Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги відповідача по справі № 908/1726/24 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Гермес” (код ЄДРПОУ 31463102)
номер провадження справи 5/121/24
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2024 Справа № 908/1726/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (електронна пошта: nagirniak.y@sgroup.ua; пр. Маяковського, буд. 3, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 40635925)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес” (електронна пошта: невідома; вул. Снитка, буд. 66, с. Новоукраїнка, Більмацький район, Запорізька область, 71012; код ЄДРПОУ 31463102)
про стягнення 7 966 729,55 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Нагірняк Я.В. (в режимі відеоконференції) - довіреність № б/н від 10.05.2024, посвідчення № 5062/10 від 07.12.2018, адвокат;
Від відповідача: не з'явився;
СУТНІСТЬ СПОРУ:
17.06.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Інагротех” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес” стягнення 7 966 729,55 грн.
17.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1726/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов’язковою, судові засідання вирішено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Запропоновано стронам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 22.07.2024 № 908/1726/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.09.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
09.09.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інагротех” до суду надійшли додаткові пояснення в підтвердження доводів викладених у позовній заяві.
Ухвалою суду від 09.09.2024 № 908/1726/24 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.09.2024 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
23.09.2024 від позивача через підсистему “Електронний суд” ЕСІКС надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 23.09.2024 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 21.10.2024 о 14 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 21.10.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши, що 15.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес» (Покупець) укладений договір поставки товару №15/04-21/3 (Договір), за умовами якого постачальник взяв на себе зобов’язання передати (поставити) у власність покупця засоби захисту рослин або Товар, та/або насіння, а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного Договору, на суму відповідно до Специфікацій та видаткових накладних. Позивачем виконані свої зобов’язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 104 001,12 грн. В порушення умов договору відповідач оплату не здійснив, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 3 058 719,84 грн. У зв’язку з порушенням строків здійснення оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 28.08.2021 по 28.02.2022 на суму 2 829 315,85 грн., 3 % річних за період з 28.08.2021 по 29.05.2024 у розмірі 252 807,01 грн., інфляційні витрати за період з серпня 2021 по березень 2024 на суму 1 214 142,89 грн. та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості відповідно до п. 6.4. договору на суму 611 743,96 грн.
Представник відповідача у жодне судове засідання як на стадії підготовчого провадження так і під час розгляду справи по суті вкотре не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Станом на 21.10.2024 документи запропоновані ухвалами відповідачем до суду не направлені. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвали суду були розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.
В судовому засіданні 21.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інагротех” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Гермес” (Покупець) укладений договір поставки товару № 15/04-21/3 (Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов’язався на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність Покупця засоби захисту рослин, надалі ЗЗР або Товар, та/або насіння, надалі Насіння або Товар, а Покупець зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити Товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами договору, на суму згідно Специфікацій до даного Договору та видаткових накладних в цінах визначених на момент поставки Товару.
Найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до договору або накладних, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору, конкретний асортимент, кількість, дата поставки Товару наведені в Специфікаціях або накладній на поставку Товару «…».
Усі підписані представниками сторін у період дії цього договору специфікації та накладні з поставки (відпуску) покупцю ЗЗР, та/або Насіння, є невід’ємними частинами цього договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити цього договору. Умови поставок, оплати товару за ними та відповідальність покупця за прострочення оплати товару регулюється цим договором (п. 2.2. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, ціни товарів визначаються сторонами як договірні «…».
Згідно з п. 3.2. договору, вартість товару, що вказана в специфікаціях в гривнях, визначена на дату їх складання «…».
Відповідно до п. 3.7. договору, у випадках, передбачених специфікацією, покупець здійснює обов’язкову повну або часткову попередню оплату вартості товару у розмірі зазначеному в специфікації. Покупець оплачує товар черговими платежами, згідно строків, які відображені в специфікації. У випадку порушення строків оплати обумовлених специфікацією, визначена сума яка підлягала оплаті є заборгованістю покупця перед постачальником «…».
Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (згідно із Інкотермс у редакції 2010 року) – склад постачальника, якщо інше не буде визначено у специфікаціях. Вказана умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару покупцем зі складу постачальника в робочі дні автомобільним транспортом за свій рахунок. Адреса складу може змінюватися постачальником, про що він повинен завчасно повідомити покупця. Покупець повинен письмово повідомити постачальника не менш ніж за 2 (два) дні про подачу автотранспорту під завантаження.
Якщо під час приймання товару від покупця не надійшло претензій, то товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю (одиниця виміру) – відповідно до кількості (одиниця виміру), вказаної в накладній; за якістю – відповідно до якості, вказаної в документі про якість (п.п. 5.6.7. договору).
Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.2. договору, у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості за указаним терміном.
У пункті 6.6. договору сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов’язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за таким зобов’язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3(трьох) років.
Сторони домовились, що певні види відповідальності по договору, можуть бути передбачені додатково в умовах оплати по конкретній специфікації (п. 6.8. договору).
Договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності – до повного виконання покупцем своїх зобов’язань за цим договором (п. 9.1. договору).
Як свідчать матеріали справи, 12.08.2021 між сторонами підписана специфікація № 1 до договору поставки товару № 15/04/21-3 від 15.04.2021 на поставку товару – Супрофосамон 20 NP у кількості 120 т на загальну суму 1 896 000,48 грн.
Відповідно до умов п. 1.1. специфікації № 1, постачальник зобов’язався здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 31.08.2021.
Пунктом 1.2. специфікації № 1 передбачено, що оплата поставленої партії товару, що становить 1 896 000,48 грн. здійснюється покупцем зі 100% передплатою (тобто з оплатою повної вартості товару до поставки) на умовах визначних договором, в наступний термін: до 28.08.2021. У випадку порушення строків оплати обумовлених специфікацією, визначена сума яка підлягала оплаті є заборгованістю покупця перед постачальником.
Відповідно до специфікації № 1, позивачем виставлено рахунок на оплату № 762 від 12.08.2021 на загальну суму 1 896 000,48 грн.
На виконання умов договору поставки товару № 15/04/21-3 від 15.04.2021 та специфікації № 1 від 12.08.2021 позивач 26.08.2021 поставив, а відповідач отримав товар – Супрофосамон 20 NP у кількості 120 т на загальну суму 1 896 000,48 грн., про що сторонами підписана видаткова накладна № 861 від 26.08.2021.
Крім цього, 17.09.2021 між сторонами підписана специфікація № 2 до договору поставки товару № 15/04/21-3 від 15.04.2021 на поставку товару – Супрофосамон 20 NP у кількості 80 т на загальну суму 1 280 000,64 грн.
Відповідно до умов п. 1.1. специфікації № 2, постачальник зобов’язався здійснити поставку замовленої партії товару не пізніше 30.09.2021.
Пунктом 1.2. специфікації № 2 передбачено, що оплата поставленої партії товару, що становить 1 280 000,64 грн. здійснюється покупцем зі 100% передплатою (тобто з оплатою повної вартості товару до поставки) на умовах визначних договором, в наступний термін: до 28.09.2021. У випадку порушення строків оплати обумовлених специфікацією, визначена сума яка підлягала оплаті є заборгованістю покупця перед постачальником.
Відповідно до специфікації № 2, позивачем виставлено рахунок на оплату № 763 від 17.09.2021 на загальну суму 1 208 000,64 грн.
На виконання умов договору поставки товару № 15/04/21-3 від 15.04.2021 та специфікації № 2 від 17.09.2021 позивач 22.09.2021 поставив, а відповідач отримав товар – Супрофосамон 20 NP у кількості 80 т на загальну суму 1 208 000,64 грн., про що сторонами підписана видаткова накладна № 862 від 22.09.2021.
В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар у передбачений договором строк не здійснив.
В матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 03.05.2024 заборгованість ТОВ «Гермес» перед ТОВ “Інагротех” за договором поставки товару № 15/04/21-3 від 15.04.2021 складає 3 104 001,12 грн.
У зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 3 058 719,84 грн., пеню за період з 28.08.2021 по 28.02.2022 на суму 2 829 315,85 грн., 3 % річних за період з 28.08.2021 по 29.05.2024 у розмірі 252 807,01 грн., інфляційні витрати за період з серпня 2021 по березень 2024 на суму 1 214 142,89 грн. та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості відповідно до п. 6.4. договору на суму 611 743,96 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представника, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача, підписані з боку Покупця без зауважень.
Факт поставки товару Постачальником 26.08.2021 та 22.09.2021 - позивачем за цим позовом, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, у тому числі і актом звірки взаємних розрахунків, який підписано сторонами, відповідно до якого відповідачем визнано наявність заборгованості перед Позивачем на суму 3 104 001,12 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем в повному обсязі суду не надано.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3 058 719,84 грн. основного боргу за отриманий товар за Договором заявлена обґрунтовано, підтверджена наявними в матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню.
Доказів оплати заборгованості у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 28.08.2021 по 28.02.2022 на суму 2 829 315,85 грн., 3 % річних за період з 28.08.2021 по 29.05.2024 у розмірі 252 807,01 грн., інфляційні витрати за період з серпня 2021 по березень 2024 на суму 1 214 142,89 грн. та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості відповідно до п. 6.4. договору на суму 611 743,96 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язань, покладаються додаткові юридичні обов’язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Розділом 6 договору визначено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої на момент існування заборгованості (п. 6.2.). При простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості за указаним терміном (п. 6.4).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за специфікацією № 1 від 12.08.2021 за період з 29.08.2021 по 28.02.2022 та за специфікацією № 2 від 26.08.2021 за період з 29.09.2021 по 28.02.2022 на загальну суму 2 829 315,85 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи обмеження нарахування подвійною обліковою ставку НБУ, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за загальний період з 29.08.2021 по 28.02.2022 на суму 266 909,68 грн., з відмовою у стягненні 2 562 406,17 грн.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних за загальний період з 29.08.2021 по 29.05.2024 у розмірі 252 807,01 грн. та інфляційних витрат за загальний період з вересня 2021 по березень 2024 на суму 1 214 142,89 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 (десять) днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості за указаним терміном.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18; від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 від 02.04.2019 у справі № 917/194/18 та ін.
Перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого у розмірі 20 % від суми заборгованості (3 058 719,84 грн. ) суд встановив, що наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 611 743,96 грн. є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідачем контррозрахунку пені, 3 % річних, інфляційних витрат та штрафу, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача – 64 851,88 грн. судового збору.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 09.11.2023 № 3460-ІХ, з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 3 028 гривень.
Згідно із підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, ставка судового збору за подання до господарського суду вказаної позовної заяви складає 95 600,75 грн.
Проте, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою ТОВ “Інагортех” сплачений судовий збір на суму 110 324,78 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції № 31 від 30.05.2024.
З урахуванням викладеного, питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору на суму 14 724,03 грн. буде вирішено судом в ухвалі після надходження відповідного клопотання позивача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 – 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
