Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги ПП «МВКП «Дея» та Ярового О.М. про постановлення ухвали у справі № 908/1718/24!
:
03.07.2024 Справа № 908/1718/24
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка Артура Олеговича,
розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову у справі № 908/1718/24
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)
до відповідача 1: Приватного підприємства «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея», ідентифікаційний код юридичної особи 13633706 (вул. Комунальна,буд. 14а, м. Енергодар, Запорізька область, 71503)
до відповідача 2: Ярового Олега Миколайовича, 20.09.1967 р.н., РНОКПП 2473405596 (вул. Молодіжна, буд. 20, кв. 4, м. Енергодар, Запорізька область, 71504)
про стягнення 2 533 408 грн 47 коп.
Без виклику учасників справи.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» 28.06.2024 надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до відповідачів: Приватного підприємства «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея» та Ярового Олега Миколайовича, РНОКПП 2473405596 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 13633706- КД-1 від 24.05.2021 в розмірі 2533408,47 грн, з яких 2 125 427,29 грн заборгованості за тілом кредиту та 407 981,18 грн заборгованості за відсотками.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 справу № 908/1718/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2024 позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1718/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
28.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд: забезпечити позов в межах ціни позову в розмірі 2533408,47 грн. шляхом накладення арешту на майно, що належить Яровому Олегу Миколайовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, 2473405596, адреса реєстрації: 71504, Україна,область Запорізька,місто Енергодар, вулиця Молодіжна,будинок 20,квартира 4), а саме: 1. Реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 2184977821244 Тип об’єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 2124483201:03:001:0005 Опис об’єкта: Площа (га): 0.2395 Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства Адреса: Закарпатська обл., Тячівський р., с. Красна Актуальна інформація про речове право Номер відомостей про речове право: 38500732 Тип речового права: право власності Дата, час державної реєстрації: 02.10.2020 11:49:21 Державний реєстратор: Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада Закарпатської області, Закарпатська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер: 54405007 від 05.10.2020 10:16:02, Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада Закарпатської області, Закарпатська обл. Документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ№454971, виданий 20.01.2009, видавник: Краснянська сільська рада Тячівського району; відомості з ДЗК, серія та номер: 23454794, виданий 02.10.2020, видавник: Державний земельний кадастр Розмір частки: 1/1 Власники: Яровий Олег Миколайович 2.Номер відомостей про речове право: 38500457 Тип речового права: право власності Дата, час державної реєстрації: 02.10.2020 11:44:54 Державний реєстратор: Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада Закарпатської області, Закарпатська обл. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54404674 від 05.10.2020 10:08:09, Лазар Діана Василівна, Тячівська міська рада Закарпатської області, Закарпатська обл. Документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ№454972, виданий 20.10.2009, видавник: Краснянська сільська рада Тячівського району; відомості з ДЗК, серія та номер: 23454070, виданий 02.10.2020, видавник: Державний земельний кадастр Розмір частки: 1/1 Власники: Яровий Олег Миколайович 3. Автотранспорт марка BMW модель 630 рік випуску 2021 VIN: WBA21CX060CH26795 за поручителем з 13.04.2022 року . 4. Автотранспорт марка КАМАЗ модель 65115 рік випуску 2011 VIN: XVN45717RB2000026 був за поручителем з 14.04.2022 року .
01.07.2024 за результами авторозподілу заяву визначено до розгляду судді Науменку А.О.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
З положень частини 1 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.
За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Подана заява про забезпечення позову мотивована, зокрема, наступним. У Відповідача-1 наявна заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 11.06.2024 становить 2533408,47 грн. Надаючи оцінку діям Відповідача-1 щодо довготривалої несплати боргу, Позивач вважає недобросовісною поведінку Відповідача-1 в контексті загальних засад цивільного законодавства та договірних зобов'язань, передбачених статтями 3, 509 Цивільного кодексу України. Позивач просить накласти арешт на майно, оскільки за вказаних обставин у разі невжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову у цій справі цілком можливе відчуження Відповідачами об'єктів рухомого майна та/чи нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об'єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів. Відчуження майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі. Враховуючи викладене та ухилення Відповідача-1 від свого обов’язку щодо задоволення вимог кредитора, існує реальний ризик ускладнення виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду.
Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» також зазначено, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду (від 10.10.2019 у справі №904/1478/19, від 16.12.2019 у справі №904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (кредитора) про солідарне стягнення з відповідачів: Приватного підприємства «Мале виробничо-комерційне підприємство «Дея» та Ярового Олега Миколайовича, РНОКПП 2473405596 заборгованості за кредитним договором № 13633706- КД-1 від 24.05.2021 в розмірі 2533408,47 грн, з яких 2 125 427,29 грн заборгованості за тілом кредиту та 407 981,18 грн заборгованості за відсотками.
Тобто між сторонами існує спір щодо повернення (сплати) кредитних коштів (тіло кредиту) та процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 2533408,47 грн, і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
У разі пред’явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.
Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.
Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.
У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:
«Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:
«Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача 2, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.»
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанові Верховного Суду у складі об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов’язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов’язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог Позивача.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Позивач просить накласти арешт на майно відповідача 2 в межах ціни позову, що є співмірним заявленим позовним вимогам.
Накладення арешту на майно відповідача 2 в межах ціни позову не суперечить законодавству та не обмежує відповідача у праві володіння та користування даним майном, використання його у господарський діяльності.
Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про наявність у кредитора права на захист порушених прав та законних інтересів шляхом стягнення боргу з будь-якого боржника (боржника або поручителя).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що застосування заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та попередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову – забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованим та доцільним у даній справі є забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, ціні позову; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Щодо накладення арешту на автотранспорт поручителя, судом у задоволенні заяви позивача відмовляється за не доведеністю належними доказами щодо наявності зареєстрованого права власності автотранспорту саме за відповідачем 2 на день подання даної заяви та реквізитів цього майна. Заявником не надано доказів щодо автотранспорту саме з офіційних джерел (МВС України) і станом на день подання заяви.
За таких обставин, заява позивача про забезпечення позову задовольняється судом частково.
При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –
УХВАЛИВ:
Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову у справі № 908/1718/24 задовольнити частково.
З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/1718/24 законної сили, накласти арешт в межах суми позову 2533408 (два мільйони п’ятсот тридцять три тисячі чотириста вісім) грн 47 коп. на нерухоме майно, яке належить Яровому Олегу Миколайовичу, 20.09.1967 р.н., РНОКПП 2473405596 (вул. Молодіжна, буд. 20, кв.4, м. Енергодар, Запорізька область, 71504): а саме:
В іншій частині заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею – 03.07.2024, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст.144 ГПК України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 14360570 (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001).
Боржником за даною ухвалою є: Яровий Олег Миколайович, 20.09.1967 р.н., РНОКПП 2473405596 (вул. Молодіжна, буд. 20, кв. 4, м. Енергодар, Запорізька область, 71504).
Ухвала складена та підписана 03.07.2024.
Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати заявникові.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя Артур Олегович Науменко
_03_03.png)
