Господарський суд Запорізької області

03 грудня 2024, 15:06

До відома сторін у справі № 908/2553/24 (суддя Педорич С.І.): відповідачів – 1) Фермерського господарства “ФОРТУНА-2001” (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; ідентифікаційний код юридичної особи 31760429); 2) Фізичної особи Бедюха Івана Максимовича (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; РНОКПП 2136804832);

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2024 Справа №908/2553/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідачів:

1) Фермерського господарства «ФОРТУНА-2001» (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; ідентифікаційний код юридичної особи 31760429);

2) Фізичної особи Бедюха Івана Максимовича (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; РНОКПП 2136804832);

про солідарне стягнення коштів

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

20.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочене найменування – АТ КБ «ПриватБанк») до відповідачів Фермерського господарства «ФОРТУНА-2001» (скорочене найменування – ФГ «ФОРТУНА-20012) та фізичної особи Бедюха Івана Максимовича про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором б/н від 13.09.2017 у розмірі 357 667,77 грн, з яких: 287 087,30 грн - заборгованість за кредитом; 57 632,77 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 12 947,70 грн - заборгованість з комісії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 справу № 908/2553/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 23.09.2024 витребувано від Міністерства соціальної політики України (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601; електронна пошта: infozapit@mlsp.gov.ua; info@mlsp.gov.ua) відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Бедюха Івана Максимовича; дата народження: 03.07.1958; РНОКПП 2136804832.

30.09.2024 до суду надійшла відповідь Мінсоцполітики, в якій зазначено, що станом на 25.09.2024 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (ЄІБД ВПО) інформація про запитувану особу відсутня.

Оскільки позов подано, у тому числі, до фізичної особи Бедюха Івана Максимовича, суд вважає за необхідність зазначити таке.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності (крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем), та у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, наприклад, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (пункти 5, 10, 14 цієї статті).

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

Відповідні висновки викладені в постанові Великої Палати ВС від 2 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 (провадження № 12-170гс18).

Виходячи з обставин, викладених у позовній заяві, та підстав позову, даний спір виник з правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов’язання юридичної особи.

Отже, даний спір за участю фізичної особи підвідомчий господарському суду.

Ухвалою суду від 03.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/2553/24 та присвоєно справі номер провадження 3/77/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Судом до матеріалів справи долучено відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача-1 є: вул. вул. Центральна, буд. 76, село Корніївка, Веселівський р-н, Запорізька обл., 72213.

Станом на момент звернення позивача до суду, не здійснюється відправка пошти на адресу відповідачів, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.

Інформація про не функціонування відділень АТ «Укрпошта» на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта». Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти (скріншот екрана додано до матеріалів справи), зокрема поштове відділення за індексом - 72213.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

До вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить Чкаловська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області, до складу якої входить село Корніївка (з 26.02.2022, код UA23080290000096336).

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Відповідно до частини першої статті 12¹ Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

На підставі викладеного, повідомлення судом відповідачів про розгляд справи здійснювалось через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Оголошення розміщено 04.10.2024.

Про хід розгляду справи відповідач міг також дізнатись з офіційного вебпорталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr.court.gov.ua/. Названий вебпортал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Заяв про зміну відповідачами місцезнаходження на адресу суду не надходило.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позов обґрунтовано не поверненням відповідачами у передбачений термін кредиту, оформленого через систему інтренет-клієнт-банкінгу шляхом підписання із використанням електронного цифрового підпису Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку UA723133990000026008055718483, а також договором поруки P1633437761227395736 від 05.10.2021, укладеним із відповідачем-2, мотивовані посиланням на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 554, 543, 549, 599, 610, 611, 625, 626, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача загальний залишок заборгованості за наданим кредитом у розмірі 357 667,77 грн, з яких: 287 087,30 грн - заборгованість за кредитом; 57 632,77 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 12 947,70 грн - заборгованість з комісії.

Просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідачі відзив на позов не надали.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідачі не скористались своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом в розмірі в розмірі у розмірі 357 667,77 грн, з яких: 287 087,30 грн - заборгованість за кредитом; 57 632,77 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом; 12 947,70 грн - заборгованість з комісії.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи отриманий відповідачем від банку кредит, на яку суму; який розмір процентної ставки встановлений за користування кредитними коштами; в які строки і якому розмірі кредит мав бути повернутий), чи мало місце порушення зобов`язань, які наслідки порушення зобов`язань боржниками, чи є підстави для солідарного стягнення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13.09.2017 ФГ «ФОРТУНА-2001 (відповідач-1 у справі) підписано Заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до умов і Правил надання банківських послуг. Згідно цієї Заяви відповідач-1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі «Інтернет» на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

30.09.2021 ФГ «ФОРТУНА-2001 (Клієнт, відповідач 1 у справі) через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано із використанням електронного цифрового підпису Заявку на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» шляхом встановлення шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку UA723133990000026008055718483 на наступних умовах

Мета кредиту: Поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта.

Вид кредиту: Овердрафтовий кредит.

Спосіб надання кредиту: Безготівковим шляхом.

Розмір поточного ліміту: 500 000,00 UAH.

Мінімальний розмір ліміту: 10 000,00 UAH.

Максимальний розмір ліміту: для ФОП: 500 000 UAH, для приватних ЮО: 2 000 000 UAH, для державних та комунальних ЮО: 1 000 000 UAH.

Розмір відсоткової ставки 16,5 % річних.

Розмір комісії за управління фінансовим кредитом: 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Клієнта за звітній місяць.

Можливі види (форми) забезпечення кредиту: порука для юридичних осіб, крім державних та комунальних підприємств.

Строк надання кредиту: 12 місяців.

Підписанням цієї Заявки Клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу «Загальні положення» та підрозділу «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг (далі — Умови та Правила), що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом із цією Заявкою становлять Кредитний договір між Банком та Клієнтом, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі, та зобов'язується належним чином їх виконувати.

Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом «Загальні положення», а також підрозділом «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку за адресою https://privatbank.ua/terms, у редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, а саме: 3.2. Кредити (Умови та правила користування послугою кредитування юридичних осіб від ПриватБанку)

Згідно з п. 3.2.1.1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок Клієнта (далі – кредит) на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг, в обмін на зобов’язання Клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим договором терміни.

Відповідно до п. 3.2.1.1.4 Кредитного договору Клієнт приєднується до договору шляхом підписання Заявки на отримання послуги «Кредитний ліміт на поточний рахунок» в системі «Приват24 для бізнесу» з використанням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), що разом з цими Умовами та Правилами становлять Кредитний договір.

За умовами п. 3.2.1.2.1.1 Кредитного договору Банк зобов’язався здійснювати платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах Ліміту.

Відповідно п.п. 3.2.1.2.2.1, 3.2.1.2.2.2 Кредитного договору Клієнт зобов’язується: використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 3.2.1.1.1 цих Умов; сплатити Банку проценти за весь час фактичного користування кредитом, комісії та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором та тарифами Банку; повернути кредит у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.6.1, 3.2.1.2.3.9, 3.2.1.4.3 цього Договору.

За умовами п. 3.2.1.4.1 Кредитного договору Клієнт за управління фінансовим кредитом Клієнт сплачує Банку комісію, розмір якої визначено тарифами банку, яка розраховується на суму максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Клієнта за звітний місяць. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначені розмір комісії в разі, якщо максимальне сальдо Кредиту за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.

Комісія за управління фінансовим кредитом нараховується щомісячно та сплачується Клієнтом 1-го числа місяця, наступного за місцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата комісії відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Відповідно п. 3.2.1.4.2 Кредитного договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнт сплачує проценти, які розраховуються щоденно на суму залишку заборгованості по кредиту та сплачуються Клієнтом першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо. Сплата нарахованих процентів відбувається як за рахунок власних коштів на поточному рахунку, так і за рахунок невикористаної частини кредитного ліміту.

Згідно з п. 3.2.1.4.3 Кредитного договору Клієнт сторони домовились, що сума заборгованості по Кредиту підлягає сплаті не пізніше 30 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта, а сума заборгованості по Кредиту, отриманого Клієнтом аграрного сектора економіки (основний вид економічної діяльності підприємства відповідає зазначенню з секції «А» Класифікатора видів економічної діяльності України і дана приналежність підтверджена документально) підлягає погашенню Клієнтом у строк не пізніше 270 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта.

Відповідно п. 3.2.1.4.4 Кредитного договору сума заборгованості по кредиту, нараховані проценти та комісія, непогашені у строки, встановлені в п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 цього Договору, з наступного дня вважаються простроченими.

Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 3.2.1.6.1 цього Договору (п. 3.2.1.4.15).

Згідно з п. 3.2.1.6.1 Кредитного договору строк користування кредитом становить 12 місяців, з автоматичною пролонгацією за умови своєчасного і повного виконання Клієнтом умов Договору.

Цей договір, відповідно до п. 3.2.1.6.2, набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заявки та діє до повного виконання Сторонами зобов’язань за цим Договором.

Згідно з довідкою позивача від 19.09.2024, відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт: 13.09.2017 у сумі 00,00 грн, 02.03.2018 у сумі 200 000,00 грн, 09.07.2018 у сумі 320 000,00 грн, 20.02.2019 у сумі 100 000,00 грн, 22.03.2019 у сумі 8 000,00 грн, 08.04.2019 у сумі 0,00 грн, 02.05.2019 у сумі 100 000,00 грн, 25.05.2019 у сумі 500 000,00 грн, 06.10.2021 у сумі 0,00 грн, 09.10.2021 у сумі 500 000,00 грн, 01.03.2022 у сумі 284 623,45 грн, 29.10.2022 у сумі 0,00 грн (а.с.39).

Разом з тим, 05.10.2021 Бедюхом Іваном Максимовичем (Поручитель, відповідач-2 у справі) та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Кредитор, позивач у справі) з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 (Позичальника) за Заявкою на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» № б/н від 30.09.2021, із використанням електронного цифрового підпису, укладено договір поруки №Р1633437761227395736 (далі – Договір поруки).

Пунктом 1.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель солідарно відповідає перед кредитором за виконання Позичальником зобов’язань у повному обсязі за Кредитним договором:

по поверненню кредиту, який наданий позичальнику шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 500 000,00 грн, максимальний розмір кредитного ліміту за кредитним договором становить 2 000 000,00 грн;

по поверненню кредитору кредиту у строк до 30.09.2022 з автоматичною пролонгацією кредиту кожні 12 місяців на термін 12 місяців з умови своєчасного і повного виконання Позичальником умов Кредитного договору;

по сплаті кредитору процентів за користування кредитом у розмірі 16,5% річних ,відповідно до Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок» Кредитного договору, за періоди користування кредитом згідно п.3.2.1.4.2 Умов та Правил;

по сплаті процентів за користування кредитами у разі прострочення повернення кредиту у розмірі 33%, які діяли на дату такого прострочення, відповідно до п. 3.2.1.4.5 Умов та Правил;

по сплаті комісії за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,3% від максимального дебетового сальдо, що існувало на кінець будь-якого банківського дня на поточному рахунку Позичальника за звітний місяць, в порядку встановленому п. 3.2.1.4.

{…}

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і Позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель свідчить про ознайомлення зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має. Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений (п. 1.5).

Згідно п. 2.4.1 Договору поруки Поручитель зобов’язався виконати зобов’язання позичальника, зазначені в цьому договорі.

Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п. 4.1).

У порушення відповідних умов Кредитного договору та приписів законодавства відповідач-1 не повернув кредитні кошти в повному обсязі у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом та комісію.

Таким чином заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором становить 287 087,30 грн – заборгованість за кредитом, 57 632,77 грн – заборгованість за відсотками, 12 947,70 – заборгованість з комісії.

Підставою звернення позивача до суду стало не повернення відповідачем-1 кредитних коштів та процентів за користуванням кредиту.

Доказів погашення суми позову відповідач-1 на час розгляду справи суду не надав.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» (стаття 5) визначає поняття електронного документа як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Відповідно до 9 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Згідно зі ст. 6 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний підпис має бути використаний для забезпечення юридичної чинності електронних документів.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

{…}

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

{…}

Порядок використання електронного підпису у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України, а також при наданні платіжних послуг визначається Національним банком України.

Стаття 7 Закон України «Про електронний документ та електронний документообіг» визначає, що електронний документ та електронний підпис мають таку ж юридичну силу, як паперові документи та власноручні підписи.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено Кредитний договір від 30.09.2021 (Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок») шляхом накладення відповідачем-1 свого кваліфікованого електронного підпису.

Відповідачем-1 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору шляхом накладення сторонами своїх кваліфікованих електронних підписів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши кредитний ліміт 13.09.2017 у сумі 00,00 грн, 02.03.2018 у сумі 200 000,00 грн, 09.07.2018 у сумі 320 000,00 грн, 20.02.2019 у сумі 100 000,00 грн, 22.03.2019 у сумі 8 000,00 грн, 08.04.2019 у сумі 0,00 грн, 02.05.2019 у сумі 100 000,00 грн, 25.05.2019 у сумі 500 000,00 грн, 06.10.2021 у сумі 0,00 грн, 09.10.2021 у сумі 500 000,00 грн, 01.03.2022 у сумі 284 623,45 грн, 29.10.2022 у сумі 0,00 грн (а.с.39).

Відповідно наданих позивачем банківських виписок по рахунках відповідача-1, 17.11.2022 кредит у сумі 287 087,30 грн винесено на прострочку.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем-1 кредиту.

Відповідачем-1 не надано заперечень щодо позову та доказів в обґрунтування відсутності заборгованості за Кредитним договором у розмірі 287 087,30 грн перед Банком.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач-1 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки №Р1633437761227395736 від 05.10.2021 шляхом накладення відповідачем-2 свого кваліфікованого електронного підпису.

Відповідачем-2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами договору поруки №Р1633437761227395736 від 05.10.2021.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки №Р1633437761227395736 від 05.10.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в розмірі у розмірі 287 087,30 грн станом на час ухвалення рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заборгованість за відсотками склала 57 632,77 грн, які нараховані до 11.09.2023 (14.07.2022 відповідачем-1 здійснено останнє погашення процентів у сумі 16 052,96 грн).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів в розмірі 57 632,77грн, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним та підтверджується відповідним розрахунком позивача.

Відповідачі проти позову не заперечили, належних та допустимих доказів на підтвердження погашення кредиту та контррозрахунку нарахованих процентів не надали.

Таким чином, заборгованості за кредитним договором від 30.09.2021 складає: 287 087,30 грн – заборгованість за кредитом, 57 632,77 грн – заборгованість за відсотками, 12 947,70 грн комісії за обслуговування кредитного ліміту.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.9), Кредитним договором від 30.09.2021 (Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок») (а.с.10-12), договором поруки №Р1633437761227395736 від 05.10.2021 (а.с.14-15); довідкою про встановлення кредитних лімітів (а.с.39), розрахунком заборгованості (а.с.36-38), виписками по рахунку (а.с.22-35).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідачів відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства «ФОРТУНА-2001» (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; ідентифікаційний код юридичної особи 31760429) та Бедюха Івана Максимовича (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; РНОКПП 2136804832) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 287 087,30 грн (двісті вісімдесят сім тисяч вісімдесят сім гривень 30 коп.) заборгованість за відсотками в розмірі 57 632,77 грн (п’ятдесят сім тисяч шістсот тридцять дві гривні 77 коп.), заборгованості з комісії в розмірі 12 947,70 грн (дванадцять тисяч дев’ятсот сорок сім гривень 70 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Фермерського господарства «ФОРТУНА-2001» (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; ідентифікаційний код юридичної особи 31760429) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судовий збір в розмірі 2146,04 грн (дві тисячі сто сорок шість гривень 04 коп). Видати наказ.

Стягнути з Бедюха Івана Максимовича (вул. Центральна, буд. 76, с. Корніївка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72213; РНОКПП 2136804832) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судовий збір в розмірі 2146,04 грн (дві тисячі сто сорок шість гривень 04 коп). Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.12.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич