Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси” про зупинення провадження у справі №908/528/24 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
10.06.2024 справа № 908/528/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/528/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси” (Мелітопольське шосе, буд. 82/2, м. Бердянськ, Бердянський район, Запорізька область, 71100)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (вул. Сталеварів, буд. 14, м.Запоріжжя, 69035)
про стягнення 295317,52 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
До Господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжжяелектропостачання” з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Бердянські ковбаси” 295317,52 грн. основного боргу за публічним договором № 400 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 року по травень 2023 року включно. Позов заявлено на підставі ст.ст. 530, 612, 625, 634, 714 ЦК України, ст.ст. 193, 275, 276 ГК України, Закону України “Про ринок електричної енергії”, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердж. Постановою НКРЕКП України № 312 від 14.03.2018. Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 справу № 908/528/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/528/24, присвоєно справі номер провадження 18/21/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/528/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 03.04.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Оскільки у позивача та третьої особи зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема “Електронний суд”), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі “Електронний суд”.
У зв’язку з відсутністю у відповідача електронного кабінету в системі “Електронний суд” та зважаючи на те, що місцезнаходженням відповідача ТОВ “Бердянські ковбаси” є: Мелітопольське шосе, буд. 82/2, м. Бердянськ, Бердянський район, Запорізька область, 71100, що відноситься до Бердянської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 13.03.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 11.03.2024 на електронну пошту відповідача berdyansk.mk@gmail.com, повідомленою позивачем.
Предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ “Бердянські ковбаси” 295317,52 грн. основного боргу за публічним договором № 400 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію за період з березня 2022 року по травень 2023 року включно, обсяг споживання/розподілу якої був підтверджений ОСР - ПАТ “Запоріжжяобленерго” листом від 13.11.2023 № 007-66/5512.
Від відповідача відзив на адресу суду не надійшов.
Від третьої особи 01.04.2024 надійшли письмові пояснення, в яких третя особи підтримала позовні вимоги та зазначила, що ПАТ “Запоріжжяобленерго” та ТОВ “Бердянські ковбаси” укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 400 від 01.01.2019. За поясненнями третьої особи, визначення обсягів споживання електричної енергії споживача в період оголошеного воєнного стану ПАТ “Запоріжжяобленерго” здійснює відповідно до вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердж. Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ), ККОЕЕ, умов Договору та з урахуванням особливостей, встановлених “Положенням про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану”, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148. Враховуючи, що у ПАТ “Запоріжжяобленерго” були відсутні підстави вносити непідтверджені і необґрунтовані покази лічильника, а здійснити перевірку достовірності наданих даних він був об’єктивно позбавлений можливості, ПАТ “Запоріжжяобленерго” при нарахуванні обсягів розподіленої електроенергії щодо відповідача у спірному періоді керувалося п. 9 Положення, п.п. 8.6.9, 8.6.11 ККОЕЕ, положеннями Договору, тобто за середньодобовим споживанням аналогічного періоду минулого року. Щодо застосування норм Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” ПАТ “Запоріжжяобленерго” відзначило, що для застосування положення ст. 13-1 Закону щодо територій , тимчасово окупованих , починаючи із 24.02.2022, необхідне окреме рішення Кабінету Міністрів України, а наразі таке рішення не приймалось.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента Україна та триває й на теперішній час.
В пункті 6 Рекомендації Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 вказано, що усім судам України рекомендовано виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Верховним Судом 04.03.2022 оприлюднено роз’яснення про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Варто також ураховувати, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.
Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2024 у справі № 905/644/22 викладено такий правовий висновок: “Нормами підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 як спеціального підзаконного нормативно-правового акта встановлено особливості правового регулювання відносин, пов`язаних із визначенням обсягів споживання електричної енергії споживачами незалежно від їх категорії (побутові, малі непобутові, інші непобутові), об`єкти яких розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях. Зазначені норми Положення № 148, на відміну від пункту 8.6.11 Кодексу КОЕЕ, поширюють необхідність застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії стосовно всіх категорій споживачів (тобто не тільки стосовно індивідуальних побутових) при визначенні обсягів споживання електроенергії за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року, а такий коефіцієнт має розраховуватися для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Водночас зі змісту абзацу 6 підпункту 2 пункту 9 Положення № 148 вбачається, що розрахунок коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу має здійснювати вказаний оператор за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. Верховний Суд вважає за необхідне сформулювати такі висновки щодо застосування норм підпунктів 1, 2 пункту 9 Положення № 148 в подібних правовідносинах: "Обов`язковою передумовою для правильного визначення постачальником обсягів споживання електричної енергії будь-якими категоріями споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, є застосування коефіцієнта приросту/зниження споживання, розрахованого для відповідного періоду електроспоживання та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснює розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Таким чином, оператору системи розподілу належать повноваження щодо розрахунку коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи розподілу, який (оператор) має здійснювати зазначений розрахунок за наявними фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим. При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об`єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об`єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв`язку з пошкодженням чи руйнуванням об`єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану. Таким чином, незастосування електропостачальником в умовах воєнного стану коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії при розрахунку обсягів електроспоживання призведе до неправильного розрахунку вартості фактично спожитої електричної енергії, а тому незалежно від причин нездійснення розрахунку відповідного коефіцієнта не може бути достатньою підставою для покладання на споживача обов`язку оплатити поставлену електроенергію лише за даними її середньодобового споживання в аналогічному періоді попереднього року, як це допускається пунктами 8.6.9, 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, оскільки викладене в підпункті 1 пункту 9 зазначеного Положення застереження виключає поширення норм цього Кодексу щодо такого майна, як об`єкти (електроустановки) споживачів, розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях".
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 908/1162/23 зазначену справу передано на розгляд об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 302 ГПК України.
Предметом позову у справі № 908/1162/23 стали позовні вимоги ТОВ "ВІМК" про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Територіальне медичне об’єднання "Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги" Мелітопольської міської ради Запорізької області 1593623,84 грн. основного боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на підставі договору від 31.12.2021 № 2273/1 про постачання електричної енергії. Сторони зазначали, що з 25.02.2022 місто Мелітополь, в якому знаходилася Лікарня, окуповано, будівлі Лікарні захоплені представниками окупаційної влади, а із серпня 2022 року Лікарня здійснює свою діяльність на території міста Запоріжжя. Однак договір про постачання електричної енергії сторони не розірвали і позивач продовжував здійснювати електропостачання для забезпечення потреб електроустановок Лікарні відповідно до умов договору включно по грудень 2022 року.
Колегія суддів визнала необхідним передати цю справу на розгляд об'єднаної палати мотивуючи це тим, що у справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Колегія суддів визнала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів дійшла висновку, що положення статей 13 та 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Разом з цим, відповідно до предмету позовних вимог у справі № 908/528/24 дослідженню підлягає питання застосування/незастосування положень статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії" у спорі між постачальником та споживачем щодо стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії на підставі укладеного договору про постачання електричної енергії в період запровадженого воєнного стану в державі та знаходження споживача на тимчасово окупованій території, за умови вчасного надходження даних комерційного обліку від оператора системи розподілу за періоди існування заборгованості.
Суд враховує, що у справі № 908/528/24 як і у справі № 908/1162/23, йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про територію, окуповану з лютого 2022 року (м. Мелітополь та м. Бердянськ Запорізької області), за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
З наведеного вбачається, що на вирішенні об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №908/1162/23, в якій має бути сформований висновок щодо виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання застосування статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії", а також частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у спорах між постачальником та споживачем щодо стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії в період запровадженого воєнного стану в державі та знаходження споживача на тимчасово окупованій території. Відповідне питання стосується предмета спору у даній справі.
Отже, приймаючи до уваги, що в силу норм ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду, в цей же час наразі існує різний підхід суду касаційної інстанції при вирішенні питання щодо обставин постачання електричної енергії на окуповані території, суд визнав, що наразі існує необхідність у зупиненні провадження у справі №908/528/24 до перегляду судового рішення у справі №908/1162/23 об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та отримання остаточних висновків щодо застосування статей 11, 714 ЦК України, статті 56 Закону "Про ринок електричної енергії", а також частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у контексті знаходження споживача електричної енергії на окупованій території.
При цьому зупинення провадження у справі № 908/528/24 є цілком виправданим, оскільки врахування висновків Верховного Суду сприятиме в ухваленні судом за результатом вирішення спору у цій справі законного і обґрунтованого судового рішення, з дотриманням завдань та основних засад господарського судочинства.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки результати перегляду об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у касаційному порядку справи № 908/1162/23 матимуть значення для вирішення справи № 908/528/24, суд вирішив зупинити провадження у справі №908/528/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №908/1162/23.
Також, враховуючи те, що початок розгляду справи по суті у передбачений ст. 248 ГПК України строк не відбувся у зв’язку із запровадженням воєнного стану на території України та веденням бойових дій на території Запорізької області, інтенсивними артилерійськими обстрілами м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, з метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, суд визнав за необхідне поновити процесуальні строки розгляду справи по суті, визначивши кінцевий строк розгляду справи не більш тридцяти днів з моменту закінчення перегляду в касаційному порядку об’єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Відповідно до частини 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 119, п. 7 ч. 1 ст. 228, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Повний текст ухвали складено та підписано 17.06.2024.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
