Господарський суд Запорізької області

28 листопада 2024, 12:59

До відома сторін у справі № 908/2613/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача – Фізичної особи-підприємця Маргаряна Львова Суріковича (вул. Грушева, буд. 5, кв. 2, с. Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область, 72336; РНОКПП 2310318517)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024 Справа № 908/2613/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маргаряна Льови Суріковича (вул. Грушева, буд. 5, кв. 2, селище Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область, 72336; РНОКПП 2310318517)

про стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

26.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (скорочене найменування – АТ “А-БАНК”) до відповідача – Фізичної особи-підприємця Маргаряна Льови Суріковича (скорочено ФОП Маргарян Л.С.) про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021 у розмірі 107 826,05 грн станом на 24.08.2024, з яких: 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5000,00 грн (змінна складова). Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн просить покласти на відповідача.

Одночасно позивачем заявлено клопотання щодо розгляду справи за відсутності представника Банку, а також не заперечує проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу № 908/2613/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2613/24 та присвоєно справі номер провадження 3/74/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. Радянська, буд. 5, селище Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область, 72336.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідача, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта” на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта”. Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти (скріншот екрана додано до матеріалів справи), зокрема поштове відділення за індексом - 72336.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Терпіннівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області, що складу якої входить селище Зарічне (з 25.02.2022, код UA23080270000086363).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 12¹ Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідача про розгляд справи здійснювалось через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Оголошення розміщено 30.09.2024.

Про хід розгляду справи відповідач міг також дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позов обґрунтовано не поверненням відповідачем у передбачений термін кредиту за кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021, у зв’язку із чим, посилаючись на умови кредитного договору, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 554, 610-612, 625, 627, 806 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №20.02.0000000349 від 21.06.2021 у розмірі 107 826,05 грн станом на 24.08.2024, з яких: 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5000,00 грн (змінна складова).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надала.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористалась своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021 в розмірі 107 826,05 грн станом на 24.08.2024, з яких: 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5000,00 грн (змінна складова).

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи отриманий відповідачем від банку кредит, на яку суму; який розмір процентної ставки встановлений за користування кредитними коштами; в які строки і якому розмірі кредит мав бути повернутий), чи мало місце порушення зобов`язань, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10.06.2021 між АТ “А-БАНК” (Банк за договором, позивач у справі) та ФОП Маргаряном Льовою Суріковичем (Позичальник, відповідач у справі) укладено кредитний договір №20.02.0000000349 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого (п. п. А1, А2, А3, А6) відповідачу надано строковий кредит у розмірі 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності терміном повернення – 09.06.2023, зі сплатою процентів у розмірі 19,90 % щорічно (далі – Договір).

Відповідно до п. А6, п. А9, п. А10, п. А11 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90 % річних. Також, Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) грн, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовими інструментом у розмірі 0,00 % процентів від суми встановленого у п. А2 цього Договору ліміту.

А.3 Термін повернення кредиту 09 червня 2023 року.

Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та строки згідно з Графіком платежів (додаток № 1 цього договору).

Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:

сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)* процентна ставка за місяць)/1((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) -1);

сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом* річна процентна ставка/кількість днів поточного року)* кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;

сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного погашення кредиту – сума щомісячного платежу за %.

Згідно зі ст. ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов’язань має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомлені, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості в період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов’язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 09 червня 2023 року.

Згідно з п. п. 2.2.2-2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно абзацу 3 пункту А3, згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого з зобов’язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення з зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного для дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою.

Пунктом 6.1 Кредитного договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

До договору сторонами підписано Додаток 1 “Графік погашення”, яким визначено термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит та проценти, комісія разом.

Згідно з підписаним Графіком, відповідач мав щомісячно (десятого числа кожного місяця) сплачувати загальну суму 5 888,936 грн, а в останній місяць (09.06.2023) – 5 888,89 грн.

Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно з умовами кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18084923.21956.70198 від 10.06.2021.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем умови кредитного договору належним не виконувались.

Згідно з випискою за особовим рахунком Позичальника з 10.06.2021 по 24.08.2024, відповідач здійснював часткові оплати на погашення кредиту, процентів та комісії. Дата останнього платежу згідно з вказаною випискою – 08.02.2022.

Станом на 24.08.2024 заборгованість відповідача за кредитним договором склала суму в розмірі 107 826,05 грн, з яких: 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою, 1000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5000,00 грн (змінна складова).

Відповідач щодо обов'язку повернення коштів до обумовленої дати знав, але у зазначений строк кредитні кошти не повернула.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021.

Відповідно ч. 2. ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредит в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.18084923.21956.70198 від 10.06.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Термін повернення кредит сплинув 09.06.2023.

У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.

Відповідачем не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за кредитом в розмірі 70 372,23 грн перед Банком.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів згідно із графіком погашення кредиту за Кредитним договором суду не надав.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови договору щодо сплати кредиту, процентів та винагороди, сплачуючи відповідні платежі несвоєчасно та не у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Строк дії договору закінчився 09.06.2023, і відповідач знав про свій обов'язок щодо повернення коштів до зазначеної дати, але у зазначений строк кредит не повернув.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів погашення 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою не надав, а тому в позивача є підстави для звернення до суду за захистом своїх прав.

Доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу відповідач не надав.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.8 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. +5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

На підставі п. 5.8 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та в розмірі 5000 грн (змінна складова).

У задоволенні вимог про стягнення штрафу суд відмовляє, виходячи з такого.

Відповідно до п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов’язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов’язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та досі діє.

Враховуючи викладене, штрафні санкції нараховані та пред’явлені позивачем безпідставно, тому у їх стягненні суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 78 403,25 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 17 589,24 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 16 589,32 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. У свою чергу, вимоги про стягнення штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 5000 грн (змінна складова) слід відмовити як заявлених необґрунтовано.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021 з Додатком 1 “Графік погашення” (а.с.6-12), випискою по особовому рахунку за період 10.06.2021-24.08.2024 (а.с.15-16), меморіальним ордером №TR.18084923.21956.70198 від 10.06.2021 (а.с.22), Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ “А-БАНК” (а.с.17), розрахунком заборгованості (а.с.13-14).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 70 372,23 грн заборгованості за кредитом, 15 653,82 грн заборгованості за процентами, 15 800,00 грн заборгованості за винагородою є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. У свою чергу, вимоги про стягнення штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 5 000,00 грн (змінна складова) слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Маргаряна Льови Суріковича (вул. Грушева, буд. 5, кв. 2, селище Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область, 72336; РНОКПП 2310318517) на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК” (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 69091; ідентифікаційний код юридичної особи 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.02.0000000349 від 10.06.2021 в розмірі 70 372,23 грн (сімдесят тисяч триста сімдесят дві гривні 23 коп.) (тіло кредиту), заборгованість за процентами у розмірі 15 653,82 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят три гривні 82 коп.), заборгованість за винагородою в розмірі 15 800,00 грн (п'ятнадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.) Видати наказ.

У решті вимог щодо стягнення штрафів у розмірі 1000,00 грн (фіксована складова) та 5000 грн (змінна складова) відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 27.11.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич