Господарський суд Запорізької області

01 липня 2024, 14:15

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК”, м. Мелітополь, Запорізька область, Павловського Олександра Володимировича, м. Мелітополь, Запорізька область по справі № 908/238/24 суддя Дроздова С.С.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024 Справа № 908/238/24

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом: Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” (провулок Садовий, буд 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код юридичної особи 38070247)

до відповідача-2: Павловського Олександра Володимировича (провулок Садовий, буд. 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код 3010909870)

про стягнення 2 212 006 грн. 03 коп.

за участю представників

від позивача: Пасечник Ю.А., довіреність № 278/22-Н від 06.07.2022, за технічних причин не змогла прийняти участь в судовому засіданні режимі відеоконференції

від відповідачів-1,-2: не з’явився

УСТАНОВИВ:

01.02.2024 Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” сформувало в систему “Електронний суд” позовну заяву про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” та Павловського Олександра Володимировича 1 979 568 грн 50 коп. заборгованості за кредитом та 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 01.02.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/238/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 витребувані у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Павловського Олександра Володимировича, ідентифікаційний номер: 3010909870.

04.03.2024 на адресу суду від Міністерства соціальної політики України надійшла довідка № 4553/0/2-24/3 від 26.02.2024, в якій зазначено, що станом на 19.02.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб про запитувану особу інформація відсутня.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/238/24, присвоєно справі номер провадження 27/44/24. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 27.03.2024.

Ухвалою суду від 27.03.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 22.04.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче судове засідання на 20.05.2024.

Ухвалою суду від 20.05.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 20.06.2024.

20.06.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв’язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просив суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” та Павловського Олександра Володимировича 1 979 568 грн 50 коп. заборгованості за кредитом, 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

У судовому засідання позивач підтримав заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 24.05.2024 про неможливість направлення на адресу суду для огляду оригіналів додатних до позовної заяви документів, посилаючись на введення воєнного стану та статтю 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»: «1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені». {Закон доповнено статтею 12-2 згідно із Законом № 1702-IX від 16.07.2021 – вводиться в дію з 01.01.2022р.}. Крім того, позивач посилався на п. 5 Рекомендацій Ради Суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 року: «Про можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя». Враховуючи вищезазначене, позивач повідомив суд, що у зв’язку із небезпечними обставинами в країні, представник Банку не має можливості прибути у вищезазначене судове засідання та розгляд справи № 908/238/24, згідно ухвали, у судовому засіданні 20.06.2024 об 11 год. 30 хв. здійснювати в режимі відеоконференції у Підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), та зазначив, що разом із позовною заявою до суду надано належним чином засвідчені копії документів, якими АТ "Райффайзен Банк" обґрунтовує свої вимоги.

Заява прийнята судом.

20.06.2024 відповідачі-1,-2 у судове засідання не з’явились, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Письмові відзиви не надали.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Так, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан 24 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Мелітополь, що є тимчасово окупованою територією.

Так, пунктом 21 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідачі повідомлялися про розгляд справи шляхом надсилання на його електронну адресу відповідних ухвал та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/238/24.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідачів-1,-2.

Згідно до статті 210 ГПК України, суд дослідив документальні докази.

Заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосиву вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз’яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

13.09.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” (Позичальник) укладено кредитний договір № 011/10892/1157582 (в рамках Програми «Доступні кредити 5-7-9%» та DCFTA Agreement Initiative East (Договір).

Відповідно до умов договору, кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 3 000 000,00 грн. (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (п. 1.1договору).

Згідно п. 1.3 договору, кінцевий термін погашення кредиту – 13.09.2022.

Кредит надається Позичальнику на поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності (в т.ч. сплату податків) за винятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів Позичальника, внесків до статутного капіталу третіх осіб, благодійних внесків, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (п. 1.4. Кредитного договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту включно Позичальник зобов’язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі змінюваної процентної ставки, розмір якої визначається для кожного процентного періоду відповідно до умов та в порядку, встановлених п. 2.2-2.5 Кредитного договору. Перший процентний період розпочинається 10.09.2021 та закінчується 30.09.2021. Кожен наступний процентний період відповідає кожному наступному календарному кварталу.

Згідно до п. 2.3 договору розмір процентної ставки, що підлягає сплаті Позичальником в кожному Процентному періоді (Базова процентна ставка), визначається наступним чином:

- протягом участі Позичальника в Програмі Розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.1 договору).

- з дати позбавлення Позичальника права участі в Програмі (пункт 5.10 Договору) розрахунок розміру Базової процентної ставки здійснюється за формулою: Індекс UIRD + 7,0 % (п. 2.3.2 договору).

- для розрахунку розміру Базової процентної ставки приймається значення Індексу UIRD станом на останній робочий день календарного місяця, що передує місяцю початку Процентного періоду, для якого визначається розмір Процентної ставки. Якщо для визначеної таким чином календарної дати Індекс UIRD не буде визначено з будь-яких причин, для розрахунку розміру Базової процентної ставки прийматиметься значення Індексу UIRD за найближчий попередній робочий день (п. 2.3.3 договору).

- в будь-якому Процентному періоді Базова процентна ставка не може перевищувати Максимальний розмір Базової процентної ставки, який становить 30 % (тридцять процентів) річних (п. 2.3.4 договору).

Відповідно до умов п. 2.4 договору розмір Базової процентної ставки в першому Процентному періоді становить 13,95 % річних (розрахований відповідно до пункту 2.3.1. договору із застосуванням Індексу UIRD, який станом на 31.08.2021 року дорівнює 6,93 % річних). Протягом користування кредитом процентна ставка за кредитом динамічно змінювалась, що відображено в розрахунку заборгованості, який додається.

Відповідно до умов п. 3.2. договору Кредитор, після виконання Позичальником обов’язкових умов, вказаних в п. 3.1 договору, на підставі письмової заяви Позичальника, надав в межах Ліміту кредитні кошти з позичкового рахунку, шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок в АТ «Райффайзен Банк», для подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно умов п. 5.1 - п. 5.3 договору Позичальник зобов’язався здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Кредитним договором. Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строки, які визначаються Графіком (Додаток 1 до Кредитного договору), що підписується сторонами в момент укладання Кредитного договору. Проценти позичальник сплачує кожного місяця не пізніше останнього банківського дня відповідного календарного місяця та остаточно при погашенні кредиту (п.п. 5.1 – 5.3 Кредитного договору). Також, ст. 5 Кредитного договору визначено умови повернення позичальником кредиту та сплату процентів протягом періоду участі Позичальника в Програмі та в період позбавлення права участі в Програмі (Програма – програма «Доступні кредити 5-7-9», затверджена Радою Фонду розвитку підприємництва (надалі - Фонд) на виконання «Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам мікропідприємництва та малого підприємництва», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 28 від 24.01.2020 р. Програма реалізується Урядом України за ініціативи Президента України через Фонд).

Окрім того, Позичальник, відповідно до ст. 10 Кредитного договору засвідчив та гарантував, що на момент укладення Договору є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставин Дефолту, визначених ст. 8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всі необхідну інформацію, передбачену ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація – достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам Позичальника, є розумними та справедливими.

Відповідно до п. 10.2 договору Позичальник засвідчив, що всі ризики, пов`язані з істотною зміною обставин, з яких він виходив при укладенні Договору та/або Договорів забезпечення, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання Позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання своїх кредитних зобов`язань.

18.02.2022 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору (надалі - Додаткова угода 1), згідно умов якої, сторони погодили кінцевий термін погашення кредиту – 13.01.2023, порядок погашення кредиту та сплати процентів та інших платежів за Кредитним договором та викласти Графік у новій редакції згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди 1.

26.12.2022 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору (надалі - Додаткова угода 2), згідно умов якої, сторони домовились, що кінцевий термін погашення кредиту - 13.07.2023. Сторонами погоджена нова редакція пунктів Кредитного договору.

Також, з моменту підписання Додаткової угоди 2, в поточному Процентному періоді розмір базової процентної ставки становить 20 % річних. Крім того, сторони домовились викласти графік у новій редакції згідно Додатку № 1 до Додаткової угоди 2.

Додаткова угода 1, Додаткова угода 2 та Графіки укладаються Сторонами в електронній формі та підписуються шляхом створення/додавання до Додаткової угоди з Графіком кваліфікованих електронних підписів (Кваліфікованих ЕП) Сторін з використанням засобів криптографічного захисту інформації. Зі сторони Кредитора Додаткова угода з Графіком підписується двома уповноваженими особами. Датою (моментом) укладання Додаткової угоди з Графіком є дата (момент) її підписання Кредитором шляхом додавання Кваліфікованого ЕП другої уповноваженої особи Кредитора після підписання/додавання до Додаткової угоди з Графіком Кваліфікованим ЕП Позичальника. Підписані електронні документи надсилаються Сторонами електронними каналами зв’язку визначеними Банком.

Отже, з укладенням Кредитного договору та Додаткових угод до нього, у Позичальника виник обов’язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах, встановлених п.п. 2.1, 5.2, 5.3 Кредитного договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором, не будуть виконані), кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька таких заходів: 8.1.3. Вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Додатком 1 до договору встановлений Графік погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, яким передбачено строки погашення кредиту.

13.09.2021 з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між АТ «Райффайзен Банк» та громадянином України Павловським Олександром Володимировичем (далі Фінансовий поручитель, Відповідач-2) укладено Договір поруки № 011/10892/1157582/П, відповідно до умов якого Фінансовий поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язаннями, які виникають з умов Кредитного договору № 011/10892/1157582 від 13.09.2021 в повному обсязі цих зобов’язань.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору поруки Сторони визначили, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов’язань, Павловський О.В. та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАКТОРОК» відповідають перед АТ «Райффайзен Банк» як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечуваних зобов’язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними Забезпечуваними зобов’язаннями.

Відповідно до п. 3.1.2 Договору поруки, Поручитель засвідчив та гарантував, що він

належним чином та в повному обсязі ознайомлений із положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь-яке посилання в тексті цього Договору на Кредитний договір чи окремі його положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов`язків сторін за цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання Додаткових угод до Кредитного договору), підписанням Кредитного договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Банком, в т.ч. внаслідок:

- збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов’язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов’язань;

- доповнення Основного договору новими зобов’язаннями Позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь Банку;

- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за Кредитними операціями - доповнення Основного договору будь-якими зобов’язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов’язань.

Згідно умов п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов’язався здійснювати виконання

порушених Забезпечуваних зобов’язань протягом 10 календарних днів з дати відправлення Вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Відповідно до ст. 6 Договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена договором становить п’ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов’язання.

Всупереч умовам та приписам Кредитного договору, Позичальник не виконує взяті на себе договірні зобов’язання: не здійснює щомісячну сплату відсотків за користування кредитними коштами (обставини дефолту, згідно ст. 8 Кредитного договору), у зв’язку з чим станом на 25.10.2023 заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала 2 212 006 грн 03 коп., яка складається з: 1 979 568 грн 50 коп. заборгованості за кредитом, в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом – 1 979 568 грн 50 коп. та 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

На підтвердження вищевикладених обставин додатком до позовної заяви є обґрунтований розрахунок суми заборгованості, а також виписка по рахунку.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором.

Враховуючи, що вимоги Банку та взяті позичальником зобов'язання за Кредитним договором в добровільному порядку не виконані, а також у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, Кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Не направлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту.

У відповідності до чинного законодавства України та умов і приписів Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги за вих. № 114/5-284896 від 25.10.2023 про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором Відповідачу-1, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором.

Вимога, у відповідності до п. 12.3 Кредитного договору, направлялась на електронну адресу: buh2@traktorok.com.ua.

25.10.2023 відповідно до умов і приписів Договору поруки АТ «Райффайзен Банк» вживались заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення вимоги Відповідачу-2 за вих. № 114/5-284906 про дострокове виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість за Кредитним договором.

Вказана вище вимога, у відповідності до п. 6.4 Договору поруки, направлялась на електронну адресу: buh2@traktorok.com.ua.

Вимоги позивача залишені відповідачами без задоволення.

Невиконання відповідачами-1,-2 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором в частині погашення заборгованості за кредитом та відсотків стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення 1 979 568 грн 50 коп. заборгованості за кредитом та 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за договором кредиту, а саме: надання відповідачу-1 кредитних коштів в розмірі 3 000 000 грн 00 коп.

Відповідачем-1 неналежно виконувалися прийняті на себе зобов’язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості.

Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно приписів ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов’язався відповідати за виконання зобов’язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні Позичальник, ні Поручитель заборгованість перед Кредитором не сплатили.

Так само ні відповідач-1, ні відповідач-2 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості по Кредитному договору, заявленої до стягнення.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір № 011/10892/1157582 від 13.09.2021 та Договір поруки від 13.09.2021 № 011/10892/1157582/П є укладеними, чинними, дійсними та підлягають виконанню сторонами відповідно до їх умов.

Як встановлено судом, відповідачем-1 порушено строки погашення кредиту та процентів, передбачені у підписаному сторонами графіку, у зв`язку з чим станом на 25.10.2023 заборгованість останнього перед АТ «Райффайзен Банк» за Кредитним договором склала 2 212 006 грн 03 коп., яка складається з: 1 979 568 грн 50 коп. заборгованості за кредитом, в т.ч. прострочена заборгованість за кредитом – 1 979 568 грн 50 коп. та 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунком та виписками по рахункам, що додані до матеріалів позовної заяви.

Суд враховує, що відповідач-2 Павловський О.В. є засновником та кінцевим бенефіціарним власником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” (позичальника, відповідача-1).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачам-1,-2 було достеменно відомо про наявність заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі-1,-2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували, документально та нормативно обґрунтованого контррозрахунку суду не надали.

Враховуючи зазначене, стягненню солідарно з відповідачів-1,-2 на користь позивача підлягає сума заборгованості за кредитом в розмірі 1 979 568 грн 50 коп. та 232 437 грн 53 коп. заборгованості за процентами.

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,-2.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК”, Павловського Олександра Володимировича задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” (провулок Садовий, буд 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код юридичної особи 38070247), Павловського Олександра Володимировича (провулок Садовий, буд. 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код 3010909870) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 1 979 568 (один мільйон дев’ятсот сімдесят дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят вісім) грн 50 коп. заборгованості за кредитом, 232 437 (двісті тридцять дві тисячі чотириста тридцять сім) грн 53 коп. заборгованості за процентами.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАКТОРОК” (провулок Садовий, буд 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код юридичної особи 38070247) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 13 272 (тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 04 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Павловського Олександра Володимировича (провулок Садовий, буд. 9 А, кв. 33, м. Мелітополь, Запорізька область, 72309, ідентифікаційний код 3010909870) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (01011 м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4а, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) 13 272 (тринадцять тисяч двісті сімдесят дві) грн 03 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 01.07.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.