Господарський суд Запорізької області

26 липня 2024, 12:30

До уваги Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича, смт. Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область по справі № 908/1491/17 (суддя Дроздова С.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2024 Справа № 908/1491/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Дроздова Світлана Сергіївна, розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” (комплекс “Ямельня-1”, с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, ідентифікаційний номер юридичної особи 32730400)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича (вул. Берегова, 14, смт. Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, ідентифікаційний код юридичної особи 2663903295)

про стягнення 288 790 грн 00 коп.

Без виклику представників сторін

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” сформувало в системі “Електронний суд” позовну заяву до Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича 288 790 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 позовні матеріали № 908/1491/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1491/24, присвоєно справі номер провадження 27/134/24.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 22.05.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 14.06.2024.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича є: вул. Берегова, 14, смт. Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, що збігається з адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.

Так, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан 24 лютого 2022 року.

Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: смт Чернігівка Чернігівський район Запорізька область, що є тимчасово окупованою територією.

Так, пунктом 21 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції”.

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”.

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом надсилання на його електронну адресу відповідних ухвал та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 15.05.2019 року у справі № 0870/8014/12 щодо того, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин (названу правову позицію висловлено в численних постановах Верховного Суду, у тому числі від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16 та від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1491/24.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –22.07.2024.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Безверхим Віталієм Вікторовичем (Дистриб’ютор) укладено дистриб’юторський договір № Д020 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Дистриб’юторів, а Дистриб’ютори зобов’язуються прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно корми, кормові добавки, премікси (далі по тексту - Товар) на умовах зазначених в даному Договорі.

Згідно із п. 1.2 Договору асортимент, кількість та ціна Товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних для кожного Дистриб’ютора окремо.

Відповідно до п. 2.1 Договору Товар поставляється партіями на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного Договору) місце поставки: Львівська обл, Кам’янка-Бузький р-н, с. Запитів, вул. Київська, 236 та/або Львівська обл., Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», та/або Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Смілянська, 131, та/або Львівська обл., Львівський р-н, с. Зимна Вода, вул. Яворівська, 30, або DAP (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного Договору) місце поставки: склад відповідного Дистриб’ютора, що розташований за адресою, вказаною у Замовленні Дистриб’ютора. В разі наявності протиріч між умовами цього Договору та Інкотермс 2020, перевагу мають та застосовуються умови Договору.

Згідно п. 3.1 Договору вартість Товару вказується у рахунку та/або у видатковій накладній.

Згідно із п. 3.7 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у рахунках та/або видаткових накладних. Обов’язок Дистриб’ютора з оплати Товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному обсязі на банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється кожним Дистриб’ютором, що входить до Групи Дистриб’юторів, з відстрочкою платежу тридцять календарних днів з дати виписування видаткової накладної на Товар. Кожен із Дистриб’юторів, що входять до Групи Дистриб’юторів, підписуючи цей Договір, безвідклично та безумовно погоджується із тим, що у випадку, якщо на момент отримання Постачальником від відповідного Дистриб’ютора коштів за Товар, поставлений згідно цього Договору, у такого Дистриб’ютора буде наявна прострочена заборгованість перед Постачальником за цим Договором або будь-якими іншими договорами, укладеними із Постачальником, Постачальник, незважаючи на відомості, вказані Дистриб’ютором у графі «Призначення платежу» відповідного платіжного доручення, має право в односторонньому порядку самостійно а) зарахувати отримані від Дистриб’ютора кошти в погашення заборгованості такого Дистриб’ютора, за цим або будь-яким іншим договором, укладеним із Постачальником, котра виникла у найдавніший період, до повного її погашення або б) зарахувати отримані від Дистриб’ютора кошти в погашення штрафних санкцій та/ або процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих такому Дистриб’ютору, за цим або будь-якими іншими договорами, укладеними із Постачальником. Протягом трьох робочих днів з моменту надсилання Постачальником відповідного запиту Дистриб’ютори зобов’язані надати Постачальнику лист із зазначенням скорегованих відомостей про призначення платежу, вказаного у запиті Постачальника.

Відповідно до п. 3.8-1 Договору, кожен із Дистриб’юторів, котрий входить до Групи Дистриб’юторів, має право оплачувати Товар за будь-якого іншого Дистриб’ютора, що входить до Групи Дистриб’юторів. При цьому в призначенні платежу Дистриб’ютор зобов’язаний вказати номер та дата укладення відповідного дистриб’юторського договору та договору поруки, найменування Дистриб’ютора, за якого здійснюється оплата. Якщо зазначені відомості у призначені платежу не вказані, відповідний Дистриб’ютор зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня після здійснення платежу надати листа із зазначенням вищезгаданих відомостей. В разі не надання Дистриб’ютором такого листа в обумовлений термін, Постачальник має право зарахувати такі кошти в порядку, визначеному в Договорі.

Згідно із п. 13.1 Договору даний Договір вступає в силу з 31.12.2020 та діє по 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов’язань Сторін. У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на 1 календарний рік.

В пункті 13.3 Договору зазначено, що закінчення строку дії або дострокове розірвання Договору не звільняє Сторони від проведення взаємних розрахунків, оплати штрафних санкцій та відшкодування збитків. Незважаючи на закінчення строку дії або розірвання Договору, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання Дистриб’юторами зобов’язань з оплати за Товар.

Відповідно до п. 13.7 Договору цей Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у кількості автентичних примірників, що відповідають кількості Сторін цього Договору, кожен із яких має однакову юридичну силу. Наявність підпису відповідної Сторони на цьому Договорі підтверджує те, що така Сторона отримала оригінал примірника такого Договору.

Згідно видаткової накладної № 87 від 13.01.2022, укладеної на виконання Договору, Відповідач отримав Товару на загальну суму 303 419 грн 16 коп.

Отримання даного Товару відповідачем в повному обсязі також підтверджується товарно-транспортною накладною № 87 від 13.01.2022, підписаною відповідачем без зауважень.

11.02.2022 відповідач отримав від позивача Товару на суму 21 690 грн 00 коп. у відповідності до видаткової накладної № 436 від 11.02.2022.

Приймання даного Товару у вказаному обсязі підтверджується товарно-транспортною накладною № 436 від 11.02.2022, що підписана відповідачем без зауважень.

Також, відповідачем отримано Товару на суму 95 100 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 437 від 11.02.2022.

Підтвердженням приймання відповідачем Товару за видатковою накладною № 437 від 11.02.2022 є товарно-транспортна накладна № 437 від 11.02.2022.

Всього відповідачем отримано товару на загальну суму 420 209 грн 16 коп.

Позивач у позові зазначив, що після 11.02.2022 відповідач не придбавав товар у позивача.

Відповідач лише частково здійснив оплату отриманого від позивача товару в період з 13.01.2022 по 11.02.2022 в розмірі 131 419 грн 16 коп., що підтверджується випискою із поточного рахунку позивача за період з 15.02.2022 по 13.05.2024.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань обумовлених умовами договору щодо здійснення оплати за поставлений товар, в останнього утворилась заборгованість в розмірі 288 790 грн 00 коп., що стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

З наявної в матеріалах справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” неодноразово поставляло Фізичній особі-підприємцю Безверхому Віталію Вікторовичу товар за договором № Д020 від 24.12.2020.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Товар поставлявся згідно накладних №№ 87, 436, 437.

Суд вказує про те, що зазначені вище накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачу згідно накладних №№ 87, 436, 437 на суму 420 209 грн 16 коп. та прийняття даного товару відповідачем без зауважень, а тому, суд дійшов висновку, що дані накладні є належними, допустимими та достовірними доказами при вирішення даного спору, адже, підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати даного товару.

Отже, сторони погодили строк сплати вартості поставленого товару, проте, відповідачем в порушення зобов'язань обумовлених умовами договору було здійснено лише часткову оплату, внаслідок чого в останнього й утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 288 790 грн 00 коп.

При цьому, доказів щоб слідували про протилежне станом на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься.

За змістом положень ст..ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач не спростував доводи позивача.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 465 грн 48 коп. (з урахування коефіцієнту 0,8) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” до Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Безверхого Віталія Вікторовича (вул. Берегова, 14, смт. Чернігівка, Чернігівський район, Запорізька область, 71202, ідентифікаційний код юридичної особи 2663903295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КАРГІЛЛ ЕНІМАЛ НУТРІШН” (комплекс “Ямельня-1”, с. Жорниська, Яворівський район, Львівська область, 81083, ідентифікаційний номер юридичної особи 32730400) 288 790 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот дев’яносто) грн 00 коп. заборгованості, 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п’ять) грн 48 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 26.07.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.