Господарський суд Запорізької області

21 січня 2025, 13:41

До уваги Фермерського господарства “Обрій”, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, Задорожного Олександра Петровича, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область у справі № 908/2441/24 (суддя Дроздова С.С.)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2025 Справа № 908/2441/24

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача-1: Фермерського господарства “Обрій” (вул. Христова, буд. 81, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430, код ЄДРПОУ 20478347)

до відповідача-2: Задорожного Олександра Петровича (вул. Горького, буд. 59, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430; адреса фактичного проживання: пр-т Ювілейний, буд. 27 кв. 171, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69075, РНОКПП 2267714719)

про стягнення 111 399 грн 99 коп.

за участю представників

від позивача: Ляхов О.В., в режимі відеконфекренції, адвокат, ордер серія АМ № 1018498 від 01.12.2021

від відповідача-1: Задорожний О.П., керівник, паспорт серія СВ № 417904 виданий 25.10.2001

від відповідача-2: Задорожний О.П., паспорт серія СВ № 417904 виданий 25.10.2001

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” звернулося до суду з позовом про солідарне стягнення з Фермерського господарства “Обрій”, Задорожного Олександра Петровича заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.09.2021, в розмірі 111 399 грн 99 коп., яка складається з: 99 999 грн 96 коп. заборгованість за кредитом, 11 400 грн 00 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 позовні матеріали № 908/2441/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху

Ухвалою суду від 16.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі “Електронний суд”) для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

23.09.2024 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Відповідно до листа Національної соціальної сервісної служби України від 15.06.2023 за вих. № 0000-030102, листи (ухвали, рішення, запити), що стосуються перебування на обліку (реєстрації) громадян України, як внутрішньо переміщених осіб, необхідно надсилати безпосередньо до Мінсоцполітики.

З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 24.09.2024, відповідно до ст. 16 Закону України “Про захист персональних даних”, витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи: Задорожного Олександра Петровича (вул. Горького, буд. 59, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430, РНОКПП 2267714719).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2441/24, присвоєно номер провадження 27/208/24. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 12.11.2024.

17.10.2024 на електронну адресу суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист № 23628/2-24/3 від 15.10.2024, у якому останній надає, зокрема, інформацію щодо адреси листування та фактичного проживання Задорожного Олександра Петровича з 20.09.2023: 69075, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр.-т Ювілейний, буд. 7, кв. 171.

08.11.2024 Головою Фермерського господарства “Обрій” Задорожним Олександром Петровичем подана до суду заяву, у якій останній просить суд приєднати до матеріалів справи № 908/2441/24:

- заяву про відмову від повернення грошового зобов’язання (вх. №21918/08-08/24 від 08.11.2024);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12023082140000326 від 07.11.2023;

- талон-повідомлення єдиного обліку № 1334 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.11.2023;

- заяву про розгляд справи № 908/2441/24 по загальній процедурі (вх. №21920/08-08/24 від 08.11.2024);

- довідку про доходи № 6535 5753 8165 2508.

У заяві вх. № 21918/08-08/24 від 08.11.2024 Задорожний Олександр Петрович повідомив про відмову від повернення грошового зобов’язання в силу непереборних обставин і відсутності можливості для повернення коштів до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”. Зазначає, що у 2022 році фермерське господарство було готове розрахуватись зі своїми обов’язками, проте після окупації 25.02.2022 території Мелітопольського району військами РФ, арештом майна господарства окупаційною владою та вимушеним переїздом керівництва фермерського господарства на підконтрольну територію України. Повідомляє, що Задорожний Олександр Петрович на даний час має єдиний дохід пенсію – 2361,00 грн місяць, а станом здоров’я не дозволяє працювати.

11.11.2024 представником Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” адвокатом Ляховим О.В. за допомогою підсистеми “Електронний суд” подана заява про вступ у справу як представника, у якому останній просить суд:

- залучити адвоката Ляхова О.В., у справі в якості представника позивача;

- надати доступ до електронної справи № 908/2441/24 в підсистемі “Електронний суд”;

- підготовче провадження проводити за відсутністю представника АТ КБ “Приватбанк”;

- вирішити питання про участь в судовому засіданні по суті в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу “ВКЗ”, представника позивача адвоката Ляхова Олександра Валерійовича.

12.11.2024 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв’язку, представник позивача не приєднався в режимі відеконференції до участі в судовому засіданні. Судом враховано клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання за відсутністю представника АТ КБ “Приватбанк”.

Ухвалою суду від 12.11.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 11.12.2024.

10.12.2024 Задорожним Олександром Петровичем подана до суду заява, у якій останній повідомляє, що не може прийняти участь в судовому засіданні 11.12.2024, у зв’язку із хворобою. До вказаною заяви Задорожним О.П. додана копія довідки Комунального некомерційного підприємства “Запорізька обласна клінічна лікарня” Запорізької обласної ради від 09.12.2024 № 12992.

Судове засідання 11.12.2024 не відбулося з поважних причин, у зв’язку з тим, що 11.12.2024 з 10 год. 00 хв. по 14 год. 00 хв. електромережі Господарського суду Запорізької області знеструмлено, що унеможливило проведення судового засідання, проо що складено Акт № 12 від 11.12.2024 комісією у складі: керівника апарату Господарського суду Запорізької області Вознесенської О., заступника начальника автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів Бичківської О, старшого інспектора відділу захисту інформації, адміністрування баз даних та інформаційних технологій Гоцало М. (додано до матеріалів справи № 908/2441/24).

Ухвалою суду від 11.12.2024 перенесено судове засідання на 09.01.2025.

09.01.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв’язку, представник позивача приєднався в режимі відеконференції до участі в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

09.01.2025 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи порушенням відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором № б/н від 08.09.2021 щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків у вигляді щомісячної комісії. Позовні вимоги до відповідача-2 також ґрунтуються на договорі поруки № POR1631100147272 від 08.09.2021, за яким відповідач-2 зобов’язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором. Позивач просив суд стягнути солідарно з відвідачів-1,-2 99 999 грн 96 коп. заборгованість за кредитом, 11 400 грн 00 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

09.01.2025 представник відповідача-1 та відповідач-2 проти позову заперечив, на підставах викладених у заяві про відмову від повернення грошового зобов’язання. У заяві вх. № 21918/08-08/24 від 08.11.2024 Задорожний Олександр Петрович повідомив про відмову від повернення грошового зобов’язання в силу непереборних обставин і відсутності можливості для повернення коштів до Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”. Зазначає, що у 2022 році фермерське господарство було готове розрахуватись зі своїми обов’язками, проте після окупації 25.02.2022 території Мелітопольського району військами РФ, арештом майна господарства окупаційною владою та вимушеним переїздом керівництва фермерського господарства на підконтрольну територію України. Повідомляє, що Задорожний Олександр Петрович на даний час має єдиний дохід пенсію – 2361,00 грн місяць, а станом здоров’я не дозволяє працювати.

У судовому засіданні 09.01.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з’ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

08.09.2021 Фермерське господарство “Обрій” (далі – відповідач-1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ”,

Відповідно до цієї заяви позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб_сайті АТ КБ “ПРИВАТБАНК” http://privatbank.ua.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, 08.09.2021 між відповідачем-1 та позивачем було укладено кредитний договір № б/н (далі - Договір), який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із вищевказаних Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 1.1 Умов передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов’язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та іншої винагород в обумовлені цим договором терміни.

У пунктах 1.2, 1.3 Умов визначено розмір кредиту – 100000,00 (сто тисяч) грн., строк кредиту – 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.

Згідно з п. 1.4 Умов у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, а починаючи з 7-го місяця користування кредитом – 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Пунктом 1.6 Умов встановлено порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з банком):

- 6 місяців користування кредитом: погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом;

- інші 6 місяців користування кредитом: погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Порядок дострокового погашення кредиту: якщо у звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу клієнт також сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток № 1 до цієї заяви) є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.2.8.1. Заяви передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов’язується надати Клієнту строковий “Кредит КУБ” (далі – Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов’язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ” (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі “Paperless” або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства_продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України (далі – НБУ), які регулюють кредитні відносини.

Відповідно до пункту 3.2.8.3. Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на наступних умовах:

Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір Клієнта за погодженням Банку. Строк користування Кредитом зазначено у Заяві про приєднання. Максимальний строк користування Кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. Для позичальників, що працюють у сфері туристичного бізнесу та його інфраструктурі, строк кредиту встановлюється від 3 до 8 місяців, в залежності від дати оформлення кредиту з адаптованим графіком погашення, кінцева дата кредиту не пізніше вересня (літній сезон) або березня (зимовий сезон): Період надання кредиту для підготовки до літнього сезону: з 01 січня по 30 червня з обов'язковим погашенням тіла кредиту рівними частинами у липні, серпні, вересні (для Клієнтів з фактичним місцем ведення бізнесу на узбережжі Чорного та Азовського морів). Період надання кредиту для підготовки до зимового сезону: з 01 липня по 31 грудня з обов'язковим погашенням тіла кредиту рівними частинами у січні, лютому, березні (для Клієнтів з фактичним місцем ведення бізнесу на Прикарпатті та Закарпатті). Датами сплати платежів є дати, зазначені в Заяві. Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за Послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Згідно з п. 3.2.8.3.2 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом усього терміну кредиту проценти за користування кредитом у розмірі та згідно графіку, визначених у заяві та тарифах.

Пунктом 3.2.8.9.1 Умов визначено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п. п 3.2.8.1, 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Відповідно до п. 3.2.8.9.2 Умов нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

В додатку № 1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ” № б/н від 08.09.2021 сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом.

Відповідно до цього графіку кредит сплачується щомісячно з квітня по вересень у розмірі 16 666 грн 67 коп. на місяць. Проценти сплачуються щомісячно з жовтня по березень у розмірі 1 600 грн 00 коп. та з квітня по вересень у розмірі 1 400 грн 00 коп.

Таким чином, щомісячні суми до сплати складають: з жовтня (місяць, наступний за датою видачі кредиту) по березень – у сумі 1 600 грн 00 коп. та з квітня по вересень у сумі 18 066 грн 67 коп.

08.09.2021 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000 грн 00 коп., що підтверджується відповідною випискою № 20635040200331.

З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача-1 за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 “Кредит КУБ” Умов та Правил надання банківських послуг (далі – Угода 1) між позивачем та Задорожним Олександром Петровичем (відповідачем-2) укладено договір поруки від 08.09.2021 № POR1631100147272 (далі – договір поруки), який підписано відповідачем-2 з використанням електронного цифрового підпису 10.09.2021.

За умовами п. 1.2 цього договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов’язань за Угодою 1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У п. 2.1.2 договору поруки погоджено, що у випадку невиконання боржником якого-небуть зобов’язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов’язання. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов’язань за Угодою 1 незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

У п. 4.1 договору поруки погоджено, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем усіх зобов’язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.

У зв’язку з порушенням відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором № б/н від 08.09.2021 щодо своєчасної сплати кредиту, процентів та комісії позивач звернувся з позовом до відповідача-1: Фермерського господарства “ОБРІЙ” та відповідача-2: Задорожного Олександра Петровича про стягнення солідарно 99 999 грн 96 коп. заборгованість за кредитом, 11 400 грн 00 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку), зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис” закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ – це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Заява про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ” від 08.09.2021 є укладеною, чинною, дійсною та підлягає виконанню сторонами відповідно до їх умов.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 100 000 грн 00 коп., що підтверджується випискою 20635040200331.

Проте, відповідач свої зобов’язання по поверненню кредиту не виконав у повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 29.08.2024 заборгованість відповідача за договором становить 111 399 грн 99 коп. та складається з: 99 999 грн 96 коп. - заборгованість за кредитом, 11 400 грн 00 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2. та .3.2.8.9. Умов

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків у вигляді щомісячної комісії не виконав, грошові кошти згідно умов Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ” не повернув, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом в розмірі 99 999 грн 96 коп., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 11 400 грн 00 коп.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідачі 1, 2 заявлені позовні вимоги не спростували, доказів виконання зобов’язань і перерахування позивачу заявлених до стягнення сум не надали.

Позивач і відповідачі 1,2 є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажор (у даному випадку — військова агресія проти України) повинен бути в причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований “Всім кого це стосується”, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Підсумовуючи викладене суд зауважує, що форс-мажор не звільняє від обов’язку виконати зобов’язання, він звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов’язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Відповідачі 1,2 не підтвердили настання форс-мажорних обставин саме для спірних випадків невиконання зобов`язання.

Введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі.

За таких обставин, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів 1,2.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фермерського господарства “Обрій”, Задорожного Олександра Петровича задовольнити.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства “Обрій” (вул. Христова, буд. 81, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430, код ЄДРПОУ 20478347), Задорожного Олександра Петровича (вул. Горького, буд. 59, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430; дата народження 01.02.1962, адреса фактичного проживання: пр-т Ювілейний, буд. 27 кв. 171, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69075, РНОКПП 2267714719) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 99 999 (дев’яносто дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн 96 коп. заборгованість за кредитом, 11 400 (одинадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Стягнути з Фермерського господарства “Обрій” (вул. Христова, буд. 81, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430, код ЄДРПОУ 20478347) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Стягнути з Задорожного Олександра Петровича (вул. Горького, буд. 59, с. Ботієве, Приазовський район, Запорізька область, 72430; адреса фактичного проживання: пр-т Ювілейний, буд. 27 кв. 171, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69075, дата народження 01.02.1962, РНОКПП 2267714719) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПРИВАТБАНК” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 20.01.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.