Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги приватного підприємства “Агро-Південь” та Гришкана Олександра Олександровича про прийняття рішення у справі №908/813/24 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2024 справа № 908/813/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/813/24
за позовом акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001)
до відповідача-1 приватного підприємства “Агро-Південь” (вул. Меліораторів, буд. 3, смт. Веселе, Мелітопольський район, Запорізька область, 72202)
до відповідача-2 Гришкана Олександра Олександровича (пр. Ювілейний, буд. 23а, кв. 47, м. Запоріжжя, 69097)
про стягнення солідарно 1044145,86 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” через підсистему “Електронний суд” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з приватного підприємства “Агро-Південь” та Гришкана Олександра Олександровича 1044145,86 грн. заборгованості по кредитному договору № б/н від 14.06.2021, яка складається з: 851662,27 грн. заборгованості за кредитом, 137011,17 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 55472,42 грн. заборгованості з комісії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 - позичальником умов кредитного договору № б/н від 14.06.2021, який укладено шляхом підписання заявки із використанням електронного цифрового підпису на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок”, щодо повноти та своєчасності сплати обов’язкових платежів. Враховуючи, що виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором забезпечено договором поруки № P1623681215132981461 від 14.06.2021, укладеним з Гришканом Олександром Олександровичем (як поручителем), позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу № 908/813/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/813/24, присвоєно справі номер провадження 18/45/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/813/24; відповідачам запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 25.04.2024, відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі отримання) надати суду відповіді на відзиви.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням відповідача-1 у справі - приватного підприємства “Агро-Південь” є смт. Веселе Мелітопольского району Запорізької області, що відноситься до Веселівської селищної територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача-1 про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 02.04.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 01.04.2024 на електронну пошту відповідача-1 BELYAEVA.CATE@UKR.NET, повідомленою позивачем.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді – ухвалу суду від 01.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/813/24 доставлено до електронної скриньки відповідача-1 02.04.2024.
Направлена на адресу відповідача-2 ухвала суду від 01.04.2024 повернулась до суду з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання”.
Згідно відповіді № 507025 від 25.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру на запит суду щодо отримання інформації про місце проживання фізичної особи Гришкан Олександр Олександрович, 20.04.1972 р.н., РНОКПП 2640824318, паспорт СЮ 347900 - за вказаними параметрами особу не знайдено.
Ухвалою від 01.04.2024 судом витребувано від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацію щодо місця проживання (перебування) фізичної особи Гришкана Олександра Олександровича, 20.04.1972 р.н., РНОКПП 2640824318.
Згідно наданої на електронну адресу суду Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради відповіді на запит Гришкан Олександр Олександрович зареєстрований за адресою: пр. Ювілейний, буд. 23а, кв. 47, м. Запоріжжя, 69097, і саме на вказану адресу направлялась ухвала суду.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв’язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалою з позначкою “за закінченням терміну зберігання”, ухвала господарського суду вважається врученою відповідачу-2.
Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Як звернув увагу Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 910/16409/15, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем-2 та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача-2 щодо її належного отримання, тобто його власною волею.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 908/813/24 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзиви на адресу суду від відповідачів не надійшли ні у встановлений в ухвалі суду від 01.04.2024 у справі № 908/813/24 процесуальний строк для подачі відзивів, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/813/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення – 02.08.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством “Агро-Південь” 14.06.2021 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису заявку на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок” (надалі - Заявка).
Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу “1.1. Загальні положення” та підрозділу “3.2.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок” Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ “ПриватБанк” у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms.
Таким чином, акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Банком, позивачем) та приватним підприємством “Агро-Південь” (Клієнтом, відповідачем-1) укладений кредитний договір б/н від 14.06.2021, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається з вказаних Заявки, Умов та Правил (далі – Договір).
Відповідно до Договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок UA723133990000026004055714254 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв’язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано “Умовами та правилами надання банківських послуг”.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Заявки Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Клієнту овердрафтів кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (надалі – Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі – Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі – Умови або Договір) в обмін на зобов’язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.
Розмір Кредиту - від 10 000 до 2 000 000 гривень (п. 3.2.1.1.2 Заявки).
Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.2.1.1.3 Заявки).
Відповідно до розділу 3.2.1.2.2 Заявки Клієнт зобов'язується:
3.2.1.2.2.1. Використовувати кредит на цілі, зазначені у п.3.2.1.1.1. цих Умов.
3.2.1.2.2.2. Сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування Кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим Договором та Тарифами Банку.
3.2.1.2.2.3. Повернути кредит у строки, встановлені п.п. 3.2.6.1, 3.2.1.2.3.9, 3.2.1.4.3.
Згідно із п. 3.2.1.4.1 Заявки за управління фінансовим інструментом Клієнт сплачує Банку комісію, розмір якої визначено Тарифами Банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Комісія за управління фінансовим інструментом нараховується щомісячно та сплачується Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата комісії відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.
Відповідно до п. 3.2.1.4.2 Договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по Кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо.
Згідно із п. 3.2.1.4.3 Договору сторони домовились, що сума заборгованості по Кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по Кредиту, отриманого Клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає значенню з секції “А” Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню Клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта. Погашення заборгованості по Кредиту відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.
У відповідності до п. 3.2.1.4.4 Заявки сума заборгованості по Кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору з наступного дня вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.5.6 Заявки терміни позовної давності щодо вимог про повернення Кредиту, стягнення процентів за користування Кредитом, неустойки - пені, штрафів встановлюються Сторонами тривалістю 15 років.
За визначенням п. 3.2.1.6.1 Заявки, строк користування Кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов Договору.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Кредитором, позивачем) та громадянином України Гришканом Олександром Олександровичем (Поручителем, відповідачем-2) 14.06.2021 укладений договір поруки № P1623681215132981461 (надалі – Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки Поручитель солідарно відповідає перед Кредитором за виконання Позичальником зобов'язань у повному обсязі за Кредитним договором:
- по поверненню кредиту, який наданий Позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунку 26004055714254 (IBAN - UA723133990000026004055714254) у розмірі 100000,00 (сто тисяч) гривень, максимальний розмір кредитного ліміту за Кредитним договором становить - 2000000,00 грн. (два мільйона) гривень;
- по поверненню Кредитору кредиту у строк до 14.02.2022, зазначених у Заявці на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок” Кредитного договору та на умовах встановлених Кредитним договором;
- по сплаті Кредитору процентів за користування кредитом: в розмірі 16.5% (шістнадцять цілих п'ять десятих) річних, відповідно до Заявки на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок” Кредитного договору, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2. Умов та Правил;
- по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом, в розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітний місяць, в порядку, встановленому п. 3.2.1.5.1 Умов та Правил; тощо.
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки, сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.
За поясненнями позивача, відповідач-1 свої зобов’язання за Договором не виконав належним чином та у повному обсязі, не повернув отримані кошти для погашення заборгованості, в результаті чого загальна заборгованість станом на 01.03.2024 становить 1044145,86 грн., яка складається з 851662,27 грн. заборгованості за кредитом; 137011,17 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 55472,42 грн. заборгованості по комісії, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачами Заявку на отримання послуг “Кредитний ліміт на поточний рахунок” та Договір поруки підписано з використанням електронного цифрового підпису.
Факт укладання Договору ПП “Агро-Південь” та Гришканом Олександром Олександровича, який є одночасно одним із засновників (учасників) юридичної особи, не заперечувався.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання Договору, згідно із довідкою від 18.03.2024, відповідно до виписки з 14.06.2021 по 01.03.2024 UAH ZPWC Рахунок N20630055727008 АГРО-ПІВДЕНЬ ПП”, на підставі Договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26004055714254 в сумі 750000,00 грн. з 16.11.2021, 860000,00 грн. з 11.12.2021, 832050,36 грн. з 01.03.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У зв’язку порушеннями зобов’язань за Договором відповідач-1 станом на 01.03.2024 має заборгованість: 851662,27 грн. - заборгованість за кредитом; 137011,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 55472,42 грн. - заборгованість по комісії.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи підтвердження наданими доказами факту прострочення відповідачем-1 взятих на себе зобов’язань Договором щодо повернення наданих кредитних коштів та обов’язкових платежів, позивач цілком правомірно скористався правом на стягнення заборгованості у судовому порядку.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу-1 нараховувалися проценти за користування кредитом. Загалом, станом на 01.03.2024 за відповідачем-1 рахується заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 11.07.2022 по 17.02.2023 у розмірі 137011,17 грн.
Також згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем-1 рахується заборгованість з комісії за користування кредитом за період з 11.07.2022 по 01.01.2024.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що нарахування процентів та комісії позивачем здійснено правильно, розрахунки відповідачами не спростовані.
Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом станом на 01.03.2024 в сумі 851662,27 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 137011,17 грн. та заборгованості з комісії в сумі 55472,42 грн. підтверджується матеріалами справи. Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом та комісії є обґрунтованими та задовольняються судом.
Також судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов’язань за Кредитним договором укладений договір поруки з громадянином України Гришканом Олександром Олександровичем (Поручителем, відповідачем-2).
За умовами Договору поруки Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання зобов’язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів тощо).
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов’язання, яке може виникнути в майбутньому.
З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, з огляду на солідарний обов’язок перед кредитором боржника за основним зобов’язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов’язаними з обов’язком належного виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу останнього.
Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.
Основне зобов’язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичними особами, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб’єктної юрисдикції справи у спорі.
Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договорів поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що зобов’язання за Договором відповідачем-1 не виконані, у зв’язку з чим станом на день винесення рішення позичальник має заборгованість в загальному розмірі 1044145,86 грн. (851662,27 грн. - заборгованість за кредитом; 137011,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 55472,42 грн. - заборгованість з комісії). Отже, зобов’язання за основним договором не припинилися, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору поруки.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач-1 та відповідач-2 своїм правом на подання відзивів на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення порівну з відповідачів 1, 2 на користь позивача.
Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Судовий збір за даним позовом, з урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, складає 12529,76 грн. та підлягає розподіленню порівну між відповідачем-1 та відповідачем-2.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
