Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До уваги сторін по справі № 908/1763/24 - Селянське (Фермерське) господарство “СТИМУЛ” (код ЄДРПОУ 32292431) та Ганов Дмитро Вікторович (ідентифікаційний номер: 3058518895)
номер провадження справи 5/132/24
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2024 Справа № 908/1763/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Красніковій С.І.., розглянув матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1-Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд. 30, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570)
До відповідачів:
1 – Селянського (Фермерського) господарства “СТИМУЛ” (вул. Сонячна, буд. 6, с.Шевченка, Якимівський район, Запорізька область, 72512; код ЄДРПОУ 32292431; електронна пошта: STIMUL200@UKR.NET)
2 – Ганова Дмитра Вікторовича (вул. Садова, буд. 4, с. Шевченка, Якимівський район, Запорізька область, 72512; ідентифікаційний номер: 3058518895; електронна пошта: STIMUL200@UKR.NET)
про стягнення 2 841 832,88 грн.,
За участю представників сторін:
За участю представників сторін:
Від позивача: Сокуренко Є.С. (в режимі відеоконференції) – довіреність № 11752-К-Н-О від 23.07.2024;
Від відповідача-1: не з’явився;
Від відповідача-2: не з’явився;
СУТЬ СПОРУ:
19.06.2024 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до відповідачів: 1 – Селянського (Фермерського) господарства “СТИМУЛ”, 2 – Ганова Дмитра Вікторовича про стягнення 2 841 832,88 грн.
19.06.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи №908/1763/24 між суддями, справу №908/1763/24 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 24.06.2024 вказану позовну заяву на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 162, ст. 174 ГПК України залишено без руху.
28.06.2024 через підсистему “Електронний суд” ЄСІКС до суду від АТ КБ “ПРИВАТБАНК” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 27.06.2024.
Ухвалою суду від 01.07.2024 справу №908/1763/24 прийнято до свого провадження. Витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Ганова Дмитра Вікторовича (ідентифікаційний номер: 3058518895). Також вказано, що питання щодо відкриття провадження у справі №908/1763/24 буде вирішено після надходження до суду витребуваної інформації.
До Господарського суду Запорізької області від Міністерства соціальної політики України надійшов лист-відповідь, у якому вказано, що станом на 02.07.2024 в ЄІБД ВПО про запитувану особу міститься наступна інформація: Ганов Дмитро Вікторович (громадянин України, чоловік); РНОКПП: 3058518895; місце народження: м. Мелітополь, дата: 27.09.1983; особа була зареєстрована: вул. Садова (Шевченко), буд. 4, с. Шевченка, Мелітопольський район, Запорізька область, 72512; адреса для листування та фактичного проживання: вул. Лисенка, буд. 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21009, з 10.06.2023.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1763/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.09.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов’язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 02.09.2024 № 908/1763/24 задоволено заяву Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” про забезпечення проведення всіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Іншою ухвалою суду від 02.09.2024 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 25.09.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов’язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд”.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2024 № 908/1763/24 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.10.2024 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке вирішено проводити в режимі відеоконференції. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 31.07.2024, 02.09.2024 та від 25.09.2024, які направлені на поштову адресу відповідача – 2 повернулись до суду з поштовою відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
Ухвалою від 28.10.2024 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 25.11.2024 о 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов’язковою. Призначене судове засідання здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд”.
Відповідно до ст. 197, ч. 1 ст. 222 ГПК України, судове засідання 25.11.2024 проводилось в режимі відеоконференцзв'язку і фіксувалось з використанням підсистеми "Електронний суд” ЄСІКС.
З позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів – 1, 2 заборгованості за кредитним договором №32292431-КД-2 від 04.08.2021 та договором поруки № 32292431-ДП-2/1 від 04.08.2021 в загальній сумі 2 841 832,88 грн., яка складається з: 2 152 906,92 грн. - заборгованість за кредитом; 688 925,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 625, 1048 – 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів загальну заборгованість в сумі 2 841 832,88 грн.
Представники відповідачів-1-2 у судові засідання вкотре не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, станом на 25.11.2024 відзивів на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору, клопотань про розгляд справи без участі уповноважених представників відповідачів-1-2 чи про відкладення розгляду справи на адресу суду не надіслали.
Місцезнаходженням відповідачів є: с. Шевченка, Якимівський район, Запорізька область, 72512, яке відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року N 309 внесено до Переліку окупованих територій, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ “Укрпошта”, тому відповідачі були повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення ухвал електронні адреси відповідачів – 1, 2 та розміщені на офіційному веб-порталі судової влади України - Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.
Відповідно до ч. 2 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Також про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідачі мали можливість дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Позивач також додав до позову докази направлення копії позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу електронної пошти Відповідача STIMUL200@UKR.NET.
Згідно з ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З огляду на викладене, повідомлення відповідачів – 1, 2 через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідачів з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідачів про час та місце розгляду справи.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю відповідачів – 1 та 2.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
25.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази, суд
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2021 року між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО "СТИМУЛ" (Відповідач-1) було укладено кредитний договір № 32292431-КД-2 за умовами якого Відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 2 790 550 грн. в обмін на зобов’язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору.
A.1. Вид кредиту – невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
A.2. Ліміт цього Договору: 2790550 грн. (два мільйона сімсот дев'яносто тисяч п'ятьсот п'ятдесят гривень 0 копійок), у тому числі на наступні цілі:
у розмірі 2733600 грн. (два мільйона сімсот тридцять три тисячі шістсот гривень 0 копійок), придбання трактору колісного
у розмірі 56950 грн. (п'ятдесят шість тисяч дев'ятьсот п'ятдесят гривень 0 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги.
А.3. Термін повернення кредиту 01.11.2025 (перше листопада двi тисячі двадцять п'ятого року ) року.
А.5. Зобов'язання Позичальника забезпечуються:
- договором застави сільськогосподарської техніки №32292431-ДЗ-2/1 від 04.08.2021 року;
- договором поруки № 32292431-ДП-2/1 від 04.08.2021 року.
А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13.86 (тринадцять цілих вісімдесят шість сотих) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
А.6.1. У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16.86 (шістнадцять цілих вісімдесят шість сотих) % річних. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави – порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.6. цього договору При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.6. цього договору та дати початку її нарахування.
А.7. У випадку порушення Позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.72 (двадцять сім цілих сімдесят два сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за
А.11. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна Електронна пошта: help@pb.ua, адреса Позичальника: 72512, Україна,область Запорізька,район Якимівський,село Шевченка,вулиця Сонячна,будинок 6, Електронна пошта: STIMUL200@UKR.NET.
2.1. Банк зобов’язується:
2.1.1. Відкрити для обслуговування кредиту рахунки, зазначені у п. А.4 цього Договору.
2.1.2. Надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Постачальника для придбання Позичальником сільськогосподарської техніки та/або обладнання, у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору, а також за умови виконання
2.2. Позичальник зобов'язується:
2.2.1. Використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору.
2.2.2. Сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього Договору.
2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.3.2 цього Договору.
Також 04.08.2021 між Позивачем та Відповідачем-1 також була укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до підпункту “а” пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 13,86% річних.
Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7%. Індекс UIRD — український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки.
Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов’язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї Додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
Пунктом 2.7. Додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід’ємною частиною цієї Додаткової угоди.
Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором Відповідачу було відкрито рахунок 29093010201174 (п. А.4. Кредитного договору).
Згідно із п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір 3 базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.
Вказаний кредитний договір з додатками та додаткова угода до нього підписані 05.08.2021р. сторонами шляхом накладення цифрових електронних підписів, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 18.06.2024р.
Судом також встановлено, що 04.08.2021 року між АТ КБ “ПРИВАТБАНК” та ГАНОВИМ ДМИТРОМ ВІКТОРОВИЧЕМ (Відповідач-2) було укладено договір поруки №32292431-ДП-2/1, згідно якого:
1.1. Предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов’язань ФГ СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО СТИМУЛ, місцезнаходження якого: 72512, Україна,область Запорізька,район Якимівський, село Шевченка,вулиця Сонячна,будинок 6, код в ЄДРПОУ 32292431 далі – “Боржник” зобов’язань за Кредитним договором № 32292431-КД-2 від 04.08.2021 року далі – “Кредитний договір”, Невідновлювальної кредитної лінії на суму 2790550 грн. (два мільйона сімсот дев'яносто тисяч п’ятсот п'ятдесят гривень 0 копійок) з терміном дії до 01.11.2025, в тому числі на наступні цілі:
- у розмірі 2733600 грн. (два мільйона сiмсот тридцять три тисячі шiстьсот гривень 0 копійок), придбання трактору колісного ,
- у розмірі 56950 грн.( п'ятдесят шiсть тисяч дев'ятьсот п'ятдесят гривень 0 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
1.2. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов’язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
У випадку припинення Боржника, та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань Боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.
1.3. Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.
1.4. До Поручителя, який виконав зобов’язання Боржника за Кредитним договором переходять всі права Кредитора за Кредитним договором, та договором(ам) застави (іпотеки), що укладені в забезпечення виконання зобов’язань Боржника перед Кредитором за Кредитним договором.
1.5. У випадку невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
2.1.2. У випадку невиконання Боржником якого–небудь зобов’язання, передбаченого п.1.1 цього Договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов’язання(нь). Ненаправлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов'язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов’язань за Кредитним договором, незалежно від факту направлення чи ненаправлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
2.4. Поручитель зобов’язаний:
2.4.1. Виконати зобов’язання Боржника, зазначені в направленій Кредитором вимозі згідно п.п. 2.1.2 п.2.1 цього Договору.
4.1. Сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.
4.2. Зміни та доповнення до цього Договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідного договору про внесення змін. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Кредитора: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна Електронна пошта:help@pb.ua, адреса Поручителя: , Україна,область Запорізька,район Якимівський,село Шевченка,вулиця Садова,будинок 4, Електронна пошта: STIMUL200@UKR.NET.
Вказаний Договір поруки було підписано 05.08.2021р. сторонами шляхом накладення цифрових електронних підписів, що підтверджується Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 18.06.2024р.
На виконання умов кредитного договору Позивач перерахував 05.08.2021р. кредитні кошти у сумі 2733600,00 грн. на рахунок контрагента Відповідача-1 ТОВ “Лідерпартс” як оплату за трактор колісний згідно договору поставки № 885 від 02.07.2021р. та № 5976 від 02.07.2021р., що підтверджується Виписками по рахунках Відповідача.
Однак Відповідач-1 свої зобов’язання за кредитним договором своєчасно не виконував, а тому станом на 11.06.2024 року у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 2 841 832.88 грн., в т.ч.: 2 152 906,92 грн. - заборгованість за кредитом; 688 925,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, щодо солідарного стягнення якої Позивач звернувся з позовом у цій справі до відповідачів 1 та 2.
14.03.2024р. Позивач направив електронну пошту STIMUL200@UKR.NET як боржнику так і поручителю Повідомлення-вимогу за Вих. № 10713ZPZ5S0Z3 від 14.03.2024 наступного змісту:
Загальний розмір заборгованості за кредитом 2812872.69 грн.
А також просив їх у термін не пізніше 14.04.2024 погасити прострочену заборгованість, а також вимагав від Позичальника та Поручителя здійснити наступні дії:
- Сплатити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги
- Достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.
Відповідачі вказану вимогу залишили без відповіді та задоволення, доказів зворотного ними суду не надано.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачами не надано суду заперечень щодо встановленого судом факту укладення між сторонами кредитного договору та договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що кредитний договір, як і договір поруки до нього укладеними, чинними та такими, що підлягають виконанню сторонами відповідно до його (їх) умов.
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).
Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Жодної з підстав для припинення дії договору поруки, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.
Згідно із ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов‘язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов‘язання.
Враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність станом на 11.06.2024 року заборгованості відповідача-1 зі сплати коштів на користь Позивача, а саме у розмірі 2 841 832.88 грн., в т.ч.: 2 152 906,92 грн. - заборгованість за кредитом; 688 925,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, відповідачами суду не надано, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги АТ КБ “Приватбанк” щодо солідарного стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачів 1 та 2 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також приймаючи рішення суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22 лютого 2007 року в справі “Красуля проти Росії”, від 5 травня 2011 року в справі “Ільяді проти Росії”, від 28 жовтня 2010 року в справі “Трофимчук проти України”, від 9 грудня 1994 року в справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 1 липня 2003 року в справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 7 червня 2008 року в справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесяп проти Вірменії”) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати за кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс 'Горіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N 303-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 34102,00 грн. покласти на відповідачів – 1-2 у рівних частинах, а саме по 17 051,00 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
- 2 152 906 (два мільйони сто п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот шість) грн. 92 коп. - заборгованість за кредитом;
- 688 925 (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев’ятсот двадцять п’ять) грн. 96 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 04.12.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
_03_03.png)
