Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги фізичної особи-підприємця Чурякова Павла Олександровича про прийняття рішення у справі №908/841/24 (суддя Левкут В.В.)
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2024 справа № 908/841/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/841/24
за позовом акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1д, м. Київ, 01001)
до відповідача фізичної особи-підприємця Чурякова Павла Олександровича (вул. Інтеркультурна, буд. 424, кв. 117, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316)
про стягнення 512712,35 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Чурякова Павла Олександровича 512712,35 грн. заборгованості по кредитному договору № 3042007792-КД-1 від 10.12.2021, яка складається з: 377786,61 грн. заборгованості за тілом кредиту та 134925,74 грн. заборгованості за процентами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем кредитного договору № 3042007792-КД-1 від 10.12.2021, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 400000,00 грн. в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору. За твердженням позивача, станом на 18.03.2024 заборгованість відповідача за договором становить 512712,35 грн. та складається з: 377786,61 грн. заборгованості за тілом кредиту та 134925,74 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. Посилаючись на приписи ст.ст. 509, 526, 530, 560, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024 справу № 908/841/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/841/24, присвоєно справі номер провадження 18/46/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/841/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 24.04.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки місцезнаходженням відповідача ФОП Чурякова Павла Олександровича є: вул. Інтеркультурна, буд. 424, кв. 117, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316, що відноситься до Мелітопольської міської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошення 03.04.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України, а також направлення ухвали суду від 01.04.2024 на електронну пошту відповідача TXMEL11@UKR.NET, повідомленою позивачем.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді – ухвалу суду від 01.04.2024 про відкриття провадження у справі № 908/841/24 доставлено до електронної скриньки відповідача 03.04.2024.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/841/24 та розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 01.04.2024 у справі № 908/841/24 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/841/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 15.07.2024 по 29.07.2024, рішення прийнято без його проголошення – 02.08.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Банком, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Чуряковим Павлом Олександровичем (Позичальник, відповідач у справі) 10.12.2021 укладений кредитний договір № 3042007792-КД-1 (надалі – Договір).
Відповідно до п. А.1 Договору вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія.
Згідно із п. А.2 Договору ліміт цього договору: 401400,000 грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 400000,00 грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 1400,00 грн. на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.
Термін повернення кредиту 01.12.2024 (п. А.3 Договору).
Пунктом 2.1.2 Договору передбачено, що Банк зобов’язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, у межах суми, обумовленої п. 1.1. цього Договору, а також за умови виконання Позичальником зобов’язань, передбачених п. 2.2.1, 2.2.12 цього договору.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2. 2.2.3 Договору позичальник зобов’язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п. п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.
За визначенням п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору – зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором;
або
г) згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором.
Пунктом 3.2.8 Кредитного договору сторонами узгоджено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов’язання Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору.
Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.
Пунктом А.6 Договору визначено, що за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14,31% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
За умовами п. 4.3 Договору, сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.8 цього договору.
Відповідно до п. А.8 проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п 7.3 цього договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п. 2.3.2 цього договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід’ємною частиною договору.
Пунктом 7.3 Кредитного договору передбачається можливість сплати процентів у режимі 24/7/365, тобто погашення що здійснюється у будь-яку годину, у будь-який календарний день, у тому числі у вихідні та святкові дні, починаючи з дати підписання цього договору.
Згідно із п. 6.1 Кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Також, 10.12.2021 Банком (позивачем) та Позичальником (відповідачем) укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства (далі – Програма) та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1 Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD + 7%.
Індекс UIRD – український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті; Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2,3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно – в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення – в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість – в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7 Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту Позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту, що є невід’ємною частиною цієї додаткової угоди.
Згідно із п. 2.10 Додаткової угоди, у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору Позичальник зобов’язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно и. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.
Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1 Кредитного договору є “Графік платежів”, яким Банк і Позичальник погодили, що з 1-ого місяця (наступний за датою укладення Кредитного договору), до 01.12.2024 Позичальник зобов’язаний щомісячно погашати 11111,11 грн. основної суми кредиту (загальний розмір 400000,00 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання кредитного договору Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 400000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 20680000206364.
В період з 10.12.2021 по 20.03.2024 відповідачем здійснено погашення кредиту в загальній сумі 22213,39 грн. Заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 377786,61 грн.
За період користування кредитом з 15.12.2021 по 16.02.2024 Банком нараховано проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими, з урахуванням часткової сплати процентів Позичальником, складає 134925,74 грн.
У зв’язку з невиконанням Позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором Банк звернувся до Позичальника з Повідомленням-вимогою вих. № 11210ZPM0S3NO від 15.02.2024 щодо дострокового повернення кредиту разом із відсотками за користування кредитом. В зазначеній вимозі містилось попередження, що у разі непогашення простроченої заборгованості у термін до 15.03.2024, строк узгоджений п. А.3 Кредитного договору буде вважатьсь таким, що настав.
Вимогу надіслано позичальнику 15.02.2024 на електронну пошту відповідача, що підтверджується відповідним витягом з електронної пошти ПриватБанка.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідачем Кредитний договір та додатки до нього підписані з використанням електронного цифрового підпису.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно із ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання 13.12.2021 за допомогою ЕЦП Кредитного договору №3042007792-КД-1 від 10.12.2021 та додатків до нього. Відповідні протоколи перевірки електронного підпису документів наявні у матеріалах справи.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Кредитного договору відповідачу видано банком кредитні кошти у розмірі 400000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку Позичальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами пунктів 2.3.2, 2.3.8 Кредитного договору, Банку надається право вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів в разі порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору.
Відповідач свої зобов’язання за Кредитним договором припинив виконувати, останній платіж здійснено 01.02.2022.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи підтвердження наданими доказами факту прострочення відповідачем взятих на себе зобов’язань за Кредитним договором щодо сплати чергових платежів та процентів, позивач цілком правомірно скористався правом вимагати дострокового повернення кредиту і процентів та правом на дострокове стягнення боргу за кредитним договором у судовому порядку.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу нараховувалися проценти за користування кредитом. Загалом, станом на 18.03.2024 за відповідачем рахується заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 15.12.2021 по 16.02.2024 у розмірі 134925,74 грн.
Повідомлення-вимогу щодо дострокового повернення кредиту разом із відсотками за користування кредитом у термін до 15.03.2024 направлена Банком Позичальнику 15.02.2024. Отже, Кредитний договір є розірваним з 15.03.2024, що припиняє нарахування процентів за користування кредитом після розірвання кредитного договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що обчислення простроченої кредитної заборгованості та нарахування процентів за користування кредитом позивачем здійснено правильно.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за Кредитним договором №3042007792-КД-1 від 10.12.2021 в загальному розмірі 512712,35 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 07.08.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
