Господарський суд Запорізької області

13 червня 2024, 15:21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 справа № 908/286/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Даниленко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/286/24

за позовною заявою: акціонерного товариства “ПроКредит Банк”, 03115, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 107А

до відповідача-1: фермерського господарства “ГРАНОЗАН”, 72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46, електронна пошта: ALLA0683189527@ukr.net

до відповідача-2: Костенка Олексія Миколайовича, 72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46

про стягнення 2 019 757,22 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Фельський С.Л., довіреність від 21.08.23

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

02.02.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла позовна заява за вих. від 31.01.24 з вимогами акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (далі АТ “ПроКредит Банк”) до фермерського господарства “ГРАНОЗАН” (надалі ФГ “ГРАНОЗАН”, відповідач-1) та до Костенка Олексія Миколайовича (далі Костенко О.М.) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.02.20 № 1501.49704/FW1501.697 у розмірі 2 019 757,22 грн, а саме: 1 852 138,67 грн капіталу та 167 618,55 грн процентів.

05.02.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/286/24 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 12.02.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/286/24. Присвоєно справі номер провадження 17/22/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.03.24 о/об 10 год. 30 хв.

04.03.24 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 04.03.24, в якій представник АТ “ПроКредит Банк” просить суд про участь у судовому засіданні 13.03.24 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/286/24.

Ухвалою від 05.03.24 судом залишено без задоволення заяву представника АТ “ПроКредит Банк” за вих. від 04.03.24 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 13.03.24 о 10 год. 30 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/286/24.

08.03.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника АТ “ПроКредит Банк” надійшла заява за вих. від 08.03.24, в якій на виконання вимог п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 12.02.24 приєднано листування між сторонами у справі № 908/286/24.

Відповідно до довідки про помилку доставки електронного листа, документ в електронному вигляді, а саме ухвала суду про відкриття провадження у справі № 908/286/24 від 12.02.24, яку було надіслано на електронну адресу відповідача-1 не доставлено, у зв’язку з технічною помилкою в електронній адресі відповідача-1, а саме замість правильної адреси - ALLA0683189527@ukr.net, судом було помилково направлено на іншу адресу - ALLA0683189527@іkr.net. Таким чином, документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.

А тому, як наслідок, судом повторно направлено ухвалу суду про відкриття провадження по справі № 908/286/24 від 12.02.24 на електронну адресу відповідача-1, а саме: ALLA0683189527@ukr.net.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 13.03.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.24 надав пояснення на запитання суду, які виникли в підготовчому засіданні.

Ухвалою від 13.03.24 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – по 13.05.24 включно та відкладено підготовче засідання на 09.04.24 о 10 год. 30 хв.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 09.04.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.24 надав пояснення на запитання суду, які виникли в підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 09.04.24 прийнято до розгляду заяву позивача за вих. від 08.03.24, в якій на виконання вимог п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 12.02.24, представник позивача зазначає про листування між учасниками справи.

Також, в судовому засіданні 09.04.24 судом зобов’язано позивача надати письмові пояснення, в який саме спосіб (за якою електронною адресою чи номером телефону) здійснювалося листування з відповідачем 1 та 2 і відповідно умовами якого договору (положення чи наказу банку) такі дії передбачені.

Ухвалою від 09.04.24 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/286/24 на 24.04.24 о 12 год. 00 хв.

23.04.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника АТ “ПроКредит Банк” надійшли додаткові пояснення по справі за вих. від 23.04.24, в яких останній на виконання п. 2 ухвали суду від 09.04.24, повідомляє суд, в який саме спосіб здійснювалася комунікація з відповідачами 1 та 2.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 24.04.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.24 надав пояснення на запитання суду, які виникли в підготовчому засіданні.

В судовому засіданні прийнято до розгляду додаткові пояснення по справі за вих. від 23.04.24.

Ухвалою від 24.04.24 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/286/24. Розпочато розгляд справи по суті з 14.05.24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.05.24 о 12 год. 30 хв.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 21.05.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.24 надав пояснення на запитання суду, які виникли в розгляді справи по суті спору.

Ухвалою від 21.05.24 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті спору на 03.06.24 об 11 год. 30 хв.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання 03.06.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 03.06.24 надав пояснення на запитання суду, які виникли в розгляді справи по суті спору.

В засіданні 03.06.24, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 31.01.24 та у додаткових письмових поясненнях за вих. від 23.04.24 та від 31.05.24. Просив суд стягнути солідарно з ФГ “ГРАНОЗАН” та до Костенка О.М. заборгованість за кредитним договором від 27.02.20 № 1501.49704/FW1501.697 у розмірі 2 019 757,22 грн, а саме: 1 852 138,67 грн капіталу та 167 618,55 грн процентів.

Відповідачі 1 та 2 в судові засідання жодного разу не з’явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином відповідно до законодавства. Про причини такої неявки суд не повідомили.

Наявні матеріали справи за № 908/286/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

При цьому, судом враховано, що інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі:

- розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик»;

- надсилались в кабінети «Електронного суду» учасників цієї справи, а також на наявні в матеріалах цієї справи електронні адреси учасників, у т.ч. відповідача 1 – на ел. адресу: ALLA0683189527@ukr.net.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на 03.06.24 в суду відсутні відомості щодо реєстрації ФГ “ГРАНОЗАН” та до Костенка О.М. в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Більш того, неявка керівника (відповідача 1) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідачів 1 та 2 в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/286/24 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі, подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника (відповідача 1) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідачів 1 та 2 (місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія станом на час слухання цієї справи в суді) в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

З урахуванням дії режиму воєнного стану та повітряними тривогами в місті Запоріжжі в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.16 між публічним акціонерним товариством “ПроКредит Банк” (Банк) та фермерським господарством “ГРАНОЗАН” (Позичальник) укладено рамкову угоду № FW1501.697, відповідно до п. 1 (з урахуванням договору № 1 про внесення змін до рамкової угоди) якої, Банк встановлює для Позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума – 15 000 000,00 грн, максимальний строк – 120 місяців, максимальний розмір процентів – 40 % річних. Ця рамкова кредитна угода (Рамкова угода або Угода) застосовується до таких кредитних послуг, які Позичальник може одержати від Банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді: овердрафт; строковий кредит; відновлювальна кредитна лінія; гарантії, акредитив (документарні операції); кредитні картки (окремо – кредитна послуга, разом – кредитні послуги). Використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї Рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу Банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід’ємними частинами цієї Угоди і не мають самостійного значення (окремо – кредитний договір, разом – кредитні договори). Позичальник може отримувати кошти в межах ліміту, встановленого для наданої кредитної послуги. Банк зберігає за собою право відмовити Позичальнику як в укладанні Кредитного договору, так і в наданні коштів по вже укладеному Кредитному договору, якщо, згідно зі звичайною оцінкою Банку, фінансова ситуація Позичальника суттєво погіршилась з часу підписання цієї угоди, або якщо Позичальник має прострочені платежі за будь-яким договором з Банкуом.

Пунктом 5 Рамкової угоди (з урахуванням договору № 1 про внесення змін до рамкової угоди) встановлено, що за користування кредитними послугами Позичальник зобов’язаний сплатити Банку проценти в розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та кредитними договорами у межах максимальних розмірів процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Відповідно до п. 5.2 Рамкової угоди (з урахуванням договору № 1 про внесення змін до рамкової угоди), проценти за користування кредитом встановлюються відповідним кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, встановлений цією угодою.

Згідно із п. 5.3. Рамкової угоди (з урахуванням договору № 1 про внесення змін до рамкової угоди), за користування кредитною лінією Позичальник у перший банківський день кожного календарного місяця, а у випадку повного погашення кредиту – у день повного погашення, сплачує Банку проценти, у розмірі вказаному у відповідному Кредитному договору, але не більше ніж максимальний розмір, встановлений цією угодою. Проценти нараховуються у дні погашення процентів, на суму використаного ліміту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду між датою (включно), що передує поточному нарахуванню та датою (включно) останнього нарахування процентів (датою видачі кредиту - для першого нарахування). Використаним лімітом у небанківські дні є використаний ліміт на кінець останнього операційного дня, що передував цим дням.

27.02.20 між акціонерним товариством “ПроКредит Банк” (Банк) та фермерським господарством “ГРАНОЗАН” (Позичальник) укладено кредитний договір №1501.49704/FW 1501.697 (кредитний договір), у пункті 1 якого погоджено, що Банк зобов’язується надати Позичальникові строковий кредит (кредит) загальна сума якого складає 5 977 837,61 грн, строком на 29 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Кредит використовується для Рефінансування кредитів, отриманих на підставі: договору про надання траншу № 1501.45634/ FW1501.697 від 22.01.16; кредитного договору № 1501.46292/ FW1501.697 від 15.08.17; договору про відкриття кредитної лінії № 1501.46790/ FW1501.697 від 03.07.18 (п. 2. Кредитного договору).

Пунктом 4. Кредитного договору встановлено, що на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки – фіксована, розмір процентів – 18,00 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році.

У відповідності до п. 5. Кредитного договору, погашення кредиту здійснюється у порядку, встановленому Графіку. Суми, сплачені на погашення кредиту не надається в кредит повторно.

Згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору №1501.49704/FW 1501.697 від 27.02.20 – Графік повернення кредиту та сплати процентів, дата повного погашення кредиту – 28.07.22.

22.01.16 між публічним акціонерним товариством “ПроКредит Банк” (Кредитор) та Костенко Олексієм Миколайовичем (Поручитель) укладено договір поруки № 371665-ДП1 (Договір поруки), згідно якого (п. 2.1.), на підставі договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов’язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник.

Згідно із п. 2.2. Договору поруки, розмір зобов'язань Позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування – 15 000 000.00 грн; ліміт строку кредитування до 22.01.26; максимальний розмір процентів 40 %.

У відповідності до п абз. 4 п. 2.3. Договору поруки, Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни Кредитних договорів та/чи будь-які інші зміни до Рамкової угоди (у т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов'язків сторін тощо), а також укладення нових Кредитних договорів на підставі Рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з Поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем.

Пунктом 3.2. Договору поруки визначено, що Поручитель зобов'язаний належно повністю виконати зобов'язання Позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Позичальника у зв'язку із порушенням умов Кредитних договорів чи неможливістю виконання ним його зобов'язань (смерть, тривала відсутність, хвороба, ліквідація, банкрутство тощо). Кредитор може вимагати від Поручителя дострокового виконання усіх зобов’язань Позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами Кредитних договорів.

Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог Кредитора. Припинення окремих Кредитних договорів чи погашення заборгованості Позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також непред'явлення Кредитором вимоги про погашення Поручителем заборгованості Позичальника не тягне за собою припинення поруки. Кредитор вправі пред'явити вимогу Поручителю про погашення заборгованості Позичальника протягом 3 років з моменту виникнення існуючої на момент такої вимоги заборгованості Позичальника.

До усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність (п. 4.5. Договору поруки).

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 174 Господарського кодексу України (ГК України) закріплено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

У відповідності до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що відповідно до п 1. Кредитного договору №1501.49704/FW 1501.697 від 27.02.20 та виписок по особовому рахунку, Банк надав ФГ «ГРАНОЗАН» строковий кредит сума якого складає 5 977 837,61 грн строком на 29 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з п. 1. Кредитного договору, Банк зобов’язується надати Позичальникові строковий кредит (кредит) загальна сума якого складає 5 977 837,61 грн, строком на 29 місяців, від дати видачі кредиту включно.

У відповідності до Додатку № 1 до Кредитного договору №1501.49704/FW 1501.697 від 27.02.20 (Графік повернення кредиту та сплати процентів), дата повного погашення кредиту – 28.07.22.

Позичальник не сплатив Банку суму кредиту відповідно до п. 1. Кредитного договору та Графіку повернення кредиту та сплати процентів, тобто, всупереч ст. ст. 525, 1049, 1054 ЦК, в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи допущення Позичальником прострочення зі сплати кредиту та відсотків, Кредитор набув безумовного права вимагати повного погашення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідач 1 свої зобов`язання по погашенню кредиту за користування кредитними коштами не виконав, грошові кошти за кредитним договором №1501.49704/FW 1501.697 від 27.02.20 не повернув, внаслідок чого у відповідача 1 виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 2 019 757,22 грн, яка складається з 1 852 138,67 грн. капіталу (основного боргу) та 167 618,55 грн процентів.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Як вже зазначалось судом, пунктом 1 Договору поруки № 371665-ДП1 від 22.01.16, на підставі договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов’язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником боржник.

Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

З огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили; доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати суду не повідомили та не надали; причин, що перешкоджали такому не повідомленню суду не надали.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 1 та 2 заборгованості в сумі 2 019 757,22 грн, яка складається з 1 852 138,67 грн капіталу (основного боргу) та 167 618,55 грн процентів.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що чинний ГПК України в редакції чинній станом на час як початку тимчасової окупації Мелітопольського (Приазовського) району Запорізької області (місцезнаходження відповідачів 1 та 2), так і станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору не надає Господарському суду Запорізької області (на законодавчо визначеному рівні як матеріального так і процесуального) права не розглядати цей спір через воєнний стан та тимчасову окупацію Мелітопольського (Приазовського) району Запорізької області.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів 1 та 2.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1 та 2.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 73-80, 86, 91, 129, 202, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з фермерського господарства “ГРАНОЗАН” (72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46, код ЄДРПОУ 20477158) та Костенка Олексія Миколайовича (72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46, ідентифікаційний номер 2260114217, 17.11.1961 року народження) на користь акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) – 1 852 138 (один мільйон вісімсот п’ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім) грн 67 коп. капіталу (основного боргу) та 167 618 (сто шістдесят сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн 55 коп. заборгованості по процентах. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства “ГРАНОЗАН” (72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46, код ЄДРПОУ 20477158) на користь акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) – 12 118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 55 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Костенка Олексія Миколайовича (72441, Запорізька область, Приазовський район, с. Надеждине, вул. Гагаріна, буд. 46, ідентифікаційний номер 2260114217, 17.11.1961 року народження) на користь акціонерного товариства “ПроКредит Банк” (03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107-А, код ЄДРПОУ 21677333) – 12 118 (дванадцять тисяч сто вісімнадцять) грн 54 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.06.2024.

Суддя В.Л. Корсун