До уваги Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича, с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область у справі № 908/3032/24 (суддя Дроздова С.С.)

                                                           

До уваги Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича, с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область у справі № 908/3032/24 (суддя Дроздова С.С.)

 

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

            

27.01.2025                                                                                   справа № 908/3032/24

 

м. Запоріжжя Запорізька область

 

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича (вул. Калініна, буд. 154, с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71310, РНОКПП 2586218597)

            про стягнення 451 230 грн 55 коп.

 

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

 

18.11.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” сформувало в систему “Електронний суд” позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 2586218597- КД-1 від 07.02.2020 в розмірі 451 230 грн 55 коп., з яких 303    676 грн 19 коп. заборгованості за тілом кредиту та 147 554 грн 36 коп. заборгованості за процентами.

            Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 19.11.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3032/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

            Ухвалою суду від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3032/24. Присвоєно справі номер провадження 27/231/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

            Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

    Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

    Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.   Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 18.12.2024.

Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачами не надано.

Місцезнаходженням відповідача є: с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.

Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, вся територія Кам’янсько-Дніпровської міської територіальної громади (місцезнаходження відповідача)  є тимчасово окупованою.

Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території”, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

            Оскільки вся територія Кам’янсько-Дніпровської міської територіальної громади є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області та надсилання примірника ухвали суду, підписаного кваліфікованим електронним підписом на електронну адресу відповідача.

            В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа – 26.11.2024, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі № 908/3032/24 від 25.11.2024 на електронну адресу відповідача -  NVSRULLAEVANDREJ@GMAIL.COM.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень”: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на викладене, повідомлення відповідача через оголошення на сайті Господарського суду Запорізької області та електронну адресу відповідача з дотриманням встановлених строків вважається належним повідомленням відповідача про час та місце розгляду справи.

 Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від  23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1   статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи № 908/3032/24 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 27.01.2025.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

 

УСТАНОВИВ:

 

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на  встановлення, зміну або припинення цивільних  прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються  загальні положення про зобов’язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі.  Змістом договору є, власне, ті умови, на яких  сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на  себе зобов’язань.

07.02.2020 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (позивач, Банк) та Фізичною особою-підприємцем Насруллаєвим Андрієм Сергійовичем (відповідача, Позичальник) укладено кредитний договір № 2586218597-КД-1 (далі Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов’язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Згідно п. А.2. кредитного договору ліміт цього договору: 504250,00 грн, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000 грн 00 коп. на закупівля на склад ЗСР для реалізації протягом 2020 року, добрива і хімікати закуповує, щоб реалізувати протягом року; у розмірі 4250 грн 00 коп. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору.

Згідно п. А.3. кредитного договору, термін повернення кредиту 06.02.2025.

Відповідно до пункту А.6. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 19 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Пунктом А.6.1. кредитного договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 24 % річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.

Відповідно до п. А.7 у випадку порушення Позичальником грошового зобов’язання по сплаті кредиту Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 38 % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Умовами пункту А.8. кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються та сплачуються щомісячно, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3 договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. п. А.6, А.6.1 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.         

Згідно п. 6.1 кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов’язань.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за Кредитним договором відповідачу було відкрито рахунок 29092055895289 (п. А.4. Кредитного договору).

Відповідно до пп. 2.2.1-2.2.3 п. 2.2 Договору Позичальник  зобов’язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього Договору.

 

Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей Договір (п. А.9 Кредитного договору).

Кредитний договір підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

07.02.2020 між Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (позивач, Кредитор) та Насруллаєвим Андрієм Сергійовичем (Поручитель) укладено договір поруки № 2586218597-ДП-1 (далі Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Фізичною особою-підприємцем НАСРУЛЛАЄВ АНДРІЙ СЕРГІЙОВИЧ, 22.10.1970 народження, паспорт серія СВ номер 581924, виданий КАМЕНСКО-ДНЕПРОВСКИМ РОУМВД. 23.11.2002, адреса реєстрації: 71316 Україна, область Запорізька, район Кам'янсько-Дніпровський, село Водян, вулиця Калініна, будинок 154, реєстраційний номер облікової картки платника податків згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків 2586218597; далі – боржник - зобов'язань за Кредитним договором 2586218597-КД-1 від 07.02.2020 (далі - «Кредитний договір»), з Невідновлювальної кредитної лінії на суму 504250 грн. (п’ятсот чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 0 копійок) з терміном дії до 06.02.2025, в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000 грн. (п’ятсот тисяч гривень 0 копійок), на Закупівля на склад ЗСР для реалізації протягом 2020 року. Добрива і хімікати закуповує щоб реалізовувати протягом року, у розмірі 4250 грн. (чотири тисячі двісті п'ятдесят гривень 0 копійок), на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. У випадку припинення Боржника, та/або заміни боржника в зобов'язанні/зобов'язаннях за Кредитним договором на будь-яку іншу особу та переходу зобов'язання/зобов'язань Боржника до будь-якої (будь-яких) іншої (інших) особи (осіб), внаслідок правонаступництва та/або переведення боргу на будь-яку інші особу (нового боржника), порука зберігає свою чинність в початковому обсязі до моменту повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання Кредитного договору за Боржника, а також за будь-якого іншого боржника (нового боржника) при настанні вказаних в даному пункті обставин, в зв'язку з чим, Поручитель надає поруку перед Кредитором за виконання новим боржником зобов'язань за Кредитним договором у розмірі і порядку, визначеному умовами Кредитного договору. При цьому, будь-які додаткові узгодження з Поручителем не потрібні.

Згідно з п. 4.1. Договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим Договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього Договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Кредитним договором цей Договір припиняє свою дію.

Договір поруки № 2586218597-ДП-1 від 07.02.2020 підписано представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколами створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до умов п. 2.3.2. кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій - порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, Банк, на свій розсуд, має право:

а) змінити умови цього Договору – зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.

При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.

Пунктом А.10. Кредитного договору та А.11. та п. 4.2. договору поруки передбачено, що будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: Адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна Електронна пошта: help@pb.ua, адреса Позичальника: 71316, Україна, область Запорізька, район Кам’янсько-Дніпровський, село Водяне, район, вулиця Калініна, будинок 154, Електронна пошта: NVSRULLAEVANDREJ@GMAIL.COM.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, а саме: на підставі Кредитного договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти, що підтверджується копіями виписки по рахунку № 20632055754950.

Відповідач порушив свої зобов’язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за Кредитним договором а та за Договором поруки, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути заборгованість, яка виникла за кредитним договором № 2586218597- КД-1 від 07.02.2020 в розмірі 451 230 грн 55 коп., з яких 303 676 грн 19 коп. заборгованості за тілом кредиту та 147 554 грн 36 коп. заборгованості за процентами.

16.07.2024 позивачем було направлено до відповідача на електронну адресу зазначену в Кредитному договорі повідомлення - вимогу, в якій зазначено що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 16.08.2024 - строк (06.02.2025), що узгоджений п. А.3 кредитного договору № 2586218597-КД-1 від 07.02.2020 буде вважатися таким, що настав 16.08.2024.

Відповіді на повідомлення-вимогу матеріли справи не містять.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових  актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених          Господарським кодексом України.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 3 Закону України “Про електронний цифровий підпис”  закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”).

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг” юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 2586218597-КД-1 від 07.02.2020, Договір поруки № 2586218597-ДП-1 від 07.02.2020, Електронний договір добровільного страхування майна, що є предметом іпотеки (застави) № DNHOMI-20141R2 від 07.02.2020, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов’язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов’язань. Якщо учасники зобов’язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов’язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов’язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов’язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов’язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Частиною 1 ст. 546 Цивільного України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надали.         

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: “Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої  статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов’язання.

Позивачем відповідачу нараховані проценти, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 147 554  грн 36 коп.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування процентів позивачем здійснено правильно, розрахунок відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 147 554 грн 36 коп. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом у розмірі 303 676 грн 19 коп. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів  заборгованості за тілом кредиту в розмірі 303 676 грн 19 коп. підлягає задоволенню судом. 

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідачів-1,-2 своїх зобов’язань за договорами в повному обсязі.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов’язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач  не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Позивач і відповідач є суб’єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

На час вирішення даного спору, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачем умов договору та погашення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за кредитним договором.

Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідачі не можуть здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідачі не надавали доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.

Суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладанні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладанні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 303 676 грн 19 коп. заборгованості за тілом кредиту та 147 554 грн 36 коп. заборгованості за процентами є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд      

 

В И Р І Ш И В:

 

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” до Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича задовольнити.

 

Стягнути Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича (вул. Калініна, буд. 154, с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71310, РНОКПП 2586218597) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 303 676 (триста три тисячі шістсот сімдесят шість) грн 19 коп. заборгованість за тілом кредиту, 147 554 (сто сорок сім тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн 36 коп. заборгованість за процентами.

 

 Стягнути Фізичної особи-підприємця Насруллаєва Андрія Сергійовича (вул. Калініна, буд. 154, с. Водяне, Кам’янсько-Дніпровський район, Запорізька область, 71310, РНОКПП 2586218597) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 5 414 (п’ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн 77 коп. судового збору.

 

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 

Повний текст рішення оформлено та підписано 30.01.2025.

 

Суддя                                                                                              С.С. Дроздова

 

 

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.