Господарський суд Запорізької області

30 грудня 2024, 15:17

До уваги Громадської організації “Союз жінок України” у справі № 908/3397/21 (суддя Дроздова С.С.)!

номер провадження справи 27/225/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 908/3397/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” (69032 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)

до відповідача: Громадської організації “Союз жінок України” (69027 м. Запоріжжя, вул. Технічна, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 39366923)

про виселення та стягнення 328 797 грн. 00 коп.

за участю представників

від позивача: Золотько О.І., довіреність № 01 від 03.01.2024

від відповідача: не з’явився

УСТАНОВИВ:

24.11.2021 в системі “Електронний суд” сформовано позовну заяву Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 позовні матеріали № 908/3397/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.12.2021 Комунальним підприємством “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” в системі “Електронний суд” сформовано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” просить суд:

- виселити Громадську організацію “Союз жінок України” з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7', 8-10, 13, 14, 14', 15 та місць загального користування №№ 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м., та повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”;

- стягнути з відповідача 328 797 грн. 00 коп. штрафу.

Ухвалою суду від 03.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3397/21, присвоєно справі номер провадження 27/225/21.

Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 20.12.2021.

Ухвалою суду від 20.12.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче провадження відкладено судом на 31.01.2022.

31.01.2022 Громадської організації “Союз жінок України” подана заява про призначення судового засідання на іншу дату.

Ухвалою суду від 31.01.2022 відповідно до ст.ст. 177, 183 ГПК України продовжено підготовче провадження та відкладено на 16.02.2022.

Ухвалою суду від 16.02.2022 в порядку ст. 183 ГПК України розгляд справи відкладено на 28.02.2022.

Представники сторін 28.02.2022 не з’явились до суду.

Ухвалою суду від 28.02.2022 відкладено підготовче провадження та вказано, що про подальшу дату розгляду справи, Господарський суд Запорізької області буде повідомляти сторін додатково.

Ухвалою суду від 07.07.2022 враховуючи, що Господарський суд Запорізької області не припинив свою роботу і продовжує здійснювати правосуддя, позивач та відповідач знаходяться на підконтрольній території України та згідно із сайтом “Укрпошта” кореспонденція по місту Запоріжжя доставляється, суд призначив підготовче судове засідання на 21.07.2022.

Ухвалою суду від 21.07.2022 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 29.08.2022.

05.08.2022 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Комунальним підприємством “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” подана до суду уточнена позовна заява, у якій останній просить суд:

- виселити юридичну особу – Громадська організація “Союз жінок України” (з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№7’, 8-10, 13, 14, 14’, 15 та місць загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м., та повернути Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”;

- виселити юридичну особу – Громадська організація “Союз жінок України” з нежитлового приміщення № XVI першого поверху (літ.А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25 та повернути Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”;

- стягнути з Громадської організації “Союз жінок України” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 297,39 грн.

Відповідно до ч. 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч.3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Отже, враховуючи викладене позивачем змінено предмет позову, у зв’язку з чим судом розглядаються наступні позовні вимоги Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” до Громадської організації “Союз жінок України”:

- виселення юридичної особи – Громадська організація “Союз жінок України” (з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№7’, 8-10, 13, 14, 14’, 15 та місць загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м., та повернути Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”;

- стягнення з Громадської організації “Союз жінок України” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” штраф за договором позички №8/1-23/2019 від 19.02.2019 у розмірі 328 797,00 грн;

- виселення юридичної особи – Громадська організація “Союз жінок України” з нежитлового приміщення № XVI першого поверху (літ.А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25 та повернути Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”;

- стягнення з Громадської організації “Союз жінок України” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” штраф за договором позички №5 від01.05.2016 року у розмірі 174 295,8 грн;

- стягнення з Громадської організації “Союз жінок України” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 297,39 грн.

29.08.2022 представники сторін в судове засідання не з’явились.

Від позивача 29.08.2022 надійшла письмова заява до канцелярії Господарського суду Запорізької області про відкладення розгляду справи до закінчення дії воєнного стану, у зв’язку з відсутністю відповідача та неможливістю належним чином розглянути спір.

Ухвалою суду від 29.08.2022 відкладено підготовче провадження за письмовою заявою представника позивача у справі.

20.03.2024 представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про долучення доказів та закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про виселення Громадської організації “Союз жінок України” з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7', 8-10, 13, 14, 14', 15 та місць загального користування №№ 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м., та повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”.

22.08.2024 позивач сформував в системі “Електронний суд” клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.08.2024 поновлено провадження у справі № 908/3397/21 з 09.09.2024, призначено підготовче судове засідання на 09.09.2024.

09.09.2024 представником Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” Золотько О.І. через канцелярію подано письмове клопотання, у якому останній просить суд розгляд справи відкласти та надати час для повідомлення відповідача про зміну поданих позовних вимог та надання доказів про реєстрацію відповідача, місця його знаходження.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 30.09.2024.

Ухвалою суду від 30.09.2024 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 04.11.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 20.11.2024.

В судовому засіданні 20.11.2024 суд в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України заслухав вступне слово позивача.

20.11.2024 представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце був повідомлений належним чином.

В порядку статті 216 ГПК України, розгляд справи відкладено, у зв’язку з неявкою відповідача у справі.

11.12.2024 за допомогою підсистеми “Електронний суд” Комунальним підприємством “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” подані до суду додаткові пояснення у справі щодо розрахунку штрафу до позовної заяви.

Судове засідання 11.12.2024 не відбулося з поважних причин, у зв’язку з тим, що 11.12.2024 з 10 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. електромережі Господарського суду Запорізької області знеструмлено, що унеможливило проведення судового засідання.

Про що складено Акт №12 від 11.12.2024 комісією у складі: керівника апарату Господарського суду Запорізької області Вознесенської О., заступника начальника автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів Бичківської О, старшого інспектора відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій Гоцало М додано до матеріалів справи № 908/3397/21.

Ухвалою суду від 11.12.2024 перенесено судове засідання на 18.12.2024.

Судове засідання 18.12.2024 проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

18.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві (уточнена) та клопотанні про закриття провадження в частині позовних вимог у справі у зв’язку з відсутністю предмету спору. Просив суд задовольнити позовні вимоги, а саме:

- виселити юридичну особу – Громадська організація “Союз жінок України” з нежитлового приміщення №XVI першого поверху (літ.А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25 та повернути Комунальному підприємству “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7”;

- стягнути з Громадської організації “Союз жінок України” на користь Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 7” штраф за договором позички №8/1-23/2019 від 19.02.2019 у розмірі 328 797,00 грн, штраф за договором позички №5 від01.05.2016 року у розмірі 174 295,8 грн, судовий збір в сумі 10 027 грн 39 коп.;

- закрити провадження у справі в частині виселення Громадської організації “Союз жінок України” з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7', 8-10, 13, 14, 14', 15 та місць загального користування №№ 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м. за адресою бульвар Центральний, 20, та повернення Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”;

- повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп.

18.12.2024 представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано.

Ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.12.2021, 20.12.2021, 31.01.2022, 16.02.2022, 28.02.2022, 21.07.2022, 28.08.2024, 09.09.2024, 30.09.2024, 04.11.2024, 20.11.2024 у справі направлялись судом на адресу місцезнаходження Громадської організації “Союз жінок України” - 69027 м. Запоріжжя, вул. Технічна, буд. 26, проте, конверти повернулись з відмітками: “за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб’єктів господарювання, об’єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/3397/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3397/21.

Крім того, суд зазначає, що 04.01.2022 керівник Громадської організації “Союз жінок України” Пєчуріна Л.М. ознайомлювалась за матеріалами справи № 908/3397/21.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на ст. 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 1 ЦК України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

У відповідності до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із додатком №1 до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №439/9 та відповідного акту приймання-передачі в господарське відання комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №7” від комунального підприємства “Наше місто” Запорізької міської ради було передано частину нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№7’, 8-10, 13, 14, 14’, 15 та місця загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 20 (а.с. 30-35).

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 №440/14 та рішення від 17.12.2018 №598/3 між Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання №7”, далі Позичкодавець, та Громадською організацією “Союз жінок України”, далі Користувач, було укладено договір позички №8/1-23/2019 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: бул. Центральний, буд.20 від 19.02.2019 , далі Договір №8/1-23/2019.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 19.02.2019 року Позичкодавець передав, а Користувач прийняв комунальне майно, а саме частину нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7’, 8-11, 13, 14, 14’, 15 та місця загального користування № № 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 20.

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Договору №8/1-23/2019 сторони узгодили, що Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, майно комунальної власності, яке Користувач зобов’язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого договором. Предметом позички за Договором є комунальне майно, яке розташоване за адресою: бул. Центральний, 20, частина нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№7’, 8-11, 13, 14, 14’, 15 та місця загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м., яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства “ВРЕЖО №7”. Незалежна оцінка станом на 31.07.2018 складає 469 710,00 грн. Приміщення використовується Користувачем для розміщення волонтерського офісу та центру соціально-психологічної реабілітації учасників АТО та їх сімей.

Додатковою угодою від 09.07.2019 року до Договору №8/1-23/2019 були внесені зміни, а саме: на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №259/1 від 24.06.2019 про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.09.2018 №440/14 “Про передачу в безоплатне користування за договором позички частини нежитлового приміщення в будинку №20 по бул. Центральному громадській організації “Союз жінок України” внести зміни в частині характеристики приміщень, а саме: в пункті 1.2. договору замість слів “№№7’, 8-11, 13, 14, 14’, 15” читати “кімнат №№7’, 8-10, 12, 13, 14, 14’, 15” (а.с. 44).

Згідно п. 2.4.2 Договору №8/1-23/2019 Позичкодавець має право у разі неповернення позички у строк обумовлений договором вимагати примусового повернення комунального майна зі стягненням штрафу та збитків.

Умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору №8/1-23/2019 Позикодавець зобов’язується передати предмет позички за актом приймання-передачі протягом трьох календарних днів з моменту підписання договору. Предмет позички вважається переданим Позичкодавцем Користувачу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі приміщення.

Актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 19.02.2019 року Позичкодавець передав, а Користувач прийняв комунальне майно, а саме частину нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7’, 8-11, 13, 14, 14’, 15 та місця загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 20 (а.с. 43).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору №8/1-23/2019, строк на який надається позичка, становить 2 роки 11 місяців. Сторони домовились, що відповідно до п.3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджуються на взаємовідносини між сторонами, які виникли між сторонами з 01.10.2018 року. Остаточною датою користування позичкою вважається 01.09.2021.

Згідно із пунктами 5.1 та 5.2 Договору №8/1-23/2019, Користувач зобов’язаний повернути Позичкодавцю предмет позички по акту приймання-передачі в стані, не гіршому, ніж на момент його передачі Користувачу, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі втрати (повної чи часткової) або погіршення стану предмета позички з вини Користувача він повинен відшкодувати Позикодавцю збитки в повному обсязі. Строк повернення приміщення: не пізніше дати закінчення договору, у випадку його дострокового розірвання – в термін відповідно повідомлення. Позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акта приймання-передачі уповноваженими представниками Сторін та скріплення цього акта їх печатками.

Пунктом 5.3 Договору № 8/1-23/2019 сторонами узгоджено, що у разі порушення Користувачем терміну передачі предмету позички Позикодавцю, Користувач повинен сплатити на поточний рахунок Позикодавця штраф у розмірі 1% від суми стандартизованої оцінки майна (п. 2.1 Договору) за кожен день такого прострочення.

08.12.2020 позивачем на юридичну адресу відповідача було направлено листа № 3824 з повідомленням про закінчення з 01.09.2021 терміну дії Договору позички від 19.02.2019 № 8/1-23/2019, повідомлено про зміни в законодавстві щодо договорів позички, запропоновано добровільно звільнити приміщення, а у разі зацікавленості в приміщенні, що займає відповідач, звернутися до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з відповідною заявою щодо укладення договору оренди нежитлового приміщення (а.с. 48).

У позовній заяві позивач зазначає, що копію листа № 3824 від 08.12.2020 було направлено на особистий номер мобільного телефону Голови Громадської організації “Союз жінок України” Пєчуріної Людмили Миколаївни (066) 955-84-52 в мережі Viber .

09.03.2021 позивачем на юридичну адресу відповідача вдруге було направлено листа № 681, яким Громадську організацію “Союз жінок України” повідомлено про закінчення строку дії Договору 01.09.2021, про необхідність звернення до департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради із заявою про включення Приміщення до Переліку відповідного типу та з документами відповідно до п. 15 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03.06.2020 №483 “Деякі питання оренди державного та комунального майна”, або звільнити нежитлове приміщення в порядку, передбаченому п.5.1 Договору (а.с. 49).

Позивач повідомляє, що відповіді на зазначені листи від відповідача не надходили.

01.07.2021 на юридичну адресу Громадської організації “Союз жінок України” позивачем було направлено листа № 2055, яким відповідачу нагадано про закінчення строку договору позички 01.09.2021 та про необхідність звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення, а в протилежному випадку – звільнення приміщення не пізніше дати закінчення Договору (а.с. 45).

31.08.2021 на адресу Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” від Голови Громадської організації “Спілка жінок України” надійшла заява з проханням про відстрочення повернення комунального майна за договором позички від 19.02.2019 №8/1-23/2019 терміном на 10 днів у зв’язку з неможливістю в строк до 01.09.2021 вивільнити приміщення від документів та речей громадської організації (а.с. 50).

01.09.2021 робочою комісією у складі фахівця відділу по роботі з нежитловим фондом та майстра дільниці Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” здійснено виїзд до нежитлового приміщення за адресою по бул. Центральному, 20 з метою прийняття частини приміщення з позички. Комісією встановлено, що доступ до частини приміщення, яку займає Громадська організація “Союз жінок України” був відсутній. У результаті обстеження приміщення з вулиці крізь віконні отвори, комісія дійшла висновку про те, що об’єкт не звільнений від речей громадської організації. Уповноважений представник громадської організації у визначений час за адресою об’єкта позички не прибув, ключі від приміщення передані не були (а.с. 29).

У відповідь на заяву Голови Громадської організації “Спілка жінок України” від 31.08.2021 позивачем 03.09.2021 на адресу відповідача було направлено листа № 2850, яким повідомлялось про неодноразове інформування відповідача щодо закінчення строку дії Договору № 8/1-23/2019 від 19.02.2019 та варіантів подальших дій з його боку. У даному листі наголошено на тому, що 01.09.2021 приймання приміщення за актом не відбулось, оскільки з боку відповідача не вчинено жодних дій щодо вивозу речей з приміщення та не надано доступ до об’єкту позички працівникам Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”. Також, у зазначеному листі Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” вимагало звільнити приміщення та повернути його за актом приймання-передачі разом із передачею ключів представнику позичкодавця 10.09.2021 року о 10.00 годині (а.с. 46).

10.09.2021 робочою комісією у складі фахівця відділу по роботі з нежитловим фондом та майстра дільниці Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” 10.09.2021 вдруге було здійснено виїзд до нежитлового приміщення за адресою по бул. Центральному, 20 з метою прийняття частини приміщення з позички. Обстеживши приміщення з вулиці крізь віконні отвори, комісія дійшла висновку, що об’єкт не звільнений від речей громадської організації. Уповноважений представник громадської організації у визначений час за адресою об’єкта позички не прибув, ключі від приміщення передані не були (а.с. 28).

Під час розгляду справи, а саме 07.11.2023 за актом прийому-передачі нежитлового приміщення Громадська організації “Спілка жінок України” передала Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” комунальне майно - частину нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7’, 8-10, 13, 14, 14’, 15 та місця загального користування №№1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, 20 (а.с. 142).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене провадження у справі в частині виселення Громадської організації “Союз жінок України” з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7', 8-10, 13, 14, 14', 15 та місць загального користування №№ 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м. за адресою бульвар Центральний, 20, та повернення Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”.

У зв’язку із порушенням строків повернення комунального майна позивачем відповідно до умов п. 5.3 Договору №8/1-23/2019 нараховано штраф в сумі 328 797 грн. 00 коп. за період з 02.09.2021 по 10.11.2021 (469 710 грн 00 коп. : 100% х 70).

Також, рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.02.2016 № 71 між Комунальним підприємством “ОСНОВАНІЄ”, далі Позичкодавець, та Громадською організацією “Союз жінок України”, далі – Користувач, було укладено договір позички №5 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: вул. Фільтрова, буд.25 від 01.05.2016, далі – Договір № 5.

Додатковою угодою від 01.10.2017 до Договору № 5 було змінено сторону Позичкодавця з Комунального підприємства “ОСНОВАНІЄ” на Комунальне підприємство “Наше місто” Запорізької міської ради (а.с. 120).

Додатковою угодою 01.10.2018 до Договору № 5 було змінено сторону позичкодавця з комунального підприємства “Наше місто” на КП “ВРЕЖО №7”, у зв’язку з чим змінені реквізити сторін (а.с. 121).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору № 5 встановлено, що Позичкодавець передає Користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, позичальнику, яку Користувач зобов’язується повернути Позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим Договором. Предметом позички за Договором є комунальне майно – нежитлове приміщення першого поверху (літ.А-3) загальною площею 300,48 кв.м в будинку 25 по вул. Фільтрова, що перебуває на балансі Позичкодався, вартість якого становить 871 479,00 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.03.2016. Приміщення використовуються Користувачем для розміщення волонтерського офісу та центру соціально-психологічної реабілітації учасників АТО та їх сімей.

Додатковою угодою від 03.04.2019 до Договору 5, на підставі оновленого технічного паспорту ТОВ “ЗМБТІ” від 02.08.2016 № 81518 предмет договору викладений в наступній редакції “нежитлове приміщення № XVI першого поверху (літ.А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25”.

Згідно із п. 2.4.2 Договору № 5 у разі неповернення позички у строк вимагати її примусового повернення зі стягненням неустойки та збитків.

Умовами пунктів 3.1 та 3.2 Договору № 5 Позичкодавець (Балансоутримувач) зобов’язуються надати позивачу протягом двох календарних днів з моменту підписання договору. Предметом позички вважається переданим Позичкодавцем (Балансоутримувачем) Користувачу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін тексту договору, акту приймання-передачі позички.

Актом прийому-передачі від 01.05.2016 Позичкодавець передав в позичку, а Користувач прийняв в позичку нежитлове приміщення першого поверху (літ. А-3) в будинку № 25 по вул. Фільтровій загальною площею 300,48 кв.м.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору № 5 строк на який надається позичка, становить 2 роки 11 місяців. Остаточною датою користування позичкою вважається 01.10.2019.

Згідно із пунктами 5.1 та 5.2 Договору № 5 при настанні дати, вказаної в п.4.2. Договору, Користувач зобов’язаний протягом двох календарних днів повернути Позичкодавцю (Балансоутримувачу) позичку в належному стані, не гіршому, ніж на момент її передачі Користувачу, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Позичкодавцю (Балансоутримувачу) збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини Користувача. Позичка вважається поверненою Позичкодавцю (Балансоутриувачу) Користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками Сторін та скріплення цього акту їх печатками.

Пунктами 6.1 та 6.2. Договору № 5 передбачено, що способом забезпечення виконання зобов’язань Користувача за цим договором є неустойка (штраф). При порушенні Користувачем строку повернення позички (п. 5.1. Договору) він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ринкової вартості позички, встановленої цим Договором.

Згідно із п. 8.5 Договору № 5, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору після закінчення його строку протягом одного місця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про застосування сторонами положень пунктів 4.2 та 8.5 Договору № 5 та продовження строку його дії ще на 2 роки 11 місяців, тобто до 28.02.2022.

21.01.2022 Громадській організації “Союз жінок України” позивачем було направлено листа № 156, яким відповідачу нагадано про закінчення строку договору позички 28.02.2022 та про необхідність звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення. Також, у зазначеному листі Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” вимагало звільнити приміщення та повернути його за актом приймання-передачі разом із передачею ключів представнику позичкодавця 28.02.2022 о 10.00 годині.

04.05.2022 Громадській організації “Союз жінок України” позивачем повторно було направлено листа № 569, яким відповідачу повідомлено про закінчення строку договору позички 28.02.2022 та про необхідність звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення. Також, у зазначеному листі Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” просить звільнити приміщення та повернути його за актом приймання-передачі разом із передачею ключів представнику позичкодавця 25.05.2022 о 10.00 годині.

21.07.2022 позивачем Громадській організації “Союз жінок України” було направлено листа № 844 від 19.07.2022, яким відповідачу повідомлено про закінчення строку договору позички від 01.05.2016 № 5 28.02.2022 та про необхідність звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення. Також, у зазначеному листі Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” вкотре просить відповідача звільнити приміщення та повернути його за актом приймання-передачі разом із передачею ключів представнику позичкодавця 25.07.2022 о 10.00 годині.

Як повідомив позивач в судовому засіданні 18.12.2024 відповідач на зазначені висти відповіді не надав, спірне майно не повернув, у зв’язку з чим позивачем заявлені позовні вимоги про виселення Громадської організації “Союз жінок України” з нежитлового приміщення XVІ першого поверху (літ. А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25, та повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”.

Також, у зв’язку із порушенням відповідачем строків повернення комунального майна за договором № 5 від 01.05.2016 позивачем нараховано штраф в сумі 174 295 грн 80 коп. (871 479,00 грн. * 2*10%, де 10% - ставка НБУ на січень 2022 року).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Здійснивши аналіз умов договору, суд дійшов до висновку висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позички.

Так, відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом (орендою).

Відтак, до Договору позички №5 нерухомого майна по вул. Фільтровій, 2 від 01.05.2016, підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України “Про оренду державного та комунального майна2.

За змістом статті 287 Господарського кодексу України, далі ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.

Відповідно до пункту 10 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 ГК України визначені істотні умови договору оренди, однією з яких, зокрема, є строк, на який укладається договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст.20 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди.

Положеннями частини 2, 4 статті 291 ГК України передбачено, що однією із підстав припинення договору оренди є закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 № 157-ІХ, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Передбачений вищевказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 03.10.2019 № 157-ІХ (набрав чинності 27.12.2019) забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку.

Аналіз наведених норм права свідчить, що законодавець чітко встановив заборону передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до відповідача із листами (№ 156 від 21.01.2022, № 569 від 04.05.2022, № 844 від 19.07.2022) в яких повідомляв про закінчення строку договору позички від 01.05.2016 № 5 28.02.2022 та про необхідністю звернення до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з заявою про передачу в оренду нежитлового приміщення. Також, у зазначених листах Комунальне підприємство “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” просило відповідача звільнити приміщення та повернути його за актом приймання-передачі разом із передачею ключів представнику позичкодавця.

Як повідомив позивач в судовому засіданні 18.12.2024 відповідач на зазначені листи відповіді не надав, спірне майно не повернув.

За таких обставин, договір № 5 від 01.05.2016 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який цей договір було укладено (з урахуванням одноразової пролонгації на 2 роки 11 місяців), тобто 28.02.2022. Відповідно, правові підстави користуватись нежитловим приміщенням № XVI першого поверху (літ.А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25, після закінчення строку дії договору, у відповідача відсутні.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов’язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Відповідно до статті 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 785 ЦК України, за змістом якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами укладеного сторонами договору, у разі припинення договору користувач зобов`язаний повернути об`єкт власнику в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в користування з урахуванням фізичного зносу (п. 5.1 Договору № 5).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Приписи статті 20 ГК України та статті 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Відповідач належних та допустимих доказів щодо правомірності користування (зайняття) спірним об’єктом по закінченню строку дії договору позички суду не надав, позовні вимоги не спростував. Доводи відповідача викладені у відзиві не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення. Станом на час вирішення спору доказів укладення договору оренди щодо спірного нерухомого майна, про можливість укладення якого було зазначено у відзиві, відповідач суду не надав.

За вказаних обставин, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно статей 546, 549 ЦК України та статті 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п 1.2 Договору № 8/1-23/2019 незалежна оцінка станом на 31.07.2018 складає 469 710,00 грн.

Позивачем відповідно до умов п. 5.3 Договору № 8/1-23/2019 нараховано штраф в сумі 328 797 грн. 00 коп. за період з 02.09.2021 по 10.11.2021 – 70 днів (469 710 грн 00 коп. : 100% х 70).

Пунктом 6.2. Договору № 5 передбачено, що при порушенні Користувачем строку повернення позички (п. 5.1. Договору) він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ринкової вартості позички, встановленої цим Договором.

Відповідно до п 1.2 Договору № 5 вартість нежитлового приміщення становить 871 479,00 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.03.2016.

Позивачем відповідно до умов договором № 5 від 01.05.2016 нараховано штраф в сумі 174 295 грн 80 коп. (871 479,00 грн. * 2*10%, де 10% - ставка НБУ на січень 2022).

Надані позивачем розрахунки штрафів суд визнав вірними. Позовні вимоги в цій частині є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною “права на суд”, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії”).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі “Руїс Торіха проти Іспанії”, Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Статтею 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, відповідно до п. 5 вищевказаної статті сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, Господарський суд Запорізької області вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно частини 1 пункту 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, судового збору в сумі 2 270 грн. 40 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 2896 від 19.11.2021.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” до Громадської організації “Союз жінок України” задовольнити.

Виселити Громадську організацію “Союз жінок України” (69027 м. Запоріжжя, вул. Технічна, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 39366923) з нежитлового приміщення XVІ першого поверху (літ. А-5) загальною площею 302,3 кв.м. за адресою вул. Фільтрова, 25, та повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” (69032 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Громадської організації “Союз жінок України” (69027 м. Запоріжжя, вул. Технічна, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 39366923) на користь Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” (69032 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) штраф за договором позички № 8/1-23/2019 нерухомого майна, яке розташоване за адресою: бул. Центральний, буд. 20 від 19.02.2019 в сумі 328 797 (триста двадцять вісім тисяч сімсот дев’яносто сім) грн. 00 коп., штраф за договором позички № 5 нерухомого майна по вул. Фільтровій, 25 від 01.05.2016 в сумі 174 295 (сто сімдесят чотири тисячі двісті дев’яносто п’ять) грн. 80 коп., судовий збір в сумі 10 027 (десять тисяч двадцять сім) грн. 39 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині виселення Громадської організації “Союз жінок України” з частини нежитлового приміщення XXV першого поверху (літ. А-5), а саме: №№ 7', 8-10, 13, 14, 14', 15 та місць загального користування №№ 1, 2, 6, 7 загальною площею 144,57 кв.м. за адресою: бульвар Центральний, 20, та повернення Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7”.

Повернути Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ № 7” (69032 м. Запоріжжя, пр. Металургів, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції № 2896 від 19.11.2021.

Видати відповідну ухвалу.

Рішення оформлено та підписано 30.12.2024.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.