Господарський суд Запорізької області

07 серпня 2024, 15:34

До відома ДП “Бердянський морський торговельний порт” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7) про винесення рішення у справі № 908/1566/24

номер провадження справи 17/97/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 справа № 908/1566/24

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1566/24

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Нова формула”, 08134, Київська область, Бучанський район, с. Вишневе, вул. Вишнева, буд. 36, 1

до відповідача: державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”, 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7

про стягнення 24 207,95 грн

СУТЬ СПОРУ:

27.05.24 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 23.05.24 № 23/05-01 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “Нова формула” (далі ТОВ “Нова формула”) до державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (надалі ДП “БМТП”) про стягнення заборгованості згідно договору від 01.11.2110.01.22 № 03/22 у розмірі 24 207,95 грн, а саме: 17 280,00 грн основного боргу, 1 194,45 грн 3 % річних та 5 733,50 грн інфляційних втрат.

27.05.24 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1566/24 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.06.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1566/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 02.08.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 23.05.24 № 23/05-01 зазначає, що між ТОВ «Нова Формула» (Постачальник, позивач та ДП «БМТП» (Покупець, відповідач) було укладено договір № 03/22 від 10.01.22 (договір). Згідно із п. 1.1. договору, Постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність Покупцеві товар - Акумуляторні батареї 6СТ-100 та 6СТ-75, за кодом ДК 021:2015 31430000-9 Електричні акумулятори (товар), а Покупець прийняти і сплатити за поставлений товар, на умовах викладених в цьому Договорі. На виконання даного договору та заявки відповідача № 5/13-7 від 12.01.22 позивачем було здійснено поставку та передано у власність відповідачу товар згідно видаткової накладної № 1170001 від 17.01.22 на суму 17 280,00 грн. За наслідками вказаної господарської операції поставки позивачем було складено та зареєстровано податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних та розрахунків коригування до них за № 1039 від 17.01.24 (податкова накладна з квитанцією про її реєстрацію - додаються). Постачальник своєчасно поставив товар Покупцю і жодних претензій щодо кількості, якості та асортименту товару від Покупця, після отримання товару - не надходило. Згідно із п. 4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються протягом 15 календарних днів після отримання товару на складі Покупця на підставі виставленого Постачальником рахунку, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.3. даного договору. Таким чином, строк оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1170001 від 17.01.22 на суму 17 280,00 грн становить - до 01.02.22 включно, тобто до початку введення на території України воєнного стану згідно Указу Президента України № 64/22 від 24.02.22. Проте, у передбачені Договором строки, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар. В той же час, жодних повідомлень про неможливість виконання своїх фінансових зобов'язань у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин, в порядку п. 10.2. Договору, Покупець не надсилав. Крім того, відповідачем також не було повернуто екземпляр Постачальника видаткової накладної № 1170001 від 17.01.22, за підписом Покупця, який разом з іншими товаросупровідними документами був відправлений Покупцю разом з товаром. В той же час, з початком повномаштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, тобто з 24.02.22, зв'язок з Постачальником було втрачено і можливості отримати підписаний Покупцем екземпляр видаткової накладної у позивача немає. Відтак, факт поставки товару Покупцем на користь Постачальника підтверджується умовами договору, заявкою, надісланою Покупцем на його виконання, податковою накладною, № 1039 від 17.01.24, складеною та зареєстрованою Позивачем за настанням першої події - поставки (відвантаження) товару у відповідності до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений, але не оплачений товар, термін оплати якого настав, становить 17 280,00 грн. Крім того, згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. У зв'язку із тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 1 194,45 грн та інфляційні втрати в розмірі 5 733,50 грн.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” є: 71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7.

Бердянська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до Переліку, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.22 № 309 (у редакції з наступними змінами).

У відповідності до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та з метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1566/24, господарським судом 03.06.24, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомлено відповідача (в порядку вимог ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України) ухвалою господарського суду у цій справі від 03.06.24 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України, яку викладено в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи, відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу, зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону унормовано, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на час ухвалення рішення у цій справі, у суду відсутні відомості щодо реєстрації державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Більш того, неявка керівника чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/1566/21 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/1566/24.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Наявні матеріали справи за № 908/1566/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 02.08.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.22 між товариством з обмеженою відповідальністю “Нова формула” (Постачальник) та державним підприємством “Бердянський морський торговельний порт” (Покупець) укладено договір № 03/22 (далі Договір). В порядку та на умовах визначених даним Договором (п. 1.1. Договору), Постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність Покупцеві товар - Акумуляторні батареї 6СТ-100 та 6СТ-75, за кодом ДК 021:2015 31430000-9 Електричні акумулятори (Товар), а Покупець прийняти і сплатити за поставлений Товар, на умовах викладених в цьому Договорі.

Найменування, кількість і вартість поставленого за договором Товару зазначається в Специфікації (Додаток № 1), яка є невідємною частиною даного договру (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, сума договору становить 14 400,00 грн без ПДВ, ПДВ – 2 880,00 грн. Загальна суму договору складає 17 280,00 грн з ПДВ.

Згідно із п. 4.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються протягом 15 календарних днів після отримання Товару на складі Покупця на підставі виставленого Постачальником рахунку, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.3. даного договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що форма оплати – безготівкове перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

У відповідності до п. 4.3. Договору, датою здійснення оплати вважається дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Згідно із п. 5.1. Договору, поставка Товару здійснюється силами і за рахунок Постачальника (власним автотранспортом або компаніями-перевізниками) на склад Покупця, що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6.

Строк поставки Товару – протягом 10 календарних днів після надання заявки Покупцем (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.3. Договору, разом з Товаром Постачальник передає Покупцеві оригінали наступних документів: товарно-транспортну накладну (або інший документ Перевізника); видаткову енакладну; рахунок-фактуру; сертифікат відповідності або паспорт виробника або інший документ якості (або їх копії завірені належним чином Постачальником).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що факт проведення господарської операції поставки Товару підтверджується належним чином оформленою і підписаною видатковою накладною.

Згідно із п. 6.1. Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплатити за поставлений Товар

У відповідності до п. 7.1. Договору, за не виконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Договір вважається укладеним з дати його реєстрації Покупцем після підписання його обома Сторонами (п. 10.1. Договору).

Згідно із п. 10.2. Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами, але не раніше дати його реєстрації Покупцем, і діє по 30.04.22 включно, а в частині зобов’язань за цим договором – до повного їх виконання Сторонами, здійсненого належним чином і на вимогу кредитора відшкодування нанесених збитків і оплати неустойки.

ДП “Бердянський морський торговельний порт” надало заявку за вих від 12.01.22 № 5/13-7, в якій просить ТОВ “Нова формула” здійснити постачання акумуляторних батарей 6СТ100 у кількості 6 шт та 6СТ75 у кількості 4 шт, у відповідності до договору від 10.01.22 № 03/22.

Відповідно до податкової накладної від 17.01.22 № 1039 (яка зареєстрована ДПС України) та видаткової накладної від 17.01.22 № 1170001, ТОВ “Нова формула” здійснила поставку Товару ДП “Бердянський морський торговельний порт” на загальну суму 17 280,00 грн, а саме: акумуляторні батареї 6СТ100 у кількості 6 шт на загальну суму 11 520,00 грн та акумуляторні батареї 6СТ75 у кількості 4 шт на загальну суму 5 760,00 грн.

ТОВ “Нова формула” виставило ДП “Бердянський морський торговельний порт” рахунок на оплату від 17.01.22 № 248 за поставлений Товар у розмірі 17 280,00 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченими копіями:

- заявки ДП “Бердянський морський торговельний порт” за вих від 12.01.22 № 5/13-7, згідно якої останній просить ТОВ “Нова формула” здійснити постачання акумуляторних батарей 6СТ100 у кількості 6 шт та 6СТ75 у кількості 4 шт, у відповідності до договору від 10.01.22 № 03/22;

- видаткової накладної від 17.01.22 № 1170001 про поставку Товару ДП “Бердянський морський торговельний порт” на загальну суму 17 280,00 грн, а саме: акумуляторні батареї 6СТ100 у кількості 6 шт на загальну суму 11 520,00 грн та акумуляторні батареї 6СТ75 у кількості 4 шт на загальну суму 5 760,00 грн (яка підписана лише зі сторони позивача);

- податкової накладної від 17.01.22 № 1039 (яка зареєстрована ДПС України) на загальну суму 17 280,00 грн;

- рахунку на оплату від 17.01.22 № 248 на загальну суму 17 280,00 грн.

Судом враховано, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, податкова накладна виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товарів на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму.

Вказаної думки дійшла Велика Палата Верховного Суду постановою від 29.06.21 підтримуючи правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 910/23097/17.

Крім того, у постанові від 04.11.19 у справі № 905/49/15 Верховний Суд зробив висновки, що податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що договір, укладений між позивачем та відповідачем, який містить підписи та печатки сторін, заявка, зроблена відповідачем від 12.01.22 № 5/13-7 на поставку товару, податкова накладна № 1039 від 17.01.24, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунків коригування до них, є належними та допустити доказами, що в сукупності свідчать про факт постачання товару відповідачу та його прийняття останнім, за відсутності підписаної відповідачем видаткової накладної.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 4.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються протягом 15 календарних днів після отримання Товару на складі Покупця на підставі виставленого Постачальником рахунку, до якого додаються документи, зазначені в п. 5.3. даного договору.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу Товар в загальній сумі 17 280,00 грн (з урахуванням суми ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Разом з тим, відповідач (у строк визначений п. 4.1. Договору) свого обов’язку щодо повної сплати позивачу за поставлену продукцію обумовленого у договорі не виконав.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 17 280,00 грн підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на своєчасне отримання плати за товар у сумі 17 280,00 грн.

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 17 280,00 грн основного боргу за договором від 10.01.22 № 03/22 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв’язку із чим задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 194,45 грн 3 % річних та 5 733,50 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунки 3 % річних, а також періоди їх нарахування, судом визнано, що розрахунок позивача виконано не вірно та 3 % річних з простроченої суми боргу у розмірі 17 280,00 грн в період прострочки з 02.02.22 по 23.05.24 включно (842 дні) становить 1 194,31 грн.

За викладених обставин, позовні вимоги в частині 3 % річних задовольняються частково в сумі 1 194,31 грн. В іншій частині суми, а саме 0,14 грн, судом відмовляється через не обґрунтованість.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунки інфляційних втрат, а також період їх нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому стягненню інфляційних втрат з відповідача на користь позивача підлягає сума 5 733,50 грн.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7, код ЄДРПОУ 01125761) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Нова формула” (08134, Київська область, Бучанський район, с. Вишневе, вул. Вишнева, буд. 36, 1, код ЄДРПОУ 37582601) – 17 280 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 1 194 (одну тисячу сто дев’яносто чотири) грн 31 коп. 3 % річних, 5 733 (п’ять тисяч сімсот тридцять три) грн 50 коп. інфляційних втрат та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 70 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.08.2024.

Суддя В.Л. Корсун

До відома ДП “Бердянський морський торговельний порт” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, буд. 13/7) про винесення рішення у справі № 908/1566/24