Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома!! КП“Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області”, Рішення від 08.07.2024 по справі № 908/1071/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.07.2024 Справа № 908/1071/24
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Концур Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1071/24
за позовом: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), ідентифікаційний код юридичної особи 43877338 (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035)
до відповідача: Комунального підприємства “Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області”, ідентифікаційний код юридичної особи 37830847 (вул. Пушкіна, буд. 187, смт. Михайлівка, Василівський район, Запорізька область, 72002)
про стягнення 2 782 843 грн 78 коп.
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
10.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про стягнення з Комунального підприємства “Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області” шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу на суму 2 782 843 грн 78 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевірки виявлено порушення державної власності на надра, а саме: здійснення відповідачем самовільного користування надрами (видобування підземних вод) з артезіанських свердловин за номерами: №9, №11/4, №02, №6, №2, №790-В, №11/1, №727-В; №17-А; №351-В; №11/5; №7; №1909-рэ; №16; №12; №1077-В; №13; №98-В; №11; №12 (1656), № 14; №11 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (артезіанськими свердловинами). Також було встановлено відсутність документів, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельною ділянкою, які використовує Комунальне підприємство “Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області” для розміщення артезіанських свердловин. Загальна сума збитків, заподіяних державі КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» за 2018, 2019, 2020 роки, становить 2782843 грн. 78 коп.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 справу № 908/1071/24 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2024 суд призначив підготовче засідання на 08.05.2024 о 11 год. 40 хв.
В судовому засіданні 08.05.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд відкрив судове засідання. Суд з’ясував про відводи. Відводів не заявлено.
Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву чи пояснень до суду не подавав.
Суд зазначає, що з метою доведення до відповідача про розгляд даної справи, ухвала про відкриття провадження по справі № 908/1071/24 від 15.04.2024 була розміщена на веб-сайті Судової влади України.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, зазначив що відзиву чи пояснень від відповідача не надходило.
Ухвалою суду від 08.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підгоотче засідання по справі № 908/1071/24 на 17.06.2024 о 12 год. 00 хв.
В судовому засіданні 17.06.2024 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд відкрив судове засідання. Суд оголосив склад суду.
Відповідач в судове засідання не з’явився, причини не явки суду не повідомляв. Документів на адресу суду від відповідача не надходило.
14.06.2024 на виконання ухвали суду через електронну пошту від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, які долучаються до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що підтримує позовні вимоги по справі № 908/1071/24 в повному обсязі, оголосив, що станом на 17.06.2024 всі наявні докази були подані до матеріалів справи та клопотання процесуального характеру відсутні.
За таких обставин, суд проаналізувавши матеріали справи, заслухавши думку присутнього у судовому засіданні представника позивача про готовність справи до розгляду по суті, дійшов до висновку про можливість закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті на 08.07.2024 о 11 год. 20 хв.
24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
В Указі Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” зазначається: “У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановляю:
Положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” у період дії воєнного стану, повноваження судів не можуть бути припинені.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. (ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”).
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
20) положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України;
21) особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції".
Згідно зі ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”:
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Сторони, зареєстроване місце перебування чи місцезнаходження якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному вебпорталі “Судова влада України”.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про судове засідання 08.07.24 повідомлено сторін шляхом розміщення її в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на веб-сайті Судової влади України, на якому розміщено у т.ч. відповідне оголошення з метою доведення до сторін змісту ухвали суду про призначення засідання на 08.07.24.
Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався, відзиву суду не надав.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі.
Представники сторін правом на участь в судовому процесі не скористалися.
В судовому засіданні 08.07.2024 судом прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №802 від 09.09.2020 було створено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції в тому числі Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є виконавчим органом Державної влади, повноваження якого територіально поширюється на дві області.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 1 Положення Інспекції затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 № 31 Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції України та їй підпорядковується.
У своїй діяльності Інспекція керується Конституцією України, Законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-Міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції, дорученнями Голови Держекоінспекції, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, актами Запорізької та Херсонської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України.
Відповідно до Положення Інспекція наділена повноваженнями щодо звернення до суду з відповідними позовами про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.
Інспекція, відповідно до Положення, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр щодо здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами.
Згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Таким чином, позивач в силу закону наділений повноваженнями на проведення перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та розміру збитків до відшкодування у разі виявлення порушень.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 19.07.2021 №882-06/2-22 та на підставі наказу Державної екологічної інспекції України від 23.12.2020 №506 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2021 рік», з метою виконання пункту 7873 Плану здійснення у період з 21.07.2021 по 27.07.2021 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством “Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області” за адресою: 72002, Запорізька обл., Михайлівський р-н, смт. Михайлівка, вул. Пушкіна, буд. 187.
Відповідно направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2021 №541-06/1-15, предметом перевірки визначено питання щодо проведення нагляду (контролю) дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів відповідно до уніфікованої форми Акту (затверджено Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 26 листопада 2019 року №450).
На підставі проведеної перевірки 27.07.2021 Інспекцією складено Акт №06/1-14/541/21 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог природоохоронного законодавства.
Згідно вказаного акту перевіркою було виявлено ряд порушень природоохоронного законодавства, допущених відповідачем.
Так, під час перевірки виявлено порушення державної власності на надра, а саме: здійснення відповідачем самовільного користування надрами (видобування підземних вод) з артезіанських свердловин за номерами: №9, №11/4, №02, №6, №2, №790-В, №11/1, №727-В; №17-А; №351-В; №11/5; №7; №1909-рэ; №16; №12; №1077-В; №13; №98-В; №11; №12 (1656), № 14; №11 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (артезіанськими свердловинами).
Також було встановлено відсутність документів, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельною ділянкою, які використовує Комунальне підприємство “Михайлівський комунгосп Михайлівської селищної ради Василівського району Запорізької області” для розміщення артезіанських свердловин за номерами: №9 (с. Вовківка); № 11/4 (с. Першотравневе); №02 (с. Нововолодимирівка); №6 (с. Жовтневе); №2, № 790-В (с. Бурчак); № 11/1 (смт. Михайлівка, вул. Чкалова); № 727-В (смт. Михайлівка, вул. Степова); №17-А (смт. Михайлівка, вул. Дружби народів); № 351-В (смт. Михайлівка, вул. Пушкіна); №11/5 (смт. Михайлівка, вул. Шкільна); № 7 (смт. Михайлівка, вул. Урожайна); № 1909- рэ, № 16 (смт. Михайлівка, вул. Мічуріна); №12, № 1077-В, №13, №98-В, №11, №12 (1656), №13, №14, №11 (смт. Михайлівка); земельна ділянка, площею 0,0400 га по вулиці Карла Маркса смт. Михайлівка, на якій розміщена артезіанська свердловина.
Пунктом 16 Акту визначено, що артезіанські свердловини на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» за №№ 820-В, 9, 17А, 12, 1990 рэ, 7, 13, 2, 98-В, 11, 1656, 11, 790-В не обладнані засобами вимірювальної техніки (лічильниками); свердловинами за №№ 1918 рэ, 11/4, 11/1, 02, 727-В, 351-В, 6, 11/5, 1077-В, 16 термін періодичної повірки лічильників скінчився.
Примірник акту на 30 сторінках отримано 27.07.2021 Т.в.о. директора КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» О.Ю. Трусовим.
На підставі отриманих від КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» документів, позивачем розраховано збитки, завдані навколишньому природному середовищу внаслідок здійснення відповідачем самовільного користування надрами (видобування підземних вод) з артезіанських свердловин.
Розрахунок здійснено на підставі Звітів про використання води за 2018, 2019, 2020 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна) КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» (а.с. 33-36).
Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснено відповідно до «Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783.
Згідно із розділом IX Методики - Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування або у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів
Розрахунок розміру відшкодування збитків здійснюється за формулою:
Зсам = 5 Ч Ч Тар (грн)
де, W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, мЗ;
Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м3, води, яка входить до складу напоїв, -грн/ м3). Для води з лиманів аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, Тар збільшується в 2 рази.
Відповідно до статті 255.7. Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Таким чином 84,39 грн х 0,3 = 25,317 грн за 100 м3.
Згідно Звіту про використання води за 2018 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна) КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» об'єм води, забраної зі свердловин за 2018 рік становить 343,6 тис. м3, (343600 м3).
Зсам = 5 х 343600 м3 х 25,317 грн/100 м3 х 2 = 869 892,12 грн.
Загальна сума збитку за 2018 рік складає: 869892 грн. 12 коп.
Відповідно до статті 255.7. Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3. Таким чином 84,39 грн х 0,3 = 25,317 грн за 100 м3.
Згідно Звіту про використання води за 2019 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна) КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» об'єм води, забраної зі свердловин за 2019 рік становить 369,8 тис. м3, (369800 м3).
Зсам = 5 х 369800 м3 х 25,317 грн/ 100 м3 х 2 = 936 222, 66 грн.
Загальна сума збитку складає: 936222 грн. 66 коп.
Згідно Звіту про використання води за 2020 рік за формою № 2ТП-водгосп (річна) КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» об'єм води, забраної зі свердловин за 2020 рік становить 385,8 тис. м3, (385800 м3).
Зсам = 5 х 385800 м3 х 25,317 грн/ 100 м3 х 2 = 976 729, 86 грн.
Загальна сума збитку складає: 976729 грн. 86 коп.
Таким чином, загальна сума збитків, заподіяних державі КП «МИХАЙЛІВСЬКИЙ КОМУНГОСП» за 2018, 2019, 2020 роки, становить 2782843 (два мільйони сімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 78 коп.
30.07.2021 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) винесено припис № 06/1-14/541/21 щодо усунення допущених порушень.
З метою досудового стягнення збитків, Інспекцією 22.11.2021 року на адресу відповідача було направлено претензію №5896/03/2-06/06/2-34 від 18.11.2021 року про необхідність сплати збитків на суму 2782844 грн. 64 коп.
Шкода, завдана навколишньому природному середовищу засміченням земельних ресурсів відповідачем станом на 01.12.2023 року добровільно сплачена не була, що і стало підставою для подання позову.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Приписами частини 1 статті 149, статті 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.
Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це збір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу України про надра - надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно зі статтею 21 Кодексу України про надра - надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу па підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Саме такої позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року по справі №922/1699/15.
Чинним законодавством передбачено обов'язок господарюючого суб'єкта отримати дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/1718/18.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10 січня 2002 року № 2918-ІІІ (далі - Закон № 2918) питна вода - це вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам.
Забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.
Відповідно Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
Питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання.
Статтею 16 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, що забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.
Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі таких документів:
дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод);
ліцензії на господарську діяльність з централізованого водопостачання;
державного акту на право постійного користування або на право власності на землю;
технічного проекту на розміщення водопровідних мереж, споруд та устаткування, погодженого і затвердженого в установленому порядку^
Статтею 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» визначено, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування.
Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування.
У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
Статтею 30 Водного кодексу України передбачено, що збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.
Відповідно ст. 255.1 Податкового кодексу України платниками рентної плати за спеціальне використання води є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності:
юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
Статтею 255.3. ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.
Згідно із ст. 40 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» завданням державного обліку у сфері питної води та питного водопостачання є систематизація даних про: джерела питного водопостачання: кількість і якість питної води; обсяги використання питної води; споживачів питної води; підприємства питного водопостачання.
Державний облік у сфері питної води, питного водопостачання здійснюється шляхом систематизації даних, отриманих на основі форм звітності, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Статтею 41 цього Закону визначено, що підприємства питного водопостачання незалежно від форми власності ведуть первинний контроль якості питної води та здійснюють комерційний облік послуг з централізованого питного водопостачання, безстроково зберігають первинні дані та безоплатно надають їх центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених законами України.
Згідно ст. 46 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» («Відповідальність за порушення законодавства у сфері питної води та питного водопостачання») особи, винні у провадженні діяльності з централізованого питного водопостачання без ліцензії або з порушенням ліцензійних умов та невиконанні обов'язкових приписів посадових осіб, притягаються до відповідальності згідно із законами України.
У відповідності до приписів статті 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.
Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності зараховуються на розрахункові рахунки місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Отже, чинним законодавством передбачено самостійні підстави для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 03.09.2013 року у справі №13/333-38/463-2012.
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
Заподіяння шкоди іншій особі є підставою виникнення зобов'язання. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди;
причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана шкоди; вину. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
- протиправної поведінки;
- шкоди;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
- вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Таким чином, в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача полягає у здійсненні забору води без спеціального дозволу на користування надрами всупереч чинному законодавству, що підтверджується матеріалами перевірки; наявна сама шкода, яка правомірно розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389; причинний зв'язок, що виражений у заподіянні зазначеної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача; вина відповідача, виражена у самовільному користуванні надрами.
В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем збитків, заподіяних державі внаслідок порушення ним законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, у заявленій до стягнення сумі.
Судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 09.07.2024.
Суддя А.О. Науменко
_03_03.png)
