Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги фізичної особи-підприємця Рєзанової Наталії Анатоліївни та гр. Рєзанової Наталії Анатоліївни (як поручителя) про прийняття рішення у справі №908/748/24 (суддя Левкут В.В.)
ОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.08.2024 справа № 908/748/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/748/24
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094)
до відповідачів
1) фізичної особи-підприємця Рєзанової Наталії Анатоліївни (вул. Меліораторів, буд. 6, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202)
2) Рєзанової Наталії Анатоліївни (вул. Меліораторів, буд. 6, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202)
про солідарне стягнення 488605,57 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця Рєзанової Наталії Анатоліївни (як позичальника) та Рєзанової Наталії Анатоліївни (як поручителя) 488605,57 грн. заборгованості за кредитним договором № 2278905404-КД-2 від 06.11.2020, які складаються з: 392091,23 грн. заборгованості за тілом кредиту та 96514,34 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем-1 - позичальником умов кредитного договору № 2278905404-КД-2 від 06.11.2020 щодо повноти та своєчасності сплати обов’язкових платежів. Враховуючи, що виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором забезпечено договором поруки № 2278905404-ДП-2/1 від 06.11.2020, укладеним з Рєзановою Наталією Анатоліївною (як поручителем), позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 527, 530, 554, 610, 1054 України, позивач просив позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 908/748/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/748/24, присвоєно справі номер провадження 18/38/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/748/24; відповідачам запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, але не пізніше 25.04.2024, відзиви на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі отримання) надати суду відповіді на відзиви.
Ухвалою від 24.06.2024, у зв’язку із необхідністю витребування від позивача та відповідачів додаткових доказів, суд поновив процесуальні строки розгляду справи по суті, визначивши кінцевий строк розгляду справи не більш тридцяти днів з моменту надання витребуваних судом доказів. Зобов’язав позивача у строк, що не перевищує 15 днів з дати отримання даної ухвали, надати документи, що підтверджують направлення ФОП Рєзановій Наталії Анатоліївні (як позичальнику) та Рєзановій Наталії Анатоліївні (як поручителю) відповідних повідомлень про зміну умов Кредитного договору щодо строку повернення кредиту та вимог про дострокове повернення коштів/погашення заборгованості Запропонував відповідачу-1 та відповідачу-2 (повторно), у відповідно до ст. 165 ГПК України, надати в строк, що не перевищує 15 днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-порталі судової влади України, відзиви на позовну заяву і докази в його обґрунтування (зокрема щодо отримання від позивача повідомлення про зміну умов Кредитного договору та вимог про дострокове повернення коштів/погашення заборгованості).
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Оскільки у позивача наявний зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема “Електронний суд”), обмін документами з ним здійснювався в підсистемі “Електронний суд”.
Згідно довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді ухвалу суду від 24.06.2024 у справі № 908/748/24 доставлено в електронний кабінет позивача 27.06.2024.
Додаткових пояснень та доказів від позивача судом не отримано.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Оскільки місцезнаходженням відповідачів у справі - фізичної особи-підприємця Рєзанової Наталії Анатоліївни (як позичальника) та Рєзанової Наталії Анатоліївни (як поручителя) є: вул. Меліораторів, буд. 6, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202, що відноситься до території Веселівської територіальної громади, тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, повідомлення судом відповідачів про розгляд справи здійснено шляхом розміщення оголошень 26.03.2024 та 24.06.2024 на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі № 908/748/24 та поновлення процесуальних строків розгляду справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.
Відзиви на адресу суду від відповідача-1 та відповідача-2 не надійшли ні у встановлений в ухвалах суду від 25.03.2024 та від 24.06.2024 у справі № 908/748/24 процесуальний строк для подачі відзивів, ні пізніш, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів у ці строки та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/748/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 22.08.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Банк, Кредитор, позивач) та фізичною особою-підприємцем Рєзановою Наталією Анатоліївною (Позичальник, Боржник, відповідач-1) 06.11.2020 укладений кредитний договір № 2278905404-КД-2 (далі – Кредитний договір).
Розділом А Кредитного договору визначені істотні умови кредитування, зокрема:
А.1. Вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної сум кредитного ліміту.
А.2. Ліміт цього договору: 564735,92 грн. у тому числі на наступні цілі: у розмірі 560000,00 грн. – на поповнення обігових коштів, розширення бізнесу; у розмірі 4735,92 грн. – на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
А.3. Термін повернення кредиту 05.11.2025.
А.5. Зобов’язання Позичальника забезпечуються: договором іпотеки № 2278905404-ДІ-2/1 від 06.11.2020, договором поруки № 2278905404-ДП-2/1 від 06.11.2020.
А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.7. У випадку порушення Позичальником грошового зобов’язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 28% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
А.8. Проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання цього договору, відповідно до графіку, який є невід’ємною частиною договору, якщо інше не передбачене п. 7.3 цього договору. .
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Згідно із п. 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору.
Пунктом 2.2.6 Кредитного договору визначено, що Позичальник доручає Банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов’язань з погашення кредиту, а також процентів за його використовування: № 26002055825037.
За визначенням п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право:
а) змінити умови цього договору – зажадати від Позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором;
або
г) згідно зі ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору Позичальник зобов’язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов’язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов’язань за цим договором.
Пунктом 2.3.8 Кредитного договору сторонами узгоджено, що Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов’язання Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.6, А6.1 цього договору.
В разі порушення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі, встановленому у п. 5.8 цього договору (п. 4.2 Кредитного договору).
В пункті 6.1 Кредитного договору зазначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма йог сторонами.
Додатком № 1 до Кредитного договору є “Графік зменшення поточного ліміту”, яким Банк і Позичальник погодили, що з 1-ого місяця (наступний за датою укладення Кредитного договору), до 05.11.2025 Позичальник зобов’язаний щомісячно погашати 9333,33 грн. основної суми кредиту (загальний розмір 560000,00 грн.). Крім того, Графіком передбачено щомісячну сплату процентів в загальному розмірі 201970,81 грн. та сплату страхового полежу в сумі 4735,92 грн.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Кредитного договору позивач перерахував на рахунок відповідача-1 грошові кошти в розмірі 560000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 20638040201241.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (Кредитором, позивачем) та громадянкою України Рєзановою Наталією Анатоліївною (Поручителем, відповідачем-2) 06.11.2020 укладений договір поруки № 2278905404-ДП-2/1 (надалі – Договір поруки), за умовами п. 1.1. якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем Рєзановою Наталією Анатоліївною (Боржник, відповідач-1) зобов’язань за кредитним договором № 2278905404-КД-2 від 06.11.2020, з невідновлювальної кредитної лінії на суму 564735,92 грн. з терміном дії до 04.11.2025.
За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Пунктом 4.1 Договору поруки сторони узгодили, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або Поручителем всіх зобов’язань за Кредитним договором цей договір припиняє свою дію.
За поясненнями позивача, відповідач-1 порушив свої зобов’язання за Кредитним договором, припинивши здійснювати платежі, передбачені Графіком платежів, станом на 29.02.2024 заборгованість відповідача-1 перед Банком складає 488605,57 грн., з яких: 392091,23 грн. заборгованість за тілом кредиту та 96514,34 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договором в частині погашення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем-1 Кредитний договір та додатки до нього підписані з використанням електронного цифрового підпису.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
За приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Кредитного договору відповідачу-1 видано банком кредитні кошти у розмірі 560000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку Позичальника.
Відповідач-1 свої зобов’язання за Кредитним договором припинив виконувати, останній платіж здійснено 04.07.2022.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу-1 нараховувалися проценти за користування кредитом.
Позивач надав до матеріалів справи копії кредитного договору № 2278905404-КД-2 від 06.11.2020 з додатками та договору поруки № 2278905404-ДП-2/1 від 06.11.2020, розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 29.02.2024, виписки по рахунку ФОП Рєзанової Н.А. з 17.11.2020 по 29.02.2024.
За доводами позивача, з огляду на порушення відповідачем-1 своїх зобов’язань щодо сплати чергових платежів та з урахуванням наданого йому права вимагати дострокового повернення кредиту у відповідності до п. 2.3.2 та п. 2.3.8 Кредитного договору, станом на 29.02.2024 за відповідачем-1 рахується заборгованість за кредитом у розмірі 392091,23 грн. та за процентами за користування кредитом за період з 18.11.2020 по 29.02.2024 у розмірі 96514,34 грн.
Отже, позивачем заявлено до стягнення всю суму непогашеного Позичальником кредиту та несплачених процентів.
Разом з тим, пунктом А.3. розділу А кредитного договору № 2278905404-КД-2 від 06.11.2020 визначено, що термін повернення кредиту - 05.11.2025.
Додатком № 1 до Кредитного договору є “Графік зменшення поточного ліміту” визначено дати та суми щомісячних платежів по тілу кредиту та сплаті процентів з кінцевим терміном сплати - 05.11.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, строковість надання грошових коштів (кредиту) є істотною умовою таких правовідносин, умови яких визначаються у договорі.
За умовами пунктів 2.3.2 та 2.3.8 Кредитного договору, Банку надається право вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів в разі порушення Позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами цього договору шляхом відправлення повідомлення із зазначенням дати (терміну) виконання зобов’язання.
Однак, доказів того, що Банк направляв Позичальнику та Поручителю відповідні повідомлення щодо зміни умов Кредитного договору щодо терміну повернення кредиту та вимоги про дострокове повернення коштів/погашення заборгованості матеріали справи не містять. Позивач у позовній заяві жодних пояснень з цього приводу не надав. На виконання ухвали суду від 24.06.2024 додаткових пояснень та доказів позивачем також не надано.
Отже, доказів звернення до Позичальника та Поручителя з повідомленнями про зміну умов договору щодо строку повернення кредитних коштів та відповідних вимог про дострокове повернення кредиту і сплати процентів, як то передбачено п. 2.3.2 Кредитного договору, матеріали справи не містять, тому підстави вважати, що строк, узгоджений в п. А.3 Кредитного договору – 05.11.2025 є зміненим та таким, що настав, відсутні.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.12.2019 у справі №756/2996/17, відсутність або наявність письмової досудової вимоги про усунення порушень зобов’язання не є перешкодою для реалізації права звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
При цьому, наведені висновки стосуються права особи на звернення до суду за вирішенням спору за відсутності досудової вимоги і жодним не мають відношення до встановленого сторонами у договорі строку повернення кредитних коштів.
Згідно узгодженого Банком та відповідачем-1 Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до Кредитного договору) станом на час вирішення справи зобов’язання щодо сплати щомісячних платежів по тілу кредиту та процентів є простроченими за період з 06.12.2020 по 06.08.2024, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості за цей період.
Згідно розрахунку позивача станом на 29.02.2024 визначено загальну заборгованість за тілом кредиту 392091,23 грн., яка складається з 196000,13 грн. поточної заборгованості та 196091,10 грн. простроченої заборгованості. Враховуючи щомісячні платежі за Графіком за період з 06.03.2024 по 06.08.2024 (9333,33 грн. х 6) станом на момент розгляду справи розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту складає 252091,08 грн. і саме в цій сумі вимоги позивача суд задовольняє. В решті вимоги про стягнення 140000,15 грн. заборгованості за тілом кредиту суд відмовляє, як заявленої передчасно, оскільки, з огляду на відсутність повідомлення божників про зміну терміну повернення кредиту, за період з 06.09.2024 по 05.11.2025 строк сплати чергових платежів не настав.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов Кредитного договору позивачем відповідачу-1 нараховувалися проценти за користування кредитом. Загалом, станом на 29.02.2024 за відповідачем-1 рахується заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 18.11.2020 по 29.02.2024 у розмірі 96514,34 грн.
Розрахунок процентів за користування кредитом визначено позивачем станом на 29.02.2024 на прострочену заборгованість і визнано судом правильним.
Таким чином, суд визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача-1 за кредитом станом на момент вирішення справи в сумі 252091,08 грн. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 96514,34 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом задовольняються судом частково в наведених сумах.
Судом встановлено, що позивачем в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов’язань за Кредитним договором укладений договір поруки з громадянкою України Рєзановою Наталією Анатоліївною (Поручителем відповідачем-2).
За умовами Договору поруки Поручитель зобов’язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання зобов’язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів).
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов’язання, яке може виникнути в майбутньому.
З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, з огляду на солідарний обов’язок перед кредитором боржника за основним зобов’язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов’язаними з обов’язком належного виконання основного зобов’язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу останнього.
Господарський процесуальний кодекс України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб’єктний склад основного зобов’язання.
Основне зобов’язання в даній справі з надання кредитних коштів виникло між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, наявність фізичної особи поручителя в даному випадку не є вирішальною для визначення суб’єктної юрисдикції справи у спорі.
Даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
Щодо підстав припинення поруки необхідно зазначити, що відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договорів поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Судом встановлено, що зобов’язання за кредитним договором відповідачем-1 не виконані, у зв’язку з чим станом на день винесення рішення позичальник має заборгованість 252091,08 грн. простроченої суми кредиту та 96514,34 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. Отже, зобов’язання по кредитному договору не припинилися, а оскільки договір поруки укладено сторонами для забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, то не припинилася і дія договору поруки.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач-1 та відповідач-2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростували.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідачів 252091,08 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту та 96514,34 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій частині позову (140000,15 грн. поточної заборгованості за тілом кредиту) суд відмовляє через передчасність.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідачів пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідачів порівну на користь позивача 4183,26 грн. судового збору.
Згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” сплачено судовий збір у розмірі 7329,08 грн. (платіжна інструкція №BOJ64В3X9 від 14.03.2023).
Частиною 1 ст.4 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України “Про судовий збір” судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 5863,26 грн. (7329,08 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1465,82 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” судового збору в розмірі 1465,82 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету – за наявності відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 27.08.2024.
Суддя В.В. Левкут
_03_03.png)
