До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР”, Товариства з обмеженою відповідальністю «Н» ПАРТНЕР”, Онищенко Станіслава Миколайовича по справі № 908/1326/24 (суддя Дроздова С.С.)

                                                           

До уваги Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР”, Товариства з обмеженою відповідальністю «Н» ПАРТНЕР”, Онищенко Станіслава Миколайовича по справі № 908/1326/24 (суддя Дроздова С.С.)

 

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            

10.07.2024                                                                                   справа № 908/1326/24

 

м. Запоріжжя Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” (вул. Виробнича, буд. 7, офіс 1, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 37088610)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Н» ПАРТНЕР” (вул. Володимира Українця (Новокузнецька), буд. 5-В, кв. 38, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код юридичної особи 41896914)

до відповідача-3: Онищенко Станіслава Миколайовича (вул. Шкільна, буд. 24, с. Таврійське, Запорізький район, Запорізька область, 70540, РНОКПП 3071123159)

            про стягнення 1 127 597 грн 98 коп.

 

УСТАНОВИВ:

 

Акціонерне товариство “Кредобанк” звернулося до Господарського суду Запорізької області про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР”, Онищенко Станіслава Миколайовича 876 365 грн 19 коп. неповернутої суми кредиту, 251     232 грн 79 коп. простроченої суми процентів.

            Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 30.04.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1326/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Приписами ч. 7 ст. 176 ГПК України закріплено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п’яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Відповідно до листа Національної соціальної сервісної служби України від 15.06.2023 за вих. № 0000-030102, листи (ухвали, рішення, запити), що стосуються перебування на обліку (реєстрації) громадян України, як внутрішньо переміщених осіб, необхідно надсилати безпосередньо до Мінсоцполітики.

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 01.05.2024, відповідно до ст. 16 Закону України “Про захист персональних даних”, витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Онищенко Станіслава Миколайовича (вул. Шкільна, буд. 24, с. Таврійське, Запорізький район, Запорізька область, 70540, РНОКПП 3071123159).

10.05.2024 на електронну пошту суду надійшов лист Міністерства соціальної політики України, відповідно до якого станом на 03.05.2024 в ЄІБД ВПО інформація про Онищенко Станіслава Миколайовича відсутня.

            Ухвалою суду від 10.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1326/24. Присвоєно справі номер провадження 27/119/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

            Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

     Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

     Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.   Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 10.05.2024 відповідачам запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 06.06.2024.

Відзив на адресу суду від відповідачів-1,-2,-3 у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів не надходило.

Ухвала суду від 10.05.2024, яка була направлена на адресу відповідачів-1,-2 повернулася на адресу суду з відміткою засобу поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” є: вул. Виробнича, буд. 7, офіс 1, м. Запоріжжя, 69014, а Товариства з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР”: вул. Володимира Українця (Новокузнецька), буд. 5-В, кв. 38, м. Запоріжжя, 69118, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, відповідачі-1,-3 були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом отримання примірника ухвали суду в електронному кабінеті в підсистемі ВКЗ ЕСІТС, що підтверджується довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету – 10.05.2024.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу-3 Онищенко Станіславу Миколайовичу, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.05.2024, яка отримана відповідачем – 17.05.2024.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від  23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1   статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи № 908/1326/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 10.07.2024.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

10.12.2021 між Акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» (алі - Банк, позивач) та     Товариством     з     обмеженою     відповідальністю     «НАДІЙНИЙ     ПАРТНЕР»     (далі Позичальник, Відповідач-1)  укладено Договір  № 64/183   про   надання  овердрафту (далі-Договір).

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору Банк зобов`язується при відсутності/недостатності коштів на визначеному цим Договором поточному рахунку Позичальника надати Позичальнику в межах встановленого, у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, максимального ліміту заборгованості по овердрафту, кредит у формі овердрафт, тобто, надати у власність Позичальника грошові кошти у національній валюті шляхом дебетування поточного рахунку за рахунок кредитних коштів банку на суму, що перевищує залишок коштів на поточному рахунку, для оплати визначених цим договором розрахункових документів, а Позичальник зобов`язується повернути овердрафт і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Банк надає Позичальнику овердрафт, а Позичальник приймає його на наступних умовах:

- максимальний ліміт заборгованості по овердрафту встановлюється в сумі 900 000,00 грн. на поточний рахунок Позичальника UA 033253650000026003011217446 (п. 2.1 Договору);

- процентна ставка становить 18,0% річних (п. 2.2 Договору).

У пункті 2.4 Договору сторони передбачили, що термін остаточного повернення Овердрафту - 04.12.2022.

23.08.2022 укладено Договір про внесення змін № 1 до Договору № 64/183 про надання овердрафту від 10.12.2021 (далі-Договір про внесення змін).

На підставі Договору про внесення змін, термін остаточного повернення Овердрафту - 28.02.2023.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

10.12.2021 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н» ПАРТНЕР» (далі - Відповідач-2) укладено договір поруки № 64/183/1.

Згідно п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором за виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов'язань за кредитним договором.

23.08.2023 укладено Договір про внесення змін до Договору поруки від 10.12.2021.

10.12.2021 між Банком та Онищенко Станіславом Миколайовичем (далі Відповідач-3) укладено договір поруки № 64/183.

Згідно п. 1.1 Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання ППозичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору поруки поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом 7 календарних днів з моменту невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором.

23.08.2023 укладено Договір про внесення змін до Договору поруки від 10.12.2021.

З матеріалів справи вбачається, що Банк належним чином виконав свій обов`язок відповідно до Договору про надання овердрафту № 64/183, що підтверджується банківською випискою по рахунку за період з 09.12.2021 по 04.04.2024, розрахунком заборгованості та меморіальним ордером № 10632683 від 01.03.2023 на суму 876 365 грн 19 коп.

Відповідач-1 не виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, а відповідачі-2,-3 за Договорами поруки, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів-1,-2,-3:  876 365 грн 19 коп. неповернута сума кредиту та прострочена сума заборгованості  251 232,79 грн.

27.11.2023 Банк направив Товариству з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” досудову вимогу № 85-0503/24 щодо виконання договірних зобов’язань.

Вимога залишилася без задоволення відповідачем-1.

27.11.2023 Банк направив Товариству з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” досудову вимогу № 85-0503/24 щодо виконання договірних зобов’язань та сплату заборгованості.

05.03.2024 за №№ 85-0503/24, 85-0603/24 Банк направив Товариству з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР” та Онищенко Станіславу Миколайовичу досудові вимоги щодо виконання договірних зобов’язань та сплату заборгованості.

Вимоги залишилися без задоволення відповідачами-2,-3.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За поюдженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових  актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених          Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачами-2,-3 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку до нього та Договорів поруки.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників  (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний  боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких  відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, з огляду на солідарний обов’язок перед кредитором боржника за основним зобов’язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідачі доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.         

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: “Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої  статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Позивачем відповідачам у справі 1,2,3 нараховані проценти, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 251 232 грн 79 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачами не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за процентами в розмірі 251 232 грн 79 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за тілом кредиту у розмірі 876 365 грн 19 коп. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів  заборгованості по кредиту ( неповернута сума кредиту) в розмірі 876 365 грн 19 коп. підлягає задоволенню судом. 

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідачів-1,-2,-3 своїх зобов’язань за договорами в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів сплати заборгованості, не повернути суму кредиту.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поручителі у цій справі є солідарними боржниками згідно ст.ст. 553, 554 ЦК України, пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 Договорів поруки і зареєстровані у м. Запоріжжі, яке не перебуває під окупацією, а тому ніщо не заважає відповідачам-2,-3 виконати свій солідарний обов’язок у повному обсязі.

До того ж, відповідно до ст. 556 ЦК України та Договорів поруки до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами 1,2,3 умов договору та погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором.

Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідачі не можуть здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідачі не надавали  доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1,-2,-3 неповернутої суми кредиту в розмірі 876 365 грн 19 коп., 251 232 грн 79 коп. простроченої суми процентів є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів-1,-2,-3.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд      

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Кредобанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР”, Онищенко Станіслава Миколайовича задовольнити.

 

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” (вул. Виробнича, буд. 7, офіс 1, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 37088610), Товариства з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР” (вул. Володимира Українця (Новокузнецька), буд. 5-В, кв. 38, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код юридичної особи 41896914), Онищенко Станіслава Миколайовича (вул. Шкільна, буд. 24, с. Таврійське, Запорізький район, Запорізька область, 70540, РНОКПП 3071123159, паспорт серії СВ № 316004 виданий 23.02.2021 Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862)  неповернутої суми кредиту в розмірі 876 365 (вісімсот сімдесят шість тисяч триста шістдесят п’ять) грн 19 коп., 251 232 (двісті п’ятдесят одна тисяча твісті тридцять дві) грн 79 коп. простроченої суми процентів.

 

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР” (вул. Виробнича, буд. 7, офіс 1, м. Запоріжжя, 69014, ідентифікаційний код юридичної особи 37088610) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 5 637 (п’ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 99 коп. судового збору.

 

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Н” ПАРТНЕР” (вул. Володимира Українця (Новокузнецька), буд. 5-В, кв. 38, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код юридичної особи 41896914) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 5 637 (п’ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 99 коп. судового збору.

 

 Стягнути з Онищенко Станіслава Миколайовича (вул. Шкільна, буд. 24, с. Таврійське, Запорізький район, Запорізька область, 70540, РНОКПП 3071123159, паспорт серії СВ № 316004 виданий 23.02.2021 Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 5 637 (п’ять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 99 коп. судового збору.

 

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Повний текст рішення оформлено та підписано 15.07.2024.

 

 

Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.