Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До відома акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, 72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175) про винесення рішення по справі № 908/417/22
номер провадження справи 17/26/22
р
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.12.2024 справа № 908/417/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/417/22
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Могунція-Україна”, 07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 1-Б
до відповідача: акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат”, 72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175
про стягнення 123 767,43 грн
У засіданні приймали участь:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
14.02.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства “Могунція-Україна” про стягнення з акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” 123 767,43 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 27.01.11 № 013-011, з якої (ких): 99 989,60 грн основний борг, 6 009,03 грн пеня, 4 197,18 грн - 3% річних та 13 571,62 грн індексу інфляції. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням (порушенням) відповідачем зобов’язань щодо здійснення своєчасного розрахунку за товар поставлений позивачем.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/417/22 між суддями, 14.02.22 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 21.02.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/417/22. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …
Рішенням Ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров’ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов’язанням/обов’язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
З метою належного повідомлення сторін про дату, місце та час розгляду справи № 908/417/22 господарським судом на юридичну адресу сторін в порядку ст. ст. 12, 46, 120, 121, 176, 234, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.02.22 про відкриття провадження у справі.
Однак, ухвали, які надсилались господарським судом на вказані адреси сторін, повернулись 06.04.22 (від відповідача) та 12.05.22 (від позивача) у зворотньому напрямку на адресу суду із відміткою відповідних відділень “Укрпошта” - “за закінченням терміну зберігання”.
30.06.22 до суду надійшло клопотання за вих. від 27.06.22, в якому представник відповідача просить суд провести розгляд справи № 908/417/22 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, дату та час засідання суду визначити після припинення воєнного стану.
30.10.24 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява за вих. від 30.10.24, в якій представник ТОВ “Могунція-Україна” просить суд:
- замінити позивача у справі № 908/417/22 приватне акціонерне товариство “Могунція-Україна” (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 21667547) на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Могунція-Україна” (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 21667547);
- розглянути справу № 908/417/22.
У відповідності до ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.05 у справі “Смірнова проти України”).
Практика Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття “розумний строк” свідчить, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства”).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення “Бараона проти Португалії”, 1987 рік, “Хосце проти Нідерландів”, 1998 рік; “Бухкольц проти Німеччини”, 1981 рік; “Бочан проти України”, 2007 рік).
Враховуючи обставини справи, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, ухвалою від 04.11.24 судом продовжено розгляд справи № 908/417/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 26.11.2024р. об 11 год. 00 хв.
Крім того, вказаною ухвалою від 04.11.24 судом задоволено заяву ТОВ “Могунція-Україна” за вих. від 30.10.24 про процесуальне правонаступництво позивача у справі № 908/417/22 та здійснено процесуальне правонаступництво, замінено у справі № 908/417/22 позивача, а саме: приватне акціонерне товариство “Могунція-Україна” (ЄДРПОУ 21667547) його правонаступником – товариством з обмеженою відповідальністю “Могунція-Україна” (код ЄДРПОУ 21667547) з підстав викладених у даній ухвалі.
06.11.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про виконання вимог ухвали суду від 04.11.24 та просить суд розгляд справи провести без його участі.
Представники сторін в судове засідання 26.11.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 26.11.24 судом відкладено судове засідання у справі № 908/417/22 на 10.12.24 о 09 год. 30 хв.
09.12.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 09.12.24, в якій представник відповідача просить суд провести судовне засідання 10.12.24 без участі уповноваженого представника відповідача, у зв’язку із участю вказаного представника відповідача в судовому засіданні по справі № 335/3706/19 Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Представники сторін в судове засідання 10.12.24 не з’явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 10.12.24, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошено вступної та резолютивної частини рішення.
Позивач, в судові засіданні жодного разу не з’явився, про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином відповідно до законодавства.
При цьому, 06.11.24 до суду в системі “Електронний суд” від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд розгляд справи провести без його участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить суд стягнути з акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” 123 767,43 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 27.01.11 № 013-011, з якої: 99 989,60 грн основний борг, 6 009,03 грн пеня, 4 197,18 грн 3% річних та 13 571,62 грн індексу інфляції.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до законодавства. Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача щодо суті спору до суду не надійшли.
Місцезнаходженням відповідача є: Запорізька область, м. Мелітополь, що є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ «Укрпошта». У зв’язку із вказаним відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвал суду від 04.11.24 про початок розгляду справи № 908/417/22 та від 26.11.24 про відкладення судового засідання на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ в мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області.
Згідно із ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 20 днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за 10 днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.
З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому, виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення ст. 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії.
Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі учасники справи могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області.
Названий веб-портал Судової влади України згідно із Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18 та від 21.03.19 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.20 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що:
- відповідач мав право й можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області;
- як наслідок, вчиняти дії визначені чинним ГПК України щодо судового захисту у цій справі своїх прав чи інтересів шляхом … (але не виключно) надання відзиву з доказами правомірності своїх дій чи бездіяльності щодо відсутності правових підстав для погашення заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості, або спростування доводів сторони позивача щодо наявності правових підстав для задоволення такого позову.
З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/ мережі інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик» сторінки Господарського суду Запорізької області з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
09.12.24 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 09.12.24, в якій представник відповідача просить суд провести судовне засідання 10.12.24 без участі уповноваженого представника відповідача, у зв’язку із участю вказаного представника відповідача в судовому засіданні по справі № 335/3706/19 Шевченківського районного суду Запорізької області.
Наявні матеріали справи за № 908/417/22 дозволяють розглянути вказану справу по суті спору.
При цьому, судом враховано, що інформація про дату, час та місце всіх судових засідань у цій справі:
- розміщувалась судом на сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України» в мережі Інтернет у розділі «Громадянам. Оголошення про виклик»;
- надсилались в кабінети «Електронного суду» учасників цієї справи.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами” (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов’язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов’язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов’язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …”.
Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: “… Якщо цим Кодексом передбачено обов’язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов’язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов’язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов’язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …”.
Частиною 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.
З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов’язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також визначено, що документи, які в обов’язковому порядку мають надсилатись іншій стороні, можуть надсилатись в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).
Станом на 10.12.24 в суду відсутні відомості щодо реєстрації акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечувало б обмін документами між сторонами, як того вимагає ч. 6 ст. 6 ГПК України.
При цьому, судом встановлено, що відповідач був обізнаний про розгляд справи та про судові засіданні, про що свідчить заява представника відповідача за вих. від 09.12.24, в якій представник відповідача просить суд провести судовне засідання 10.12.24 без участі уповноваженого представника відповідача.
Більш того, неявка керівника (відповідача) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача в судові засідання у цій справі не позбавляє права і обов’язку суд прийняти законне і обґрунтоване рішення у справі № 908/417/22 по суті спору протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
Слід також зазначити, що на переконання суду, в межах стадій судового процесу в цій справі, подальше відкладення судових засідань судом з причин чергової (вих) неявки (вок) керівника (відповідача) чи уповноваженого (них) представника (ків) відповідача (місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія станом на час слухання цієї справи в суді) в судові засідання у справі може призвести до безпідставного затягування розгляду справи судом протягом розумного строку визначеного чинним ГПК України.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Крім того, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- учасники справи по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
27.01.11 між приватним акціонерним товариством “Могунція-Україна” (Продавець) та акціонерним товариством “Мелітопольський м’ясокомбінат” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 013-011 (договір), згідно з яким (п. 1.1. договору) Продавець зобов’язується передавати у встановлені цим договором строки у власність Покупця товар, зазначений у п. 1.2. цього договору, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати його за встановленими цінами в строки та на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, предметом продажу за цим договором є товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках, або накладних, які є невід’ємними частинами цього договору (Товар).
Асортимент Товару, що продається за цим договором, передбачається в накладній на поставку відповідної партії Товару (п. 2.1. договору).
Пунктом 2.2. договору визначено, що Товар продається партіями в кількості згідно з заявками Покупця. Заявки подаються Покупцем у письмовій (або усній) формі і повинні містити, зокрема, наступні дані: назву Покупця, найменування видів продукції, що входить до асортименту Товару та кількість Товару кожного найменування. Одиниця виміру кількості Товару – кілограми (кг).
У відповідності до п. 3.1.1. договору, Продавець зобов’язаний передавати Товар у власність Покупця в зазначені у договорі строки у місці, яке вказане в цьому договорі.
Згідно із п. 3.2. договору, Покупець зобов’язаний:
- приймати Товар у строки та на умовах цього договору (п. 3.2.1.);
- своєчасно оплачувати Товар за встановленими цінами та на умовах цього договору (п. 3.2.2.).
Кількість Товару, що поставляється, ціна за одиницю Товару, асортимент вказуються в товарній накладній, яка складається на основі письмової (або усної) заявки Покупця (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, приймання-передача Товару здійснюється згідно з накладною, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.
Пунктом 6.1. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 27.01.11 до договору) визначено, що оплату за Товар Покупець здійснює протягом 45 календарних днів з моменту поставки Товару.
Згідно із п. 7.1. договору, ціна Товару за умови відстрочення платежу вважається погодженою при оформлені накладної на відпуск Товару.
Вартість пакування та маркування входять до ціни Товару (п. 7.2. договору).
У відповідності до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.12, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором.
Пунктом 11.2. договору визначено, що якщо за 30 каландарних днів до моменту закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить іншу про припинення дії цього договору, то строк дії цього договору автоматично продовжується кожного разу (кожного року) на такий самий термін і на тих же умовах.
ПрАТ “Могунція-Україна” відвантажило АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” товар на загальну суму 250 623,31 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 11.02.19 № 308 на суму 2 209,87 грн та № 491 на суму 20 064,06 грн, від 07.03.19 № 903 на суму 1 105,20 грн, від 19.03.19 № 1060 на суму 14 277,36 грн, від 26.03.19 № 1183 на суму 14 185,20 грн, від 05.04.19 № 1479 на суму 15 780,00 грн, від 15.04.19 № 1614 на суму 2 061,28 грн, від 23.04.19 № 1734 на суму 13 955,04 грн, від 10.05.19 № 1933 на суму 24 216,48 грн, від 14.05.19 № 1995 на суму 1 655,93 грн, від 24.05.19 № 2150 на суму 11 986,80 грн, від 18.06.19 № 2532 на суму 15 550,73 грн, від 16.07.19 № 3019 на суму 13 540,44 грн, від 23.07.19 № 3140 на суму 17 735,76 грн, від 09.08.19 № 3448 на суму 26 055,84 грн, від 04.09.19 № 3811 на суму 4 132,80 грн, від 07.10.19 № 4395 на суму 5 607,24 грн, від 25.10.19 № 4612 на суму 5 749,44 грн, від 12.11.19 № 4848 на суму 11 133,12 грн, від 25.11.19 № 4952 на суму 5 485,32 грн, від 03.12.19 № 5043 на суму 6 582,38 грн, від 04.12.19 № 5057 на суму 6 582,38 грн та від 26.12.19 № 5119 на суму 10 970,64 грн.
Станом на 24.12.19 АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” оплатив ПрАТ “Могунція-Україна” за поставлений товар на загальну суму 254 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № ПП-273137 від 21.01.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-273214 від 22.01.19 на суму 3 000,00 грн, № ПП-273285 від 25.01.19 на суму 2 000,00 грн, № ПП-273332 від 28.01.19 на суму 9 000,00 грн, № ПП-274058 від 22.02.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274108 від 25.02.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274444від 07.03.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274757 від 20.03.19 на суму 20 000,00 грн, № ПП-275029 від 29.03.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-275087 від 02.04.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-275394 від 12.04.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-276087 від 07.05.19 на суму 8 500,00 грн, № ПП-276184 від 10.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-276302 від 14.05.19 на суму 4 000,00 грн, № ПП-276565 від 22.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-276819 від 29.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-277972 від 15.07.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278023 від 16.07.19 на суму 20 000,00 грн, № ПП-278430 від 29.07.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278678 від 06.08.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278744 від 08.08.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-279542 від 06.09.19 на суму 4 000,00 грн, № ПП-280329 від 04.10.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-280785 від 25.10.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-281327 від 15.11.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-281587 від 22.11.19 на суму 8 500,00 грн, № ПП-281846 від 02.12.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-281891 від 03.12.19 на суму 10 000,00 грн та № ПП-282514 від 24.12.19 на суму 15 000,00 грн.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків між ПрАТ “Могунція-Україна” та АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат”, який підписано та скріплено печатками обох сторін, станом на:
- початок 2019 р. заборгованість АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” перед ПрАТ “Могунція-Україна” становить 109 366,29 грн;
- 29.02.20 заборгованість АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” перед ПрАТ “Могунція-Україна” становить 105 989,60 грн.
В подальшому, АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” оплатив ПрАТ “Могунція-Україна” за поставлений товар у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № ПП-285133 від 23.03.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-286340 від 05.05.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290335 від 07.09.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290590 від 14.09.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290627 від 15.09.20 на суму 1 000,00 грн та № ПП-290674 від 16.09.20 на суму 1 000,00 грн.
ПрАТ “Могунція-Україна” звернулась до голови правління АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” з претензією за вих. від 30.12.20 № 22, в якій просить останнього в найкоротші строки погасити заборгованість в розмірі 99 989,60 грн.
Не виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Судом прийнято до уваги те, що в установленому законом порядку договір купівлі-продажу від 27.01.11 № 013-011 не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано та матеріали справи не містять.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази), заслухавши представника позивача суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом (ч. 3).
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 6.1. договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 27.01.11 до договору) визначено, що оплату за Товар Покупець здійснює протягом 45 календарних днів з моменту поставки Товару.
Згідно із п. 7.1. договору, ціна Товару за умови відстрочення платежу вважається погодженою при оформлені накладної на відпуск Товару.
Так, як вже зазначалось судом, на виконання умов договору ПрАТ “Могунція-Україна” відвантажило АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” товар на загальну суму 250 623,31 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 11.02.19 № 308 на суму 2 209,87 грн та № 491 на суму 20 064,06 грн, від 07.03.19 № 903 на суму 1 105,20 грн, від 19.03.19 № 1060 на суму 14 277,36 грн, від 26.03.19 № 1183 на суму 14 185,20 грн, від 05.04.19 № 1479 на суму 15 780,00 грн, від 15.04.19 № 1614 на суму 2 061,28 грн, від 23.04.19 № 1734 на суму 13 955,04 грн, від 10.05.19 № 1933 на суму 24 216,48 грн, від 14.05.19 № 1995 на суму 1 655,93 грн, від 24.05.19 № 2150 на суму 11 986,80 грн, від 18.06.19 № 2532 на суму 15 550,73 грн, від 16.07.19 № 3019 на суму 13 540,44 грн, від 23.07.19 № 3140 на суму 17 735,76 грн, від 09.08.19 № 3448 на суму 26 055,84 грн, від 04.09.19 № 3811 на суму 4 132,80 грн, від 07.10.19 № 4395 на суму 5 607,24 грн, від 25.10.19 № 4612 на суму 5 749,44 грн, від 12.11.19 № 4848 на суму 11 133,12 грн, від 25.11.19 № 4952 на суму 5 485,32 грн, від 03.12.19 № 5043 на суму 6 582,38 грн, від 04.12.19 № 5057 на суму 6 582,38 грн та від 26.12.19 № 5119 на суму 10 970,64 грн.
Станом на 24.12.19 АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” оплатив ПрАТ “Могунція-Україна” за поставлений товар на загальну суму 254 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № ПП-273137 від 21.01.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-273214 від 22.01.19 на суму 3 000,00 грн, № ПП-273285 від 25.01.19 на суму 2 000,00 грн, № ПП-273332 від 28.01.19 на суму 9 000,00 грн, № ПП-274058 від 22.02.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274108 від 25.02.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274444від 07.03.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-274757 від 20.03.19 на суму 20 000,00 грн, № ПП-275029 від 29.03.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-275087 від 02.04.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-275394 від 12.04.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-276087 від 07.05.19 на суму 8 500,00 грн, № ПП-276184 від 10.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-276302 від 14.05.19 на суму 4 000,00 грн, № ПП-276565 від 22.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-276819 від 29.05.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-277972 від 15.07.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278023 від 16.07.19 на суму 20 000,00 грн, № ПП-278430 від 29.07.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278678 від 06.08.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-278744 від 08.08.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-279542 від 06.09.19 на суму 4 000,00 грн, № ПП-280329 від 04.10.19 на суму 5 000,00 грн, № ПП-280785 від 25.10.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-281327 від 15.11.19 на суму 15 000,00 грн, № ПП-281587 від 22.11.19 на суму 8 500,00 грн, № ПП-281846 від 02.12.19 на суму 10 000,00 грн, № ПП-281891 від 03.12.19 на суму 10 000,00 грн та № ПП-282514 від 24.12.19 на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між ПрАТ “Могунція-Україна” та АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат”, який підписано та скріплено печатками обох сторін, станом на:
- початок 2019 р. заборгованість АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” перед ПрАТ “Могунція-Україна” становить 109 366,29 грн;
- 29.02.20 заборгованість АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” перед ПрАТ “Могунція-Україна” становить 105 989,60 грн.
В подальшому, АТ “Мелітопольський м’ясокомбінат” оплатив ПрАТ “Могунція-Україна” за поставлений товар у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № ПП-285133 від 23.03.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-286340 від 05.05.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290335 від 07.09.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290590 від 14.09.20 на суму 1 000,00 грн, № ПП-290627 від 15.09.20 на суму 1 000,00 грн та № ПП-290674 від 16.09.20 на суму 1 000,00 грн.
А тому, як наслідок, відповідач в порушення умов п. 6.1. договору не здійснив решту оплати за поставлений товар у розмірі 99 989,60 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що зі сторони відповідача мало місце порушення прав позивача на своєчасне отримання коштів за поставлений товар у розмірі 99 989,60 грн.
Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 99 989,60 грн заборгованості за договором купівлі-продажу від 27.01.11 № 013-011 судом визнається обґрунтованою, заснованою на законі та договорі, у зв’язку із чим задовольняється.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 009,03 грн пені, 4 197,18 грн 3 % річних та 13 571,62 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).
Згідно із ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 8.2. договору, у разі порушення Покупцем строку оплати Товару, який передбачений у п. 6.1., 6.2. цього договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Судом здійснено перерахунок пені у межах вказаного позивачем періоду та визначено, що пеня становить 6 009,03 грн.
Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок пені, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 009,03 грн пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок 3 % річних, а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 197,18 грн 3 % річних.
Перевіривши за допомогою комп’ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи “ЗАКОНОДАВСТВО” розрахунок індексу інфляції (інфляційних втрат), а також період його нарахування, судом визнано розрахунок позивача таким, що виконано вірно. А тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13 571,62 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).
А тому, як наслідок, судом задовольняються позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 75, 76-79, 86, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства “Мелітопольський м’ясокомбінат” (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Могунція-Україна” (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Марії Лагунової, буд. 1-Б , код ЄДРПОУ 21667547) – 99 989 (дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн 60 коп. основного боргу, 6 009 (шість тисяч девять) грн 03 коп. пені, 4 197 (чотири тисячі сто дев’яносто сім) грн 18 коп. 3 % річних, 13 571 (тринадцять тисяч п’ятсот сімдесят одну) грн 62 коп. індексу інфляції (інфляційних втрат) та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
В розумінні вимог ч. 4 ст. 116 ГПК України повний текст рішення складено 16.12.2024.
Суддя В.Л. Корсун