. 9 Закону України “Про страхування”).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Наведена норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги (cуброгація), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, в силу здійснення позивачем, як страховиком виплати потерпілому страхового відшкодування в розмірі 264105,36 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту № КТЗ-094/10/21 від 15.07.2021, до позивача, у відповідності до ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України, в порядку суброгації перейшло право вимоги, яке потерпілий, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану внаслідок ДТП шкоду.
Як випливає з постанови Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 29.04.2022 про закриття кримінального провадження Кас`янова Дениса Євгеновича визнано винним у порушені п. 10.1 Правил дорожнього руху та ст. 286 ККУ. Цією ж постановою встановлено, що власником автомобіля RENAULT DOKKER, р/н АР2653НС, є ПП “МВКП “ДЕЯ”.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 1172 та ст. 1187 Цивільного кодексу України, особою, яка несе цивільно-правову відповідальність у зв`язку із заподіянням шкоди автомобілю потерпілого MAN-TGX 26.48 р/н ВН6008ІН, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2022, є саме відповідач, як особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 264105,36 грн. на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 993 ЦК України.
Відповідач докази сплати страхового відшкодування в повному обсязі на користь позивача суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ “РІК-АВТОГАРАНТ” сплачений судовий збір у розмірі 3961,57 грн. (платіжна інструкція № 15 від 20.02.2024).
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 3169,26 грн. (3961,58 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 793,31 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого ТОВ “РІК-АВТОГАРАНТ” судового збору в розмірі 793,31 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Позивачем надано суду докази оплати ним 1900,00 грн. вартості експертного автотоварознавчого дослідження № 97 від 10.07.2022, виконаного судовим експертом Вербовим Володимиром Володимировичем (платіжне доручення № 3420 від 26.07.2022).
Отже, на відповідача покладаються також витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження № 97 від 10.07.2022 в сумі 1900,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 04.06.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
