Господарський суд Запорізької області

21 січня 2025, 15:54

До відома сторін у справі № 908/2676/24 (суддя Педорич С.І.): відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 43833930)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2025 Справа №908/2676/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Паскарь К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу№908/2676/24

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО” (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 00100227)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 43833930)

про стягнення коштів у розмірі 1 222 268,49 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бондаренко Олена Олександрівна (в режимі відеоконференції) - довіреність від 06.12.2023, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з’явився;

РУХ СПРАВИ.

03.10.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО” (скорочене найменування – НЕК “УКРЕНЕРГО”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (скорочене найменування – ТОВ “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ”) про стягнення заборгованості в розмірі 974 254,63 грн, трьох процентів річних в розмірі 75 135,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 172 878,59 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 справу №908/2676/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі №908/2676/24; присвоєно справі номер провадження 3/85/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 05.11.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 05.11.2024 відкладено підготовче судове засідання на 27.11.2024 о 10:00 год. Зобов’язано позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Докази надсилання надати суду.

20.11.2024 через систему “Електронний суд” до суду надійшла заява від представника позивача, відповідно до якої позивач просить долучити до матеріалів справи докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 27.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 18.12.2024 об 10:30 год.

Ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.01.2024 об 11:00 год.

Судом до матеріалів справи долучено відповідь № 829773 від 07.10.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002.

Копію ухвали суду від 07.10.2024 про відкриття провадження у справі №908/2676/24, копію ухвал суду від 05.11.2024 та від 27.11.2024 про відкладення підготовчого засідання, а також копію ухвали суду від 18.12.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду було направлено на поштову адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Всі поштові відправлення на адресу відповідача, в якому містилисявказані вище ухвали суду, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ “Укрпошта” форми 20 “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також, всі вказані вище ухвали суду у справі № 908/2676/24 було направлено на зазначену в позовній заяві електронну адресу відповідача: lutsenko2email@gmail.com, а також розміщено на офіційному вебпорталі судової влади України – Господарського суду Запорізької області в мережі Інтернет за вебадресою: https://zp.arbitr.gov.ua/sud5009.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень” вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов’язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа “Скопелліті проти Італії” від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа “Папахелас проти Греції” від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України”, від 02.12.2010 “Шульга проти України”, від 21.10.2010 “Білий проти України”).

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 16.01.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

У судовому засіданні 16.01.2025 судом безпосередньо досліджені докази, які наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 16.01.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об’єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого після виходу з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між НЕК “Укренерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (далі – Відповідач, ТОВ “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ”/Користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 в новій редакції (відповідно до Постанови НКРЕКП №2027 від 10.11.2021) у формі Додаткової угоди від 21.12.2021.

Позивачем, в рамках Договору, за період з лютого 2021 року по квітень 2022 року надавались Послуги з передачі електричної енергії.

Надані послуги з передачі електричної енергії в період з лютого 2022 по квітень 2022 не були оплачені Відповідачем в повному обсязі.

Посилаючись на умови договору та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача основну заборгованість за Договорами у розмірі 974 254,63 грн, 3% річних у розмірі 75 135,27 грн, інфляційні втрати в розмірі 172 878,59 грн, а всього 1 222 268,49 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 у розмірі 974 254,63 грн, 3% річних у розмірі 75 135,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 172 878,59 грн, а всього 1 222 268,49 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи були надані позивачем послуги з передачі електричної енергії, на яку суму; в які строки і якому розмірі послуги мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були оплачені послуги з передачі електричної енергії), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником(чи правомірно нараховані штрафні санкції).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі - Позивач, НЕК “Укренерго”/ОСП) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р “Про погодження перетворення державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” у приватне акціонерне товариство”.

НЕК “Укренерго” виконує функції оператора системи передачі – юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України “Про ринок електричної енергії”).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” (далі – Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Згідно з п. 1.1 якого НЕК “Укренерго” (Оператор системи передачі, ОСП) зобов’язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі – Послуга) відповідно до умов цього Договору, а ТОВ “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (Користувач) зобов’язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов’язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України “Про ринок електричної енергії”, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом системи розподілу, Кодексом комерційного обліку, ліцензійними умовами, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність (п.1.2 Договору).

Пунктом 4.1. Договору передбачено використання планових та фактичних обсягів Послуги для розрахунків за даним Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору передбачено, що для розрахунків за цим Договором використовуються плановий і фактичний обсяг Послуги:

1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді.

2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Відповідно до п. 4.2. планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному вебсайті ОСП.

Відповідно до п. 5.2. Договору встановлено наступний порядок здійснення розрахунку за надані Послуги:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж – до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж – до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 5.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком” (далі – Сервіс), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу електронного підпису тієї особи, уповноваженої підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі – АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до Акту приймання-передачі Послуги (включно)

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів та повертає їх ОСП.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов’язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п.5.6. Договору).

Відповідно до п. 8.3. Договору Користувач зобов’язується здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 8.2.2. договору (в редакції додаткової угод від 21.12.2021) позивачем було надано (сформовано) за лютий 2022:

для здійснення 1 платежу - рахунок-фактуру від 28.01.2022 №1914-02024 28/01/2022 на плановий обсяг 481,810 МВт*год. на суму 199 839,37 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 02.02.2022;

для здійснення 2 платежу - рахунок-фактуру від 04.02.2022 №1914-02024 04/02/2022 на плановий обсяг 481,810 МВт*год. на суму 199 839,37 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 10.02.2022;

для здійснення 3 платежу - рахунок-фактуру від 10.02.2022 №1914-02024 10/02/2022 на плановий обсяг 481,810 МВт*год. на суму 199 839,37 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 15.02.2022;

для здійснення 4 платежу - рахунок-фактуру від 15.02.2022 №1914-02024 15/02/2022 на плановий обсяг 481,810 МВт*год. на суму 199 839,37 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 20.02.2022;

для здійснення 5 платежу - рахунок-фактуру від 18.02.2022 №1914-02024 18/02/2022 на плановий обсяг 481,810 МВт*год. на суму 199 839,37 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 25.02.2022;

28.02.2022 позивачем складено акт надання послуги за лютий 2022 року, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 2221,580 МВт*год вартістю 921 440,29 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 11.03.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.03.2022.

27.07.2022 позивачем складено акт коригування до акту приймання-передачі Послуги від 28.02.2022 відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 2189,602 МВт*год вартістю 908 176,85 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 28.07.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.08.2022.

Відповідач за лютий 2022 року частково розрахувався, в тому числі за рахунок зарахування коштів у платежі минулих періодів.

Заборгованість відповідача за лютий 2022 року складає 360 734,79 грн.

Відповідно до п. 8.2.2. договору (в редакції додаткової угод від 21.12.2021) позивачем було надано (сформовано) за березень 2022:

для здійснення 1 платежу - рахунок-фактуру від 28.02.2022 №1914-02024 28/02/2022 на плановий обсяг 458,020 МВт*год. на суму 189 972,04 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 02.03.2022;

для здійснення 2 платежу - рахунок-фактуру від 04.03.2022 №1914-02024 04/03/2022 на плановий обсяг 458,020 МВт*год. на суму 189 972,04 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 10.03.2022;

для здійснення 3 платежу - рахунок-фактуру від 10.03.2022 №1914-02024 10/03/2022 на плановий обсяг 458,020 МВт*год. на суму 189 972,04 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 15.03.2022;

для здійснення 4 платежу - рахунок-фактуру від 15.03.2022 №1914-02024 15/03/2022 на плановий обсяг 458,020 МВт*год. на суму 189 972,04 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 20.03.2022;

для здійснення 5 платежу - рахунок-фактуру від 21.03.2022 №1914-02024 21/03/2022 на плановий обсяг 458,020 МВт*год. на суму 189 972,04 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 25.03.2022

31.03.2022 позивачем складено акт надання послуги за березень 2022 року, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 1516,798 МВт*год вартістю 629 119,27 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 10.04.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.04.2022.

18.08.2022 позивачем складено акт коригування до акту приймання-передачі Послуги від 31.03.2022, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 1097,402 МВт*год вартістю 455 167,24 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 19.08.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.09.2022.

29.05.2023 позивачем складено акт коригування до акту приймання-передачі Послуги від 31.03.2022, з урахуванням акту коригування від 18.08.2022, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 1084,170 МВт*год вартістю 449 679,02 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 29.05.2023, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.06.2023.

Жодних платежів за березень 2022 року відповідачем проведено не було.

Відповідно до п. 8.2.2. договору (в редакції додаткової угод від 21.12.2021) позивачем було надано (сформовано) за квітень 2022:

для здійснення 1 платежу - рахунок-фактуру від 30.03.2022 №1914-02024 30/03/2022 на плановий обсяг 444,316 МВт*год. на суму 184 288,06 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 02.04.2022;

для здійснення 2 платежу - рахунок-фактуру від 05.04.2022 №1914-02024 05/04/2022 на плановий обсяг 444,316 МВт*год. на суму 184 288,06 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 10.04.2022;

для здійснення 3 платежу - рахунок-фактуру від 11.04.2022 №1914-02024 11/04/2022 на плановий обсяг 444,316 МВт*год. на суму 184 288,06 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 15.04.2022;

для здійснення 4 платежу - рахунок-фактуру від 15.04.2022 №1914-02024 15/04/2022 на плановий обсяг 444,316 МВт*год. на суму 184 288,06 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 20.04.2022;

для здійснення 5 платежу - рахунок-фактуру від 21.04.2022 №1914-02024 21/04/2022 на плановий обсяг 444,316 МВт*год. на суму 184 288,06 грн з ПДВ, що відповідно до п. 5.2. договору мав бути оплачений не пізніше 25.04.2022;

30.04.2022 позивачем складено акт надання послуги за квітень 2022 року, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 484,306 МВт*год вартістю 200 874,64 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 10.05.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.05.2022.

20.09.2022 позивачем складено акт коригування до акту приймання-передачі Послуги від 30.04.2022, відповідно до якого фактичний обсяг наданої послуги склав 395,018 МВт*год вартістю 163 840,82 грн з ПДВ. Зазначений акт надісланий відповідачеві 20.09.2022, що підтверджується витягом із програми АСКОД. Строк оплати за цим актом згідно з п. 5.5 договору – до 15.10.2022.

Жодних платежів за квітень 2022 року відповідачем проведено не було.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості на у розмірі 974 254,63 грн, 3% річних у розмірі 75 135,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 172 878,59 грн, а всього 1 222 268,49 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 позивачем було надано послуги з передачі електричної енергії у лютому 2022 року на загальну суму 908 176,85 грн, у березні 2022 року на загальну суму 449 679,02 грн, у квітні 2022 року на загальну суму 163 840,82 грн.

Послуги з передачі електричної енергії за лютий 2022 підтверджуються Актом приймання-передачі послуги від 28.02.2022 та актом коригування до акту приймання-передачі Послуги від 28.02.2022, який складений позивачем 27.07.2022.

Акт приймання-передачі послуги від 28.02.2022 підписаний з боку відповідача кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом. Акт коригування від 27.07.2022 підписаний з боку відповідача кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом.

Послуги з передачі електричної енергії за березень 2022 підтверджуються Актом приймання-передачі послуги від 31.03.2022 та актами коригування до акту приймання-передачі Послуги від 31.03.2022, які складені позивачем 18.08.2022 та 29.05.2023.

Акт приймання-передачі послуги від 31.03.2022 підписаний з боку відповідача кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом. Акти коригування від 18.08.2022 та 29.05.2023 підписані кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом лише з боку позивача та направлені відповідачу у програмі АСКОД. Оскільки актами коригування від 18.08.2022 та 29.05.2023 обсяг послуги з передачі електричної енергії був змінений позивачем у бік зменшення, в порівнянні з раніше підписаним відповідачем в акті приймання-передачі від 31.03.2022 обсягом, суд приймає в якості доказів Акти коригування які складені позивачем 18.08.2022 та 29.05.2023 та вважає підтвердженими обсяг наданої послуги в березні 2022 року на суму 449 679,02 грн, тобто з урахуванням зменшеного обсягу наданої послуги.

Послуги з передачі електричної енергії за квітень 2022 підтверджуються Актом приймання-передачі послуги від 30.04.2022 та актом коригування до акту приймання-передачі Послуги від 30.04.2022, який складений позивачем 20.09.2022.

Акт приймання-передачі послуги від 30.04.2022 підписаний з боку відповідача кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом. Акт коригування від 20.09.2022 підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом лише з боку позивача та направлений відповідачу у програмі АСКОД. Оскільки актом коригування від 20.09.2022 обсяг послуги з передачі електричної енергії був змінений позивачем у бік зменшення, в порівнянні з раніше підписаним відповідачем в акті приймання-передачі від 30.04.2022 обсягом, суд приймає в якості доказів Акт коригування який складений позивачем 20.09.2022 та вважає підтвердженими обсяг наданої послуги в квітні 2022 року на суму 163 840,82 грн, тобто з урахуванням зменшеного обсягу наданої послуги.

Акти приймання передачі Послуг за лютий-квітень 2022 року підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем Актів приймання-передачі, які у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги з передачі електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, умовами пункту п. 5.5 Договору обумовлено, що Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою “Системи управління ринком” (далі – Сервіс), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу електронного підпису тієї особи, уповноваженої підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати, наданої за Договором послуги з передачі електричної енергії.

Невиконане зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 на загальну суму 974 254,63 грн з ПДВ, підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договорам відповідачем не надано, матеріали справи не містять доказів оплати за зазначені послуги.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 974 254,63 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 974 254,63 грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 75 135,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 172 878,59 грн, які розраховані за загальний період з 16.02.2022 по 26.09.2024.

При аналізі розрахунку інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на планові платежі відповідно до виставлених відповідачем рахунків в лютому-квітні 2022 року, які не були оплачені відповідачем, а також на фактичний обсяг наданих послуг, які не були оплачені відповідачем (за кожен період окремо).

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 4.1. та 9.1. договору планові обсяги послуги користувач зобов’язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 8.2.2. договору (в редакції додаткової угод від 21.12.2021) позивачем було надано (сформовано) рахунки за лютий – квітень 2022 року та вказані рахунки надіслані відповідачеві за допомогою програми АСКОД.

На підстав планових обсягів послуг позивачем були сформовані та виставлені відповідачеві рахунки на оплату, які з моменту їх отримання відповідачем вважаються грошовим зобов’язанням відповідача, у зв’язку з несвоєчасною оплатою якого застосовуються наслідки передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі “Ліга:Закон”, суд встановив, що суми інфляційних втрат та 3% річних є більшими ніж заявлено позивачем, а тому зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з відповідача заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 75 135,27 грн та інфляційних втрат у розмірі 172 878,59 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договоромпро надання послуг з передачі електричної енергії від 18.11.2020 №1914-02024 (а.с. 8-12), Додатковими угодами до договору №1914-02024 від 18.11.2020 (а.с. 14-24), Заявою про укладення договору про надання послуг з передачі (а.с. 25-31), розрахунком 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 45), Роздруківками з системи АСКОД (а.с. 47-49), Актами приймання-передачі послуги та актами коригування (а.с. 50-58), Рахунками на оплату (а.с. 60-72).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вище встановлені обставини, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 43833930) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО2 (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) суму 974 254,63 грн (дев’ятсот сімдесят чотири тисячі двісті п’ятдесят чотири гривні 63 коп.) основного боргу, 75 135,27 грн (сімдесят п’ять тисяч сто тридцять п’ять гривень 27 коп.) трьох проценттів річних, 172 878,59 грн (сто сімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень 59 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЗ-ОІЛ ЕНЕРДЖІ” (вул. Олександрівська, буд. 68, м. Запоріжжя, 69002; ідентифікаційний код юридичної особи 43833930) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “УКРЕНЕРГО” (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) суму14 667,23 грн (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 23 коп.) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 21.01.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич