Господарський суд Запорізької області

27 серпня 2024, 11:15

До відома ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13А) про винесення рішення у справі № 908/807/23

номер провадження справи 17/104/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 справа № 908/807/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/807/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА”, 01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г

адреса для листування: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 (на ім’я АО “Юридична фірма “ТЕФФІ”)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС”, 72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13А

про стягнення 211 998,56 грн

СУТЬ СПОРУ:

14.03.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 07.03.23 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА” (далі ТОВ “ТЕЛКО УКРАЇНА”) до товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (надалі ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС”) про стягнення заборгованості в розмірі 211 998,56 грн згідно договору поставки від 17.10.16 № 19-08/102016, а саме: 136 768,50 грн основної заборгованості, 13 676,85 грн штрафу, 24 768,21 грн пені, 32 816,84 грн інфляційних витрат та 3 968,16 грн 3 % річних.

14.03.23 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/807/23 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою 21.03.23 судом позовну заяву ТОВ “ТЕЛКО УКРАЇНА” за вих. від 07.03.23 по справі № 908/807/23 залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні для можливості надати позивачу строк для усунення недоліків шляхом зазначення повної та вірної юридичної адреси відповідача та направлення копії позовної заяви за вих. від 07.03.23 і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім’я та повну (правильну) юридичну адресу відповідача.

14.06.24 до суду від представника позивача надійшла заява за вих. від 10.06.24 про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній просить суд відкрити провадження щодо розгляду позовної заяви за вих. від 07.03.23.

Ухвалою від 19.06.24 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/807/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 19.08.24 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні і суду не надано.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві за вих. від 07.03.23 зазначає, що між ТОВ «ТЕЛКО УКРАЇНА» та ТОВ «МАСТЕР-ЛЮКС» було укладено договір поставки № 19-08/102016 від 17.10.16 та додаткові угоди до нього: додаткова угода № 1 від 01.01.18 та додаткова угода № 2 від 01.06.18. Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід'ємну частину цього договору, продукти хімічної промисловості (Товар), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена цим договором, а відповідач зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього. Згідно з п. 4.1. договору, можливими умовами поставки Товару є: самовивіз зі складу позивача; доставка на склад відповідача; доставка на склад транспортної компанії в м. Києві або на склад транспортної компанії в населеному пункті, де знаходиться склад відповідача. Відповідно до п. 5.1. договору, ціна кожної партії Товару визначена у відповідних рахунках-фактурах. Пунктом 6.4. договору встановлено, що плата за договором здійснюється протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію Товару, що відвантажується на адресу відповідача на суму, що не перевищує 200 000,00 грн з урахуванням ПДВ. 18.02.22 позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку Товару на загальну суму 136 768,50 грн. Факт поставки Товару позивачем та отримання Товару відповідачем підтверджується: рахунком-фактурою та видатковою накладною. Відповідач взагалі не здійснив оплату за вищевказаною видатковою накладною. Таким чином, розмір основної заборгованості за договором поставки становить 136 768,50 грн. Згідно з п. 8.2 договору, за несвоєчасну оплату за Товар, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Товару за кожен день прострочення, а у випадку прострочення більш ніж на 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми несплаченого Товару. Таким чином відповідачу нараховано пеню у розмірі 24 768,21 грн та штраф у розмірі 13 676,85 грн. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому на основну заборгованість відповідача за договором було також нараховано інфляційні витрати у розмірі 32 816,84 грн та 3 % річних у розмірі 3 968,16 грн.

Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” є: 72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13А.

Мелітопольська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до Переліку, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.22 № 309 (у редакції з наступними змінами).

У відповідності до ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та з метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/807/23, господарським судом 19.06.24, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомлено відповідача (в порядку вимог ст.ст. 12, 120, 174, 176, 234 ГПК України) ухвалою господарського суду у цій справі від 19.06.24 про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також, судом враховано, що Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.

Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України, яку викладено в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи, відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу, зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону унормовано, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.

З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Станом на час ухвалення рішення у цій справі, у суду відсутні відомості щодо реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/807/23.

Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Наявні матеріали справи за № 908/807/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 19.08.24.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

При цьому, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.16 між товариствома з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (Покупець) укладено договір поставки № 19-08/102016 (далі Договір). В порядку та на умовах визначених даним Договором (п. 1.1. Договору), Постачальник зобов'язувався поставити відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід'ємну частину цього Договору, - продукти хімічної промисловості (Товар), якість, кількість, строки поставки, умови оплати та ціна яких визначена цим Договором, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього.

Постачальник має право, зокрема, вимагати від Покупця своєчасної оплати за поставлений Товар (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, Покупець зобовязаний, зокрема, оплатити Товар відповідно до умов цього Договору.

Згідно із п. 4.1. Договору, умови поставки визначаються у відповідних рахунках-фактурах і видаткових накладних. Можливі умови поставки:

- самовивіз зі складу Постачальника (Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 21);

- самовивіз зі складу Постачальника (Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Воровського, 33);

- доставка на склад Покупця (Запорізька область, м. Мелітополь, вул Лінійна, 13 А);

- доставка на склад транспортної компанії в м. Києві або на склад транспортної компанії в населеному пункті, де знаходиться склад Покупця.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що ціна кожної партії Товару визначена у відповідних рахунках-фактурах.

У відповідності до п. 5.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.06.18), загальна орієнтовна сума Договору становить 2 400 000,00 грн з урахуванням ПДВ, а остаточна сума договору складає загальну суму вказаних у накладних, на підставі яких здійснюється поставка Товару за цим договором окремими партіями, та визначається виходячи із встановлених цін на Товар.

Згідно із п. 6.3. Договору, розрахунки за Товар, що поставляється згідно з цим Договором, Покупець проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до виставлених рахунків-фактур з урахуванням коефіцієнту курсової різниці, відповідно до пункту 6.1.

Умови оплати: протягом 14 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної за партію Товару, що відвантажується на адресу Покупця на суму, що не перевищує 200 000,00 грн з урахуванням ПДВ (п. 6.4. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем в момент фактичної передачі його Покупцю і підписання Покупцем відповідних товаротранспортних документів.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що цей Договір вступає в силу з моменту його укладення і діє до 31.12.17, але в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань. У разі, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору письмово не заявить про намір розірвати Договір, термін дії цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, без обмеження кількості разів такої пролонгації.

Відповідно до видаткової накладної від 18.02.22 № 00000000710, ТОВ “ТЕЛКО УКРАЇНА” здійснило поставку Товару ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” на загальну суму 136 768,50 грн, а саме: Поліацеталь Kocetal K700 (25) у кількості 1 125 кг на загальну суму 136 768,50 грн.

ТОВ “ТЕЛКО УКРАЇНА” виставило ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” рахунок-фактуру від 18.02.22 № 0000775 за поставлений Товар у розмірі 136 768,50 грн.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної від 18.02.22 № 00000000710 на загальну суму 136 768,50 грн.

Як зазначалось вище у тексті цього рішення, за п. 6.3. Договору, розрахунки за Товар, що поставляється згідно з цим Договором, Покупець проводить шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до виставлених рахунків-фактур з урахуванням коефіцієнту курсової різниці, відповідно до пункту 6.1.

Як свідчать матеріали цієї справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу Товар в загальній сумі 136 768,50 грн (з урахуванням суми ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Разом з тим, відповідач (у строк визначений п. 6.4. Договору) свого обов’язку щодо сплати позивачу за поставлену продукцію обумовленого у договорі не виконав.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та суду не надано.

Факт наявності основної заборгованості у розмірі 136 768,50 грн підтверджується матеріалами цієї справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на своєчасне отримання плати за товар у сумі 136 768,50 грн.

Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 136 768,50 грн основного боргу за договором поставки від 17.10.16 № 19-08/102016 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв’язку із чим задовольняється.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24 768,21 грн пені, 13 676,85 грн штрафу, 3 968,16 грн 3 % річних та 32 816,84 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за Товар, Покупець сплачує Продавцеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості Товару за кожний день прострочення, а в випадку прострочення більш ніж 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого Товару.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунки пені, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню пені з відповідача на користь позивача підлягає сума 24 768,21 грн.

Перевіривши розрахунки штрафу у розмірі 10 % від суми несплаченого Товару, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню штрафу у розмірі 10 % від суми несплаченого Товару з відповідача на користь позивача підлягає сума 13 676,85 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунки 3 % річних, а також періоди їх нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому стягненню 3 % річних з відповідача на користь позивача підлягає сума 3 968,16 грн.

Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунки інфляційних втрат, а також період їх нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню інфляційних втрат з відповідача на користь позивача підлягає сума 32 816,84 грн.

Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13А, код ЄДРПОУ 24905094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕЛКО УКРАЇНА” (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г, код ЄДРПОУ 32856918) – 136 768 (сто тридцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 50 коп. основного боргу, 24 768 (двадцять чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 21 коп. пені, 13 676 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 85 коп. штрафу, 3 968 (три тисячі дев’ятсот шістдесят вісім) грн 16 коп. 3 % річних, 32 816 (тридцять дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн 84 коп. інфляційних втрат та 3 179 (три тисячі сто сімдесят дев’ять) грн 98 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.08.2024.

Суддя В.Л. Корсун

До відома ТОВ “МАСТЕР-ЛЮКС” (72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13А) про винесення рішення у справі № 908/807/23