Господарський суд Запорізької області

24 червня 2024, 14:40

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” по справі № 908/2609/17 (908/1359/22). Суддя Черкаський В.І.

номер провадження справи 26/22/17-21/39/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 Справа № 908/2609/17 (908/1359/22)

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського Володимира Івановича, при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2609/17 (908/1359/22)

За позовом - Приватного акціонерного товариства “Юнікон” (вул. Олеся Гончара, 28А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 23647276, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів” (вул. Гайдамацька, 22, м. Дрогобич, Львівська область, 82100, код ЄДРПОУ 39527406, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4, код ЄДРПОУ 00240158) - припинено

про визнання правочину недійсним

За участю представників сторін та учасників:

Представник відповідача 1 - Чорний О.В. (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПОРУ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 боржника - Публічне акціонерне товариство “Дрогобицький завод автомобільних кранів” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В межах вказаної справи про банкрутство № 908/2609/17 надійшов позов Приватного акціонерного товариства “Юнікон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів” та Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.05.2010 (вх. № 1495/08-08/22 від 11.08.2022).

Рішенням суду від 10.11.2022 № 908/2609/17 (908/1359/22) (суддя Юлдашев О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області № 908/2609/17 від 10.11.2022 звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута затверджено. Банкрута - Публічне акціонерне товариство “Дрогобицький завод автомобільних кранів” ліквідовано. Провадження у справі закрито.

Не погодившись із зазначеним рішенням від 10.11.2022 № 908/2609/17 (908/1359/22) до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство “Юнікон”.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) залишено без змін.

Не погодившись із вказаною постановою Приватне акціонерне товариство “Юнікон” звернулось до Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду з касаційною скаргою.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2023 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства ”ЮНІКОН” на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) скасовано. Справу № 908/2609/17 (908/1359/22) направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Матеріали справи повернулись до Господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 справу № 908/2609/17 (908/1359/22) передано на розгляд судді Черкаського В.І.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012 звернув увагу, що у разі закриття/припинення провадження в справі про банкрутство, розгляд спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом “незмінності складу суду”, задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту упродовж розумного строку.

Ухвалою від 25.10.2023 суд прийняв справу № 908/2609/17 (908/1359/22) за позовом Приватного акціонерного товариства “Юнікон” до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів”, відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” про визнання правочину недійсним до розгляду в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”, відкрив провадження з розгляду заяви. Присвоїв справі номер провадження 26/8/20-21/39/23. Ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначив на 23.11.2023, 11 - 00.

До суду надійшли від:

- позивача пояснення (вх. № 25714/08-08/23 від 23.11.2023), в яких він наполягає на задоволенні позовних вимог; клопотання (вх. № 25714/08-08/23 від 23.11.2023) про призначення судової оціночної будівельної експертизи та витребування доказів по справі; (вх. № 24696/08-08/23 від 17.11.2023) про участь в засіданні в режимі відео конференції,

- відповідача 1 (вх. № 25086/08-08/23 від 22.11.2023) про закриття провадження у справі;

- арбітражного керуючого Бакуліна І.С. (вх. № 24417/08-08/22 від 14.11.2024) про участь в засіданні в режимі відео конференції, (вх. № 24419/08-08/23 від 14.11.2023) про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні клопотання сторін прийняті до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.

Судом приєднано до матеріалів справи відповіді № 333381 від 22.11.2023 та № 333387 від 22.11.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно відповідача 1 та 2.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2023 у справі № 908/2609/17 касаційну скаргу Приватного Акціонерного товариства “ЮНІКОН” вих. № 73-УстаІ/ЮрВ від 26.07.2023 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022, в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі № 908/2609/17 залишено без задоволення. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 10.11.2022, в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі № 908/2609/17 залишено без змін.

Згідно відповіді № 333381 від 22.11.2023 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 2 припинено, про що внесено відповідний запис. Реєстр не має відомостей про осіб, які є правонаступниками припиненого відповідача 2.

Ухвалою від 23.11.2023 судом, зокрема, закрито провадження у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) про визнання правочину недійсним в частині вимог до відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”. Клопотання арбітражного керуючого Бакуліна І.С. (вх. № 24419/08-08/23 від 14.11.2023) залишено без розгляду. Підготовче засідання відкладене на 04.12.2023, 12 - 00.

До суду надійшли від:

- відповідача 1 (вх. № 25733/08-08/23 від 01.12.2023) пояснення у справі, в яких ТОВ ВКФ “ДЗАК” як сторона у спорі про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 12.12.2017 р., у випадку визнання порушеного права Позивача, заявляє про застосування позовної давності у даному спорі.

У судовому засіданні клопотання відповідача 1 прийняте до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.

Судом задоволені клопотання сторін та арбітражного керуючого Бакуліна І.С. про участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2023 року, зокрема, клопотання відповідача 1 (вх. № 25086/08-08/23 від 22.11.2023) залишено без задоволення. Клопотання Приватного акціонерного товариства “Юнікон” (вих. № 146-УстаІ/ЮрВ від 21.11.2023) задоволено. Призначено у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Січеславська Набережна, 17, оф. 801, м. Дніпро, 49000). Провадження у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) зупинено до проведення судової оціночно-будівельної експертизи та надходження матеріалів справи № 908/2609/17 (908/1359/22) до Господарського суду Запорізької області.

12.12.2023 на адресу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України направлено матеріали справи № 908/2609/17 (908/1359/22) для проведення судової оціночно-будівельної експертизи.

Ухвалою від 22.01.2024 поновлено провадження у справі № 908/2609/17 (908/1359/22). Клопотання Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вх. № 640/08-08/24 від 11.01.2024) задоволено. Продовжено строк надання суду витребуваних судовим експертом документів згідно вимог ухвали суду від 04.12.2023 до 30.04.2024. Провадження у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

Судом установлено, що Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України оціночно-будівельна експертиза проведена не була, оскільки Приватне акціонерне товариство “Юнікон” попередня оплата за рахунком не здійснена.

12.04.2024 матеріали справи № 908/2609/17 (908/1359/22) повернуто до Господарського суду Запорізької області.

Ухвалою від 17.04.2024, зокрема, поновлено провадження у справі № 908/2609/17 (908/1359/22) з 17.05.2024. Підготовче засідання призначено на 17.05.2024, 10 - 00.

Ухвалою від 17.05.2024 закрите підготовче провадження та призначено справу № 908/2609/17 (908/1359/22) до судового розгляду по суті на 30.05.2024, 12 - 00.

До суду надійшли:

- клопотання позивача (вх. № 11458/08-08/24 від 30.05.2024), просить судове засідання у справі 908/2609/17 (908/1359/22) за позовом Приватного акціонерного товариства “Юнікон” до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів”, відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” про визнання правочину недійсним до розгляду в межах справи № 908/2609/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”, що призначене на 30.05.2024, 12 - 00, відкласти на іншу дату та час, з метою надання Позивачу часу на отримання відповіді на лист від 20.05.2024 № 44, подачі відповіді до суду та заявлення відповідного клопотання;

- письмові пояснення відповідача 1 (вх. № 11457/08-08/24 від 30.05.2024).

У судовому засіданні клопотання позивача прийняте до розгляду, додаткові докази приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою від 30.05.2024 суд клопотання позивача (вх. № 11458/08-08/24 від 30.05.2024) залишив без задоволення. Відклав розгляд справи по суті на 11.06.2024, 14 - 00.

До суду надійшло клопотання позивача (вх. № 12121/08-08/24 від 11.06.2024), просить судове засідання у справі 908/2609/17 (908/1359/22) з метою вирішення питання прийняття господарським судом Запорізької області до провадження заяви про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 у справі № 908/2609/17 про банкрутство ПАТ ”ДЗАК” за нововиявленими обставинами та в подальшому вирішення питання залучення другого співвідповідача, а саме Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів”.

У засідання 11.06.2024 позивач представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

У засідання 11.06.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (вх. № 12121/08-08/24 від 11.06.2024), враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012, відсутність відомостей про прийняття господарським судом Запорізької області до провадження заяви про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 10.11.2022 року у справі № 908/2609/17 про банкрутство ПАТ “ДЗАК” за нововиявленими обставинами.

Представник відповідача 1 проти позову заперечив, просить у задоволенні - відмовити.

У засіданні судом відмовлено в задоволенні у зв’язку з його необґрунтованістю.

Судове засідання 11.06.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції із застосування підсистеми відеоконференцзв’язку ЄСІКС.

У судовому засіданні 11.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про те, що повний текст ухвали буде виготовлено протягом 10-ти днів.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника відповідача 1, суд

УСТАНОВИВ:

17.05.2010 між Відкритим акціонерним товариством “ВТБ Банк” (надалі за текстом - “Банк”) та Публічним акціонерним товариством “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (надалі за текстом - “ПАТ “ДЗАК”/“відповідач 2”/“боржник”) було укладено кредитний договір № ВКЛ 88/10 про надання позичальнику кредиту в сумі 3 750 000 доларів США зі строком повернення кредиту - не пізніше 16.05.2011. До договору вносились сторонами зміни, які були оформлені у вигляді договорів про внесення змін до кредитного договору № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.09.2023 установлено, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 17.05.2010 року № ВКЛ 88/10 зі змінами та доповненнями, сторони уклали ряд договорів забезпечення, зокрема, іпотечний договір від 17.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І. за реєстровим № 617.

Згідно умов вказаного іпотечного договору в редакції договору про внесення змін від 01.04.2011 предметом іпотеки є нерухоме майно за адресою: Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, а саме:

- будівля гальванічного цеху - цех № 8 (Л-2), загальною площею 4220,8 м.кв., номер об’єкту в РПВН 25191351;

- будівля корпусу № 1 - цех № 2 та № 10 (Б-1), загальною площею 24 608,2 м.кв., номер об’єкту в РПВН 32378479;

- будівля адміністративно-побутових приміщень корпусу № 1 - цехів № 2 та № 10 з перехідними галереями (А-3), загально площею 5408,5 м.кв., номер об’єкту в РПВН 32378409;

- будівля корпусу № 3 - цех № 5 (Н-1), загальною площею 3572,2 м.кв. номер об’єкту в РПВН 32378105;

- будівля корпусу № 3 - цех № 8 (Л-1), загальною площею 3437,9 м.кв., номер об’єкту в РПВН 32378320;

- будівля цеху гідроциліндрів - цех № 8 (М-1), загальною площею 2638,0 м.кв., номер об’єкту в РПВН 32378801;

- будівля побутових приміщень корпусу № 3 - цехів № 5 та № 8 з їдальнею та переходом (К-3), загальною площею 1908,1 м.кв., номер об`єкту в РПВН 32378916;

- будівля корпусу басейну “Синевір”/павільйон ванн/(А-2), загальною площею 1048,1 м. кв.; чаша плавального басейну (В), зовн. розм. 50,9 х 22,12 (В); навіс з кладовою (Б-1) загальною площею 33,2 м.кв., номер об`єкту в РПВН 12553895;

- будівля котельної (басейну) (Г-1), загальною площею 182,0 м.кв., номер об’єкту в РПВН 32378695;

- будівля дошкільної установи № 1 “Журавлик” А-2, загальною площею 2 592,1 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Дрогобич, вулиця Грушевського, будинок 9, номер об’єкту нерухомого майна в РПВН 5996803.

Згідно умов договору іпотеки за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням та відшкодувати витрати у повному обсязі, розмір якої (вимоги) визначається на момент здійснення задоволення та визначається за критеріями, передбаченими умовами договору кредиту.

За вказаним кредитним договором виникла заборгованість і Банк звернувся до господарського суду Львівської області з двома позовами - справа № 914/171/13 про стягнення заборгованості за кредитним договором (грошових коштів), справа № 914/172/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

25.11.2013 було видано наказ Господарського суду Львівської області у справі № 914/171/13 (за позовом АТ “ВТБ Банк” до ПАТ “ДЗАК”) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.11.2013 видано наказ господарського суду Львівської області у справі № 914/172/13 (за позовом АТ “ВТБ Банк” до ПАТ “ДЗАК” про звернення стягнення на предмет іпотеки).

Реалізація іпотечного майна здійснювались і державним виконавцем і Банком в межах виконання судового рішення у справі № 914/171/13 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04.10.2017 державним виконавцем проведено реалізацію майна боржника - прилюдні торги в межах виконавчого провадження з виконання наказу від 25.11.2013 у справі № 914/171/13.

Згідно Акту № 41103649/14 від 04.10.2017 державного виконавця торги не відбулися у зв’язку з відсутністю учасників, проте Банк (стягувач), виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (іпотечного майна - будівлі дошкільної установи № 1 “Журавлик”).

Інше майно, яке було предметом договору іпотеки № 617, на прилюдні торги не передавалось, у власність Банку (стягувача) не переходило.

27.10.2017 здійснено державну реєстрацію зміни обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (знято обтяження з іпотечного майна - з будівель дошкільної установи № 1 “Журавлик”).

27.10.2017 оформлюється державним реєстратором - приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М.М. свідоцтво про право власності АТ “ВТБ Банк” на іпотечне майно; здійснюється державна реєстрація права власності АТ “ВТБ Банк” на згадане іпотечне майно.

Іпотека на інше майно, що є предметом договору іпотеки № 617, залишається в силі, право іпотекодержателя на інше майно залишається у Банка.

06.11.2017 між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ “ФК “Фактор Груп” (Новий кредитор) укладено договір № 06/11/2017/1 про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за кредитним договором, за умовами якого Банк відступив Новому кредитору всі вимоги (повністю) за основним зобов’язанням - Кредитним договором № ВКЛ 88/10.

На виконання цього договору сторони уклали акти приймання-передачі документації та приймання-передачі прав вимоги до договору № 06/11/2017/1 про відступлення права вимоги грошових зобов’язань за кредитним договором та договорами забезпечення від 06.11.2017 року.

06.11.2017 між Банком (Первісний кредитор) та ТОВ “ФК “Фактор Груп” (Новий кредитор) укладається Договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, за умовами якого Банк відступив Новому кредитору всі вимоги (повністю) за похідними зобов’язаннями, в тому числі за договором іпотеки № 617 (крім будівель дошкільної установи № 1 “Журавлик”, оскільки Банк на той момент уже набув права власності на цей об’єкт і, відповідно, не міг відступити право вимоги на нього, внаслідок того, що право іпотеки саме на це іпотечне майно вже було припиненим).

07.11.2017 між ТОВ “ФК “Фактор Груп” (Первісний кредитор) та ТОВ “Універсам “Тополя” (Новий кредитор) (13.09.2019 ТОВ “Універсам “Тополя” припинено шляхом приєднання до ТОВ “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів”) укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором в повному обсязі та за іпотечними договорами, в тому числі за договором іпотеки № 617.

12.12.2017 між ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (іпотекодавець) та ТОВ “Універсам “Тополя” (іпотекодержатель) (13.09.2019 ТОВ “Універсам “Тополя” припинено шляхом приєднання до ТОВ “Виробничо комерційна фірма Дрогобицький завод автомобільних кранів”) укладено оспорюваний у цій справі договір про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.05.2010.

Оспорюваний у даній справі договір укладено від ПАТ “Дрогобицький завод автомобільних кранів” головою ліквідаційної комісії Букрєєвим Ігорем Ігоровичем, а від Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсам “Тополя” директором Грицун Дмитром Олександровичем, що діяв на підставі Статуту та протоколу загальних зборів учасників № 11-12/17 від 11.12.2017 року.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.05.2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганик Р.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 617, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Петренко К.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1971.

Відповідно до п. 1.1. договору про задоволення вимог іпотекодержателя у зв’язку з укладанням між ТОВ “Універсам “Тополя” (Новим кредитором) та ТОВ “ФК “Фактор Груп” (Первісним кредитором) Договору про відступлення прав вимоги (цесії) № 22/2017-КБЕ-Ц від 07.11.2017 року, за умовами якого Первісний Кредитор відступив Новому Кредитору право вимоги за кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17 травня 2010 року, з урахуванням усіх змін та доповнень внесених до нього, а також Договору про відступлення права вимоги за Іпотечними договорами, посвідченого 07 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабаєвою А.А. та зареєстровано в реєстрі за №1717, на підставі ст. ст. 36, 37 Закону України “Про іпотеку”, Сторони досягли згоди про задоволення вимог ТОВ “Універсам “Тополя” в позасудовому порядку шляхом передачі ПАТ “ДЗАК” і набуття ТОВ “Універсам Тополя” права власності на предмет іпотеки.

Згідно п. п. 1.2., 1.4 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя предметом іпотеки за Договором іпотеки (далі - Предмет іпотеки), право власності на який ТОВ “Універсам “Тополя” набуває в рахунок виконання зобов’язань за Кредитним договором № ВКЛ 88/10 від 17.05.2010 р., укладеного між ПАТ “ДЗАК” та ПАТ “ВТБ Банк” стосовно виконання зобов’язань, щодо повного та вчасного повернення кредиту в сумі 2 700 000 дол. США у строк до 15.05.2013 р. (включно), є:

- будівля корпусу № 1 - цех №2 та №10 (1 Б), загальною площею 24 608,2 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 43529046106, номер об’єкту в РПВН 3237847;

- будівля корпусу № 3 - цех № 5 (1 Н), загальною площею 3572,2 м.кв. за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 44751646106, номер об’єкту в РПВН 32378105;

- будівля гальванічного цеху - цех № 8 (2 Л), загальною площею 4220,8 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 43675446106, номер об’єкту в РПВН 25191351;

- будівля цеху гідроциліндрів - цех № 8 (1 М), загальною площею 2638,0 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 43919146106, номер об’єкту в РПВН 32378801;

- будівля корпусу № 3 - цех № 8 (1 Л), загальною площею 3437,9 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 43387946106, номер об’єкту в РПВН 32378320;

- будівля адміністративно-побутових корпусу № 1 - цехів № 2 та № 10 з перехідними галереями (ЗА), загально площею 5408,5 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 44852046106, номер об’єкту в РПВН 32378409;

- будівля побутових приміщень корпусу № 3 - цехів № 5 та № 8 з їдальнею та переходом (ЗК), загально площею 1908,1 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Гайдамацька, буд. 22, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 45651746106, номер об’єкту в РПВН 32378916;

- будівля котельної (басейну) (1 Г), загальною площею 182,0 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Спортивна, буд. 2а, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 45502946106, номер об’єкту в РПВН 32378695;

- будівля корпусу басейну “Синевір”/павільйон ванн/(2 А), загальною площею 1048,1 м. кв.; чаша плавального басейну (В), зови. розм. 50,9 х 22,12 (В); навіс з кладовою (1Б) загальною площею 33,2 м.кв., за адресою Львівська область, місто Дрогобич, вул. Спортивна, буд. 2А, реєстраційний номер об’єкту нерухомості 45748446106, номер об’єкту в РПВН 12553895.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору про задоволення вимог іпотекодержателя встановлено, що ТОВ “Універсам “Тополя” набув предмет іпотеки у власність за ринковою вартістю 14 540 777, 00 грн. без ПДВ, визначеною на підставі оцінки, складеної суб’єктом оціночної діяльності згідно із Звітом про оцінку вартості основних фондів, що знаходяться на балансі ПАТ “ДЗАК”, складеним суб’єктом оціночної діяльності Правобережною товарною біржою (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 225/17 від 21 березня 2017 року, виданий ФДМ України).

Предмет іпотеки передається у власність іпотекодержателя в рахунок повного виконання іпотекодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором.

Отже, сторони досягли згоди про задоволення вимог іпотекодержателя (ТОВ “Універсам “Тополя” в позасудовому порядку - шляхом передачі іпотекодавцем і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Саме в цей момент припиняється іпотека за договором № 617 в цілому - з підстав, визначених ст. ст. 3, 17 Закону України “Про іпотеку” - у зв’язку з припиненням основного зобов’язання.

Кредитний договір (основне зобов’язання) припиняється в цілому, договір іпотеки (похідне зобов’язання) припиняється в цілому, права всіх іпотекодержателей, які були такими за договором № 617, припиняються.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.12.2017 року за № 48346 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Позивач є кредитором боржника згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 23.05.2018 року, якою заяву Приватного акціонерного товариства “Юнікон” в частині визнання кредиторських вимог задоволено частково. Даною ухвалою визнано вимоги Приватного акціонерного товариства “Юнікон” у розмірі 1 376 240, 68 грн. з шостою чергою задоволення та 3 524, 00 грн. судового збору з першою чергою задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір є фраудаторним, а саме: суперечить п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України (вчинений всупереч принципу добросовісності), а також ч. ч. 3, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України (вчинений боржником внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам).

Позивач зазначав, що укладення спірного договору порушує його права як кредитора у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (іпотекодавця за оспорюваним договором), договір укладався з метою невиконання кредиторських зобов’язань та задля унеможливлення звернення стягнення на майно боржника.

Також позивач зазначав на наявність в Реєстрі заборон на відчуження спірного майна.

В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб’єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття “охоронюваний законом інтерес” що вживається в законах України у логічно смисловому зв’язку з поняттям “права”, треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Виходячи з аналізу статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” наведена норма у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження у яких відкрито під час дії цього Закону та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

У зв’язку з викладеним, враховуючи, що провадження у цій справі про банкрутство порушено 29.12.2017 на підставі заяви боржника в порядку статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній з 19.01.2013), наявні правові підстави для застосування при розгляді заяви кредитора про визнання недійсним спірного договору з підстав недійсності правочину, положень статті 20 вказаного Закону.

В цьому випадку спірний договір укладено в межах “підозрілого періоду” (протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, а саме за 17 днів до такого порушення), встановленого статтею 20 вказаного Закону.

Згідно частини першої статті 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема з підстав здійснення боржником відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов’язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов’язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов’язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов’язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції “фраудаторності” при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника (див. висновки сформовані у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається “про людське око”, таким критеріям відповідати не може.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника.

Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Позови боржника, в тому рахунку немайнові про визнання недійсними правочинів, можуть впливати на формування складу активів боржника з огляду на положення статті 216 Цивільного кодексу України (застосування наслідків з огляду на визнання правочину недійсним), статті 388 Цивільного кодексу України (витребування майна від добросовісного набувача після визнання договору недійсним), статті 400 (витребування майна від недобросовісного набувача) та можуть призводити до зміни ліквідаційної маси боржника, що в свою чергу впливає на права кредиторів у справі про банкрутство.

Предметом спору у цій справі позовного провадження, яке розглядається в межах справи банкрутство є визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відтак, рішення у справах позовного провадження, які розглядаються в межах справи про банкрутство, у порядку встановленому статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, результатом розгляду яких може бути зміна, збільшення ліквідаційної маси боржника, можуть впливати як на права і охоронювані законом інтереси кредиторів у справі про банкрутство так і самого боржника.

При цьому, кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь як боржника, якому належить ліквідаційна маса, так і кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 911/1245/21 (911/3210/20).

Згідно частини четвертої статті 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, чинного як на момент укладення оспорюваного правочину (12.12.2017) так і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (29.12.2017), а також протягом майже двох наступних років після такого відкриття, визначено, що майно банкрута яке є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Стаття 20 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визначає, що правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов’язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Позивач в якості однією із підстав позову зазначає обставини укладення боржником/відповідачем 2 оспорюваного договору із заінтересованою особою, та здійснення боржником відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Стаття 1 визначає, що заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

Матеріалами справи установлено, що станом на 12.12.2017 відповідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство “Дрогобицький завод автомобільних кранів” (Код ЄДРПОУ 00240158) засновано 19.08.1993. Керівник - голова ліквідаційної комісії Букрєєв Ігор Ігорович. Публічне акціонерне товариство “Дрогобицький завод автомобільних кранів” зареєстровано (на 12.12.2017) за адресою: 82100, Львівська обл., місто Дрогобич, вулиця Гайдамацька, будинок 22. Кінцевий бенефіціарний власники (контролер) юридичної особи є ХАЛФОНД ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, адреса засновника: Елена Чараламбус, Кіпр, Нікосія, Псімолофу, вулиця Санторініс, 4, 2630.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УНІВЕРСАМ “ТОПОЛЯ” (Код ЄДРПОУ19308226) засновано 04.09.1998. Керівник - Грицун Дмитро Олександрович. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “УНІВЕРСАМ “ТОПОЛЯ” зареєстровано (на 12.12.2017) за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Шевченківський район, вулиця Європейська, будинок 4, кімната 505. Кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи є Грицун Дмитро Олександрович, відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 50, 00, тип бенефіціарного володіння - пряме та Грицун Олександр Володимирович, відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі - 50, 00, тип бенефіціарного володіння - пряме.

15.05.2019 до реєстру внесене рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення ТОВ “УНІВЕРСАМ “ТОПОЛЯ” в результаті реорганізації - приєднані до відповідача 1.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем не надано належних доказів заінтересованості ТОВ “УНІВЕРСАМ “ТОПОЛЯ” стосовно Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” на момент укладення оспорюваного договору у розумінні вимог Закону. Також позивачем не надано належних доказів відчуження (передачі) іпотечного майна, яке є предметом іпотеки, за цінами нижчими від ринкових.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 37 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Договори від 06.11.2017 між Банком та ТОВ “ФК “Фактор Груп” про відступлення права вимоги грошових зобов’язань та про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, а також договори від 07.11.2017 між ТОВ “ФК “Фактор Груп” та ТОВ “Універсам “Тополя” про відступлення права вимоги за кредитним договором та за іпотечними договорами, в тому числі за договором іпотеки № 617 не оскаржувались та є чинними.

Отже, уклавши оспорюваний правочин, його сторони жодним чином не порушили ні вимоги діючого на час його укладення законодавства, ні права інших кредиторів боржника. Задоволення вимог інших кредиторів, в тому числі позивача, не могло бути проведене за рахунок спірного нерухомого майна, оскільки таке майно не включається до ліквідаційної маси банкрута. Саме іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог за рахунок спірного іпотечного майна, як то передбачає Закон України “Про іпотеку” та законодавство про банкрутство.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадку пред’явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 357/9328/15- ц (провадження № 14-460цс18).

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 листопада 2018 року (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з’ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв’язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Враховуючи зазначені обставини, недоведеність матеріалами справи порушення прав або охоронюванюваного законом інтересу позивачу, суд не знаходить підстав для застосування положень про позовну давність.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.

За таких обставин, враховуючи його необґрунтованість у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу 1 (електронною поштою/до електронного кабінету).

Розмістити повний текст рішення на сайті господарського суду Запорізької області (https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/gromadyanam/advert/).

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 21.06.2024.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” по справі № 908/2609/17 (908/1359/22).

ДО УВАГИ!!! Учасників справи Публічного акціонерного товариства “Дрогобицький завод автомобільних кранів” по справі № 908/2609/17 (908/1359/22). Суддя Черкаський В.І.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області