Господарський суд Запорізької області

19 вересня 2024, 10:39

До відома сторін у справі № 908/2016/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача – КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” КОСТЯНТИНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. ім. Зубенко Г.М., буд. 121А, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72360; ідентифікаційний код юридичної особи 36832246)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2024 Справа №908/2016/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”(вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452)

до відповідача: КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” КОСТЯНТИНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. ім. Зубенко Г.М., буд. 121А, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72360; ідентифікаційний код юридичної особи 36832246)

про стягнення коштів в розмірі 9295,54 грн.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

23.07.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (скорочене найменування – ТОВ “ГК “Нафтогаз України”) до відповідача – Комунального закладу “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (скорочене найменування – КЗ “ВМШ” КСР МР ЗОР) про стягнення 9295,54 грн, з яких: 6035,57 грн – основний борг, 730,88 грн – пеня, 421,99 грн – три проценти річних, 2107,10 грн – інфляційні втрати. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024 справу № 908/2016/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 25.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2016/24 та присвоєний справі номер провадження 3/14/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. ім. Зубенко Г.М., буд. 121А, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72360.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Костянтинівська сільська територіальна громада, до складу якої входить село Вознесенка (з 25.02.2022).

Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції”.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному вебпорталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України “Про доступ до судових рішень”, у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (ч. 2 ст. 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”).

Ураховуючи неможливість на момент відкриття провадження у справі повідомити відповідача засобами поштового зв’язку про розгляд справи, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, суд повідомив відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (з посиланням на відповідну ухвалу суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Оголошення опубліковане 25.07.2024.

Суд також додатково повідомив відповідача про розгляд справи шляхом надіслання на електронну адресу відповідача, яка зазначена позивачем в позовній заяві, а саме: ikeymusic@ukr.net 25.07.2024.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі-Позивач) 23.07.2024 звернулося з позовом до відповідача – Комунального закладу “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” Костянтинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі-Відповідач) про стягнення 9295,54 грн, з яких: 6035,57 грн – основний борг, 730,88 грн – пеня, 421,99 грн – три проценти річних, 2107,10 грн – інфляційні втрати, та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” у розмірі 6035,57 грн поставленого в листопаді 2021 року, пені в розмірі 730,88 грн нарахованої за період з 01.01.2022 по 30.06.2022; 421,99 грн – три проценти річних; 2107,10 грн – інфляційні втрати.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи був поставлений позивачем природний газ, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений природний газ мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений природний газ), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (далі - Постачальник, Постачальник “останньої надії”, позивач у справі) відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

Позивач відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р визначено постачальником “останньої надії” на ринку природного газу за результатами державного конкурсу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов’язання акціонерного товариства “Магістральні газопроводи України”, товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника “останньої надії” обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров’я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров’я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” КОСТЯНТИНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі – Відповідач, Споживач) є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України).

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника “останньої надії” з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС № ТОВВИХ-24-5259 від 05.04.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00010N46U00T;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” від оператора ГРМ (форма № 10).

У період 01.11.2021 по 30.11.2021 відповідач – КЗ “ВМШ” КСР МР ЗОР, у зв`язку з відсутністю іншого постачальника здійснювала споживання природного газу за правилами постачання природного газу постачальником “останньої надії” - ТОВ “ГК “Нафтогаз України”.

Об’єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об’єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу IV Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1 Типового договору).

З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається Постачальником “останньої надії”, щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809.

Цією ж постановою встановлено, що на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій не може перевищувати 16,8 гривні за 1 м³ з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

У листопаді 2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об’ємі 0,35926 тис. м. куб. на загальну суму 6 035,57 грн., в той час як Відповідач, оплату за переданий товар не здійснив та прострочив виконання зобов’язання.

За умовами пункту 4.4. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” споживач зобов’язаний оплатити рахунок, наданий постачальником до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 6 035,57 грн.

На підставі пункту 4.5. Типового договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 у розмірі 730,88 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу суму 421,99 грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.04.2024 та 2 107,10 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2022 по 30.04.2024.

Доказів погашення суми позову Відповідач на час розгляду справи суду не надав.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Закон України “Про ринок природного газу” визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (стаття 1).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначені розділом VI цих Правил.

Згідно з приписами пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу (далі також - Правила постачання), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI цих Правил, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника; не потребує двостороннього підписання; вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Договір постачання між постачальником “останньої надії” і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник “останньої надії” зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником “останньої надії”, передбаченого цим розділом та Законом України “Про ринок природного газу”, постачальник “останньої надії” зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника “останньої надії” здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником “останньої надії”, до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

Постачальник “останньої надії” має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника “останньої надії”. Постачальник “останньої надії” зобов`язаний оприлюднювати на своєму вебсайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу.

Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами частин 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 6 035,57 грн. належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений в листопаді 2021 року газ у сумі 6 035,57 грн.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованість у сумі 6 035,57 грн, за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 730,88 грн є вірним.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені в розмірі 730,88 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму “інфляційних втрат” як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 6 035,57 грн за період з 01.01.2022 по 30.04.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 421,99 грн є правильним.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.01.2022 по 30.04.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 2 107,10 грн є правильним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі у розмірі 6035,57 грн, пені в розмірі 730,88 грн, три проценти річних у розмірі - 421,99 грн, інфляційні втрати у розмірі 2107,10 грн, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться Типовим договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” (а.с. 13-14), Інформацією, щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів ПОН форма 10 від оператора ГРМ (а.с. 18), Актом №18825 від 30.11.2021 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 та рахунком на оплату № 31655 за листопад 2021 з доказами надсилання відповідачу (а.с. 19-20), Коригуючим актом № 24624 до акту № 18825 від 30.11.2021 (а.с.23-24), Архівом ціни ПОН для не побутових споживачів (а.с. 25-26), Відповіддю ТОВ “Оператор ГТС України” № ТОВВИХ-24-5259-від 05.04.2024 (а.с 29-31), Відповіддю АТ “Державний ощадний банк України” № 16/2-09/44023/23 від 09.04.2024 (а.с. 32), розрахунком штрафних санкцій (а.с. 11).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” КОСТЯНТИНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. ім. Зубенко Г.М., буд. 121А, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72360; ідентифікаційний код юридичної особи 36832246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) 6035,57 грн (шість тисяч тридцять п’ять гривень 57 коп.) основного боргу, 730,88 грн (сімсот тридцять гривень 88 коп.) пені, 421,99 грн (чотириста двадцять одна гривня 99 коп.) трьох процентів річних, 2107,10 грн (дві тисячі сто сім гривень 10 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ “ВОЗНЕСЕНСЬКА МИСТЕЦЬКА ШКОЛА” КОСТЯНТИНІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (вул. ім. Зубенко Г.М., буд. 121А, с. Вознесенка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72360; ідентифікаційний код юридичної особи 36832246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи 40121452) суму 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.09.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич